Постанова № 19383441, 03.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4195/2011

03 листопада 2011 року 14год. 29хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник Кравець Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м.Рівне

доЗакритого акціонерного товариства "Водограй-Рівне"

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

26.09.2011 року Державна податкова інспекція у м.Рівне звернулася в суд з позовом до Закритого акціонерного товариства "Водограй-Рівне" про стягнення податкової заборгованості в сумі 49486,25 грн., яка виникла на підставі: податкового повідомлення-рішення №0014111541 від 03.06.2011 року на суму 27119,50 грн., податкового повідомлення-рішення №001544154 від 04.11.2011 року на суму 17485,40 грн. та 4371,35 грн. та податкового повідомлення-рішення №0014121541 від 03.06.2011 року на суму 510,00 грн., винесених на підставі акта перевірки № 215 від 26.05.2011 року.

19.10.2011 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, за змістом якої, податковий орган, не змінюючи розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 49486,25 грн., яка виникла на підставі: податкового повідомлення-рішення №0014111541 від 03.06.2011 року на суму 48976,25 грн. та податкового повідомлення-рішення №0014121541 від 03.06.2011 року на суму 510,00 грн., винесених на підставі акта перевірки №215 від 26.05.2011 року. Вказана заява прийнята ухвалою суду, що винесена в судовому засіданні 20.10.2011 року без виходу до нарадчої кімнати.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав клопотання, в якому, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив про розгляд справи у його відсутність.

Відповідачем було подано письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що на позачергових загальних зборах акціонерів Закритого акціонерного товариства "Водограй-Рівне" 18.07.2011 року було прийнято рішення про припинення діяльності Товариства шляхом ліквідації. 25.07.2011 року податковому органу надано повідомлення про прийняття рішення про ліквідацію та повернуто оригінал довідки №4-ОПП. Відповідно, у суду не було підстав для відкриття провадження у даній справі. Крім того, ліквідаційною комісією, ні акту перевірки №215 від 26.05.2011 року, ні податкових повідомлень-рішень, винесених на його основі, отримано не було. Позовну ж заяву ліквідаційна комісія отримала 29.09.2011 року, а строк прийняття претензій кредиторів закінчився 27.09.2011 року. Крім того, свідоцтво платника ПДВ відповідача позивачем було анульовано ще в квітні 2010 року, а тому правових підстав для проведення перевірки ПДВ в травні 2011 року у податкового органу не було.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду пояснення, які зводяться до позиції викладеної в запереченні проти позову. Окрім того, зазначив, що в акті №215/15-200/30352223 від 26.05.2011 року, на підставі якого податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0014111541 від 03.06.2011 року про збільшення відповідачу суми грошового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 48976,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 39181,00 грн. та за штрафними санкціями - 9795,25 грн., зазначено, що сума, яка за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету збільшується на 21695,60 грн. Відтак, податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням чинного законодавства, оскільки сума, що вказана в акті не відповідає сумі, зазначеній у рішенні. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, давши оцінку доказам у справі, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 29.03.1999 року відповідач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради (а.с.12), відомості про нього внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.10-11).

ЗАТ "Водограй-Рівне" з 23.07.1999 року було зареєстрованим платником ПДВ (а.с.29). Свідоцтво платника ПДВ анульоване згідно з актом форми №6-ПДВ №16849/15-232 від 16.04.2010 року у звязку з неподачею протягом березня 2009 року лютого 2010 року декларацій з ПДВ (а.с.54-55).

З рішення, що зафіксоване в протоколі позачергових загальних зборів акціонерів від 18.07.2011 року (а.с.27-31) вбачається, що вищим органом товариства прийнято рішення про припинення ЗАТ "Водограй-Рівне" шляхом його ліквідації, яку визначено провести в порядку і строки згідно чинного законодавства. Цим же рішенням встановлено строк для прийняття вимог кредиторів 60 календарних днів з дня опублікування інформації про ліквідацію в офіційному виданні. 25.07.2011 року голова ліквідаційної комісії ЗАТ "Водограй-Рівне" повідомила ДПІ у м.Рівне про рішення позачергових загальних зборів про припинення, надавши необхідний обсяг документів (а.с.32-33).

В силу вимог ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що станом на 17.10.2011 року останній запис, який внесений щодо ЗАТ "Водограй-Рівне" це запис №5 від 25.07.2011 року про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи (а.с.56-57). Відповідно, на даний час юридична особа ЗАТ "Водограй-Рівне" не вважається такою, що припинилася.

