Постанова № 19479042, 24.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 листопада 2011 р. № 2а- 9140/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

суддів - Ізовітової - Вакім О.В., Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Підгорного М.І.,

за участі:

представник позивача Шумейко О.О.,

представника відповідача - Сазонова Є.В.,

представника третьої особи - Ткаченка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державне підприємство завод «Електроважмаш», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000090840 від 28.02.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за листопад 2011 року в сумі 425 001,0 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод «Електроважмаш» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведена позапланова виїзна перевірка ДП завод “Електроважмаш” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у червні, вересні, жовтні 2010 року та правомірності декларування від'ємного значення за листопад 2010 р., про що було складено акт перевірки № 378/40-028/00213121 від 17.02.2011 р. На підставі даного акту податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення - рішення №0000090840 від 28.02.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за листопад 2010 року в сумі 425 001,0 грн.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають чинному законодавству, оскільки оскаржуване податкове повідомлення рішення було прийняте відповідачем на підставі висновків відповідача про те, що ДП завод “Електроважмаш” безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціям з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український стандарт», декларація з ПДВ якого за червень 2010 р. “не визнана як податкова звітність”. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки жодною нормою чинного законодавств не передбачено відповідальності платника податків за неподання податкової звітності його контрагентом. Вказує, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 р. по справі №2а-10835/10/2070 за позовом ТОВ “Український стандарт” до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова щодо неприйняття декларацій ТОВ “Український стандарт” з ПДВ за квітень, травень, червень, липень та серпень 2010 р. визнано протиправними, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі м. Харкова прийняти декларації ТОВ “Український стандарт” з ПДВ за квітень, травень, червень, липень та серпень 2010 р. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 р. по справі №2а-10835/10/2070 дану постанову залишено без змін.

Таким чином, позивач вважає, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові безпідставно було винесено податкове повідомлення - рішення №0000090840 від 28.02.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за листопад 2010 року в сумі 425 001,0 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що позов не підлягає задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Представник третьої особи підтримав позицію позивача та просив суд задовольнити позов з підстав, зазначених у письмових поясненнях та позовній заяві позивача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.

ДП завод “Електроважмаш” є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Харківської міської ради 03.12.1991 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №315745 (арк. справи 223 том 1). ДП завод “Електроважмаш” є платником податку на додану вартість з 07.06.1993 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 11.06.2009р. № 96 (арк. справи 222 том 1).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведена позапланова виїзна перевірка ДП завод “Електроважмаш” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у червні, вересні, жовтні 2010 року та правомірності декларування від'ємного значення за листопад 2010 р., за результатами якої було складено акт № 378/40-028/00213121 від 17.02.2011 р. (арк. справи 13-43 том 1).

28.02.2011 р. на підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000090840 від 28.02.2011 р. про зменшення Позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за листопад 2010 року в сумі 425 001,0 грн. (арк. справи 220 том 1).

ДП завод “Електроважмаш” оскаржило податкове повідомлення рішення до Державної податкової адміністрації у Харківській області. Рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області №1609/10/25-103 від 15.04.2011 р. податкове повідомлення-рішення №0000090840 від 28.02.2011 р. залишено без змін (арк. справи 210-213 том 1).

29.04.2011р. позивач направив повторну скаргу №248-303 на податкове повідомлення-рішення №0000090840 від 28.02.2011 р. до Державної податкової адміністрації України. Рішенням №12097/6/25-0115 від 04.07.2011р. податкове повідомлення-рішення №0000090840 від 28.02.2011 р. залишено без змін (арк. справи 218-219 том 1).

Судом встановлено, що підставою для винесення акту перевірки № 378/40-028/00213121 від 17.02.2011 р. стали результати документальних невиїзних (камеральних) перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість за червень та серпень 2010 року, що вплинули на обчислення правомірності суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за листопад 2010 року. Так, згідно акту документальної невиїзної (камеральної) перевірки ДП завод “Електроважмаш” з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010р. на рахунок платника у банку № 3102/40-028/00213121 від 19.08.2010 р. податкова декларація з ПДВ за червень 2010 р. по ТОВ “Український стандарт” “не визнана як податкова звітність”, підприємство має ознаки нікчемності правочинів.

Отже, висновок податкового органу про завищення бюджетного відшкодування зроблений відповідачем на підставі обставин, встановлених відносно контрагента позивача - ТОВ “Український стандарт” у звязку з невизнанням його податкової декларації з ПДВ за червень 2010р. як податкової звітності.

Разом з тим суд зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таким чином, суд не приймає зазначене як доказ законності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно додатку 2 до декларації з ПДВ за листопад 2010р. позивачем до бюджетного відшкодування з ПДВ в декларації за листопад 2010 р. було заявлено 8 992 949,00 грн., що складається з частини від'ємного значення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2010 р. у розмірі 425 001,00 грн., частини від'ємного значення за вересень 2010 р. у розмірі 2 815 258,00 грн., частину від'ємного значення за жовтень 2010 р. у розмірі 5 752 690,00 грн. (арк. справи 178-181 том 1).

