Постанова № 19482068, 19.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2011 року 10:53 № 2а-7783/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 01.06.2011р. 1/06-13),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 04.01.2011р. № 2/9/10-009),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Центр»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2010 року № 0000872304/0, рішення про результати перегляду первинної скарги від 29 листопада 2010 року № 24620/10/25-011, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Меридіан Центр»заявлені позовні вимоги до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2010 року № 0000872304/0, рішення про результати перегляду первинної скарги від 29 листопада 2010 року № 24620/10/25-011.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту, а тому спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що висновки акта перевірки свідчать про заниження позивачем сум податкового зобовязання з податку на додану вартість, а тому донарахування спірним податковим повідомленням рішення сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) відповідає вимогам законодавства.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

ТОВ «Меридіан Центр»перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 02 листопада 2004 року згідно даних Довідки про взяття на облік платника податків від 06 вересня 2010 року № 83052/10/29218 (форма 4-ОПП).

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24 листопада 2004 року № 37091587 (форма № 2-Р) (серія НБ № 124647) ТОВ «Меридіан Центр»зареєстровано в якості платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 331466326505).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № АА 364021 від 17 січня 2011 року до видів діяльності ТОВ «Меридіан Центр»за КВЕД відноситься, зокрема 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами, 45.11.0 Розбирання та знесення будівель; земляні роботи, 45.21.1 Будівництво будівель, 45.21.4 Будівництво місцевих трубопроводів, ліній звязку та енергопостачання, 74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу, 45.50.0 Оренда будівельної техніки з оператором.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провела невиїзну документальну перевірку ТОВ «Меридіан Центр»(код ЄДРПОУ 33146630) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Комспек ЛТД»(код ЄДРПОУ 35893292) за березень 2010 року, та по взаємовідносинах з ТОВ «Батир Менеджмент»(код ЄДРПОУ 35033946) за квітень, травень 2010 року, за результатами якої було складено Акт від 30 серпня 2010 року № 781/1-23-40-33146630.

В ході перевірки було встановлено, що за результатами аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по декларації ТОВ «Меридіан центр» встановлено відхилення між задекларованими податковими зобовязаннями та задекларованим податковим кредитом: ТОВ «Комспек ЛТД»(код ЄДРПОУ 35893292) на загальну суму 260685, 00 грн., в тому числі по періодам: за березень 2010 року на суму 260685, 00 грн.; ТОВ «Батир Менеджмент»(код ЄДРПОУ 35033946) на загальну суму 759433, 00 грн., в тому числі по періодам: за квітень 2010 року на суму 349833, 00 грн., за травень 2010 року на суму 409600, 00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1020118, 00 грн., в тому числі за березень на суму 260685, 00 грн., за квітень на суму 349833, 00 грн., за травень на суму 409600, 00 грн.

Крім того, при складані акта не встановлено факту передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, в звязку з відсутністю поставок з боку ТОВ «Комспек ЛТД»та ТОВ «Батир Менеджмент»(відсутні взаємовідносини з ТОВ «Меридіан центр»), що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Перевіркою також було встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) підприємству ТОВ «Меридіан центр»від вищевказаних контрагентів ТОВ «Комспек ЛТД»та ТОВ «Батир Менеджмент»- постачальників, а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Отже, підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними субєктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків.

Таким чином, підприємством порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Крім того, перевіркою було встановлено, що ТОВ «Меридіан Центр» в березні 2010 року мало взаємовідносини з ТОВ «Комспек ЛТД»(код ЄДРПОУ 35893292), зареєстрованого в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та має стан «0»- Основний платник. Згідно Додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року (вх. ДПІ № 9001791695 від 19.05.2010р.) ТОВ «Меридіан центр»відобразило податковий кредит по ТОВ «Комспек ЛТД»в сумі 260685, 00 грн. ТОВ «Комспек»відповідно до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»за березень 2010 року податкові зобовязання не задекларувало.

В квітні, травні 2010 року ТОВ «Меридіан центр»мало взаємовідносини з ТОВ «Батир Менеджмент»(код ЄДРПОУ 35033946), зареєстровано в ДПІ Шевченківському районі м. Києва та має стан «32»- Адреса масової реєстрації. Згідно Додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року (вх. ДПІ № 9001791695 від 19.05.2010р.) ТОВ «Меридіан центр»відобразило податковий кредит по ТОВ «Батир Менеджмент»в сумі 349833, 00 грн. та 409600, 00 грн. відповідно. ТОВ «Батир Менеджмент»відповідно до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»за квітень, травень 2010 року податкові зобовязання не задекларувало.

