Ухвала суду № 19485956, 17.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3551/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" листопада 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши у письмовому проваджені апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення від 28.02.2011 року №0000831740/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

В засідання учасники процесу не зявилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Святошинському районі м. Києва була проведена виїзна документальна перевірка Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.08.2008 року по 30.09.2010 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №294/17-40/НОМЕР_1 від 14.02.2011 року, згідно з яким встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 п. 7.4, підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у завищені податкового кредиту у вказаному періоді, що призвело до заниження нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 81 328, 00 грн..

На підставі вказаного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення №0000831740/0 від 28.02.2012 року, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абзацу «а», «б»підпункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість в розмірі 101 660, 00 грн., у тому числі 81 328, 00 грн. - основний платіж та 20 332, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, та звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування неправомірного, на його думку, податкового повідомлення рішення.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем неправомірно, без достатніх для того підстав.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем було сформовано податковий кредит по господарським операціям придбання товарів у TOB «Інтексклас»(код ЄДРПОУ 35917758), TOB «Торгекотехнологія»(код ЄДРПОУ 36925932), та TOB «Рікон Плюс»(код ЄДРПОУ 37144511), що підтверджується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, а саме: податкових накладних та видаткових накладних.

Здійснення оплати позивачем придбаного товару підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Відповідні сплачені суми податку на додану вартість за вказаними операціями були відображені позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, березень 2010 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, що подавалисьдо податкового органу.

Стосовно правомірності формування позивачем суми податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

У відповідності до вказаного закону та п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп. 7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №165 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, виписані TOB «Інтексклас», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит містять усі законодавчо визначені реквізити. Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (Серія А01 № 263138) TOB «Інтексклас»було зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (ідентифікаційний код 35917758), номер запису в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - 1 070 102 0000 033098. Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100122640 від 19 червня 2008 року (Серія НБ № 165387) TOB «Інтексклас»було зареєстровано в якості платника на податку на додану вартість 19 червня 2008 року.

Посилання апелянта на те, що податкові накладні ТОВ «Інтексклас»підписані Добровольським Петром Володимировичем, - особою не уповноваженою на це в установленому законом порядку, в звязку з тим, що він не є співробітником зазначеної фірми, згідно Пошуково-довідникової системи ДПА України, спростовуються копією Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій АА № 188380 від 31 липня 2008 року та Довідки про взяття на облік платника податків ТОВ «Інтексклас»від 19 травня 2008 року №48999, в якій директором TOB «Інтексклас»значиться Добровольський Петро Володимирович.

Колегія суддів зазначає, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено статус відомостей Єдиного державного реєстру. Частиною першою зазначеної статті встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім цього, колегія суддів вказує, що жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Придбання позивачем автозапчастин у TOB «Торгекотехнологія»та TOB «Рікон Плюс»підтверджується видатковими накладними, а здійснення оплати позивачем за поставлений зазначеними юридичними особами товар підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. Зазначені документи містять усі обовязкові реквізити та визнаються первинними документами, що підтверджують продаж товару.

Відповідні сплачені суми податку на додану вартість за вказаними операціями були відображені позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2011 року, що подавались до податкового органу.

Спростовуючи доводи апелянта про неподання TOB «Торгекотехнологія»та TOB «Рікон Плюс»податкових декларацій за перевіряємий період та відповідно несплатою ними до бюджету сум ПДВ при здійсненні господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2, колегія суддів вказує таке.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Виходячи із приписів пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тільки відсутність податкової накладної (митної декларації чи іншого подібного документа згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) безспірно б позбавляла платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Отже, як випливає з вищенаведеного, сама по собі сплата або несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006 року «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету»для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкове - повідомлення рішення від 28.02.2010 року №0000831740/0 прийнято без достатніх підстав та з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та прийняття його в межах повноважень, що передбачені законами України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі(ч. 5 ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді