Ухвала суду № 19483287, 08.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19026/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участю:Федорової Г.Г.,

Данилової М.В., Ключковича В.Ю.,

Петриченко Ю.П.,

представника позивача - Соловчука Л.В.,

представника третьої особи - Угринович О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕРРА», Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕРРА»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Головного управління державного казначейства України у м. Києві, за участю: Прокуратури м. Києва про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії та стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕРРА»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Головного управління державного казначейства України у м. Києві (далі - відповідачі), в якому просило:

- зобовязати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва відобразити дані, викладені у поданих ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»податкових деклараціях з податку на додану вартістю за квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та деклараціях з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року в облікових картках ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»як платника податків;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, які полягають у невизнанні поданих ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та деклараціях з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року та не відображенні даних, викладених у податковій звітності в облікових картках ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»як платника податків;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 6936100,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕРРА»задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва щодо невизнання поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕРРА»податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2010 року, декларацій з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, також звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»є юридичною особою, зареєстрованою Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.01.2007 року (т. 2 а.с. 135).

На виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подавалися податкові декларації з ПДВ за квітень-вересень 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року, які у відповідності до наявних відміток були отримані відповідачем упродовж визначеного законом строку.

В матеріалах справи містяться копії листів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.05.2010 року № 3709/10/28-321, від 24.06.2010 року № 4573/10/28-321, від 04.08.2010 року № 5578/10/28-321, від 06.08.2010 року № 5641/10/28, від 20.08.2010 року № 6105/10/28-31, від 28.09.2010 року № 7187/10/28-32, від 04.11.2010 року № 8937/10/28-321, від 09.11.2010 року № 8158/10/28-321, з яких вбачається, що податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, вересень 2010 року відповідачем не були визнані як податкова звітність з підстав не зазначення в службових полях декларацій номерів рядків до яких подаються додатки; декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року - з підстав зазначення у вступній частині декларації недостовірного обовязкового реквізиту «місцезнаходження платника податку»; декларація з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року - в звязку з поданням її не на односторонньому аркуші формату А-4, декларація з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року - в звязку з тим, що декларація була підписана посадовою особою ОСОБА_7, яка згідно баз даних ДПІ не є головним бухгалтером підприємства (т. 2 а.с. 164-170, 304-305).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також процедура оскарження дій органів стягнення, визначаються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181-III) (далі по тексту ухвали в редакції, чинній не момент виникнення спірних правовідносини).

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181-III, податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (пп. «ї»пп. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III).

Згідно з пп. 3.4 п. 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 року № 213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за № 702/10982 (далі Порядок № 166) (далі по тексту ухвали в редакції, чинній не момент виникнення спірних правовідносини), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк (пп. 3.3 Порядку № 166).

Згідно п.п. 4.2 п. 4 Порядку № 166, одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком.

Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592 (далі Порядок № 143) (далі по тексту ухвали в редакції, чинній не момент виникнення спірних правовідносини).

Відповідно до п. 1.3. Порядку № 143, декларація з податку на прибуток підприємства (далі - декларація) та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні.

Згідно п. 1.6. Порядку № 143, у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4.

Положенням п. 1.7. Порядку № 143 передбачено, що декларація заповнюється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється.

У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

Відповідно допп. 4.3.п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827, із змінами та доповненнями, (далі Методичні рекомендації), податкова звітність має бути: надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов'язковими додатками; повністю заповненою, а саме: наявні обов'язкові реквізити та значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені; документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності; без підчисток, помарок, малопомітних виправлень; підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.

Підпунктом 4.5. п. 4 Методичних рекомендацій передбачено, що у разі, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

- у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

- її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

- не скріплено печаткою платника податків;

- відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

- неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

- наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; подана ксерокопія звітних документів;

- звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

Дані вимоги також визначені положеннями абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 Закону № 2181-III, в якому зокрема передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

У випадку подання платником документів звітності з переліченими вище помилками працівники органів ДПС попереджають платника податків про них і про наслідки прийняття органами ДПС такої податкової звітності та пропонують надати нову, оформлену належним чином.

Якщо платник наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється, на примірнику, що залишається у платника, проставляється штамп «Отримано, попереджено про можливість невизнання».

