Постанова № 19471960, 14.11.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/3154/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенко О.М.

при секретарі Кулішенко Є.С.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, (за довіреністю), ОСОБА_2;

представника відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вист»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Вист»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.04.2011 року № 0001932360.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що співробітниками державної податкової адміністрації Одеської області була проведена перевірка діяльності ТОВ «Вист»за результатами, якої 31.03.2011 року складено акт про результати фактичної перевірки. На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято рішення від 13.04.2011 року № 0001932360, яким позивачу визначена сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29929 грн. 04 коп. за порушення п.п. 9,11,12,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Позивач вважає, що вказане рішення є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вимоги п.п. 9,11,12,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»позивачем виконуються у повному обсязі, а саме позивач зазначає, що на виконання вимог п. 9 ст. 3 зазначеного Закону фіскальні звітні чеки оформлюється товариством щоденно; на підтвердження виконання приписів п. 11 ст. 3 вказаного Закону позивач зазначає, що вимоги стосовно попереднього програмування інформації про товари, позивачем виконуються, що підтверджується відповідними фіскальними чеками та супровідними документами на такий товар; крім того, позивач вказує, що на виконання п. 12 ст. 3 Закону, облік товарних запасів здійснюється ТОВ «Вист»у повній відповідності до законодавства.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 53-58), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, та наполягав на тому, що штрафні санкції застосованіправомірно за порушення позивачем п.п. 9,11,12,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях. При цьому представниками позивача було визнано порушення п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з показаннями свідків та запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вист»зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.01.1998 року за № 15561050001010513, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 260789 (а.с.9). Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2010 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси видано ТОВ «Вист»свідоцтво № 1553553763 про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2011 році (а.с.10).

Судом встановлено, що з 22.03.2011 року по 31.03.2011 року на підставі направлень на проведення перевірки, виданих Державною податковою адміністрацією в Одеській області від 21.03.2011 року №682/23-7023 (а.с.77) та від 21.03.2011 року №681/23-7023 (а.с.78) та згідно наказу Голови Державної податкової адміністрації в Одеській області про проведення фактичної перевірки від 21.03.2011 року № 804 (а.с.11), головними державними податковими ревізорами-інспекторами відділу контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Одеській області Шевченко О.Б. та Черновою Л.П. проведена фактична перевірка щодо контролю за дотриманням порядку щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) господарської одиниці кафе-бару, що розташований за адресою м. Одеса вул. М. Арнаутська, 38, та належить субєкту господарювання - ТОВ «Вист».

Згідно копій направлень на перевірку, які наявні в матеріалах справи, директор ТОВ «Вист»був ознайомлений із вказаними направленнями 22.03.2011 року (а.с.77-78), а також 22.03.2011 року був ознайомлений з наказом про проведення фактичної перевірки (а.с.90).

За результатами зазначеної перевірки 31.03.2011 року складено акт про результати фактичної перевірки, який зареєстрований в органах ДПС за місцем здійснення діяльності субєкта господарювання за № 423/15/32/23/25415073, та яким встановлено порушення позивачем п.п. 9,11,12,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено порушення режиму попереднього програмування РРО відсутнє найменування товару (коньяк, вода, тощо); встановлено незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків (Z-звітів) за 01.03.2011р., 23.01.2011р., 14.01.2011р., 13.01.2011р., 08.01.2011р., 19.12.2010р.; встановлено здійснення реалізації товару, який обліковано з порушенням встановленого порядку, за місцем реалізації встановлено нестачу алкогольних напоїв на суму 12952,76грн., та надлишок алкогольних виробів на загальну суму 948,76грн. (згідно додатку до акту перевірки); встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків у розмірі 1,00 грн. (додаток до акту перевірки) (а.с.13-16).

Судом встановлено, що перевірку здійснено в присутності директора товариства ОСОБА_2, та як вбачається з вказаного акту, з актом перевірки ОСОБА_2 був ознайомлений і отримав один примірник акта перевірки.

На підставі акту перевірки від 31.03.2011 року № 423/15/32/23/25415073 ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення рішення від 13.04.2011 року № 0001932360, яким до позивача застосована сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29929 грн. 04 коп. за порушення п.п. 9,11,12,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(а.с.12).

Суд вважає, що рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкції за порушення п.п. 9,12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виходячи з наступного.

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено, що позивачем не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків (Z-звітів) за 01.03.2011 року, 23.01.2011 року, 14.01.2011 року, 13.01.2011 року, 08.01.2011 року, 19.12.2010 року. З розрахунку, наведеного позивачем у запереченнях, вбачається, що сума застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення склала 2040 грн. 00 коп.

