Постанова № 19470653, 05.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

05.10.2011 р. Справа № 2а-4800/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМіське комунальне підприємство "Миколаївводоканал", вул.Чигрина 161, м.Миколаїв, 54008;

доСДПІ по роботі з великими платниками податків, вул.Чкалова 20, м.Миколаїв, 54000;

треті особиПриватне підприємство "Логос", вул.Миколаївська 5, кв.23, м.Миколаїв, 54034;

проскасування податкового повідомлення - рішення №0000153900 від 13.05.11р.;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність1145 від 12.09.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1559/9/10-021 від 09.09.11р.;

від третьої особи: Крайнюк Ю.В., керівник;

Міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило скасувати податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків м.Миколаєва №0000153900 від13.05.11р.

Крім того, позивачем було збільшено позовні вимоги (а.с.72-73), позивач також просить скасувати податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків м.Миколаєва №00002239000 від 24.06.11р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові (т.1 а.с.3-7), наданих доказах та усних поясненнях.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000153900 від13.05.11р. та №00002239000 від 24.06.11р. прийняті у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача призначена та проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

26.04.2011 року СДПІ по роботі з великими платниками податків м.Миколаєва була проведена документальна невиїзна перевірка Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" з питань правильності обчислення податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ПП "Логос" за грудень 2010р. За наслідками перевірки складено акт №507/39/31448144 від 26.04.11р. (т.1 а.с.10-23).

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000153900 від 13.05.11р. (т.1 а.с.8), яким було збільшено суму грошового зобов'язання на 25438,8грн. та нараховано суму санкцій в розмірі 6359,7грн.; №00002239000 від 24.06.11р., яким позивачу нарахована штрафна санкція в розмірі 6359,7грн.

В ході перевірки відповідачем було встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів позивачу, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В ході проведення перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва було встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності постачальника позивача (ПП “ЛОГОС”), а саме:

- підприємство ПП “ЛОГОС” не мало необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей (рідкого хлору);

- перевіркою не встановлено документів, що посвідчують походження товарів (рідкого хлору), що реалізуються, що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з ПДВ;

- згідно наявних матеріалів перевірки ПП “ЛОГОС” не підтверджено фактичного відвантаження та реального транспортування рідкого хлору чи виконання робіт.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно матеріалів перевірки контрагента позивача встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств, фактів передачі та постачання товарів, а саме:

- неможливість фактичного здійснення господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу;

- здійснення операцій із товаром, який не придбавався;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності;

- відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання тощо.

Господарські операції між контрагентами не були підтверджені, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Представник третьої особи (ПП "Логос) також не надав суду переконливих доказів походження та транспортування рідкого хлору.

Позивачем надано суду документи на підтвердження використання рідкого хлору у своїй діяльності, але не надано жодного документу на підтвердження транспортування або отримання іншим способом цієї хімічної продукції (рідкого хлору) саме у ПП "Логос". Таким чином, операції з оплати позивачем на адресу ПП “ЛОГОС” за рідкий хлор у контейнерах, відображені у податковій звітності мали на меті тільки отримання податкової вигоди.

Статтею 1 Закону від 16.07.99р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, відповідно до положень Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" №1775-III від 01.06.2000р. надання послуг з перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом підлягає обов'язковому ліцензуванню.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. N363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.98р. за N128/2568, визначають права, обов'язки і відповідальність перевізників, вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Перевезення небезпечних вантажів (в даному випадку хімічної речовини рідкого хлору) мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами.

Умови перевезення небезпечних вантажів, вимоги до транспортних засобів, якими перевозяться небезпечні вантажі визначені ст.ст.18, 19, 20 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", де зокрема зазначено, що небезпечний вантаж допускається до перевезення на умовах, встановлених за рішенням органів, зазначених у статтях 13, 15 та 16 цього Закону, а в разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів умови перевезення встановлюються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України.

Перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно п.10.1. Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом МВС України від 26.06.04р. N822, зареєстрованого в МЮ України 20.08.04р. за N1040/9639, для узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу перевізник подає до відповідного підрозділу Державтоінспекції МВС України такі документи: а) заявку на узгодження маршруту перевезення небезпечних вантажів, у якій вказується маршрут руху, адреси і телефони відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу, його кількість, термін перевезення та прізвище уповноваженого (відповідальної за перевезення особи); б) свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; в) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; г) письмові інструкції у разі аварії чи надзвичайної ситуації; ґ) чинний договір обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.

Відповідно до ст.1 правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 та зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.98р. за №128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.5 ст.11 правил перевезень вантажів автомобільним транспортом Україні, товарно-транспортну накладну (ТТН) на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику (п.11.5 ст.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Позивачем та третьою особою не надано суду будь яких документів на підтвердження транспортування рідкого хлору власним транспортом або транспортом інших суб'єктів господарювання.

З урахуванням системного аналізу зазначеного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що в порушення приписів ст.712 Цивільного кодексу України фактична передача товару та його транспортування не здійснювалося, що свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ПП "Логос", а тому і безпідставне формування на їх підставі податкового кредиту.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталі платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Тобто у разі фіктивності (безтоварності) операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку, а даному випадку у позивача, доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, а також наявність оформлених податкових накладних.

Таким чином, відповідачем вірно зроблено висновок про безтоварність господарських операцій, вказаних вище, та їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту та зменшення своїх зобов'язань перед Державним бюджетом.

Суд дійшов висновку, що спірні правочини позивача (зазначені в акті перевірки) були направлені виключно на отримання податкової вигоди, без мети настання реального господарського результату.

Таким чином, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Слід також зазначити, що згідно положень ст.79 та 86 КАС України передбачено, що письмовими доказами є документи, акти, листи, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність оскаржуваних рішень та прийняття їх в межах своєї компетенції та у спосіб встановлений законодавством.

Доводи та докази позивача не спростовують законності прийнятих рішень та не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0000153900 від13.05.11р. та податкового повідомлення-рішення №00002239000 від 24.06.11р. Суд не приймає до уваги посилання позивача та третьої особи на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.11р. по справі 2а-3840/11/1470 за позовом ПП "Логос" до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва про визнання протиправними дій з огляду на інший предмет доказування в цій справі.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі покладені на позивача.

У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 2, 7, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяЗіньковський О.А.

постанова складена у повному обсязі

та підписана 06.10.2011р.