Платнику в триденний термін надсилається повідомлення про невизнання органами ДПС декларації з ПДВ із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином.

В електронній базі даних адресата звітності ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус «Не визнано як податкова декларація»із обов'язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.

Відповідно до п.п. 4.2 Методичних рекомендацій, податкова звітність приймається підрозділом ведення та захисту податкової звітності (за необхідності, в останній день строку подання звітності із залученням працівників інших підрозділів) без попередньої перевірки зазначених показників від платника податків або іншої особи, на яку покладено обов'язки подання органам ДПС податкової звітності.

Як зазначено в пп. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, відмова службової (посадової) особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

У разі якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що податкові декларації з податку на додану вартість за період квітень, травень, червень, липень, вересень 2010 року та податкові декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2010 року та 3 квартали 2010 року підписані посадовими особами та скріплені печатками позивача із зазначенням усіх обовязкових реквізитів та показників. При цьому, колегія суддів зазначає, що зазначення номерів рядків в службовому полі «Додатки до рядків цієї декларації»не є обовязковими реквізитами податкової декларації і їх відсутність не може бути причиною невизнання відповідачем звітності як податкової декларації.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ні Закон № 2181-ІІІ, ні Порядки № 166 та № 143 не визначають переліку обовязкових реквізитів податкової декларації, а тому обовязковими реквізитами податкової декларації можна вважати реквізити, за відсутності яких неможливо ідентифікувати ту чи іншу податкову декларацію, а саме: найменування платника податку, ідентифікаційний код платника податку, тип декларації, звітний період, звітний період, в якому виправляються помилки, дата подання декларації, місцезнаходження платника податку тощо.

Не визнання податкової декларацій з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2010 року з підстав її подання не на односторонньому аркуші формату А-4, та невизнання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року в звязку з тим, що декларація була підписана посадовою особою ОСОБА_7, що згідно баз даних ДПІ не є головним бухгалтером підприємства колегія суддів вважає протиправним, оскільки, відповідно до абз. 4 п. 1.6 Порядку № 143 оригінал декларації подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4, відповідачем не було надано доказів порушення позивачем дано пункту Порядку № 143 та не було надано доказів, того, що ОСОБА_7 не є головним бухгалтером ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА».

Що стосується невизнання декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року з підстав зазначення у вступній частині декларації недостовірного обовязкового реквізиту «місцезнаходження платника податку»колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII (далі Закон № 509-XII) (далі по тексту ухвали - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно ст. 11 Закону № 509-XII, органи державної податкової служби у випадках, межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Крім того, на податкові органи покладається контроль за додержанням платниками податків законодавства у сфері податкового законодавства.

Згідно з п. 1.17 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджені Наказом ДПА України № 355 від 27.05.2008 року (далі Методичні рекомендації), у разі неможливості розпочати перевірку у зв'язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків) за його місцезнаходженням, складається акт довільної форми, в якому викладаються причини неможливості розпочати перевірку у терміни, визначені в направленні на її проведення, та робиться відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення. Цей акт фіксується у спеціальному журналі реєстрації актів відповідно до встановленого порядку оформлення та реалізації матеріалів перевірок органами державної податкової служби.

Відповідно до п. 1.15 Методичних рекомендацій, при встановленні відсутності платника податків за місцезнаходженням, складається акт перевірки щодо не встановлення місцезнаходження платника податків та підрозділу податкової міліції передається окремий запит на встановлення місцезнаходження платника податків. У свою чергу цей підрозділ здійснює оперативно-розшукові заходи щодо встановлення місцезнаходження платника податків. Не пізніше 10 календарних днів з дня отримання запиту на встановлення місцезнаходження підрозділ податкової міліції в обов'язковому порядку письмово повідомляє підрозділ, який здійснює перевірку, та підрозділ обліку платників податків про результати здійснених заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків та (або) його посадових осіб, залучення їх до проведення перевірки шляхом вручення платнику податків (посадовим особам платника податків) письмового запрошення про необхідність явки до органу ДПС для ознайомлення з підставами проведення перевірки та датою початку її проведення. У разі не встановлення підрозділом податкової міліції протягом 10 календарних днів місцезнаходження платника податків та його посадових осіб, підрозділ податкової міліції продовжує здійснювати вичерпні заходи до моменту залучення такого платника до проведення перевірки, про що повідомляє підрозділ органу ДПС, що надавав запит.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак відповідачем не було надано доказів щодо відсутності ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»за фактичним місцезнаходженням платника податків.

Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 303355 місцезнаходженням ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»є: 01025, м Київ, вул. Велика Житомирська, 23, кв. 3 (т. 2 а.с. 135).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 015989, місцезнаходженням ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»зазначена така сама адреса: 01025, м Київ, вул. Велика Житомирська, 23, кв. 3. Запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням не вбачається (т. 2 а.с. 215-217).

Також, колегія суддів звертає увагу на довідку № 21144/10/24-120 від 23.12.2010 року про відсутність заборгованості з податків і зборів (обовязкових платежів), що контролюються ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, згідно якої, станом на 23.12.2010 року ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА» не має заборгованості із сплати податків (т. 2 а.с. 153).

Крім цього, у період з 31.05.2010 року по 25.06.2010 року посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та встановлено, що фактично позивач знаходиться за адресою: м Київ, вул. Велика Житомирська, 23, кв. 3 (п. 2 акту перевірки від 19.07.2010 року № 1807/2302/34820176) (т. 1 а.с. 107-134).

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що позивача не було належним чином повідомлено про причини неприйняття податкових декларацій з ПДВ за квітень-вересень 2010 року та декларацій з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року, що були подані ним у визначений законом строк.

Посилання відповідача на листи ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.05.2010 року № 3709/10/28-321, від 24.06.2010 року № 4573/10/28-321, від 04.08.2010 року № 5578/10/28-321, від 06.08.2010 року № 5641/10/28, від 20.08.2010 року № 6105/10/28-31, від 28.09.2010 року № 7187/10/28-32, від 04.11.2010 року № 8937/10/28-321, від 09.11.2010 року № 8158/10/28-321 про невизнання податкових декларацій ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»колегія суддів до уваги не приймає, оскільки останнім не було надано доказів щодо їх направлення позивачу.

Вказане дає підстави вважати про порушення відповідачем порядку прийняття податкової звітності платників податків, зокрема в частині, що стосується процедури неприйняття податкових декларацій з ПДВ та з податку на прибуток підприємства, зміст яких не відповідає встановленим законом вимогам.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва щодо невизнання поданих ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2010 року, декларацій з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року є правомірними та підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобовязання Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва відобразити дані, викладені у поданих ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»податкових деклараціях з податку на додану вартістю за квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та деклараціях з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року в облікових картках ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»як платника податків суд першої інстанції виходив з того, що визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, які полягають у невизнанні поданих ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та деклараціях з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року та не відображенні даних, викладених у податковій звітності в облікових картках ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»повертає сторони у первісний стан, який існував до вчинення протиправний дій та є наслідком для вчинення податковим органом відповідних дій, зокрема, відображення показників податкових декларацій в картках особового рахунку платника податку.

З цими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 6936100,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачений п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) (далі по тексту ухвали в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно пп. 7.7.6., пп. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

При цьому, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Отже, процедура відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість передбачає:

- наявність сум податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (відємне значення, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

- прийняття платником податку рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування шляхом подання відповідному податковому органу податкової декларації та заяви про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій;

- проведення податковим органом документальної невиїзної перевірки заявлених у податковій декларації даних та, за наявності достатніх підстав - позапланової виїзної перевірки платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування;

- за результатами проведеної перевірки податковий орган або надає органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що проведення податковим органом перевірки поданої платником податку податкової декларації є обовязковим етапом на шляху до отримання бюджетного відшкодування, без якого право на отримання бюджетного відшкодування платником податку не може бути реалізоване.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 6936100,00 грн. суд першої інстанції виходив з того, що перевірка даних, заявлених ТОВ «ЕНЕРГОТЕРРА»у податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень-травень 2010 року відповідачем не проводилася, що свідчить про відсутність у позивача порушеного права на отримання бюджетного відшкодування, а тому спірна сума не може вважатися сумою бюджетної заборгованості.

З цими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕРРА», Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: Г.Г. Федорова

М.В. Данилова

В.Ю. Ключкович

Повний текст ухвали складено та підписано 14.11.11р.