Постанова № 19472364, 18.10.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3603/2011

18 жовтня 2011 року 13год. 00хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представники позивача: Кушельник В.Ф., Лесько М.І.,

представник відповідача: Мамай І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Бурштин України"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-

рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Бурштин України» (далі ДП «Бурштин України») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання дій протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив суд: визнати протиправними дії посадових осіб відповідача в частині збільшення сум грошового податкового зобовязання та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2011р. №0002582342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 46310,00грн. (37048,00грн.- основний платіж, 9262,00грн. штрафні (фінансові) санкції), від 08.08.2011р. №0002592342 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 37048,00грн. (29638,00грн.- основний платіж, 7410,00грн. штрафні (фінансові) санкції).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені у акті перевірки, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, є безпідставними та упередженими, не відповідають фактичним обставинам, а окремі дії перевіряючих є протиправними та свідчать про перевищення ними своїх службових повноважень.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та пояснили суду, що ДПІ у м.Рівне на підставі акта перевірки від 02.08.2011р. №963/23-100/34112754 прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.08.2011р. №0002582342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 46310,00грн. (37048,00грн.- основний платіж, 9262,00грн. штрафні (фінансові) санкції), від 08.08.2011р. №0002592342 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 37048,00грн. (29638,00грн.- основний платіж, 7410,00грн. штрафні (фінансові) санкції). Підставою для збільшення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість став висновок податкового органу про те, що господарські операції ДП «Бурштин України» з Приватним підприємством «Універсалбуд» (далі ПП «Універсалбуд») з придбання товарів не мали реального характеру і спрямовані на отримання позивачем податкової вигоди шляхом несплати податків до бюджету. Зазначили, що вказані висновки відповідача є необґрунтованими, оскільки господарські операції позивача з ПП «Універсалбуд» були товарними. Під час проведення перевірки працівникам податкового органу були надані всі первинні документи, що підтверджують правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту. Постачання товарно-матеріальних цінностей на склад ДП «Бурштин України» здійснювалося за рахунок постачальника. ПП«Універсалбуд» на кожну партію товару виписувалися товарні та податкові накладні, позивачем було сформовано відповідно прибуткові накладні. Підставами для грошових розрахунків між ДП «Бурштин України» та ПП «Універсалбуд» були фактичні поставки товару на склад позивача. Звернули увагу суду на те, що перевіркою не досліджувалося подальшого руху та використання отриманого від ПП «Універсалбуд» товару. Проте, отриманий багетний профіль був використаний позивачем у повному обсязі для виготовлення картин, портретів і панно, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення, оборотно-сальдовими відомостями по центральному складу, актами списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво. Звернули увагу суду на те, що на момент вчинення господарських операцій з позивачем ПП «Універсалбуд» було зареєстроване як юридична особа та як платник податків (у тому числі і на додану вартість), відомості про нього знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців. За таких обставин, ДП «Бурштин України» не може нести відповідальність як за несплату податків ПП «Універсалбуд», так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру. Вказали, що висновки про нікчемність правочинів позивача з ПП «Універсалбуд» і відповідно про заниження податку на додану вартість у сумі 29638,00грн. та податку на прибуток у сумі 37048,00грн. податковий орган зробив без дослідження первинних бухгалтерських документів ДП «Бурштин України», а лише керуючись актом невиїзної документальної перевірки ДПІ у Личаківському районі м.Львова з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Універсалбуд» за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р. Зазначили, що оспорювані податкові повідомлення- рішення є незаконними, а окремі дії та висновки перевіряючих є протиправними та свідчать про перевищення ними своїх службових повноважень. Просили позовні вимоги задовольнити повністю.

