Ухвала суду № 19485938, 17.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1979/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" листопада 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.01.2011 року № 092308, № 102308 тавід 24.01.2011 року № 00172308, № 00182308, № 00192308, № 00202308.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, просить скасувати судове рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

В засідання учасники процесу не зявилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка, за результатами якої винесені оскаржувані рішення, проведена з порушенням встановленого порядку, а тому оскаржувані рішення є незаконними.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції апро задоволення адміністративного позову правильним, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що регіональними підрозділами Державної податкової адміністрації України в м. Павлограді, Дніпропетровської області (Західно-Донбаська ОДПІ) та в м. Дніпропетровську (ДПІ у Бабушкінському р-ні) здійснено перевірки програмно-технічних комплексів самообслуговування товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс».

За результатами перевірки дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій складено акти перевірок: № 00000493 від 22.12.2010 року, № 009263 та № 009264 від 28.12.2010 року.

На підставі вказаних Актів перевірок відповідачем ухвалено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.01.2011 року № 092308 (РРО, 390 грн.), № 102308 (патентування, 10,32 грн.) та від 24.01.2011 року № 00172308 (РРО, 840 грн.), № 00182308 (патентування, 20,65 грн.), № 00192308 (РРО, 840 грн.), № 00202308 (патентування, 20,65 грн.) за порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів господарської діяльності»на підставі статті 8 цього закону, а також за порушення пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на підставі п. 1, 2 ст. 17 цього закону.

В актах перевірки суть встановлених порушень зводиться до того, що ТОВ «Айбокс»здійснює розрахункові операції з використанням програмно-технічного комплексу самообслуговування без наявності відповідного, належним чином зареєстрованого, реєстратора розрахункових операцій, необхідного при здійсненні розрахункових операцій, а також надає послуги за відсутності патенту.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішень відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.01.2011 року № 092308 тавід 24.01.2011 року № 00172308, 00192308 за порушення пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що винесені на підставі п. 1, 2 ст. 17 цього закону, колегія суддів виходить з такого.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгів, громадського харчування та послуг»визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгів, громадського харчування та послуг»встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Аналізуючи зазначену статтю, колегія суддів зазначає, що даною правовою нормою передбачено обовязок застосування РРО для субєктів господарювання при здійсненні розрахунку, з визначенням готівкового та необмеженої кількості видів безготівкового розрахунку.

При цьому, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються у випадках, встановлених ст. 9 вказаного Закону.

Колегія суддів зауважує, що пунктом 13 ст. 9 Закону № 265/95-ВР встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції).

Нормативне визначення поняття «система електронної торгівлі»міститься в Положенні про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженому постановою НБУ 30.06.2010 № 223, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2010 за № 474/17769, згідно з яким система електронної торгівлі (комерції) це сукупність програмно-технічних засобів, процедур і правил, використання яких дає змогу споживачу здійснити віддалений доступ до прейскурантів торговців, виконати замовлення на поставку та оплату замовлених товарів (послуг) (до цього в Положенні про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженому постановою НБУ від 19.04.2005 № 137).

За загальним визначенням електронна комерція це здійснення сторонами правочину передбачених законодавством дій і операцій при укладанні й здійсненні правочину із продажу (постачання) товарів в натурі та/або електронних товарів, виконанню робіт, наданню послуг та/або здійснення дій, спрямованих на отримання прибутку, на основі виконання електронних процедур. Електронна комерція включає в себе всі фінансові і торгові транзакції, здійснювані за допомогою компютерних мереж, а також всі бізнес процеси, повязані з проведенням подібних транзакцій. Однією із характеризуючи ознак електронної комерції є електронна платіжна система, що складається з електронних грошей та спеціальних платіжних систем (засобів) (платіжна картка, мобільний платіжний інструмент, інший платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держатель цього інструменту здійснює платіжні операції з рахунку платника або банку).

За визначенням, наведеним в Положенні про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, платіжний пристрій це банкомат, платіжний термінал, імпринтер тощо, за допомогою якого з дотриманням вимог, установлених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", користувач здійснює, зокрема, платіжні операції з фізичним використанням спеціальних платіжних засобів.