Щодо підстав визнання права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ суд зазначає наступне.

Згідно п.п 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997, що діяв на момент виникнення спірних відносин (далі Закон) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7. ст.1 зазначеного Закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 7.2.6. зазначеного Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.4.5. зазначеного Закону “Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)”

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перелік випадків, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків і заповнена останнім усупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, міститься в абзаці пятому підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. До них, зокрема, належить: відсутність обовязкових реквізитів; звітність не підписано відповідними посадовими особами платника податків; не скріплено печаткою платника податків.

При цьому жодною нормою чинного законодавства України не передбачено відповідальності платника податків за неподання (невчасне подання) податкової звітності контрагентом такого платника податків.

Згідно п. 10.4 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону покладаються на податковий орган, а не платника податку, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення останнього права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту вказаної норми, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

В ході судового засідання судом встановлено, що позивач в червні 2010р. мав правовідносини з контрагентом ТОВ “Український стандарт” згідно договорів про постачання продукції №09 від 17.10.2008 р. та №238-12/59 - Т від 07.05.2010 р. (арк. справи 6-7, 12-13 том 2).

ТОВ “Український стандарт” на адресу позивача було поставлено кабельно-провідникову продукцію, про що було виписано податкові накладні № 39 від 03.06.2010 р., №40 від 04.06.2010 р., №41 від 04.06.2010 р., №42 від 10.06.2010 р., №44 від 12.06.2010 р., №45 від 14.06.2010 р. (арк. справи 18, 21, 24, 26, 29, 32 том 2).

Будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено, що не заперечувалося представником відповідача під час судового розгляду справи.

З пояснень представника позивача встановлено, що поставлена продукція ДП завод “Електроважмаш” використовується у власному виробництві в генераторному, моторному, апаратному та турбогенераторному виробництві, що підтверджено інформацією про використання продукції у діяльності ДП завод “Електроважмаш” (арк. справи 5 том 2).

Фактичне надходження продукції на адресу позивача підтверджується видатковими накладними, приходними ордерами, наданими позивачем (арк. справи 19-20, 22-23, 25, 27-28, 30-31, 33-34 том 2). Використання продукції в діяльності підприємства підтверджується також лімітно-забірними картами, приєднаними до матеріалів справи.

Сплата позивачем коштів за поставлену ТОВ “Український стандарт” продукцію підтверджується наданими суду копіями платіжних доручень (арк. справи 158-162 том 2).

За умовами Договору №09 від 17.10.2008 р. замовлення на поставку окремої партії Продукції повинно бути оформлене Замовником в формі листа, специфікації, графіка, інше та містити найменування і кількість Продукції.

Судом встановлено, що на кожну окрему поставку продукції позивачем оформлялися додаткові специфікації, які доповнювали договір додатковими угодами №70 від 01.06.2010р. , №71 від 03.06.2010р., №72 від 11.06.2010р., №73 від 11.06.2010р. (арк. справи 8-11 том 2).

Також ДП завод “Електроважмаш” і ТОВ “Український стандарт” було погоджено Графік поставки кабельно-провідникової продукції в червні 2010р. по вищевказаним договорам, що приєднаний до матеріалів справи.

Фактичне отримання товару підтверджується також даними журналу обліку продукції, яка ввозиться на ДП завод «Електроважмаш», з якого вбачається, що товари від ТОВ «Український стандарт» були фактично ввезені на територію підприємства, вказані відомості про найменування продукції, марку та реєстраційний номер авто, П.І.Б. водія, дату ввезення товару, номер видаткової накладної (арк. справи 104-139 том 2).

Зазначені докази суд вважає належними та допустимими, оскільки облік товарів при ввезенні на територію підприємства здійснюється на підставі договору про охорону № 10419713211/261Гн від 02.04.2008 року з ТОВ «Інекс», умовами якого передбачено надання послуг по здійсненню пропускного режиму та охорони матеріальних цінностей на території заводу «Електроважмаш» та зобовязання ведення та збереження журналу вїзду-виїзду автотранспорту та ввозу-вивозу матеріальних цінностей (арк. справи 128-133 том 2).

Крім того, судом встановлено, що на ДП завод “Електроважмаш” діє Положення про перепускний та внутрішньо обєктовий режим на ДП завод “Електроважмаш”, затверджене наказом директора заводу № 636 від 28.11.2007 р., яке визначає основні вимоги щодо організації внутрішньо обєктового та пропускного режиму на ДП завод “Електроважмаш” (арк. справи 141-149 том 2).

Так, ввезення та вивезення матеріально-технічних цінностей, вхід-вихід працівників сторонніх організації та супроводжуючого вантаж персоналу здійснюється відповідно до розділів 11, 12 Положення.

Позивачем в підтвердження перетинання прохідної ДП завод “Електроважмаш” транспортом ТОВ “Український стандарт” надано Виписку з електронної бази реєстрації ввізних документів, в якій наявні відомості про найменування продукції, що ввозиться на територію ДП завод “Електроважмаш”, марку та реєстраційний номер авто, П.І.Б. водія та дату ввезення товару (арк. справи 140 том 2).

