Постанова № 19468915, 30.08.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30.08.2011 р. Справа № 2а-2234/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агромарин-М", вул.Потьомкінська 81/83 А, м.Миколаїв, 54000;

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул.Потьомкінська 24/2, м.Миколаїв, 54030;

треті особиТовариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", вул.Каботажний спуск 1, (вул. Фалеївська 9-Б), м.Миколаїв, 54030;

провизнання протиправними дій;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 15.02.11р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №7/9/10-023 від 04.01.11р.;

від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність №143 від 17.06.11р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агромарин-М” (надалі позивач) звернулось до суду (з урахуванням змін позовних вимог) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва (надалі відповідач) з вимогами:

- визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, щодо включення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 висновку про визнання податкового кредиту ТОВ "Агромарин-М" за липень-листопад 2010р. таким, що підлягає коригуванню (зменшенню);

- визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, щодо включення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 висновку про те, що ТОВ "Агромарин-М" надавались видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) без мети настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків;

- визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, щодо включення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 висновку про визнання дій ТОВ "Агромарин-М" такими, що призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України;

- визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, щодо включення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 висновку про укладення ТОВ "Агромарин-М" правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним;

- визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, щодо включення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 висновку про відсутність поставок товарів, яка свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків та їх нікчемність;

- визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, щодо включення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 висновку про укладення ТОВ "Агромарин-М" угод без мети настання реальних наслідків та їх нікчемність;

- визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, щодо включення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 висновку про визнання такими, що підлягають коригуванню (зменшенню), податкових зобовязань ТОВ “Агромарин-М” за серпень 2010р. у розмірі 1384246,93грн., за вересень 2010р. у розмірі 6488954,22грн., за жовтень 2010р. у розмірі 9982660,84грн., за листопад 2010р. у розмірі 3168685,99грн.;

- визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, щодо включення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 висновку про визнання даних, наведених ТОВ “Агромарин-М” у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010р. про обсяги придбання та продажу, податкові зобовязання та податковий кредит недійсними;

- визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, які полягають у визнанні в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 відображення ТОВ “Агромарин-М” в податковому кредиті операцій за липень 2010р. на загальну суму 100000грн., в т.ч. ПДВ 166666,6грн. (по розрахунках з ТОВ “Агрохімінвест 2000”), за серпень 2010р. на загальну суму 8060697,6грн., в т.ч. ПДВ 1343449,6грн. (по розрахунках з ТОВ “Оттокконохто”), за вересень 2010 року на загальну суму 44355738,42грн., у т.ч. ПДВ 7392623,07грн. (по розрахунках з ТОВ “Компанія Промресурс ЛТД”), за жовтень 2010 року на загальну суму 57479185,98грн., в т.ч. ПДВ 9579864,33грн. (по розрахунках з ТОВ “БК ЮСГ”), за листопад 2010р. на загальну суму 13911045,36грн., в т.ч. ПДВ 2318507,56грн. (по розрахунках з ТОВ “ФМП-Лак”), які є нікчемними та суперечать інтересам держави і суспільства;

- визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, які полягають у визнанні в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 податкових зобовязань ТОВ “Агромарин-М” за серпень 2010р. у розмірі 1384246,93грн., за вересень 2010р. у розмірі 6488954,22грн., за жовтень 2010р. у розмірі 9982660,84грн., за листопад 2010р. у розмірі 3168685,99грн. по розрахунках з ТОВ СП “Нібулон”, ТОВ “Альдор-Трейд”, ПП “Віталмар Агро”, ТОВ “АФХ Трейд”, ТОВ “Кернел-Трейд”, ТОВ “Оптімус”, ПП “Гілея-Інвест”, ВАТ “Миронівський ЗВКК”, ТОВ “Катеринопільський елеватор”, ДП “Сантрейд”, ТОВ “Волари Експорт”, ЗАТ “АТ Каргілл”, ПП “Гротек”, ТОВ “Агроспецсервіс”, ТОВ “Агропроінвест 08”, ТОВ “Фірма “Каскад-Агро”, ТОВ “Олсідз Груп Україна”, ТОВ “А.С.Т.І. (Україна)”, ТОВ “Українське зерно”, ТОВ “Агропродукт-Херсон”, ПП “Трансагрогрупп”, ТОВ “Нью Ворлд Грейн Юкрейн”, ТОВ “Оріал”, ТОВ “Оптімус”, ТОВ “Перлина Півдня ЛТД”, ТОВ “Кононівський елеватор”, ВАТ “Помічнянський елеватор”, ПП “Інжиніринговий центр “Біотехінвест”, ПАТ “Херсонський комбінат хлібопродуктів”, ПП “Лєсік&Т”, ТОВ “РТС Україна”, ТОВ “Агропромислова компанія”, ТОВ “Будтехінжинерінг”, ТОВ “Інфо Терра”, ТОВ “Мел-транс”, ТОВ “Саноіл Торг”, ПП “Сєрна” такими, що відображені за угодами, які є нікчемними та суперечать інтересам держави і суспільства;

- визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, оформлене відповіддю ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва на заперечення №1227/10/23-410 від 01.03.11р. до акту перевірки від 15.02.2011р. №176/23-400/37104044 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Агромарин-М” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010р.”;

- зобовязати ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва внести відповідні зміни до Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на рівні ДПА України в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в Акті від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Агромарин-М” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010р.”

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:

- в Акті перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 факти викладені без обєктивності, упереджено та без посилань на первинні документи, які підтверджували б нікчемність угод, укладених ТОВ “Агромарин-М” з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями сільськогосподарської продукції;

- відповідачем в Акті перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 не вказані окремі операції (угоди), які визнаються нікчемними, навпаки, визнання нікчемними угод здійснено в акті одночасно всіх, після згрупування за однією ознакою контрагент;

- Конституцією України, Законами України не передбачено право органів державної податкової служби (повноваження) на визнання правочинів нікчемними та недійсними;

- Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, не передбачено прийняття висновків щодо нікчемності укладених платником податків угод в межах акту перевірки;

- визнання відповідачем в Акті перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 правочинів, укладених ТОВ “Агромарин-М”, недійсними (нікчемними), здійснено в порушення вимог ст.234 ЦК України в позасудовому порядку;

- чинним законодавством не передбачено право органів державної податкової служби (повноваження) на визнання недійсними даних, вказаних у податкових деклараціях, поданих платниками податків;

- Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає обовязку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків;

- Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачена відповідальність платника податків за дії інших платників;

- у позивача в наявності всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які повною мірою підтверджують проведення господарських операцій з першими прямими контрагентами, в тому числі факти сплати ПДВ в ціні придбання товарів (послуг), реальність переміщення сільськогосподарської продукції від постачальників до позивача;

- всі вищезазначені документи перевірялись відповідачем при проведенні перевірки;

- укладені між позивачем та його контрагентами договори є реальними, виконані в повному обсязі, відповідають положенням цивільного, господарського та податкового законодавства;

- Закон України „Про систему оподаткування” та Податковий кодекс України для платників податків не передбачає обовязку та не надає права вимагати від інших платників податків будь які відомості щодо здійснення господарської діяльності, зазначене право надано саме контролюючим органам, в т.ч. податковій інспекції;

- на час укладання та виконання договорів всіх прямих контрагентів позивача було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців;

- згідно до п.10.2 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” платники ПДВ відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону;

- будь яких доказів, які б підтверджували факти виключення контрагентів позивача з реєстру платників ПДВ відповідачем наведено та надано не було;

- контролюючим органом не доведено фактів порушення позивачем норм податкового законодавства;

- невиїзна документальна перевірка проведена з порушенням порядку, встановленого законом, а саме: перевірка проведена з порушенням 30 ти денного строку для її проведення, визначеного п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а при повідомленні позивача про проведення перевірки в листі повідомленні відповідачем не були чітко визначені та сформульовані підстави для запрошення посадових осіб позивача до органу державної податкової служби;

Відповідач позовні вимоги не визнав повністю з наступних підстав:

- відповідно до абз.2 пп.1.3 п.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, акт перевірки є службовим документом, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, та не породжує будь-яких юридичних наслідків для суб'єкта перевірки;

- позивач звернувся до суду з вимогами про визнання не чинним акту перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044, який не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії (рішенням) в розумінні п.1 ч.1 ст.17 КАС України, у звязку з чим відсутня підстава позову, отже позов в цій частині не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

- відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Ухвалою суду від 18.04.2011р. задоволено клопотання ТОВ СП «Нібулон»та залучено у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон”. В своїх поясненнях та запереченнях третя особа підтримала правову позицію позивача.

Ухвалою суду від 12.07.11р. було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо закриття провадження у справі (т.25, а.с.189).