Відповідно до п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі-Закон), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

За порушення вказаної норми, до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції відповідно до п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яка передбачає застосування двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Статтею 2 Закону визначено, що фіскальним звітним чеком є документ, встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної памяті. Водночас, денний звіт документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Відповідно до п. 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування»від 18.02.2002 р. № 199, Z -звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора. Зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z -звіту.

У примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам'яті (додаток до Вимог № 199), зазначено, що підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.

При цьому, відповідно до п. 11 указаного нормативно-правового акту, реєстратор розрахункових операцій повинен в будь-якому випадку забезпечувати формування та друкування Z-звіту, а п. 13 передбачено, що формування Z-звіту повинно виконуватися у такій послідовності: друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам'яті; обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті; друкування інформації, що підтверджує обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій фіскальних звітних чеків (Z звітів), роздрукування позивачем Z звіту за 01.03.2011 року відбулося 02.03.2011 року о 00 год. 02 хв., при цьому початком зміни є 01.03.2011 року 10 год. 04 хв. та закінченням є 02.03.2011 року 00 год. 01 хв.; за 23.01.2011 року відбулося 24.01.2011 року о 00 год. 01 хв., при цьому початком зміни є 23.01.2011 року 12 год. 07 хв. та закінченням 24.01.2011 року 00 год. 00 хв.; за 14.01.2011 року відбулося 15.01.2011 року о 00 год. 00 хв., при цьому початком зміни є 14.01.2011 року 10 год. 01 хв. та закінченням - 15.01.2011 року 00 год. 00 хв.; за 13.01.2011 року відбулося 14.01.2011 року о 00 год. 00 хв., при цьому початком зміни є 13.01.2011 року о 10 год. 06 хв. та закінченням 23 год. 59 хв.; за 08.01.2011 року відбулося 09.01.2011 року о 00 год. 00 хв., при цьому початком зміни є 10 год. 16 хв. та закінченням 08.01.2011 року 23 год. 59 хв.; за 19.12.2010 року відбулося 20.12.2010 року о 00 год. 01 хв., при цьому початком зміни є 19.12.2010 року 11 год. 58 хв. та закінченням 20.12.2010 року 00 год. 00 хв. (а.с. 31-41).

Тобто, як вбачається з вказаних Zзвітів, роздрукування спірних Z-звітів здійснювалося позивачем в момент тривання зміни, за яку друкувався відповідний Z звіт, а отже в межах 24 годин з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z -звіту.

Таким чином, висновок податкового органу щодо незабезпечення позивачем щоденного друкування на реєстраторі розрахункових операцій Zзвітів є безпідставними, оскільки, як вже встановлено судом роздрукування вказаних Zзвітів було зроблено в межах зміни.

Зважаючи на викладене вище, проаналізувавши наявні матеріали справи та наведені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що роздрукування позивачем фіскальних чеків за 01.03.2011 р., за 23.01.2011 р., за 14.01.2011 р., за 13.01.2011 р., за 08.01.2011 року, за 19.12.2010 р., було здійснене без порушень п. 9 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, а отже, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2040 грн. є неправомірним.

Також, перевіркою встановлено порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - здійснення позивачем реалізації товару, який обліковано з порушенням встановленого порядку, за місцем реалізації встановлено нестачу алкогольних напоїв на суму 12952 грн. 76 коп. та надлишок алкогольних виробів на загальну суму 948 грн. 76 коп. З розрахунку, наведеного позивачем у запереченнях, вбачається, що сума застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення склала 27803 грн. 04 коп.

Пунктом 12 ст.3 Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідальність за порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачена ст.20 цього Закону.

Згідно ст.20 Закону, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як зазначає відповідач, перевіркою встановлено, що облік товарів за місцем реалізації та зберігання на підприємстві ведеться з порушенням встановленого законом порядку, та встановлено не обліковані товари надлишок 12952 грн. 76 коп. та нестача 948 грн. 76 коп., що підтверджується відомістю про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) ТОВ «Вист»станом на 22.03.2011 року (а.с.68-74).

Законом передбачено ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, тобто ця норма не зазначає, що цей облік повинен вестися тільки за місцем реалізації товарів.

Статтею 6 Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 1, 3 і 5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні, за якими вносяться записи до облікових бухгалтерських реєстрів (регістрів).

Ведення вказаних облікових бухгалтерських реєстрів, які і є документами відображення та обліку господарських операцій, в тому числі обліку товарних запасів, передбачено для підприємств та юридичних осіб згідно законодавства.