ДПІ у м.Рівне позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення, тотожні письмовим запереченням. Вказала, що адміністративний позов ДП «Бурштин України» є безпідставним і необґрунтованим. ДПІ у м.Рівне було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Універсалбуд», за наслідками якої складено акт від 02.08.2011р. №963/23-100/34112754. Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено здійснення господарських операцій з ПП «Універсалбуд», однак позивачем не було надано товарно-транспортних накладних за лютий березень 2009р., що підтверджують транспортування товару від продавця ПП «Універсалбуд». Для перевірки також не надано сертифікати відповідності державної системи сертифікації, що підтверджують якість товару, та підтверджуючі документи щодо використання придбаного товару у господарській діяльності. Вказану перевірку було проведено на підставі акта невиїзної документальної перевірки ДПІ у Личаківському районі м.Львова з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Універсалбуд» (код ЄДРПОУ 23974897) за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р., у якому посадові особи вказаного податкового органу прийшли до висновку про нікчемність правочинів, вчинених ПП «Універсалбуд» з рядом контрагентів, і, зокрема з ДП «Бурштин України». Такий висновок обґрунтовано відсутністю у ПП «Універсалбуд» необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Відповідно до акта від 24.12.2010р. ПП «Універсалбуд» було відсутнє за юридичною адресою. Тобто, ПП «Універсалбуд» порушено ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недотримання вимог вказаних норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків. Враховуючи вказане, усі операції купівлі-продажу з ПП «Універсалбуд» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання до вигодонабувача. Таким чином, ДП «Бурштин України» завищено податковий кредит та валові витрати за I квартал 2009р. Відтак висновки акта позапланової виїзної перевірки від 02.08.2011р. № 963/23-100/34112754 є обґрунтованими, а дії посадових осіб ДПІ у м.Рівне щодо збільшення позивачу грошових зобовязань та оспорюванні податкові повідомлення - рішення ДПІ у м.Рівне від 08.08.2011р. №0002582342 та від 08.08.2011р. №0002592342 правомірними. Просила у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівне з 20.07.2011р. по 26.07.2011р. було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Бурштин України» (код ЄДРПОУ 34112754) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Універсалбуд» за лютий березень 2009р., на наслідками якої складено акт від 02.08.2011р. №963/23-100/34112754 ( а.а.с.7-12).

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем:

-пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), в результаті чого по постачальнику ПП «Універсалбуд» занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, в сумі 29638,00грн., у т.ч. за лютий 2009р. в сумі 19974,00грн., за березень 2009р. в сумі 9664,00грн.;

-пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 222.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями), в результаті чого по постачальнику ПП «Універсалбуд» занижено податок на прибуток за Ікв. 2009р.на 37048,00грн.

На підставі висновків акта від 02.08.2011р. №963/23-100/34112754 ДПІ у м.Рівне було прийнято податкові повідомлення рішення від 08.08.2011р. № 0002582342 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 46310грн. (37048грн. - за основним платежем, 9262грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 08.08.2011р. №0002592342 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 37048грн. (29638грн. за основним платежем, 7410грн. за штрафними (фінансовими) санкціями ) (а.а.с.13-14).

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Бурштин України» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 27.02.2006р., види діяльності підприємства за КВЕД: 14.50.0 інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань, 36.22.0 виробництво ювелірних виробів, 51.47.9 оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань, 52.48.2 роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами, 36.63.0 виробництво іншої продукції, не віднесеної до інших групувань. Підприємство взяте на облік в органах державної податкової служби 01.03.2005р. за №29-23/3360, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.03.2006р. №24941656, виданого ДПІ у м.Рівне, зареєстроване платником податку на додану вартість з 06.03.2006р. за індивідуальним податковим номером 341127517168 (а.а.с. 7-59).

01.02.2009р. між ДП «Бурштин України» та ПП «Універсалбуд» був укладений договір поставки №022. За умовами вказаного договору, з урахуванням додаткової угоди 01.04.2009р. №1, постачальник ПП «Універсалбуд» постачає, а ДП «Бурштин України» приймає та оплачує профіль рамний багету в асортименті, що узгоджується щомісячно, на загальну суму 230000,00грн. (а.с.22-25).

На виконання вказаного договору ПП «Універсалбуд» було поставлено для ДП «Бурштин України» товар на загальну суму 177828,98грн., у т.ч. ПДВ 29638,16грн. згідно з накладними від 11.02.2009р. №0002 на суму 60828,30грн. (у т.ч. ПДВ 10138,05грн.), від 11.02.2009р. №0003 на суму 29307,96грн. (у т.ч. ПДВ 4884,66грн.), від 26.02.2009р. №0009 на суму 29707,99грн. (у т.ч. ПДВ 4951,33грн.), від 10.03.2009р. №0012 на суму 29308,64грн. (у т.ч. ПДВ 4884,77грн.), від 27.03.2009р. №021 на суму 28676,09грн. (у т.ч. ПДВ 4779,35грн.) (а.а.с.29-33).