В судовому засіданні було допитано свідка старшого державного податкового ревізора інспектора ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, інспектора податкової служби 2 рангу ОСОБА_7.

Заслухавши представників сторін,допитавши свідка, дослідивши надані сторонами докази та заперечення, суд вважає, що вимоги позивача є частково обґрунтованими і підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до пп.17.1.7 пп.17.1 ст.17 Податкового кодексу України платники податків мають право оскаржувати в порядку, встановленому ПК України, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На виконання встановленого ПК України права на оскарження позивачем були заявлені вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо включення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки певних висновків, а не акту в цілому.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Стаття 55 Конституції гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 25.11.97р. №6-зп та від 25.12.97р. №9-зп не звужує широке формулювання вимог статті 55 Конституції. Згідно з його тлумаченням, кожен має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції дії будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважає, що їх дія чи бездіяльність порушують або ущемляють його права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Стаття 55 Конституції України не визначає, які саме дії чи бездіяльність органів державної влади можуть бути оскаржені, а тому встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Так, судом встановлено, що в період з 08.14.2011р. по 14.02.2011р. відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період серпень, вересень, жовтень, листопад 2010р. та за її результатами складено Акт невиїзної документальної позапланової перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 (далі - Акт перевірки від 15.02.11р.)

В Акті перевірки від 15.02.11р. (а.с.109, т.1) відповідач зазначив про порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.п.2, 5, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №165, а саме:

- у липні 2010р. включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 166666,6грн;

- у серпні 2010р. включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 1343449,6грн;

- у вересні 2010р. включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 7392623,07грн;

- у жовтні 2010р. включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 9579864,33грн;

- у листопаді 2010р. включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 2318507,56грн., використання якої у межах господарської діяльності підприємством не доведено.

Таким чином, на думку відповідача, податковий кредит позивача за липень-листопад 2010р., який проведено на підставі нікчемних правочинів, у відповідності до п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підлягає коригуванню (зменшенню).

Крім того, в акті перевірки від 15.02.11р. (а.с.150, т.1) відповідач зазначив про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме: - у серпні 2010р. включено до складу податкових зобовязань суму ПДВ 1384246,93грн;

- у вересні 2010р. включено до складу податкових зобовязань суму ПДВ 6488954,22грн;

- у жовтні 2010р. включено до складу податкових зобовязань суму ПДВ 9982660,84грн;

- у листопаді 2010р. включено до складу податкових зобовязань суму ПДВ 3168685,99грн.

Таким чином, на думку відповідача, податкові зобовязання позивача за серпень-листопад 2010р., який проведено на підставі нікчемних правочинів, у відповідності до п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону „Про податок на додану вартість”, підлягає коригуванню (зменшенню), а дані наведені у декларації з ПДВ (а отже податкові зобовязання та податковий кредит) є недійсними.

Зазначені висновки обґрунтовується відповідачем наступним:

- у ТОВ “Агромарин-М” відсутні трудові ресурси, які приймали б участь у навантаженні-розвантаженні будь-яких товарів, ТМЦ, наданні послуг, транспортуванні, зберіганні товару та ТМЦ (а.с.18, 147, т.1);

- відсутня інформація про орендовані, одержані по договору лізингу, закріплені за ТОВ “Агромарин-М” на праві повного господарського відання основні засоби (а.с.18, т.1);

- відсутність основних засобів у ТОВ “Агромарин-М” та у його постачальників;

- відсутність доказів фактичного відвантаження, транспортування та отримання товарів від ТОВ “Агрохімінвест 2000”, ТОВ “Оттокконохто”, ТОВ “Компанія Промресурс ЛТД”, ТОВ “БК ЮСГ”, ТОВ “ФМП-Лак”;

- операції позивача з ТОВ “Агрохімінвест 2000”, ТОВ “Оттокконохто”, ТОВ “Компанія Промресурс ЛТД”, ТОВ “БК ЮСГ”, ТОВ “ФМП-Лак” є операціями без мети настання реальних наслідків та відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.1, 5 ст.203 ЦК України є нікчемними, суперечать інтересам держави і суспільства, та не створюють реальних наслідків (а.с.148, 149, т.1);

- у звязку з не виявленням факту передання товарів від постачальників на адресу позивача, взаємовідносини між ним та його контрагентами-покупцями не містили поставок товарів та не спричиняють реального настання наслідків;

- позивачем видавались видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України;

- позивачем порушено вимоги ст. 228 ЦК України.

У звязку з зазначеним, на підставі системного аналізу положень Цивільного кодексу України, в тому числі тих, про порушення яких з боку позивача зазначає відповідач в Акті від 15.02.2011р., вбачається наступне.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі тощо.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, якими насамперед є:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

- правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з вимогами ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини і, як наслідок, порушуватимуть Кримінальний кодекс України. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись порушенням правочином таких нормативно-правових актів держави, як: Конституція України, Кримінальний кодекс України. Тому доцільно стверджувати, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений.

Оскільки ст.228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України", під публічним порядком у цьому та інших випадках належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

У звязку з цим, суд зазначає, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання і виконання між позивачем та його зазначеними в Акті контрагентами договорів було порушено публічний порядок, встановлений в державі. У суду також відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст.203, 215, 228 ЦК України є нікчемними.

Крім того, як зазначено в п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (ст.216 ЦК України).

А відтак, під правочином, що порушує публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинюються з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності. А відповідно до ст.62 Конституції належним доказом наявності умислу та вини особи у вчинені злочину може бути лише обвинувальний вирок суду.

Відповідачем не надано до суду вироки судів з кримінальних справ відносно притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб по розрахункам між позивачем та його зазначеними в Акті від 15.02.11р. контрагентами.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що відповідачем не доведено, що угоди, укладені, зокрема, між позивачем та його зазначеними в Акті від 15.02.11р. контрагентами спрямовані на порушення публічного порядку, порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У суду також відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Крім того, судом встановлено, що укладені між позивачем та його зазначеними контрагентами договори поставки (з додатками до них) спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства.

Судом досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та податкових зобовязань з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Так, фактичне виконання господарських операцій, реальність переміщення сільськогосподарської продукції, право позивача на формування податкового кредиту та визначення податкових зобовязань по розрахункам між позивачем та його вищезазначеними контрагентами (поставка товарно матеріальних цінностей) підтверджують договори поставки з додатками; податкові накладні; накладні та видаткові накладні; рахунки; платіжні доручення, товарно транспортні накладні (т.т.2- 25).

Суд погоджується з позицією позивача відносно того, що виникнення права платника податку на податковий кредит та нарахування податкових зобовязань з ПДВ є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між позивачем та його зазначеними контрагентами.

Суд також погоджується з доводами позивача про наявність як у нього, так і у зазначених в Акті від 15.02.11р. субєктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, повязаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Судом, крім того, встановлено, що зазначені договори не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів з додатками не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Зокрема, суд дійшов висновку про те, що зміст укладених позивачем правочинів не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особи, які вчинили ці правочини, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності та спеціальної податкової правосубєктності. Волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Правочини вчинені у формі, встановленій законом, і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Витрати та доходи, які враховані позивачем для визначення об'єкта оподаткування, визначені на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку відповідних витрат. Придбанні у вказаних субєктів господарювання товари та послуги в подальшому використані позивачем в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності як платника податку.

Отже, позивачем дотримано таку необхідну умову для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, як факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснені позивачем і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.16 та ч.1 ст.20 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.03р. №755-IV з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців створено Єдиний державний реєстр, відомості з якого є відкритими і загальнодоступними.

Статтею 18 цього закону передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В матеріалах справи містяться витяги та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців ТОВ “Агрохімінвест 2000”, ТОВ “Оттокконохто”, ТОВ “Компанія Промресурс ЛТД”, ТОВ “БК ЮСГ”, ТОВ “ФМП-Лак”, ТОВ СП “НІБУЛОН”, згідно яких на момент укладання договорів з ТОВ “Агромарин-М”, додатків до них та їх виконання контрагенти позивача були зареєстровані, не припинені та не виключені з Єдиного державного реєстру.

А відповідно до ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” вказані дані є достовірними та такими, що повинні прийматися судом після доказування їх наявності в реєстрі.

Відповідно до пункту 25 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість”, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.00р. №79 (яке діяло на момент проведення розрахунків з постачальниками (виконавцями)), реєстрація платників ПДВ діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість”. Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Будь яких посилань та доказів, які б підтверджували факт виключення позивача, ТОВ “Агрохімінвест 2000”, ТОВ “Оттокконохто”, ТОВ “Компанія Промресурс ЛТД”, ТОВ “БК ЮСГ”, ТОВ “ФМП-Лак”, ТОВ СП “Нібулон” з реєстру платників ПДВ відповідачем наведено не було.