Таким чином, ТОВ «Меридіан центр»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на загальну суму 1020118, 00 грн.

На підставі вищевикладеного в акті перевірки було зроблено висновок про порушення ТОВ «Меридіан центр»вимог:

- ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правих наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за березень травень 2010 року, про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобовязання) є недійсними;

- пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану на суму 1020118, 00 грн. в тому числі: за березень 2010 року в розмірі 260685, 00 грн., за квітень 2010 року у розмірі 349833, 00 грн., за травень 2010 року в розмірі 409600, 00 грн.

14 вересня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0000872304/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону за порушення вимог пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначила ТОВ «Меридіан центр»суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1515286, 00 грн., у тому числі 1020118, 00 грн. основний платіж та 495168, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва рішенням від 29 листопада 2010 року № 24620/10/25-011 частково задовольнила скаргу ТОВ «Меридіан центр»та скасувала податкове повідомлення - рішення від 14 вересня 2010 року № 0000872304/0 в частині 260685, 00 грн. податку на додану вартість та 156411, 00 грн. застосованої штрафної санкції в частині донарахованої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ «Комспек ЛТД»з посиланням на те, що вказане товариство включило до складу податкового зобовязання суму податку за наслідками господарської операції з позивачем.

Повторні скарги позивача були залишені без задоволення, а спірне рішення, з урахуванням рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29 листопада 2010 року № 24620/10/25-011 без змін.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету) (далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань.

Обовязкові реквізити податкової накладної визначені в підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом першим підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 233/2037, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом пятим Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі Закон № 996 ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх обєднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

В ході судового розгляду було встановлено, що між ТОВ «Меридіан центр»(Покупцем) та ТОВ «Батир Менеджмент»(Постачальник) було укладено Договір поставки від 13 квітня 2010 року № 1/13-04 (далі-Договір), за умовами якого постачальник зобовязується передати у власність (поставляти), а Покупець приймати і оплачувати Товар (нафтопродукти, паливно-мастильні матеріали тощо), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у Заявках, форма яких встановлена в Додатку № 1 до цього Договору та які є додатками до цього Договору і становлять його невідємну частину (надалі іменується «Товар») (п. 1.1 Договору).

Ціна одиниці виміру Товару та загальна вартість кожної партії Товару визначаються Сторонами в Додатках, які є невідємною частиною даного Договору (п. 2.1 Договору).

Загальна вартість Договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії Товару за всіма Додатками до даного Договору (п. 2.3 Договору).

Оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі або окремо вказаний Постачальником у відповідному рахунку-фактурі (п. 3.2 Договору).

Розрахунок за фактично одержану партію Товару здійснюється Покупцем на підставі відповідного Додатка на постачання партії Товару та/або належним чином оформлених Актів прийомки-передачі Товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних та/або залізничних накладних (в залежності від умов поставки Товару) і рахунків-фактур Постачальника (в залежності від умов поставки) (п. 3.3 Договору).

Поставка Товару здійснюється окремими партіями залізничними цистернами або автомобільним транспортом Покупця. За домовленістю сторін поставка Товару може здійснюватися автомобільним транспортом Постачальника (конкретизується у відповідному Замовлені) (п.4.3 Договору).

Поставка Товару, за домовленістю Сторін, може здійснюватись на умовах EXW (передано на складі Постачальника) або на умовах СРЕ (перевезення сплачено до місця, вказаного Покупцем) тощо згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів «ІНКОТЕРМС»в редакції 2000 року (конкретизується у відповідному Додатку) ( п.4.4 Договору).

За наслідками передачі Товару Постачальник та Покупець підписують Акт Приймання-передачі Товару в якому вказується відповідність Товару умовам даного Договору та додатків до нього (п. 5.2 Договору).

Даний Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до «31»грудня 2010 року. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен рік, якщо жодна з Сторін не повідомить іншу Сторону за 30 (тридцять) днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього Договору про намір припинити його дію, а в частині грошових розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобовязань згідно умов даного Договору (п. 8.1 Договору).