Товар отримувався представником позивача за виписаними у встановленому порядку довіреностями, інформацію про які містить журнал реєстрації довіреностей ДП «Бурштин України» (а.а.с.136-140).

Розрахунки з ПП «Універсалбуд» позивачем проведено шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, що підтверджується платіжними дорученнями від 17.02.2009р. №235,від 13.02.2009р. №226, від 03.03.2009р. №330, від 18.03.2009р. №436, від 02.04.2009р. №532 (а.а.с.121-125).

За вказаними господарськими операціями ПП «Універсалбуд» для ДП «Бурштин України» було виписано податкові накладні: від 11.02.2009р.№0002 на суму 60828,30грн. (у т.ч. ПДВ 10138,05грн.), від 11.02.2009р. №0003 на суму 29307,96грн. (у т.ч. ПДВ 4884,66грн.), від 26.02.2009р. № 0010 на суму 29707,99грн. (у т.ч. ПДВ 4951,33грн.), від 10.03.2009р. №0013 на суму 29308,64грн. (у т.ч. ПДВ 4884,77грн.), від 27.03.2009р. № 0022 на суму 28676,09грн. (у т.ч. ПДВ 4779,35грн.) (а.а.с.34-38).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.а.с.79-85).

По факту придбання товарів позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.

Так, загальна вартість отриманого від ПП «Універсалбуд» товару в сумі 148190,82грн. (без ПДВ) у повному обсязі віднесена позивачем до складу валових витрат у Ікв. 2009р. (а.а.с.200-201), податок на додану вартість за вищевказаними накладними у сумі 29638,16грн. до складу податкового кредиту: лютий 2009р. 19974,00грн., березень 2009р. 9664,12грн. (а.а.с.70-78).

Придбаний у ПП «Універсалбуд» товар була повністю оприбуткований позивачем на складі підприємства та використаний у власній господарській діяльності для виготовлення рамок для картин та ікон, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення від 11.02.2009р. №Б2-0000140, від 11.02.2009р. №Б2-0000146, від 26.02.2009р. №Б2-0000147, від 11.03.2009р. №Б2-0000255 (а.а.с.44-47), прибутковими накладними від 11.02.2009р. №Б2-0000137, від 11.02.2009р. №Б2-0000137, від 26.02.2009р. №Б2-0000141, від 10.03.2009р. №Б2-0000235), від 27.03.2009р. №Б2-0000281 (а.а.с.128-135), актами списання ТМЦ у виробництво від 27.02.3009р. №Б2-0000073 та від 31.03.2009р. №Б2-0000128 (а.а.с.126-127), нормами витрат для виготовлення рамок для картин, ікон, введеними в дію з 01.03.2006р. (а.с.206) та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 2010 ТМЦ (а.а.с.48-52, 205-215).

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення витрат до складу валових витрат, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту, є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства та відповідають місту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР, слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з пояснень представників позивача та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, придбаний у ПП «Універсалбуд» товар був використаний ДП «Бурштин України» у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат: витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час); суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом акту перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, не встановлено ні факту продажу товарів за заниженими цінами, ні того факту, що ДП «Бурштин України» та ПП «Універсалбуд» є пов'язаними особами.

Що ж стосується витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то ст.11 Закону №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. (далі Закон №996-XIV). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується податковим органом в акті перевірки витрати та податковий кредит сформовані ДП «Бурштин України» за господарськими операціями, вчиненими з ПП «Універсалбуд», підтверджуються накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями. Пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Що стосується висновків відповідача про непідтвердження факту придбання ДП «Бурштин України» товарів у ПП «Універсалбуд» у звязку з ненаданням до перевірки документів, що підтверджують транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних, то суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997р. №363, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто був вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ПП «Універсалбуд» передавало призначений для ДП «Бурштин України» товар будь-яким транспортним організаціям для перевезення і, відповідно, було вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що господарські операції ДП «Бурштин України» із ПП «Універсалбуд» мали реальний характер, валові витрати та податковий кредит повязані з господарською діяльністю позивача, підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського і податкового обліку й підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було. Господарські операції ДП «Бурштин України» з вказаним контрагентом викликали зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі позивача.

