Постанова № 19472355, 20.09.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/547/2011

20 вересня 2011 року 16год. 07хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Баглика В.С., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Катеринчук Ю.В.,

представник відповідача: Красовський А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Підприємства споживчої кооперації "Комбінат громадського харчування"

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення та другої

податкової вимоги , -

ВСТАНОВИВ :

Підприємство споживчої кооперації «Комбінат громадського харчування» (далі ПСК «Комбінат громадського харчування») звернулося з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Костопільська МДПІ). З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 02.11.2007р. №0001022341/1 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток у загальній сумі 47259,90грн. (34396,00грн. основний платіж, 12863,90грн. штрафні (фінансові) санкції) та податкову вимогу від 14.01.2008р. №2/1/285 на суму податкового боргу з податку на прибуток 47259,90грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внесення пайових внесків до статутного фонду підприємства є за своєю суттю прямою інвестицією, а тому сума таких внесків не включається до бази оподаткування, визначеної Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та пояснив суду, що за результатами перевірки на підставі акта від 27.09.2007р. №455/23-01764515 Костопільською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2007р. №0001022341/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 47259,90грн. (34396,00грн. - основний платіж, 12863,90грн. - штрафні (фінансові) санкції). З врахуванням результатів адміністративного оскарження відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.11.2007р. №0001022341/1 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 47259,90грн. (34396,00грн. - основний платіж, 12863,90грн. - штрафні (фінансові) санкції). Прийняті податкові повідомлення-рішення є безпідставними та такими, що порушують права й інтереси позивача, оскільки висновки Костпільської МДПІ про невключення підприємством до складу валового доходу отриманої поворотної фінансової допомоги в сумі 129966,00грн. не відповідають фактичним обставинам. Одним з основних джерел формування майна споживчої кооперації є вступні, членські та цільові внески її членів, паї та додаткові паї, а тому внесення пайовиками пайових внесків до статутного фонду підприємства споживчої кооперації не може розглядатися як внесення ними поворотної чи безповоротної фінансової допомоги. Особливістю пайових внесків є те, що на письмову вимогу (заяву) пайовика кошти, внесені ним у вигляді пайових внесків, йому ж і повертаються. Крім того, пайові внески є прямою інвестицією, та відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не є прибутком та не підлягають оподаткуванню як такі, що були передані підприємству відповідно до Закону України «Про кооперацію» та Закону України «Про споживчу кооперацію». Вказав, що до даних правовідносин не може застосовуватися пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому позивач не порушував і не міг порушити вимоги вказаного Закону. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Костопільська МДПІ адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час проведення перевірки Костопільською МДПІ було встановлено порушення ПСК «Комбінат громадського харчування» абз.3 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, позивачем не включено до складу валового доходу отриману від працівників поворотну фінансову допомогу в сумі 117366,00грн., у тому числі: у IIIкв. 2006р. 29400,00грн., у IVкв. 2006р. 51216,00грн., у IIкв. 2007р. 36750,00грн. Вказані кошти не є прямою інвестицією до статутного фонду підприємства, як стверджує позивач, оскільки в даному випадку не виконана основна умова, визначена пп.1.28.2 п.1.28 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - відсутня передача інвесторові корпоративних прав. Жодна із заяв працівників підприємства про здачу готівки в касу не відповідає вимогам п.2 розд. VI Порядку документального оформлення операцій щодо завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України, а саме не містить прохання зареєструвати працівника як бажаючого стати співвласником підприємства. Частина внесених коштів була повернута працівникам за касовими ордерами, в яких зазначалося про повернення пайових внесків. Під час проведення перевірки позивачем не надано жодного документа, який засвідчував би членство у споживчому товаристві працівників, що вносили готівку до каси підприємства. Крім того, у IVкв. 2006р. позивачем було отримано 14000,00грн. від ПП ОСОБА_3, вказані кошти згідно з банківською випискою є фінансовою допомогою. Ця сума також не включена підприємством до валового доходу. Зауважив, що ПСК «Комбінат громадського харчування» просить визнати нечинним оспорюване податкове повідомлення-рішення повністю, проте жодним чином не заперечує висновків податкового органу про порушення підприємством п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим позивачу також оспорюваним податковим повідомленням-рішенням було донараховано податкові зобовязання та застосовано штрафні санкції. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 03.09.2007р. по 24.09.2007р. Костопільською МДПІ проведено виїзну планову перевірку ПСК «Комбінат громадського харчування» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р., за наслідками якої складено акт від 27.09.2007р. №455/23-01764515 (т.1 а.а.с.4-25).