Факт виконання Договору підтверджується рахунками-фактури від 13 квітня 2010 року № СФ-0000009, від 26 квітня 2010 року № СФ-0000013, від 30 квітня 2010 року № СФ-0000019, від 21 травня 2010 року № СФ-0000033, від 28 травня 2010 року № СФ-0000037, видатковими накладними від 19 квітня 2010 року № РН-0000009, від 20 квітня 2010 року № РН-0000010, від 22 квітня 2010 року № РН-0000012, від 23 квітня 2010 року № РН-0000014, від 27 квітня 2010 року № РН-0000016, від 28 квітня 2010 року № РН-0000019, від 05 травня 2010 року № РН-0000023, від 06 травня 2010 року № РН-0000024, від 11 травня 2010 року № РН-0000029, від 22 травня 2010 року № РН-0000042, від 22 червня 2010 року № РН-0000059, заявками на постачання товару від 19 квітня 2010 року, від 30 квітня 2010 року, від 25 квітня 2010 року, від 21 травня 2010 року, від 28 травня 2010 року, а також Актами приймання-передачі товарів від 20 квітня 2010 року № 10, від 22 квітня 2010 року № 12, від 27 квітня 2010 року № 16, від 28 квітня 2010 року № 19, від 05 травня 2010 року № 23, від 06 травня 2010 року № 24, від 11 травня 2010 року № 29, від 19 квітня 2010 року № 9, від 22 червня 2010 року № 59, від 23 квітня 2010 року № 14, від 22 травня 2010 року № 42 та актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 22 червня 2010 року № 22/06 за формою № 5-НП, витягами з Журналу реєстрації довіреностей № 6 за червень 2010 року від 29 серпня 2010 року № 29, № 5 за травень 2010 року від 29 серпня 2011 року № 27, № 4 за квітень 2010 року від 29 серпня 2011 року № 26, копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали яких були оглянуті судом в судовому засіданні.

ТОВ «Батир Менеджмент»виписало позивачу наступні податкові накладні: від 15 квітня 2010 року № 15 на загальну суму 2040500, 00 грн., в тому числі 340083, 33 грн. податок на додану вартість, від 27 квітня 2010 року № 20 на загальну суму 585500, 00 грн., в тому числі 9750, 00 грн. податок на додану вартість, від 05 травня 2010 року № 25 на загальну суму 1508600, 00 грн., в тому числі 251433, 00 грн. податок на додану вартість, від 24 травня 2010 року № 41 на загальну суму 949 00, 00 грн., в тому числі 158166, 67 грн. податок на додану вартість, від 31 травня 2010 року № 46 на загальну суму 1932000, 00 грн., в тому числі 322000, 00 грн. податок на додану вартість, разом з розрахунком 7/46 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31 травня 2010 року № 46, розрахунком 8/46 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31 травня 2010 року № 46, розрахунком 6/46 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31 травня 2010 року № 46 за договором від 13 квітня 2010 року № 1/13/04, копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали яких були оглянуті судом в судовому засіданні.

Вказані податкові накладні мають усі законодавчо встановлені обовязкові реквізити, тобто оформлені належним чином.

Відповідачем не було надано доказів того, що ТОВ «Батир Менеджмент»на момент виписки вказаних податкових накладних не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або його реєстрація в якості платника податку на додану вартість була анульовано з урахуванням того, що реєстрація платника податку на додану вартість ТОВ «Батир Менеджмент»була анульована згідно Акта від 16 вересня 2010 року № 332/29 з 16 вересня 2010 року, тобто вже після здійснення господарських операцій з позивачем.

Здійснення оплати товару (Бітуму БНД 69/90), в тому числі податку на додану вартість, підтверджується виписками з рахунку позивача за 15 квітня 2010 року, за 27 квітня 2010 року, за 05 травня 2010 року, за 21 травня 2010 року, за 31 травня 2010 року.

Використання придбаного товару (Бітуму БНД 69/90) в господарській діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи договором поставки від 01 березня 2009 року № 1/03/09, укладеним з ТОВ «Український інвестиційний холдинг», договором поставки від 29 квітня 2010 року № 29/04/10-6, укладеним з ПП «Альфа-Л», та документами складеними на виконання вказаних договорів, зокрема заявками на постачання товару, заявками на придбання товару, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання передачі товарів, довіреностями на одержання цінностей (форма № М-2), копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали яких були оглянуті судом в судовому засіданні, та випливає із основного виду діяльності позивача - 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами.

Зазначені вище первинні документи складені з дотримання вимог, що ставляться до первинних документів.