Крім того, підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачені обовязкові вимоги до змісту податкової накладної.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР та пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №165), встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. Так, відповідно до п.5 Порядку №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку.

Пунктом 2 Порядку №165 передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з акта перевірки від 02.08.2011р. №963/23-100/34112754, посадовими особами податкового органу не встановлено фактів скасування реєстрації платником податку на додану вартість контрагента позивача на момент вчинення обумовлених господарських операцій. Ці обставини не доведені представником відповідача й у судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV (далі - закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На момент вчинення правочинів ПП «Універсалбуд» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, також було зареєстроване як платник податку на додану вартість та володіло ліцензією на будівельну діяльність, що підтверджується поясненнями представників позивача та матеріалами справи (а.а.с.26-28).

Ні установчі, ні статутні документи вказаного контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне відповідачем суду не надано. Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Універсалбуд» анульовано лише 11.03.2010р., тобто через рік після завершення господарських операцій з позивачем.

Суд критично оцінює посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 24.12.2010р. №673/23-2/23974897 (а.а.с.90-112), як на доказ відсутності господарських операцій ДП «Бурштин України» з ПП «Універсалбуд», оскільки вказана перевірка проведена з 20.12.2010р. по 23.12.2010р., і саме в цей період податковим органом не встановлено місцезнаходження ПП «Універсалбуд». Господарські ж операції позивача з вказаним контрагентом були здійснені у лютому-березні 2009 року. Крім того, розбіжність у показниках податкових декларацій ДП «Бурштин України» та ПП «Універсалбуд» не є свідченням повної відсутності господарських операцій з постачання товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення витрат до складу валових витрат, а податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для таких дій та має всі документальні підтвердження сум власних валових витрат та податкового кредиту.

Також не беруться до уваги судом і посилання податкового органу на встановлену актом від 24.12.2010р. №673/23-2/23974897 відсутність у контрагента позивача власних трудових ресурсів, економічних потужностей для виконання господарських зобовязань.

Крім того, що такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Дії ДП «Бурштин України» свідчать про його добросовісність, а вчинені з ПП «Універсалбуд» господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач документально підтвердив наявність руху активів у процесі здійснення господарських операцій з ПП «Універсалбуд», зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю платника податку, у судовому засіданні також встановлено наявність спеціальної податкової правосубєктності учасників господарських операцій - ДП «Бурштин України" та ПП "Універсалбуд".

Що ж стосується доводів відповідача про нікчемність вчинених вказаними контрагентами правочинів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такі вимоги, згідно з ч.1-5 ст.203 полягають, зокрема, у наступному: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України:

-правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

-правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З фактичних обставин справи та наявних матеріалів суд не вбачає нікчемності правочинів, вчинених ДП «Бурштин України" та ПП "Універсалбуд". Жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочинів, виконання яких було, зокрема, предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяв всупереч інтересам держави і суспільства, відповідачем суду не надано.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку що ДПІ у м.Рівне не було доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 08.08.2011р. №0002582342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 46310,00грн. (37048,00грн.- основний платіж, 9262,00грн. штрафні (фінансові) санкції) та від 08.08.2011р. №0002592342 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 37048,00грн. (29638,00грн.- основний платіж, 7410,00грн. штрафні (фінансові) санкції), а відтак адміністративний позов підлягає до задоволення в частині визнання цих податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування. За таких обставин, визнавати ще й протиправними дії відповідача щодо прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень та збільшення грошових зобов'язань є безпідставним заходом.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково. <Текст >

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 08.08.2011р. №0002582342, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 46310,00грн. (37048,00грн. - основний платіж, 9262,00грн. - штрафні (фінансові) санкції) та від 08.08.2011р. №0002592342, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 37048,00грн. (29638,00грн. - основний платіж, 7410,00грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Державного підприємства "Бурштин України" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.