Установчі документи позивача, ТОВ “Агрохімінвест 2000”, ТОВ “Оттокконохто”, ТОВ “Компанія Промресурс ЛТД”, ТОВ “БК ЮСГ”, ТОВ “ФМП-Лак”, ТОВ СП “НІБУЛОН”, свідоцтва про державну реєстрацію та первинні документи визнані недійсними, скасовані або анульовані не були, на момент укладання договорів та проведення розрахунків прямих контрагентів постачальників ліквідовано не було, свідоцтва платника ПДВ скасовані або анульовані не були та не було прийнято рішень стосовно скасування державної реєстрації або припинення юридичних осіб (фізичної особи підприємця) в судовому порядку.

На момент укладання договорів та додатків до них між позивачем та його зазначеним в Акті від 15.02.11р. контрагентами останні мали господарську правосубєктність, а саме визнану державою за певним субєктом господарювання можливість бути субєктом прав (мати і здійснювати господарські права та обовязки, відповідати за їх належне виконання й мати юридичну можливість захищати свої права та законні інтереси від можливих порушень) та спеціальну податкову правосубєктність. Крім того, ТОВ “Агромарин-М”, ТОВ “Агрохімінвест 2000”, ТОВ “Оттокконохто”, ТОВ “Компанія Промресурс ЛТД”, ТОВ “БК ЮСГ”, ТОВ “ФМП-Лак” перебували на податковому обліку як платники ПДВ та, як наслідок, мали право на видачу податкових накладних.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно із цим законом.

В підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що податкові накладні, отримані ним від ТОВ “Агрохімінвест 2000”, ТОВ “Оттокконохто”, ТОВ “Компанія Промресурс ЛТД”, ТОВ “БК ЮСГ”, ТОВ “ФМП-Лак”, та виписані ним податкові накладні на ТОВ СП “НІБУЛОН” відповідають вимогам чинного податкового законодавства, складені за реальними угодами та правомірно враховані при формуванні податкового кредиту (податкових зобовязань) за відповідні звітні періоди.

Отже, суд дійшов до висновку, що є протиправним висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.п.2,5,18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, при включенні ним:

- у липні 2010 року до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 166666,6грн;

- у серпні 2010 року до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 1343449,6грн;

- у вересні 2010 року до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 7392623,07грн;

- у жовтні 2010 року до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 9579864,33грн.

У звязку із вказаним, та з урахуванням правомірності, реальності та спрямування на реальне настання наслідків угод (операцій) позивача з ТОВ “Агрохімінвест 2000”, ТОВ “Оттокконохто”, ТОВ “Компанія Промресурс ЛТД”, ТОВ “БК ЮСГ”, ТОВ “ФМП-Лак” відповідачем здійснено протиправний висновок щодо нікчемності та не спрямування на настання реальних наслідків угод, укладених позивачем з ТОВ СП “Нібулон”, ТОВ “Альдор-Трейд”, ПП “Віталмар Агро”, ТОВ “АФХ Трейд”, ТОВ “Кернел-Трейд”, ТОВ “Оптімус”, ПП “Гілея-Інвест”, ВАТ “Миронівський ЗВКК”, ТОВ “Катеринопільський елеватор”, ДП “Сантрейд”, ТОВ “Волари Експорт”, ЗАТ “АТ Каргілл”, ПП “Гротек”, ТОВ “Агроспецсервіс”, ТОВ “Агропроінвест 08”, ТОВ “Фірма “Каскад-Агро”, ТОВ “Олсідз Груп Україна”, ТОВ “А.С.Т.І. (Україна)”, ТОВ “Українське зерно”, ТОВ “Агропродукт-Херсон”, ПП “Трансагрогрупп”, ТОВ “Нью Ворлд Грейн Юкрейн”, ТОВ “Оріал”, ТОВ “Оптімус”, ТОВ “Перлина Півдня ЛТД”, ТОВ “Кононівський елеватор”, ВАТ “Помічнянський елеватор”, ПП “Інжиніринговий центр “Біотехінвест”, ПАТ “Херсонський комбінат хлібопродуктів”, ПП “Лєсік&Т”, ТОВ “РТС Україна”, ТОВ “Агропромислова компанія”, ТОВ “Будтехінжинерінг”, ТОВ “Інфо Терра”, ТОВ “Мел-транс”, ТОВ “Саноіл Торг”, ПП “Сєрна” та відсутності поставок за ними.