Виходячи з цього, на підставі п. 13 ст. 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції).

Позивач в адміністративному позові зазначає, що надає послуги рухомого (мобільного) звязку, а лише надається послуга з дистанційного доступу до прейскурантів операторів мобільного звязку через ПТКС, а послуги рухомого (мобільного звязку) надаються виключно операторами мобільного звязку .

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Айбокс»не проводить розрахункові операції у сфері торгівлі та послуг із платниками, оскільки за допомогою ПТКС платники отримують такі послуги у постачальника послуг (оператора), не здійснюючи розрахункові операції при продажу товарів (послуг). Позивач є Агентом, який здійснює за допомогою ПТКС приймання платежів від імені і за рахунок Банку із зарахуванням грошових коштів на рахунок Банку , який здійснює переказ отриманих платежів абонентів на поточний рахунок Оператора. Оплата послуг Агента (позивача) здійснюється Банком.

В статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо, тому не можна взяти до уваги твердження апелянта, що ПТКС є реєстратором розрахункових операцій, оскільки, дані платіжні термінали призначені для здійснення приймання платежів та забезпечення інформаційної та технологічної взаємодії.

Таким чином, аналіз наведених положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", свідчить про необхідність застосування реєстраторів розрахункових операцій саме при здійсненні розрахункової операції, тобто приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно з п. 1, 2, 3 Постановою Правління НБУ «Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування»№ 53 від 05.03.2008 р. операції (приймання готівки для подальшого переказу, операції за допомогою спеціальних платіжних засобів та інші операції, пов'язані з рухом коштів (далі - операції), а також отримання інформації щодо стану рахунків) із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), до яких згідно з їх функціональними можливостями належать банківські автомати самообслуговування, депозитні банкомати, платіжні термінали, термінали самообслуговування тощо, можуть здійснювати банки і небанківські фінансові установи, які відповідно до законодавства України отримали відповідну ліцензію/дозвіл щодо переказу коштів органів державної влади, що здійснюють державне регулювання відповідних ринків фінансових послуг, і є платіжними організаціями та/або членами платіжної системи (далі - небанківські фінансові установи), а також суб'єкти господарювання, які уклали агентські договори з банками. Банки і небанківські фінансові установи мають забезпечувати: відображення зазначених у пункті 1 цієї постанови операцій, здійснених із застосуванням ПТКС, у системі автоматизації банку (далі - САБ) або в обліковій системі небанківської фінансової установи в той самий день або не пізніше наступного робочого дня; видачу первинного розрахункового документа (квитанції ПТКС), роздрукованого на паперовому носії за допомогою засобів ПТКС, який містить обов'язкові реквізити документа на переказ готівки і підтверджує внесення/видачу відповідної суми готівки до/з цього ПТКС та здійснення ініціювання операцій з переказу готівки. Банки здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, з якими укладено агентські договори, законодавства України в частині здійснення операцій із застосуванням ПТКС, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах цих договорів.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій від 12.01.2011 року № 092308 тавід 24.01.2011 року № 00172308, 00192308 є такими, що відповідають вимогам закону, а спірні рішення від 12.01.2011 року № 092308 тавід 24.01.2011 року № 00172308, 00192308 є підлягають скасуванню.

Перевіряючи на відповідність вимогам законодавства України оскаржувані рішення відповідача про застосування до позивача фінансових санкцій за порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.01.2011 року №№ (1) 092308, (2) 102308 тавід 24.01.2011 року №№ (3) 00172308, (4) 00182308, (5) 00192308, (6) 00202308 винесені відповідачем за порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Встановлюючи правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», колегія суддів вважає, що встановлене в акті перевірки порушення не підпадає під дію норм зазначеного закону, зважаючи на наступне.

Порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності регулюється Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Частиною 3 ст. 3 вищевказаного Закону до виключного переліку пунктів продажу товарів віднесено: магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі; лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності; стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом; фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування; оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Отже, ПТКС не входить до переліку пунктів продажу товарів, що зафіксований в ч. 3 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а тому відсутні підстави для нарахування санкцій у відповідності до вказаного Закону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя

Судді