Постанова № 19471961, 18.11.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/7209/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 року 11 год. 36 хв.м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Тарасишиної О.М.,

за участю секретаряЮзефович Ю.А.,

за участю сторін:

представників позивачаЗагвоздіна Л.С.,

Вознюк М.О.,

представника відповідачаБровченко А.М.(представник СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом державного підприємства «морський торгівельний порт «Южний»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі та головного управління Державного казначейства в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету коштів у розмірі 3,40 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «морський торгівельний порт «Южний»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі та головного управління Державного казначейства в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету коштів у розмірі 3,40 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити повністю.

Представники позивача пояснили, що у період з 22.02.2011р. по 09.03.2011р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Южне Одеської області проведено виїзну позапланову документальну перевірку ДП «МТП «Южний»з питань правомірності формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за грудень 2010р.

За результатами перевірки складений акт перевірки, у якому СДПІ дійшла висновку про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму від'ємного значення в грудні 2010 року на суму ПДВ 34 767,00 грн.

Позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у розмірі 52 152,50 грн.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням та звернувся до Державної податкової адміністрації в Одеській області з первиною скаргою.

ДП «Морський торговельний порт «Южний»було отримано рішення про результати розгляду первинної скарги, яким Державна податкова адміністрація в Одеської області скасувала податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податку в Одеської області в частині 17 385,50 грн. застосованої штрафної санкції за завищення від'ємного значення ПДВ, а первинну скаргу в цій частині - задовольнила, в решті зазначене податкове повідомлення- рішення залишено без змін, а первина скарга - без задоволення.

Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний»частково не погодилось із зазначеним рішенням Державної податкової адміністрації в Одеській області про результати розгляду первинної скарги та оскаржило його до Державної податкової адміністрації України.

Позивачем отримано рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги, яким податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі з урахування рішення ДПА в Одеській області, прийнятого за розглядом первинної скарги - залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний»частково не згідно із вищезазначеними рішеннями, оскільки вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у повному обсязі, у зв'язку з тим, що прийняте на підставі помилкових висновків, що суперечать вимогам чинного законодавства України, викладених у Акті перевірки, відтак звернулось до суду.

Представник відповідача головного управління Державного казначейства в Одеській області у судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином.

Представник відповідача спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилався на підстави викладені у письмових запереченнях до позовної заяви, наданих до суду раніше. Представник відповідача пояснив, що згідно акту перевірки позивачем у порушення п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено суму від'ємного значення у грудні 2010 року на суму ПДВ 34 767,00 грн. Перевіркою, проведеною відповідачем, встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при укладені договору між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний»та ТОВ «Хіол ЛТД».

Відтак, в результаті вчинення позивачем нікчемних правочинів, у нього немає підстав для формування податкового кредиту по операціях, де правочини є нікчемними.

Виходячи з вищевикладеного, на думку відповідача, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Хіол ЛТД», відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, отже позивачу слід відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства України, встановив наступне.

ДПІ у м. Южному Одеської області проведено виїзну позапланову документальну перевірку ДП «МТП «Южний»з питань правомірності формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за грудень 2010р.

За результатами перевірки складений Акт від 15.03.2011 року № 82/7/23- 1007/04704790, у якому відповідач дійшов висновку про порушення ДП «МТП «Южний»п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого завищено суму від'ємного значення в грудні 2010 року на суму ПДВ 34 767,00 грн. (а.с. 8-20).

Відповідачем на підставі вищезазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000191530 від 31 березня 2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у розмірі 52 152,50 грн.

Позивач звернувся до Державної податкової адміністрації в Одеській області з первиною скаргою про скасування повідомлення-рішення.

Державна податкова адміністрація в Одеської області скасувала податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податку в Одеської області від 31.03.2011 року № 0000191530 в частині 17 385,50 грн. застосованої штрафної санкції за завищення від'ємного значення ПДВ, а первинну скаргу в цій частині - задовольнила, в решті податкове повідомлення- рішення залишено без змін, а первина скарга - без задоволення.

Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний»частково не погодилось із зазначеним рішенням Державної податкової адміністрації в Одеській області про результати розгляду первинної скарги від 17.06.2011 року № 213989/10/25- 0007 та оскаржило його до Державної податкової адміністрації України.

Державна податкова адміністрація України податкове повідомлення-рішення № 0000191530 від 31.03.2011 року з урахування рішення ДПА в Одеській області від 17.06.2011 року № 21398/10/25-0007, прийнятого за розглядом первинної скарги - залишено без змін, а скарга порту - без задоволення.

Вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача - СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач дійшов хибного висновку про нікчемність договору № СД/ТХ-289 від 07.10.2010р., укладеного між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний»та ТОВ «Хіол ЛТД»(код ЄДРПОУ 19124199) та відсутністю підтверджуючих документів для включення до складу податкового кредиту, оскільки податкова накладна № 10/12/24/1 від 24.12.2010р. на суму 173 833,00 грн., у т.ч. ПДВ 34 767,00 грн., виписана та підписана не уповноваженими особами.