Згідно до ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна правова позиція висловлена в Листі Вищого адміністративного суду України “Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби №1112/11/13-10” від 20.07.10р. Зазначений лист було підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, коли для цілей оподаткування операції враховані на підставі удаваних правочинів (наприклад, у випадках невідповідності дійсному економічному змісту або не обумовленості розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру). Про безпідставність вимоги щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу (наприклад, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності). Відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків.

В той же час судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності.

Відповідно до функцій та прав державних податкових органів, встановлених Податковим кодексом України та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, відповідач не наділений повноваженнями визнання недійсними даних податкової звітності платників податків.

Таким чином будь-які дії податкового органу щодо визнання недійсними даних податкової звітності платників податків є протиправними.

Слід також зазначити, що в Акті від 15.02.11р. відповідач в якості доказів щодо даних звітності контрагентів позивача посилається на дані з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інші бази даних податкової служби.

Судом встановлено, що Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відповідно до пп.1.3.3 пп.1.3 п.1 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України від 18.04.08р. №266, є програмним продуктом, створеним для реалізації вказаних Методичних рекомендацій.

Згідно зі ст.8 Закону України “Про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах” інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом (до якої відноситься і інформація, що міститься у Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та в базах даних податкової звітності) повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю. Для створення комплексної системи захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації.

Тобто, перед застосуванням на території України, органами державної податкової служби України Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та бази даних податкової служби повинні мати комплексні системи захисту інформації що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації Держслужби спецзв'язку і захисту інформації України.

Державна служба спеціального зв'язку і захисту інформації України листом від 11.07.2011р. №08/4-1727 (а.с.193, т.25) на вимогу суду повідомила, що станом на 07.07.2011р. Держспецзв'язку не проводила державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації комплексної системи захисту інформації Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших баз даних, адміністрування яких здійснюється державною податковою службою, а також не видавала атестати відповідності комплексних систем захисту інформації щодо вказаної Системи співставлення та інших баз даних.

Допитаний в судовому засіданні свідок також підтвердив, що головною підставою для його висновків про нікчемність правочинів позивача були данні зазначеної автоматизованої системи.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з огляду на вміщені у ч.3, 4 ст.70 КАС України законодавчі приписи будь-яка інформація з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших баз даних, адміністрування яких здійснюється державною податковою службою, враховуватися при розгляді даної справи як доказ не може.

Таким чином, факти порушення податкового законодавства можуть встановлюватись податковим органом виключно у спосіб, передбачений законодавством, тобто шляхом проведення перевірок платників податків контролюючим органом, а не за даними з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Дані (відомості) з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України вимогам ч.3, 4 ст.70 КАС України не відповідають.

В той же час, з огляду на необовязковість (не публічність) інформації яка міститься у Системі автоматизованого співставлення не можуть бути задоволені вимоги позивача щодо зобовязання ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва внести зміни до Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Акт від 15.02.11р. складено відповідачем з порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984.

Відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.10р. №984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, в Акті від 15.02.11р. факти викладені без посилань на первинні документи, які підтверджували б нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями сільськогосподарської продукції.

Відповідно до абз. другого п.5.2 Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

В той же час, при складанні Акту від 15.02.11р. відповідачем не вказані окремі операції (угоди), які визнаються нікчемними, навпаки, визнання нікчемними угод здійснено в акті одночасно для всіх, після згрупування за однією ознакою контрагент.

Зазначене також свідчить про те, що зафіксовані відповідачем в Акті від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 висновки не відповідають дійсним обставинам; відповідач при складанні Акту від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 вийшов за межі своєї компетенції, встановленої законом; дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства України та підлягають визнанню протиправними, а позов в частині вимог щодо визнання дій протиправними - задоволенню.

Щодо вимог про визнання протиправним і скасування рішення відповідача оформленого відповіддю ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва на заперечення №1227/10/23-410 від 01.03.2011р. до акту перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044, то вони не підлягають задоволенню, оскільки вказаною відповіддю позивачу було відмовлено у внесенні змін до Акту перевірки. Зазначена відповідь має інформаційний характер та не може розглядатися судом як рішення субєкта владних повноважень в розумінні положень ст.17 КАС України.