Так, згідно п.20.1.5 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу;

Згідно п.11 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 11.08. № 69 від 11.08.1994 року для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником та за наслідками проведення інвентаризації складаються відповідні описи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем самостійно складено інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей станом на 28.02.2011 року та на 31.03.2011 року, які підписані головою та членами комісії, а також підписані матеріально-відповідальними особами (а.с.187-190). А також, за січень, лютий та березень 2011 року позивачем складені аналітичні відомості обігу товарів (а.с.184-186).

Судом встановлено, що данні про реалізацію товарів з боку ТОВ «Вист»ґрунтуються на базі первинних документів, а саме касових стрічках, місячних звітах реєстратора розрахункових операцій та актах про відпуск лікеро-горільчаних напоїв, пива, вина та актах відпуску лікеро-горільчаних напоїв для виробництва коктелів та змішаних напоїв згідно калькуляційних карт, затверджених належним чином (а.с.114-183; 191-210). Дані актів відпуску (реалізації) збігаються з місячними звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій, та використовуються для складання «Розрахунку суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»(а.с.123-125). Також, судом встановлено, що використання товарів не за реалізацією зафіксовано актами списання витрат (а.с.126-128), а дані про надходження товару ґрунтуються на основі розрахункових чеків та товарно-транспортних накладних постачальників (а.с.130-171).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи 30.03.2011 року складено опис прийнятих документів для проведення перевірки ТОВ «Вист», в якому зазначено: касова книга з додатками за 2011 рік, касова книга № 2 за 2011 рік, накладні від постачальників за 2011 рік, «підзвітні особи, рахунок 3п за 2011 рік». Вказаний опис підписаний 30.03.2011 року співробітниками податкової адміністрації Черновою Л.П. та Шевченко О.Б., які отримали зазначені в описі документи, та директором товариства ОСОБА_2. (а.с.211).

Крім того, як встановлено судом та вбачається з показань свідка ОСОБА_7, яка згідно приказу № 6 від 20 травня 2009 року працює у ТОВ «Вист»на посаді бармена-офіціанта, данні щодо встановлення фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) субєкта господарювання ТОВ «Вист» станом на 22.03.2011 року, зазначені в додатку до акту перевірки (а.с.68-74), здійснювалися перевіряючими без спеціальних вимірних засобів для алкогольних напоїв при проведенні перевірки, що також не заперечувалося представниками відповідача.

Також, як зазначалось представниками позивача та вбачається з заперечень до додатку до акту перевірки від 31.03.2011 року, додаток до акту перевірки має недостовірну інформацію щодо оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), а саме, перевіркою не зарахована у повному обсязі реалізація за готівковими рахунками товарів алкогольних напоїв, зазначених у вказаних запереченнях до додатку акту перевірки та поясненнях до вказаних заперечень (а.с. 99-108).

Зазначені обставини не спростовані податковим органом у судовому засіданні, у звязку із чим суд вважає необґрунтованими висновки, викладені в акті перевірки про порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки встановлений порядок на підприємстві не суперечить спеціальному законодавству, яким регламентовано ведення бухгалтерського обліку юридичними особами та їх філіями.

Крім того, свідок ОСОБА_7 зазначила, що вищевказані відомості товарно-матеріальних цінностей нею підписані тільки тому, що вона була присутня при проведенні перевірки, а не з тих підстав, що вона була згодна з вказаними у відомостях даними.

Водночас, директор підприємства у судовому засіданні зазначив, що при складанні вищевказаних відомостей товарно-матеріальних цінностей перевіряючими робились відповідні виправлення, проте на підпис директору вказані відомості надавались до внесення цих виправлень. В свою чергу, на вимогу суду надати відповідачем оригінал вказаних відомостей товарно-матеріальних цінностей, відповідач не виконав вказану вимогу суду.

Таким чином, суд вважає вказаний документ, а саме: відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) ТОВ «Вист»станом на 22.03.2011 року, неналежним доказом по справі, оскільки занесені до нього дані не несуть об'єктивної та достовірної інформації.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем було здійснено реалізацію товару, який обліковано у встановленому порядку, оскільки усі первинні документи були в наявності на підприємстві, про що було відомо податковим інспекторам, які проводили перевірку. Таким чином, відповідач, маючи надані законом повноваження, не вжив заходів щодо повної та обєктивної перевірки обставин, що мають значення для прийняття ним рішення.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено порушення режиму попереднього програмування найменування товару. З розрахунку, наведеного позивачем у запереченнях, вбачається, що сума застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення склала 85 грн. 00 коп.