Дані, наведені в журналі обліку продукції, яка ввозиться на ДП завод «Електроважмаш» відповідають даним у Виписці з електронної бази реєстрації ввізних документів.

Щодо висновку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ «Український стандарт», зробленого в акті перевірки № 3102/40-028/00213121 від 19.08.2010 р., суд зазначає наступне.

Зазначений висновок ґрунтується на встановленні відносно контрагента позивача таких обставин: ТОВ «Український стандарт» відсутнє за місцем знаходження, декларація з ПДВ за вересень 2010 року переведена в стан «недійсна», кількість працюючих - 1 особа, ТОВ «Український стандарт» не має основних фондів

На підтвердження місцезнаходження підприємства за юридичною адресою третьою особою, ТОВ «Український стандарт», до матеріалів справи надані Договір №3-С піднайму нежитлового приміщення, яке розташовано за адресою: Харківський район, смт. Васищево, вїзд Орешкова, 7-А, та акт приймання-передачі приміщення до Договору № 3-С від 01.01.2010 року (арк. справи 217-220 том 2).

З декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік судом встановлено, що ТОВ «Український стандарт» відображено амортизаційні відрахування в сумі 4049 грн., що спростовує висновок про відсутність у підприємства основних фондів (арк. справи 223-225б том 2).

Як вбачається з податкового розрахунку комунального податку за 3 квартал 2010 року ТОВ «Український стандарт», кількість працюючих становить 20 осіб (арк. справи 221-222 том 2).

Також в матеріалах справи наявні судові рішення, а саме: постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 р. по справі № 2а-10835/10/2070якою визнано протиправними дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо неприйняття декларації ТОВ «Український стандарт» з ПДВ за квітень-липень 2010 року, декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року, податкового розрахунку комунального податку за другий квартал 2010 року та зобовязано ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийняти вказану податкову звітність. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 року залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 р. (арк. справи 150-157 том 2).

Твердження відповідача про те, що на момент проведення перевірки СДПІ ВПП у м. Харкові не мала відомостей про винесені рішення адміністративних судів за позовом ТОВ “Український стандарт” до ДПІ у Комінтернівському району м. Харкова щодо не прийняття декларацій ТОВ “Український стандарт” спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме копією постанови Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2011р. по справі №2-а-10423/10/2070, що приєднана до матеріалів справи, в якій є посилання на копії постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2010р. та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010р. по справі № 2а-10835/10/2070. При цьому, при винесенні постанови Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2011р. по справі №2-а-10423/10/2070 відповідач був присутнім у судовому засіданні і був обізнаним про наявність та долучення позивачем до матеріалів справи вище вказаних рішень адміністративного суду першої та апеляційної інстанції.

З огляду на зазначене, всі обставини, визначені щодо контрагента позивача - ТОВ «Український стандарт» в якості підстав для визнання укладених угод нікчемними, спростовуються зібраними по справі доказами.

Отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обовязки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку.

Згідно з висновками документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р., що вплинули на обчислення правомірності суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за листопад 2010 р., угоди, укладені Позивачем з його контрагентами є нікчемними. Однак, згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

Проте, питання відповідності договорів вимогам чинного законодавства Відповідачем у встановленому порядку не порушувались. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби визнавати правочини недійсними.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається .

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться, зокрема, у ч. 2 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то визначенню правочину, як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності. Однак, відповідач, стверджуючи, що правочини, укладені між ДП завод “Електроважмаш” та ТОВ “Український стандарт” є нікчемними таких доказів суду не надав.

Порушення стороною договору податкового законодавства (не подання, невчасне подання податкової декларації, порушення порядку її заповнення або не визнання декларації як податкової звітності), не може бути підставою для визнання правочинів, укладених за її участю - нікчемними.

Крім того, під час здійснення позапланової виїзної перевірки ДП завод “Електроважмаш” та роблячи висновок про нікчемність правочинів, податковий орган не проводив жодного економічного дослідження на можливість виконання ДП завод “Електроважмаш” та його контрагентами правочинів. Більш того, чинним законодавством України не передбачено такої правомочності податкового органу, як аналіз правочинів на можливість їх виконання, відповідність чи не відповідність нормам Цивільного кодексу України, та не надано права здійснення висновків щодо неможливості виконання правочинів.

За таких обставин, посилання відповідача на невідповідність договорів між ДП завод «Електроважмаш» та ТОВ «Український стандарт» вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованим.

Таким чином, суду надані належні докази правомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям з контрагентом ТОВ «Український стандарт», що свідчить про наявність права платника податку - позивача на отримання бюджетного відшкодування, в розрахунку якого приймали участь вказані суми податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення - рішення №0000090840 від 28.02.2011 р. є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, вимога позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення №0000090840 від 28.02.2011 р. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000090840 від 28.02.2011 року про зменшення ДП завод "Електроважмаш" суми бюджетного відшкодування у розмірі 425001,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121, м. Харків, пр. Московський, 299) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29.11.2011 року.

Головуючий суддя Піскун В.О.

Судді Ізовітова-Вакім О.В.

Заічко О.В.