Ухвала суду № 19485014, 17.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11860/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є,

за участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.11р. у справі №2а-11860/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінойл»до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Лінойл»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог від 18.10.10р.) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2009 р. №0000222301/0, від 28.09.2009 р. №0000222301/1, від 30.11.2009 р. №0000222301/2, від 22.02.2010 р. №0000222301/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.11р. адміністративний позов ТОВ «Лінойл»задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що за наслідками перевірки податковим органом встановлено заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ за період квітень 2008 року, вересень 2008 року, листопад 2008 року, що виникло внаслідок корегування позивачем податкових зобовязань в сторону зменшення. Так, згідно отриманої інформації із «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»ДПІ встановлено, що контрагенти позивача не здійснили коригування податкового кредиту в сторону зменшення у звязку з виправленням ТОВ «Лінойл»помилки, що, на думку податкового органу, є порушенням п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»на безпідставно не враховано судом першої інстанції.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, які були виписані контрагентами позивача в попередньому періоді, а також те, що контрагент позивача не задекларував податкові зобовязання за господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Лінойл».

Отже, враховуючи встановлені перевіркою порушення, відповідач вважає винесені податкові повідомлення рішення правомірними, у звязку з чим просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні 17.11.11р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній та повістка про виклик були направлені судом на адресу позивача, зазначену в позовній заяві, однак конверт повернувся до суду з відміткою пошти про невручення адресату.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. ту та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Лінойл»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07р. по 31.03.09р., за результатами якої складено акт перевірки від 23.07.09р. №401/23-1/32535735.

Як вбачається із акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2., п.п. 7.4.1п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.08.2009 р. № 0000222301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ на загальну суму 1345 759,50 грн., з якої: 897 173 грн. основного платежу та 448 586,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, вказане податкове повідомлення-рішення залишено ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України без змін, у звязку з чим відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.09.2009 р. №0000222301/1, від 30.11.2009 р. №0000222301/2, від 22.02.2010 р. №0000222301/3.

Як вбачається із акту, перевіркою встановлено заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ на загальну суму 142813 грн., в тому числі за: квітень 2008 року на суму 100000 грн., вересень 2008 року на суму 25827 грн., листопад 2008 року на суму 16986 грн.

Як свідчать обставини справи, ТОВ «Лінойл» відкоригувало податкові зобовязання в сторону зменшення внаслідок повернення раніше поставленого товару, зменшення обсягів поставок, внаслідок повернення попередньої сплати за відповідними розрахунками коригування. Основними підприємствами по взаємовідносинах з якими позивач здійснював коригування податкових зобовязань в сторону зменшення є: ТОВ «Елемент СА», ТОВ «Укрніка ЛТД»тощо.

За наслідкам проведення зустрічних перевірок, податковим органом встановлено, що вказані підприємства у відповідних періодах не здійснили коригування податного кредиту в сторону його зменшення за взаємовідносинами з ТОВ «Лінойл», що, на думку податкового органу, є підставою для висновку про заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ за відповідні періоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковості таких доводів податкового органу.

Так, відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг) ( п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 цього ж Закону).

Так, як свідчать обставини справи 02.04.07р. між ТОВ «Лінойл»(продавець) та ТОВ «Елемент СА»(покупець) укладено договір купівлі продажу нафтопродуктів №11-07/НП (том 1а.с.21-22 ).

Листом від 02.04.08р. (том 1а.с. 34), ТОВ «Елемент СА»звернулось до ТОВ «Лінойл»з проханням скасувати відвантаження нафтопродуктів згідно додатку №14 від 28.03.2008 року до Договору Купівлі-продажу нафтопродуктів №11-07/НП від 02.04.2007 року та повернути суму передоплати в розмірі 600000 грн. на розрахунковий рахунок. Наявність передоплати в сумі 600000 грн. підтверджується випискою по рахунку позивача (том 1 а.с. 25).

20.06.08р. між позивачем (продавець) та ТОВ «Укрніка ЛТД»(покупець) укладено договір купівлі продажу нафтопродуктів №32-08/НП (том 1 а.с. 46).

21.06.2008 р. між сторонами договору було укладено додаток №04, згідно умов якого ТОВ "Лінойл" продав ТОВ "Укрніка ЛТД" 27 300 літрів дизельного пального на загальну суму 182 091,00 гривень, в тому числі ПДВ 30 348,50 гривень.

21.07.2008 року дизельне пальне в кількості 27300 літрів було передано ТОВ "Укрніка ЛТД" (видаткова накладна №Л-00000251 від 21 липня 2008 року).

26.08.2008 р. ТОВ "Лінойл" та ТОВ "Укрніка ЛТД" уклали додаток №05 до зазначеного вище договору.

26.08.2008 р. дизельне пальне в кількості 26000 літрів було передано ТОВ "Укрніка ЛТД" (видаткова накладна № Л-00000285 від 26 серпня 2008 року).