Згідно з висновками вказаного акта перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем, зокрема, абз.3 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на 34396,00грн., у тому числі: за IIIкв. 2006р. - на 7350,00грн., за 11 місяців 2006р. - на 2079,00грн., за IVкв. 2006р. - на 17859,00грн., за IIкв. 2007р. - на 9187,00грн.

На підставі акта перевірки від 27.09.2007р. №455/23-01764515 Костопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2007р. №0001022341/0, яким ПСК «Комбінат громадського харчування» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 47259,90грн. (34396,00грн. основний платіж, 12863,90грн. штрафні (фінансові) санкції).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем у адміністративному порядку, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

За наслідками розгляду первинної скарги Костопільською МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.11.2007р. №0001022341/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 47259,90грн. (34396,00грн. основний платіж, 12863,90грн. штрафні (фінансові) санкції) (т.1 - а.с.27).

14.01.2008р. Костопільською МДПІ сформовано та надіслано позивачу другу податкову вимогу №2/1/285 на суму податкового боргу з податку на прибуток 47259,90грн. (т.1 а.а.с.48).

ПСК «Комбінат громадського харчування» зареєстроване як юридична особа Костопільською районною державною адміністрацією Рівненської області 11.03.1994р., організаційно-правова форма зо КОПФГ 185. Підприємство споживчої кооперації (т.1 а.с.28).

Як вбачається зі статуту ПСК «Комбінат громадського харчування», затвердженого головою правління Костопільської районної спілки споживчих товариств 06.12.2004р. (зареєстровано 07.12.2004р., номер запису 15981050002000023) (далі Статут №1), ПСК «Комбінат громадського харчування» є підприємством Костопільської районної спілки споживчих товариств, Деражнянського та Великомидського сільських споживчих товариств (т.1 а.а.с.51-57).

Згідно з п.2.1 Статуту №1 метою діяльності підприємства є одержання прибутку шляхом задоволення попиту на ринку, потреб членів споживчих товариств, підприємств, організацій, установ споживчої кооперації України, держави, інших субєктів господарювання та фізичних осіб на вироблену продукцію і товари, роботи, що виконуються, послуги, що надаються, на основі раціонального використання виробничих потужностей, наявних ресурсів та доходів.

Відповідно до п.3.2 Статуту №1 одним з джерел формування майна підприємства є пайові внески членів трудового колективу підприємства.

Як вбачається зі статуту ПСК «Комбінат громадського харчування», затвердженого у новій редакції зборами засновників 04.12.2006р. (зареєстровано 13.12.2006р., номер запису 15981050008000023) (далі Статут №2), ПСК «Комбінат громадського харчування» є підприємством Костопільської районної спілки споживчих товариств, Підприємства споживчої кооперації «Костопільський коопторг», Підприємства споживчої кооперації «Кристал» (т.1 а.а.с.58-67).

Згідно з п.2.1 Статуту №2 метою діяльності підприємства є одержання прибутку шляхом задоволення попиту на ринку, потреб членів споживчих товариств, підприємств, організацій, установ споживчої кооперації України, держави, інших субєктів господарювання та фізичних осіб на вироблену продукцію і товари, роботи, що виконуються, послуги, що надаються, на основі раціонального використання виробничих потужностей, наявних ресурсів та доходів.

Пунктом 3.1 Статуту №2 передбачено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок грошових внесків учасників створюється статутний фонд у розмірі 230000,00грн. Склад учасників та розподіл часток у статутному капіталі підприємства наступний:

-Костопільська районна спілка споживчих товариств 200000,00грн., що становить 86,9% статутного фонду підприємства;

-Підприємство споживчої кооперації «Кристал» - 1000,00грн., що становить 0,4% статутного фонду підприємства;

-Підприємство споживчої кооперації «Костопільський коопторг» - 1000,00грн., що становить 0,4% статутного фонду підприємства;

-пайовики 28000,00грн., що становить 12,2% статутного фонду підприємства.

