Постанова № 19468920, 18.08.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

18.08.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-3971/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТП-14827", вул.Комінтерну 34, м.Миколаїв, 54031;

доДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва, вул.Гмирьова 1/1, м.Миколаїв, 54028;

проскасування податкового повідомлення-рішення №0001212301 від 04.05.2011р.;

за участю представників:

від позивача: не з'явився (надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача);

від відповідача: ОСОБА_1 довіреність №3441/9/10-007 від 16.08.11р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-14827" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням ухвали від 19.05.11р.) про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині вимог), в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №0001212301 від 04.05.11р.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за своєї відсутності за наявними в справі матеріалами.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове-повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 04.05.11р. №0001212301 прийнято у відповідності до чинного законодавства (а.с.47-49).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -

встановив:

ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ “АТП 14827” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з ТОВ “Буд-сервіс 2010” та ТОВ "У-Транс" за грудень 2010р., про що складено акт №1215/23-200/35320513 від 05.04.11р. (а.с.15-36).

Перевіркою встановлені порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" з урахуванням положень п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203, ст.216 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 35461,17грн. за грудень 2010 року.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001212301 від 04.05.11р., яким Позивачу визначено зобов'язання з ПДВ в сумі 35461,17грн. та штрафні санкції в сумі 8865,29грн., всього 44326,46грн. (а.с.12).

Перевіркою встановлено, що Позивач в грудні 2010р. до складу податкового кредиту включив 35461,17грн. ПДВ на підставі податкової накладної №271201 від 27.12.10р., виданої ТОВ "Буд сервіс-2010". Згідно акту ОУ-00391 від 27.12.10р. підприємством ніби-то надані послуги з ремонту двигунів Asia L4-Зшт., МАЗ ЯМ 3236-ішт., КАМАЗ - 4шт., встановлення автошин 508/280 РR.6 - 60шт.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі (платіжне доручення від 21.12.10р. №0000001652 - 212767,01грн.).

Також в грудні 2010р. Позивач уклав Договір від 16.12.10р. №145 із ТОВ "У-Транс" щодо придбання:

- вал вторинний КПП 239 - 2 шт., вал карданний заднього міста - 1 шт., поршнева група - 1 шт., поршнева група - 1 шт., блок циліндра 238 М-2 - 4 шт., двигун КАМАЗ - 4 шт., вал карданний рулевий євро 2 (КАМАЗ) - 4 шт..

ТОВ "У-Транс" видано накладну РН-000000456 від 16.12.10, податкову накладну № 456 від 16.12.10 на суму 531 915,07 грн., ПДВ 88 652,51 грн.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено до складу податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 88652,51грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

Платіжне доручення від 17.12.10 №0000001640 - 291915,07грн.

Платіжне доручення від 17.12.10 №0000001641-240000,00грн.

Згідно висновків акту перевірки відповідно до декларацій з ПДВ з додатками ТОВ “АТП 14827” за грудень 2010 року підлягає коригуванню податковий кредит в сумі 88 652,51 грн.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно матеріалів перевірки контрагенти позивача (ТОВ “Буд-сервіс 2010” та ТОВ “У-Транс”) встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств, фактів передачі та постачання товарів, а саме:

- неможливість фактичного здійснення господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу;

- здійснення операцій із товаром, який не придбавався;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності;

- відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання тощо.

Враховуючи вищенаведене, правочини, здійснені ТОВ “Буд-сервіс 2010” та ТОВ “У-Транс” (зазначені в акті перевірки) з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями також не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безтоварними. Крім того, в судове засідання та під час перевірки позивач не надав достатні докази підтвердження обставин фактичного отримання товару та реальності господарської операції (відсутні акти приймання-передачі товарів (послуг), видаткові накладні, товарно-транспортних накладні тощо).

Водночас статтею 1 Закону від 16.07.99р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.1 правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 та зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.98р. за №128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.5 ст.11 правил перевезень вантажів автомобільним транспортом Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику (п.11.5 ст.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Суд також звертає увагу, що контрагенти позивача не декларували, зобов'язань, які виникли б за результатами здійснення вказаних операцій.

Таким чином відповідачем вірно зроблено висновок про безтоварність господарських операцій, вказаних вище, та їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту та зменшення своїх зобов'язань перед Державним бюджетом.

Суд погоджується з правовою позицією відповідача та з посиланням на відповідну судову практику висловлену в Довідці ВАС України від 15.04.2010р. "Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" та в Листі ВАС України №742/11/13-11 від 02.06.11р.

Так, у разі коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч.1 ст.207 Господарського кодексу України та ст.228 Цивільного кодексу України) податковий орган має право визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на ч.1 ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд дійшов висновку, що спірні правочини позивача (зазначені в акті перевірки) були направлені виключно на отримання податкової вигоди, без мети настання реального господарського результату.

Таким чином, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

В той же час суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. (лист ВАСУ №742/11/13-11 від 02.06.11р.).

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Слід також зазначити, що згідно положень ст.79 та 86 КАС України передбачено, що письмовими доказами є документи, акти, листи, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення та вчинених дій, оскаржуване рішення прийняте суб'єктом владних повноважень в межах своєї компетенції та у спосіб встановлений законодавством.

Доводи позивача не спростовують законності прийнятого рішення та не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ Ленінському районі м.Миколаєва №0001212301 від 04.05.11р.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі покладені на позивача.

У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 2, 7, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Зіньковський О.А.

постанова складена у повному обсязі

та підписана 23.08.2011р.