В адміністративних справах субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не в повній мірі доведено суду правомірність своїх дій.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 17, 94, 158, 162, 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромарин-М задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, щодо включення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.2011р. №176/23-400/37104044 висновків:

- про визнання податкового кредиту ТОВ “Агромарин-М” за липень-листопад 2010 року таким, що підлягає коригуванню (зменшенню);

- про те, що ТОВ “Агромарин-М” надавались видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) без мети настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків;

- про визнання дій ТОВ “Агромарин-М” такими, що призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України;

- про укладення ТОВ “Агромарин-М” правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним;

- про відсутність поставок товарів, яка свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків та їх нікчемність;

- про укладення ТОВ “Агромарин-М” угод без мети настання реальних наслідків та їх нікчемність;

- про визнання такими, що підлягають коригуванню (зменшенню), податкових зобовязань ТОВ “Агромарин-М” за серпень 2010р. у розмірі 1384246,93грн., за вересень 2010р. у розмірі 6488954,22грн., за жовтень 2010р. у розмірі 9982660,84грн., за листопад 2010р. у розмірі 3168685,99грн.;

- про визнання даних, наведених ТОВ “Агромарин-М” у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010р. про обсяги придбання та продажу, податкові зобовязання та податковий кредит недійсними;

3. Визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, які полягають у визнанні в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.2011р. №176/23-400/37104044 відображення ТОВ “Агромарин-М” у податковому кредиті операцій за липень 2010р. на загальну суму 100000грн., в т.ч. ПДВ 166666,6грн. (по розрахунках з ТОВ “Агрохімінвест 2000”), за серпень 2010р. на загальну суму 8060697,6грн., в т.ч. ПДВ 1343449,6грн. (по розрахунках з ТОВ “Оттокконохто”), за вересень 2010 року на загальну суму 44355738,42 грн., у т.ч. ПДВ 7392623,07грн. (по розрахунках з ТОВ “Компанія Промресурс ЛТД”), за жовтень 2010 року на загальну суму 57479185,98грн., в т.ч. ПДВ 9579864,33грн. (по розрахунках з ТОВ “БК ЮСГ”), за листопад 2010р. на загальну суму 13911045,36грн., в т.ч. ПДВ 2318507,56грн. (по розрахунках з ТОВ “ФМП-Лак”), які є нікчемними та суперечать інтересам держави і суспільства;

4. Визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, які полягають у визнанні в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.02.11р. №176/23-400/37104044 податкових зобовязань ТОВ “Агромарин-М” за серпень 2010р. у розмірі 1384246,93грн., за вересень 2010р. у розмірі 6488954,22грн., за жовтень 2010р. у розмірі 9982660,84грн., за листопад 2010р. у розмірі 3168685,99грн. по розрахунках з ТОВ СП “НІБУЛОН”, ТОВ “Альдор-Трейд”, ПП “Віталмар Агро”, ТОВ “АФХ Трейд”, ТОВ “Кернел-Трейд”, ТОВ “Оптімус”, ПП “Гілея-Інвест”, ВАТ “Миронівський ЗВКК”, ТОВ “Катеринопільський елеватор”, ДП “Сантрейд”, ТОВ “Волари Експорт”, ЗАТ “АТ Каргілл”, ПП “Гротек”, ТОВ “Агроспецсервіс”, ТОВ “Агропроінвест 08”, ТОВ “Фірма “Каскад-Агро”, ТОВ “Олсідз Груп Україна”, ТОВ “А.С.Т.І. (Україна)”, ТОВ “Українське зерно”, ТОВ “Агропродукт-Херсон”, ПП “Трансагрогрупп”, ТОВ “Нью Ворлд Грейн Юкрейн”, ТОВ “Оріал”, ТОВ “Оптімус”, ТОВ “Перлина Півдня ЛТД”, ТОВ “Кононівський елеватор”, ВАТ “Помічнянський елеватор”, ПП “Інжиніринговий центр “Біотехінвест”, ПАТ “Херсонський комбінат хлібопродуктів”, ПП “Лєсік&Т”, ТОВ “РТС Україна”, ТОВ “Агропромислова компанія”, ТОВ “Будтехінжинерінг”, ТОВ “Інфо Терра”, ТОВ “Мел-транс”, ТОВ “Саноіл Торг”, ПП “Сєрна”такими, що відображені за угодами, які є нікчемними та суперечать інтересам держави і суспільства;

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромарин-М” (вул.Потьомкінська 81/83-а, м.Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 37104044) судовий збір у сумі 3 (три) грн. 14 (чотирнадцять) коп.

6. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяЗіньковський О.А.

постанова складена у повному обсязі

та підписана 02.09.2011р.