Відповідно до п. 20 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165«Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»-у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Відповідно до п. 25 та п. 27 вищезазначеного Наказу, на підставі вказаного розрахунку отримувач товарів (послуг) здійснює коригування податкового кредиту відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону (за умови дотримання законодавчих норм щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням). Розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної (відповідно до пункту 2 цього Порядку), а також особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, та покупцем - отримувачем послуги, наданої йому на митній території України нерезидентом, який виступає податковим агентом такого нерезидента, із обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночасним відображенням у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних з від'ємним чи позитивним значенням.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується податковим органом, що внаслідок здійснення коригування сум податкових зобовязань позивачем були виписані розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, які підписані покупцями товарів (том 1, а.с. 37-38, 63, 79).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок коригування податкових зобовязань за квітень 2008 року, вересень 2008 року, листопад 2008 року у позивача виникло право, у відповідності до п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», на зменшення суми податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок.

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку про заниження позивачем суми податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 754359, 88 грн. у тому числі за: грудень 2007р. в сумі 32 739 грн.; травень 2008р. в сумі 20 562 грн.; червень 2008р. в сумі 598 661 грн.; липень 2008р. в сумі 31 731 грн.; жовтень 2008р. в сумі 60 667 грн.; грудень 2008р. в сумі 10 000 грн. - слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2., п.п. 7.4.1п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позиція податкового органу зводиться до того, що суми ПДВ могли бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у періоді здійснення господарських операцій; законом не передбачено можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, на думку податкового органу, якщо на дату виникнення права на податковий кредит ТОВ «Лінойл»таким правом не скористався; до податкових декларацій з ПДВ заяви зі скаргою на постачальника не подав (з метою включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, як це передбачено Законом), слід вважати, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковості вказаної позиції податкового органу.

Так, за вимогами п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Між тим, відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, за змістом наведених норм, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної, отже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної, що і мало місце у спірному випадку.

Щодо доводів відповідача про неподання позивачем скарги ДПІ про несвоєчасне ненадання контрагентом позивача податкових накладних, то такі доводи також не можуть бути підставою для висновку про заниження податкового зобовязання з ПДВ.

Так, відповідно до абз.2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

За змістом наведеної норми, подання скарги було б доцільним, якщо позивач включив би вказані суми ПДВ до податкового кредиту у наступному періоді після їх виписки, однак в даному випадку не всі податкові накладні були отримані в наступному періоді, в звязку з чим у суду відсутні підстави вважати порушенням позивачем зазначеної норми Закону. Відтак, подання скарги є правом, а не обовязком платника податку.

Той факт, що позивач не скористався правом на подання заяви зі скаргою, не є в силу Закону, правовою підставою для висновку його відмову від формування податкового кредиту із використанням зазначених сум ПДВ.

Відповідно до 7.4.1. Закону N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що всі податкові накладні одержані позивачем, в тому числі виписані в попередні періоди, відображені в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, що також встановлено ДПІ у Оболонському районі м.Києва в акті перевірки. Так, в акті зазначено, що реєстри отриманих та виданих податкових накладних, відповідають вимогам Наказу ДПА від 30.06.2005 року №244.

Враховуючи той факт, що позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, нараховані у звязку з придбанням та фактичним отриманням товарів та послуг за господарськими операціями з контрагентами позивача, товарність яких відповідачем не заперечувалась, у суду відсутні правові підстави для висновку про завищення податкового кредиту у загальній сумі 754359, 88 грн., а отже, визначення податкового зобовязання з ПДВ у звязку з цим колегія суддів вважає неправомірним.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Лінойл» віднесло до податкового кредиту у червні 2008 року суму ПДВ в розмірі 10 000 грн., за податковою накладною виписаною ТОВ "Торгівельно-виробниче підприємство "Аттіві" в травні 2008 року. Згідно Автоматизованої Інформаційної системи обласного рівня, ТОВ "Торгівельно-виробниче підприємство "Аттіві" подало до ДПІ у Печерському районі м.Києва декларацію з податку на додану вартість та додатку 5 до декларації розділ I, ТОВ "Торгівельно-виробниче підприємство "Аттіві" не задекларувало податкового зобовязання по операціях з ТОВ "Лінойл", що, на думку податкового органу, є підставою для висновку про неправомірне включення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 10 000 грн. по операціях з ТОВ "Торгівельно-виробниче підприємство "Аттіві".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

При цьому, товарність господарської операції між позивачем та ТОВ «ТВП «Аттіві»не заперечувалась податковим органом як при перевірці, так і при розгляді справи.

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Враховуючи, що матеріали справи містять належним чином оформлену контрагентом позивача податкову накладну (том 1, а.с. 165), щодо якої у відповідача не було зауважень при перевірці, а також те, що податковим органом не заперечувалась товарність господарської операції між позивачем та його контрагентом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірне зменшення позивачу податкового кредиту за червень 2008 року на суму 10000 грн.

Покликання апелянта на те, що ТОВ «ТВП «Аттіві»не задекларувало податкове зобовязання по господарській операції з ТОВ «Лінойл», не позбавляє правового значення виданої цим контрагентом податкової накладної.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту від сплати контрагентом податкового зобов'язання до бюджету, у тому числі з причин невідображення контрагентом податкових зобов'язань. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Викладеним спростовуються доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку неправомірність оспорюваних податкових повідомлень рішень та наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.11р. у справі №2а-11860/10/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.11р. у справі №2а-11860/10/2670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Ухвала складена в повному обсязі: 18.11.11р.