Відповідно п. 11 ст.3 Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до п.6 ст. 17 Закону за порушення вимог Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості

Як вбачається, зокрема, з наявних в матеріалах справи фіскальних чеків, що підтверджують факт проведення розрахункових операцій (а.с.31-41) замість найменування товару в них зазначено тільки найменування виробника, як то, «Магнат», «Немиров», «Одесса», «Старопрамен», «Балтика», «Гринвич», «Туборг», тощо. Водночас, у вказаних фіскальних чеках належним чином зазначено ціну товару, а також кількість одиниць реалізованого товару.

Таким чином, судом встановлено, що до позивача правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 11 ст.3 Закону у розмірі 85,00грн. (17,00 х 5).

Також, позивачем порушено п. 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено невідповідність сум готівкових коштів у розмірі 1 грн.

Відповідно до п. 13 ст.3 Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня

Згідно п. 1 ст. 17 Закону у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі 1 гривня у разі вчинення порушення вперше.

Перевіркою встановлено, що на місці проведення розрахунків сума готівкових коштів складала 75 грн., що підтверджується описом наявних готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків (а.с.63), проте показники «Х»- денного звіту РРО становлять 74 грн. (а.с.64). Таким чином, перевіркою встановлено невідповідність наявних готівкових коштів показникам «Х»- денного звіту РРО у розмірі 1 грн.

В ході розгляду справи представниками позивача було зазначено, що позивач визнає вчинене ним порушення п. 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та зазначив, що таке порушення дійсно мало місце, а тому суд вважає, що в цій частині податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011року №0001932360 скасуванню не підлягає.

Стосовно правомірності проведення перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно п. 80.1 ст. 80 Податкового Кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно п. 81.1 ст. 81 Податкового Кодексу України (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи направлень на проведення перевірки, вони складені у відповідності до п. 81.1 ст. 81 Податкового Кодексу України (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки).

Згідно п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового Кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом,копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2011 року № 1185/7/23-7013 Державною податковою адміністрацією в Одеській області направлено лист начальникам державних податкових інспекцій у містах та районах області, міжрайонних, обєднаних ДПІ та ДПІ у районах міста Одеси, в якому зазначається, що ДПА в Одеській області терміново зобовязує заступників начальників інспекцій, які здійснюють керівництво роботою підрозділів контролю за субєктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі провести детальний аналіз здійснення господарської діяльності субєктів господарювання за переліком, зазначеному у вказаному листі (а.с.233).

21.01.2011 року за № 9909/8/23-608 ДПІ у Приморському районі м. Одеси на виконання вказаного листа було надано інформацію щодо можливих порушень платниками податків, згідно додатку, зокрема, ТОВ «Вист»(а.с.216-217).

Таким чином судом не приймається до уваги посилання позивача на відсутність підстав для проведення перевірки, передбачених п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового Кодексу України.

Водночас, судом також не приймається до уваги посилання представників позивача на непредявлення направлення на проведення перевірки позивачу, як на відсутність підстав для проведення перевірки, оскільки, як вже встановлено судом та вбачається з матеріалів справи директор ТОВ «Вист»ОСОБА_2. 22.03.2011 року був ознайомлений з направленнями на перевірку, про що свідчить його особистий підпис (а.с.77-78), а також був ознайомлений з наказом про проведення фактичної перевірки (а.с.11).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Субєкт владних повноважень, приймаючи рішення, повинен дотримуватися обовязку діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представники відповідача не довели суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.п. 9,12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», при цьому довели правомірність винесеного відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за порушення п.п. 11,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення або окремих його положень.

Суд вважає за необхідне на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, який необхідно застосувати у даній справі є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині.

Такий спосіб захисту на думку суду повністю відповідає тому способу, про який просить позивач в своїх позовних вимогах. Викладення судом в резолютивній частині постанови змісту способу захисту по-іншому, ніж його виклав позивач у позовних вимогах, не свідчить про те, що суд у даній справі вийшов за межі позовних вимог і обрав інший спосіб захисту, ніж просив позивач. Такі відмінності обумовлені власним тлумаченням суду належного способу захисту, який узгоджується з нормами діючого законодавства та фактичними обставинами справи.

Таким чином, враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вист»підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 13.04.2011 року № 0001932360 в частині застосування до ТОВ «Вист»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29843 грн. 04 коп. за порушення п.п. 9, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вист» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.04.2011 року № 0001932360 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 13.04.2011 року № 0001932360 в частині застосування до ТОВ «Вист»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29843 грн. 04 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14 листопада 2011 року.

Суддя О.М.Соколенко