Відповідно до п.3.2 Статуту №2 одним з джерел формування майна підприємства є пайові внески членів трудового колективу підприємства.

Згідно з протоколом зборів засновників ПСК «Комбінат громадського харчування» від 07.12.2006р. вказаними зборами було вирішено: дозволити ПСК «Комбінат громадського харчування» прийняти внески від фізичних, юридичних осіб в статутний капітал грошовими, майновими коштами і довести статутний капітал до суми 600000,00грн. Зміни у статут підприємства внести після створення остаточного реєстру засновників із загальною сумою статутного капіталу 600000,00грн. (т.1 а.а.с.117-118).

Судом встановлено, що упродовж ІІІкв. 2006р. ІІкв. 2007р. працівниками ПСК «Комбінат громадського харчування» готівкою у касу підприємства внесено кошти у загальній сумі 157149,77грн., у тому числі: ІІІкв. 2006р. 29400,00грн., IVкв. 2006р. 84246,44грн., Ікв. 2007р. 1550,00грн., ІІкв. 2007р. 41953,33грн.

Внесення працівниками позивача коштів підтверджено наступними прибутковими ордерами:

-ОСОБА_4 від 29.09.2006р. №2078 на суму 15500,00грн. та від 29.09.2006р. №2070 на суму 13900,00грн. від 30.10.2006р. №2324 на суму 1500,00грн., від 30.06.2007р. №633а на суму 4450,00грн.;

-ОСОБА_3 від 03.11.2006р. №2355 на суму 2000,00грн., від 24.11.2006р. №2484 на суму 1206,44грн., від 27.11.2006р. №2493 на суму 5460,00грн., від 22.12.2006р. №2612 на суму 450,00грн., від 22.12.2006р. №2613 на суму 60,00грн.;

-ОСОБА_5 від 20.11.2006р. №2462 на суму 5000,00грн., від 21.11.2006р. №2469 на суму 5000,00грн., від 22.11.200р. №2476 на суму 10000,00грн., від 28.11.2006р. №2510 на суму 2600,00грн., від 29.11.2006р. №2515 на 4000,00грн., від 30.11.2006р. №2517 на суму 5000,00грн., від 04.12.2006р. №2533 на суму 7900,00грн., від 15.01.2007р. №53а на суму 750,00грн., від 21.02.2007р. №194а на суму 600,00грн., від 17.04.2007р. №409 на суму 200,00грн., від 07.05.2007р. №485а на суму 100,00грн., від 16.05.2007р. №520 на суму 530,00грн., від 05.06.2007р. №578 на суму 373,33грн.;

-ОСОБА_6 від 23.11.2006р. №2475 на суму 1000,00грн., від 24.11.2006р. №2490 на суму 200,00грн., від 25.11.2006р. №2491 на суму 200,00грн., від 27.11.2006р. 32494 на суму 600,00грн.;

-ОСОБА_7 від 29.12.2006р. №2644а на суму 35570,00грн., від 21.06.2007р. №628 на суму 27000,00грн., від 22.06.2007р. №633 на суму 9300,00грн.;

-ОСОБА_8 від 17.01.2007р. №62 на суму 200,00грн.

Вказані операції відображені у бухгалтерському обліку позивача наступною бухгалтерською проводкою: дебет рах.№301 «Каса в національній валюті» - кредит рах.№41 «Пайовий капітал».

Упродовж IVкв. 2006р. ІІкв. 2007р. ПСК «Комбінат громадського харчування» здійснювало повернення частини внесених працівниками коштів тим же особам, які їх вносили. Всього було повернуто 39783,33грн., у тому числі: IVкв. 2006р. 33030,00грн., Ікв. 2007р. 5550,00грн., ІІкв. 2007р. 1203,33грн.

Повернення коштів працівникам підтверджується наступними видатковими касовими ордерами:

-ОСОБА_4 від 02.10.2006р. №916 на суму 29400,00грн., від 01.11.2006р. №1061 на суму 1500,00грн.;

-ОСОБА_3 від 16.11.2006р. №1137 на суму 1050,00грн., від 04.12.2006р. №1202 на суму 450,00грн., від 06.12.2006р. №1207 на суму 60,00грн., від 02.01.2007р. №1377-2 на суму 2000,00грн.;

-ОСОБА_5 від 30.12.2006р. №1373 на суму 570,00грн., від 16.01.2007р. №30 на суму 750,00грн., від 22.02.2007р. №142 на суму 600,00грн., від 18.04.2007р. №246 на суму 200,00грн., від 08.05.2007р. №280 на суму 100,00грн., від 08.05.2007р. №280 на суму 373,33грн., від 18.05.2007р. №296 на суму 530,00грн.;

-ОСОБА_8 від 20.01.2007р. №43 на суму 100,00грн., від 09.02.2007р. №106 на суму 100,00грн.;

-ОСОБА_6 від 20.01.2007р. №44 на суму 2000,00грн.

Вказані операції відображені у бухгалтерському обліку позивача наступною бухгалтерською проводкою: дебет рах.№41 «Пайовий капітал» - кредит рах.№301 «Каса в національній валюті».

Усі працівники ПСК «Комбінат громадського харчування», які вносили обумовлені кошти в касу підприємства, є членами Костопільського споживчого товариства, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи членськими квитками (т.1 а.а.с.77-80, 133).

Внесення коштів працівниками позивача відбувалося за їх власними заявами, як і повернення частини внесених коштів. Зазначені прибуткові та видаткові касові ордери, а також заяви працівників ПСК «Комбінат громадського харчування» на прийняття та повернення коштів містяться в матеріалах справи та досліджені судом (т.1 а.а.с.70-82, 119-196).

Вищевказані факти внесення та повернення коштів підтверджені також і журналами обліку внесення пайових внесків ПСК «Комбінат громадського харчування» за 2006р. та 2007р. по рах.№41 «Пайовий капітал» (т.1 а.а.с.210-217). При цьому, вказані кошти обліковуються в даних журналах як цільові внески.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (далі Закон №334/94-ВР) валовий доход платника податку включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

-сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Згідно з пп.1.22.2 п.1.22 ст1 Закону №334/94-ВР поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Позивач, заперечуючи висновок відповідача про належність внесених працівниками коштів до поворотної фінансової допомоги та необхідність включення їх у неповернутій частині до валового доходу, вказує на те, що дані кошти є пайовими внесками та за своєю суттю - прямими інвестиціями, що не підлягають включенню до бази оподаткування податком на прибуток.

Суд вважає таку позицію позивача необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогами чинного законодавства, зважаючи на таке.

Відповідно до п.1.28 ст.1 Закону №334/94-ВР пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Діяльність споживчої кооперації врегульовано Господарським кодексом України (далі ГК України), Законом України «Про кооперацію» від 10.07.2003р. N1087-IV (далі Закон N1087-IV) та Законом України «Про споживчу кооперацію» від 10.04.1992р. N2265-XII (далі Закон N2265-XII), який визначає її правові, економічні та соціальні основи.

Відповідно до ст.1 Закону N2265-XII споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону N2265-XII первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Частиною 7 статті 11 ГК України та ст.11 Закону N2265-XII передбачено можливість реалізації споживчими товариствами та їх спілками (об'єднаннями), виходячи зі статутних вимог, своїх засновницьких прав, а саме: створювати (реорганізовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх статутних завдань будь-які підприємства, установи, організації, біржі, комерційні банки, фінансово-розрахункові центри, страхові товариства та інші об'єкти, діяльність яких не суперечить законам України; вступати як засновники або учасники до господарських товариств, спільних підприємств, асоціацій та інших об'єднань для розв'язання господарських і соціальних завдань.

Згідно з ч.8 ст.111 ГК України підприємствами споживчої кооперації визнаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об'єднанням) споживчих товариств відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об'єднань).

Як вбачається з досліджених судом заяв працівників ПСК «Комбінат громадського харчування» на внесення коштів, цими заявами працівники позивача просять прийняти внески у відповідних сумах для закріплення пай-частки в майні підприємства, як внески у статутний капітал, відповідно до Програми завершення розмежування і закріплення власності у споживчій кооперації.

Програма завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки) (далі - Програма) розроблена з урахуванням курсу держави на реформування національної економіки та затверджена постановою XVIII (позачергового) з'їзду споживчої кооперації України 19.12.2000р., погоджена з президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України (постанова NП-20/Р-17 від 10.11.2000р.).

Відповідно до п.1 розд.III Програми при розмежуванні і закріпленні власності статутний капітал споживчих товариств, підприємств (об'єднань) районних і обласних споживспілок, Кримспоживспілки, Укоопспілки з метою наступної передачі частки капіталу від одних суб'єктів права власності у власність інших суб'єктів розділяється на дві частини: неподільну і подільну.

Перша неподільна частина статутного капіталу (не менше 25 відсотків) закріплюється за конкретними юридичними особами (суб'єктами права власності) і виступає гарантом цілісності, стабільного економічного розвитку споживчої кооперації України та використовується на загальні блага всіх пайовиків як нинішніх, так і майбутніх поколінь.

Друга подільна частина статутного капіталу (до 75%) зараховується до пайового (колективного) капіталу споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств, об'єднань (далі - пайовий (колективний) капітал споживчого товариства, споживспілок) і підлягає розмежуванню та закріпленню (персоніфікації) за пайовиками - фізичними особами.

Згідно з п.2 розд.II Програми статутний (громадський) капітал - капітал, який створено за рахунок вступних внесків пайовиків, відрахувань від прибутків господарсько-фінансової діяльності споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств, об'єднань та інших надходжень, не заборонених чинним законодавством.

Пунктом 3 розд.II Програми передбачено, що пайовий капітал - сукупність обов'язкових та додаткових паїв членів споживчих товариств, який створено за рахунок грошових коштів громадян і юридичних осіб, добровільно переданих споживчому товариству, споживспілці, їх підприємствам (об'єднанням) для здійснення господарсько-фінансової діяльності відповідно до їх статутів.

Відповідно до ст.2 Закону N1087-IV пай це майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Згідно з п.1 розд.VI Програми (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пайовик може стати співвласником будь-якого підприємства споживспілки за згодою власника (власників) підприємства. Пайовик подає керівнику підприємства споживспілки заяву про бажання стати співвласником підприємства. Заява пайовика реєструється у журналі обліку заяв членів споживчих товариств, які бажають стати співвласниками підприємства. Заява пайовика про бажання стати співвласником підприємства має бути розглянута не пізніше трьох місяців з дня її подання за умови сплати ним вступного внеску на формування статутного капіталу підприємства у розмірі не менше десяти відсотків від визначеної пайовику суми паю (частки) в майні споживспілок. Пай (частка) в майні споживспілок пайовика (який має обмежені економічні можливості для сплати вступного внеску) згідно з його заявою переводиться на баланс підприємства споживспілки, співвласником якого пайовик вирішив стати, а вступний внесок сплачується пайовиком за рахунок дивідендів, які нараховуються з прибутку підприємства на визначений йому пай (частку) в майні споживспілок (п.2 розд.VI).

Відповідно до п.3 розд.VI Програми пай (частка) пайовика в майні споживспілок розміщується лише на підприємствах районних і обласних споживспілок, Кримспоживспілки, Укоопспілки шляхом передачі її на баланс цих підприємств. Зазначений пай (частка) в майні, а також сума додаткових пайових внесків, що підлягає сплаті пайовиком, зараховуються як внесок до статутного капіталу вибраного пайовиком підприємства. Водночас сума пайових внесків, що підлягає сплаті, зараховується до неоплаченого статутного капіталу, яку пайовик зобов'язується згідно з договором сплатити в установлені терміни.

Пункт 4 розділу VI Програми передбачає, що власник підприємства або уповноважений ним орган споживспілки може відмовити пайовикові у прийнятті його до складу співвласників підприємства лише за умови відсутності на балансі підприємства зобов'язань з переданого підприємством пайового (колективного) капіталу для розмежування і закріплення за пайовиками споживчих товариств.

Тобто, у разі бажання пайовика стати співвласником підприємства споживспілки, він подає керівнику підприємства споживспілки відповідну заяву, сплачує вступний внесок, або ж за умови обмежених економічних можливостей для сплати вступного внеску, подає відповідну заяву про переведення його пай (частки) в майні споживспілки на баланс підприємства споживспілки, співвласником якого пайовик вирішив стати, а вступний внесок сплачується пайовиком за рахунок дивідендів, які нараховуються з прибутку підприємства на визначений йому пай (частку) в майні споживспілок.

Жодна з досліджених в судовому засіданні заяв працівників ПСК «Комбінат громадського харчування» про внесення коштів не містить прохання вказаних працівників про реєстрацію їх як бажаючих стати співвласниками даного підприємства споживчої кооперації та не відповідає затвердженій формі (додаток до Програми таблиця 25).

Таким чином, кошти в сумі 157149,77грн., внесені працівниками в касу позивача, не є вступними внесками пайовиків, що внесені ними до статутного капіталу підприємства.

Суд вважає, що у позивача також відсутні підстави вважати такі внески додатковими пайовими внесками членів споживчого товариства, які є одним з джерел пайового фонду споживчого товариства. За змістом п.6 розд.II Програми грошові кошти громадянина, сплачені за Програмою завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України, є додатковим пайовим внеском пайовика. Пункт 6 розділу II Програми передбачає визначення розмірів додаткових пайових внесків пайовиків загальними зборами (зборами уповноважених) членів споживчого товариства. Доказів проведення таких зборів позивачем суду не надано. Долучений позивачем до матеріалів справи протокол від 07.12.2006р. є протоколом зборів засновників ПСК «Комбінат громадського харчування» та, крім того, не містить рішення про визначення розміру додаткових пайових внесків пайовиків. Внесення додаткових пайових внесків пайовиками для участі в Програмі завершення розмежування і закріплення власності у споживчій кооперації України здійснюється шляхом укладення договору з підприємством споживчої кооперації (додаток до Програми таблиця 20). У ході судового розгляду встановлено, що передбачених Програмою договорів між позивачем та його працівниками укладено не було.

Оскільки у поданих заявах працівники підприємства не зазначають про своє бажання стати співвласниками підприємства, внесені ними кошти за своїми фізичними властивостями не можуть надходити до каси для закріплення паю в майні підприємства.

Поряд з цим, у дослідженому судом журналі обліку внесків працівників зазначено, що вказані внески є цільовими.

Відповідно до ст.2 Закону N1087 цільові внески це грошові, інші майнові та немайнові цінності членів кооперативної організації, що вносяться понад пай для забезпечення статутної діяльності цієї організації.

Згідно з п.12 розд.ІV Програми пайові внески зараховуються до пайового капіталу товариства, статутного капіталу підприємства і використовуються в обороті споживчого товариства, підприємства не менше трьох років.

Як встановлено в ході судового розгляду та зазначено судом вище, частина із внесених працівниками позивача коштів була повернута вказаним особам або у тому ж звітному податковому періоді, або ж у наступних, але впродовж одного року з моменту внесення. Вказані обставини також свідчать про відмінну від пайових природу спірних внесків працівників ПСК «Комбінат громадського харчування».

Отже, встановлені у судовому засіданні фактичні обставини свідчать про те, що внесені працівниками ПСК «Комбінат громадського харчування» в касу підприємства кошти в сумі 157149,77грн., є нічим іншим, як цільовими внесками для забезпечення діяльності підприємства.

Зважаючи на правову природу вказаних внесків, суд вважає, що на вирішення спору не впливають обставини щодо рішення зборів засновників ПСК «Комбінат громадського харчування» від 07.12.2006р. про дозвіл позивачу прийняти внески від фізичних, юридичних осіб в статутний капітал та довести статутний капітал до суми 600000,00грн.

Відповідно п.16 розд.ІІ Програми корпоративні права пайовика - право на пай (частку) у майні споживчого товариства, підприємства, включаючи повноваження на управління суб'єктом господарювання, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цього суб'єкта, а також активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства.

Оскільки внесені працівниками підприємства кошти не є пайовими внесками у розумінні Закону N1087-IV та Програми, і не породжують у вказаних працівників корпоративних прав, то підстави визначати спірні суми як прямі інвестиції у суду відсутні.

Таким чином, Костопільською МДПІ правомірно було включено неповернуті позивачем власним працівникам цільові внески у сумі 117366,00грн. до валових доходів та відповідно визначено позивачу у податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 29341,50грн.

Крім того, судом встановлено, що 18.12.2006р. ПСК «Комбінат громадського харчування» було отриману фінансову допомогу від приватного підприємця ОСОБА_3 у сумі 14000,00грн. (т.2 а.с.76), яку на кінець звітного періоду не повернуто підприємцю в сумі 12600,00грн.

У порушення вимог абз.3 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР позивачем не включено у склад валового доходу за IVкв. 2006р. отриману поворотну фінансову допомогу у сумі 12600,00грн.

За таких обставин, відповідачем правомірно включено суму 12600,00грн. до валових доходів ПСК «Комбінат громадського харчування» за IVкв. 2006р. та донараховано позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 3150,00грн.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону №334/94-ВР, а саме невключення в колонку «Запаси, використані не в господарській діяльності» таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за 2006 рік запасів у сумі 7620,00грн., які платником віднесено на збільшення балансової вартості основних фондів.

У результаті даного порушення ПСК «Комбінат громадського харчування» завищено валові витрати - рядок 04.2 «Убуток балансової вартості запасів» декларації з податку на прибуток за 2006 рік на 7620,00грн.

Вказане порушення виникло у звязку з тим, що у бухгалтерському обліку позивача у IVкв. 2006р. мало місце списання:

- малоцінних швидкозношуваних предметів в сумі 5250,00грн. на збільшення балансової вартості основних фондів, про що свідчить бухгалтерська проводка: дебет рах.№104 «Машини та обладнання» - кредит рах.№22 «Малоцінні швидкозношувані предмети»;

- будівельних матеріалів в сумі 2370,00грн. на придбання необоротних матеріальних активів, про що свідчить бухгалтерська проводка: дебет рах.№153 «Придбання інших необоротних матеріальних активів» - кредит рах.№205 «Будівельні матеріали».

Оспорюючи податкове повідомлення-рішення від 02.11.2007р. №0001022341/1 в цілому, позивач, поряд з цим, не оспорює встановлення відповідачем факту порушення ним п.5.9 ст.5 Закону №334/94-ВР та жодним чином не спростовує таких порушень, доказів правомірності дій в цій частині суду не надав.

За таких обставин, підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 3150,00грн. відсутні.

Прийшовши до висновку про правомірність донарахування ПСК «Комбінат громадського харчування» податкового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 34396,00грн., суд вважає і застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12863,90грн. таким, що здійснено на підставі, в межах повноважень та у порядку, передбаченому чинним законодавством (пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Що стосується позовних вимог про визнання нечинною податкової вимоги від 14.01.2008р. №2/1/285 на суму податкового боргу з податку на прибуток 47259,90грн., суд зазначає, що жодних додаткових обґрунтувань позовних вимог у цій частині, крім тих, якими обґрунтовувалася незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, відповідачем суду не надано.

Оскільки податкова вимога від 14.01.2008р. №2/1/285 стосується суми боргу, визначеної податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2007р. №0001022341/1, законність та обґрунтованість прийняття якого доведена податковим органом, підстави для визнання нечинною вказаної податкової вимоги у суду відсутні.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 02.11.2007р. №0001022341/1 та другої податкової вимоги від 14.01.2008р. №2/1/285 доказана повністю.

Відтак, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються. <Текст >

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Підприємства споживчої кооперації "Комбінат громадського харчування" доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекціїпро визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 02.11.2007р. №0001022341/1 та другої податкової вимоги №2/1/285 від 14.01.2008р. відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.