Суд зазначає, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Хіол ЛТД»не містить протиправних дій тільки в результаті порушення ТОВ «Хіол ЛТД»своїх податкових зобов'язань.

За результатами перевірки не встановлено наявність у ТОВ «Хіол ЛТД»власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності,

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Хіол ЛТД», як вважає відповідач, безпідставно сформовано податкові зобов'язання у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних позивачу, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

Частиною 9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 р. передбачено, що копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами.

Відтак, на думку суду не можливо стверджувати, що у звязку з відсутністю за юридичною та фактичною адресою ТОВ «Хіол ЛТД»можна стверджувати, що правочини, укладені з позивачем не мали ділової мети, не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними, а позивач формувати податковий кредит.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI. Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування відємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Відповідно до абз. а п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Так, п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу містить загальні норми щодо самого поняття «бюджетне відшкодування»та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 200 Кодексу передбачають підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Отже, позивач виконав вимоги Кодексу, сплативши податок на додану вартість у ціні договору, у свою чергу ТОВ «Хіол ЛТД», виконано вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу - видано первинні документи позивачу, податкові та інші накладні за сплачені суми позивачем за договором на виконання умов правочину.

Також, податковий орган не надав суду доказів того, що вказана операція мала фіктивний та/або безтоварний характер: безтоварність операції означає відсутність її реального характеру, а відповідно до ст.234 ЦКУ від 16.01.2003р. № 435-IV фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених таким правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. ЦКУ(ст.511третя особа у зобов'язанні) визначено: зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Податковим кодексом (п.140.2 ст.140) передбачено: у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, у якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), у якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, у якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Податкова накладна наявна у матеріалах справи є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних ТОВ «Хіол ЛТД»та реєстрі отриманих податкових накладних позивача. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (201.6).

У цьому контексті суд зазначає про відсутність таких доказів щодо повідомлень відповідачем позивача про наявність у реєстрі розбіжностей у матеріалах справи з метою уточнення податкових зобов'язань. Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому ТОВ «Хіол ЛТД». Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої ТОВ «Хіол ЛТД».

Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що доказом фіктивності діяльності є виявлені порушення за результатами перевірки ТОВ «Хіол ЛТД», оскільки для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за облікову політику ТОВ «Хіол ЛТД»чи будь-якого іншого постачальника третьої особи, через те що, закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем. Частиною 8 ст.19 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-IV передбачено, що усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Як відомо, зловживання правом - здійснення суб'єктивного цивільного права з порушенням можливих меж його дії. Передбачені законом положення, що визначають міру можливої поведінки, і є межами (рамками) дії суб'єктивного цивільного права. За ч.3 ст.13 ЦКУ не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Як вбачається з матеріалів справи з огляду на критерій втручання влади у господарську діяльність з метою запобігти завданню шкоди іншим (захист прав та інтересів осіб у публічно-правових відносинах від порушень з боку влади при здійсненні управлінських функцій та запобігання завданню шкоди іншим) суд враховує відсутність вироків у кримінальних справах щодо винності або невинності осіб у спірних правовідносинах.

Судом враховано, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосовуватисястаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні".

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Також суд зазначає, що податкова накладна № 10/12/24/1 від 24.12.2010р. на суму 173 833,00 грн., була складена ТОВ «Хіол ЛТД» та отримана позивачем, з подальшим включенням до відповідного реєстру у зв'язку з належним виконанням сторонами умов договору. Вказана податкова накладна відповідає вимогам встановленим п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та виписана і підписана особою, яка наділена такими повноваженнями - директором ТОВ «Хіол ЛТД»Седлецьким М.А. Згідно установчих та реєстраційних документів цього товариства, Седлецького М.А. призначено на посаду директора ТОВ «Хіол ЛТД»на підставі Протоколу засідання загальних зборів ТОВ «Хіол ЛТД»від 17.11.2003р. по сумісництву з правом підпису банківських та всіх інших необхідних для функціонування товариства документів (а.с. 53).

Відповідно до копії довідки про взяття на облік платника податків (форма 4- ОПП), виданої ДПІ Шевченківського району м. Києва, та копії довідки № 6481/06 з Єдиного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним міжрегіональним управлінням статистки у м. Києві, керівником ТОВ «Хіол ЛТД»є Седлецький Марк Адольфович (а.с. 54).

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги Податкового кодексу, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та у підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ надав документи, що проаналізовано вище.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16.11.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 158-163, 167 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державного підприємства «морський торгівельний порт «Южний»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі та головного управління Державного казначейства в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету коштів у розмірі 3,40 грн. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі № 0000191530 від 31.03.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «морський торгівельний порт «Южний»3,40 грн. (три гривні сорок копійок) судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 18.11.2011 року.

СуддяО.М. Тарасишина

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі № 0000191530 від 31.03.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «морський торгівельний порт «Южний» 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) судових витрат.

18 листопада 2011 року