ДПІ у м.Рівне актом про результати камеральної перевірки №215/15-200/30352223 від 26.05.2011 року зафіксувала порушення відповідачем п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України, а саме про те, що відповідач не подав ліквідаційну декларацію з ПДВ з огляду на анулювання 16.04.2010 року його свідоцтва платника ПДВ, та, відповідно, не визнав умовний продаж активів на суму 108478 грн., де сума ПДВ - 21695,60 грн. Відповідно, вказану суму відповідач не відніс до податкового зобовязання з ПДВ, чим його занизив. Крім того, вказаним актом зафіксовано факт неподання відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2010 року квітень 2010 року (а.с.50-51).

Копія вказаного акту направлялась платнику податків рекомендованим поштовим відправленням і вручена відділенням поштового звязку уповноваженій особі 30.05.2011 року (а.с.52). В судовому засіданні представник відповідача не спростував факт отримання акту.

На підставі вказаного акту 03.06.2011 року, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0014111541, яким відповідачу, відповідно до п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 48976,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 39181,00 грн. та за штрафними санкціями - 9795,25 грн.(а.с.44) та податкове повідомлення-рішення №0014121541, яким відповідачу визначено суму грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на додану вартість на суму 510,00 грн. (а.с.5). Вказані податкові повідомлення-рішення направлялись платнику податків рекомендованим поштовим відправленням і вручені відділенням поштового звязку уповноваженій особі 16.06.2011 року (а.с.40).

Відповідно до п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до вимог п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Оскільки доказів оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку не надано, а за даними системи КП ДАС, ЗАТ "Водограй-Рівне" з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0014111541 від 03.06.2011 року на суму 48976,25 грн. та №0014121541 від 03.06.2011 року на суму 510,00 грн. до Рівненського окружного адміністративного суду не зверталося, грошові зобов'язання, визначені вказаними рішеннями, набули статусу узгоджених і підлягали сплаті в бюджет.

В силу положень пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного до 01.01.2011 року, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження, визнається сумою податкового боргу платника податків, і на таку суму, в порядку передбаченому п.6.2. ст.6 вказаного Закону, надсилаються податкові вимоги. Аналогічне правило містить п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, чинного з 01.01.2011 року. Однак, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, нова вимога не виставляється, а погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Згідно з матеріалами справи 01.04.2009 року відповідачу було виставлено першу, а 07.05.2009 року другу податкову вимогу на 1277,87 грн. та 2983,12 грн., відповідно (а.с.14,15). Враховуючи ту обставину, що ЗАТ "Водограй-Рівне" з моменту виставлення йому податкових вимог суму податкового боргу повністю не погашало, підстав для виставлення йому нових податкових вимог в ДПІ у м.Рівне не виникало, однак процедура стягнення податкового боргу вважається дотриманою.

За даними зворотного боку облікової картки платника податків - відповідача у справі станом на 02.11.2011 року сума податкового боргу з ПДВ відповідачем не погашена і складає 49486 грн. 25 коп., в тому числі: 48976,25 грн., яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0014111541 від 03.06.2011 року та 510,00 грн., яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № 0014121541 від 03.06.2011 року.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Згідно з п.41.5. ст.41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

У відповідності зі ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Водночас частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать і органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відтак позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Заперечення відповідача на позов, які зводяться до того, що оскільки згідно акту №50 від 16.04.2011 року реєстрацію ЗАТ "Водограй-Рівне" як платника податку на додану вартість було анульовано, то податковий орган був позбавлений права проводити камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість відповідача і до того, що сума грошового зобовязання по податку на додану вартість, яка вказана в акті не відповідає сумі, зазначеній у податковому повідомленні-рішенні №0014111541 від 03.06.2011 року, не можуть буті прийняті судом в якості належного та допустимого доказу, позаяк згідно з п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідач не звертався з позовом про визнання дій ДПІ у м.Рівне щодо проведення камеральної перевірки протиправною і про скасування податкового повідомлення-рішення №0014111541 від 03.06.2011 року. Відтак, надання правової оцінки вищезазначеним діям податкового органу і податковому повідомленню-рішенню судом в даній справі, суперечитиме нормам Кодексу адміністративного судочинства України стосовно розподілу обов'язку доведення, оскільки вимог про визнання протиправними дій і рішень не заявлялося.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Водограй-Рівне" до місцевого бюджету м. Рівне на р/р 31115029700002 в ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 22586331, код платежу 14010100, податкову заборгованість в сумі 49486 (сорок дев'ять тисяч чотиритса вісімдесят шість) гривень 25 копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Друзенко Н.В.