Доводи податкового органу відносно недекларування ТОВ «Батир Менеджмент»сум податкового зобовязання з податку на додану вартість за наслідками господарської операції з позивачем визнаються судом безпідставними, оскільки доказів на підтвердження вказаних доводів податковим органом представлено не було, а невизнання податкових декларацій ТОВ «Батир Менеджмент»за спірний період податковим органом як податкової звітності на підставі підпункту 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не свідчить про недекларування ним сум податкового зобовязання за наслідками господарських операцій.

При цьому судом враховується те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року у справі № 2а-3307/11/2670 за позовом ТОВ «Батир Менеджмент»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання дій протиправними позов було задоволено частково. Зобовязано ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зареєструвати та провести по особовому рахунку ТОВ «Батир Менеджмент»податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2010 року.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому суд зазначає, що положеннями Закону № 168/97-ВР, які регулювали порядок формування податкового кредиту, не була передбачена залежність податкового кредиту покупця від декларування сум податкового зобовязання продавцем, а також не встановлено того, що платник податку несе відповідальність за декларування та сплату податку його контрагентами і тим більше за факт невизнання поданої контрагентом звітності.

Крім того, повноваження щодо встановлення нікчемності правочину належать виключно до компетенції суду в силу ст. 208 Господарського кодексу України.

Посилання відповідача на відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) підприємству ТОВ «Меридіан центр»від ТОВ «Батир Менеджмент», про що, на думку податкового органу, свідчить відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна не береться судом до уваги з огляду на те, що податковим органом не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування вказаних обставин та того, що податковим органом не обґрунтовано необхідності наявності у контрагента позивача основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень та засобів для транспортування з урахуванням умов поставки товару, визначених в Договорі.

З огляду на те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарської операції та її звязок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням рішенням за наслідками господарської операції з ТОВ «Батир Менеджмент».

При цьому судом враховується те, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва рішенням від 29 листопада 2010 року № 24620/10/25-011 частково задовольнила скаргу ТОВ «Меридіан центр»та скасувала податкове повідомлення - рішення від 14 вересня 2010 року № 0000872304/0 в частині 260685, 00 грн. податку на додану вартість та 156411, 00 грн. застосованої штрафної санкції в частині донарахованої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за наслідками господарської операції з ТОВ «Комспек ЛТД»з посиланням на те, що вказане товариство включило до складу податкового зобовязання суму податку за наслідками господарської операції з позивачем.

В силу підпункту «б»підпункту 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (який діяв на момент прийняття рішення про результати розгляду скарги) податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобовязання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Отже, спірне податкове повідомлення рішення в скасованій частині не тягне для позивача права та обовязків і не може порушувати його права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зазначені положення кореспондуються із положеннями ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, адміністративний суд може відновити порушені права, свободи або інтереси особи, яка звернулась до суду із позовом. Водночас, відсутність порушених прав, свобод та інтересів на момент розгляду справи виключає задоволення позовних вимог, а тому спірне податкове повідомлення рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України лише не в скасованій частині донарахування податку на додану вартість за наслідками господарської операції з ТОВ «Батир Менеджмент»в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 759433, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 338757, 00 грн.

Крім того, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно правового спору, оскільки в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення права чи свобод (ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю субєкта владних повноважень. Про те ці рішення повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин.

В даному випадку, оспорюване позивачем рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про результати перегляду первинної скарги від 29 листопада 2010 року № 24620/10/25-011, прийняте податковим органом в процедурі адміністративного оскарження позивачем спірного податкового повідомлення рішення, не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки таке рішення не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обовязкового характеру для платника податків.

В спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обовязки для позивача (акт індивідуальної дії) є спірне по справі податкове повідомлення рішення, яким позивачу і визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Отже, рішення податкових органів, прийняті за результатами розгляду скарг позивача в процедурі адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень, не можна вважати їхніми рішеннями, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно правових відносин.

Суд вважає за необхідне відмовити в частині позовних вимог про оскарження рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про результати перегляду первинної скарги від 29 листопада 2010 року № 24620/10/25-011 з урахуванням того, що у випадку закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен розяснити позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд його справи, а однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою ст. 124 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних та вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним та скасувати спірне по справі податкове повідомлення рішення в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 759433, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 338757, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Центр»задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 14 вересня 2010 року № 0000872304/0 в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 759433, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 338757, 00 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова