Постанова № 19467884, 22.12.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

22.12.2010 р. Справа № 2а-2953/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Ополинського В.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс", доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, провизнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність, Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Позов задовольнити. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у проведенні перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" ав результаті якої складено Ат від 26.03.2010 року №1113/231-00/32655858 "Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" (код ЄДРПОУ 32655858) з питань взаємовідносин з контрагентами: ПП "Оксі-Трейд" та покупцями, яким було реалізовано ТМЦ послуги, отримані товариством з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" від ПП "Оксі-Трейд", за період січень-березень 2009 року; ПП "Новомет" та покупцями, яким було реалізовано ТМЦ послуги, отримані товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" від ПП "Новомет", за період квітень 2009 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у здійсненні висновку, що податковий кредит товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" за січень-квітень 2009 року в тому числі ПДВ 133484 грн., який проведено на підставі нікчемного правочинну, підлягає коригуванню (зменшенню) на суму 461462,97 грн., в тому числі ПДВ 92293,58 грн.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за січень-квітень 2009 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобовязання).

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, яка полягає у відсутності самостійно визначеної суми податкового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" за наслідками перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов

Миколаївський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2010 року Справа № 2а 2953/10/1470

м. Миколаїв

16:40

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Ополинського В.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЧС-Сервіс»,

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва,

про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ”ЧС-сервіс” (далі - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) про:

- визнання протиправними дій ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «ЧС-сервіс»в результаті якої було складено Акт від 26.03.10 року № 1113/231-00/32655858 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ ”ЧС-сервіс” з питань взаємовідносин з контрагентами: ПП «Оксі-Трейд»та покупцями, яким було реалізовано ТМЦ/послуги, отримані ТОВ «ЧС-сервіс»від ПП «Оксі-Трейд», за період січень-березень 2009 року; ПП «Новомет»за період квітень 2009 року;

- визнання протиправними дій ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у здійсненні висновку, що податковий кредит ТОВ «ЧС-сервіс»за січень-квітень 2009 року в т.ч. ПДВ 133484,00 грн., який проведено на підставі нікчемного правочину, підлягає коригуванню(зменшенню) на суму 461462,97 грн., в тому числі ПДВ 92293,58 грн;

- визнання протиправними дій ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за січень-квітень 2009 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларований податковий кредит та зобовязання);

- визнання протиправною бездіяльність ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, яка полягає у відсутності самостійно визначеної суми податкового зобовязання ТОВ «ЧС-сервіс»за наслідками перевірки та не прийнятті податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

В період з 17.03.2010 по 23.03.2010 року відповідач провів позапланову виїзну перевірку ТОВ ”ЧС-сервіс” з питань взаємовідносин з контрагентами: ПП «Оксі-Трейд»та покупцями, яким було реалізовано ТМЦ/послуги, отримані ТОВ «ЧС-сервіс»від ПП «Оксі-Трейд», за період січень-березень 2009 року;ПП «Новомет»за період квітень 2009 року за результатами якої було складено Акт від 26.03.10 року № 1113/231-00/32655858 (далі Акт перевірки).

Зокрема, у Акті перевірки, відповідач зазначив, що діяльність ТОВ «ЧС-сервіс»була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди третіх осіб, які не виконували своїх податкових зобовязань. Крім того, ТОВ «ЧС-сервіс», працюючи в даному сегменті ринку, був обізнаний щодо учасників цього ринку і налагодження стабільних звязків .

На думку позивача, підприємство ТОВ «ЧС-сервіс»фактично фінансово-господарські операції з постачальниками ПП «Оксі-Трейд»та ПП «Новомет»не здійснювало.

Виходячи з вище зазначеного, відповідач визнав нікчемними операції по формуванню податкового кредиту ТОВ «ЧС-сервіс»по взаємовідносинах з ПП «Оксі-Трейд»за період січень-березень 2009 року в сумі 56122,08 грн. та з ПП «Новомет»за період квітень 2009 року в сумі 36187,40 грн.

Таким чином, на думку відповідача, податковий кредит ТОВ «ЧС-сервіс»за січень-квітень 2009 року на загальну суму 667415,00 грн. в т.ч. ПДВ 133484,00 грн., який проведено на підставі нікчемного правочину, у відповідності до п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, підлягає коригуванню (зменшенню) на суму 461462,97 грн., в т.ч. ПДВ 92293,58 грн.

Відповідач вважає, що діяв відповідно із вимогами пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні”, пунктами 1.2, 1.3, 1.5-1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, здійснив позапланову виїзну перевірку (на підставі посвідчення на перевірку в якому зазначено підставою для проведення перевірки п.3 ч.6 ,ч.13 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»зі змінами та доповненнями, з використанням поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі) та склав Акт перевірки.

Відповідач зазначає, що у відповідності із підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 Методичних рекомендацій встановив в ході проведення перевірки правочини, що суперечать інтересам держави та суспільства (нікчемні правочини) та зазначив про це в описовій частині Акту перевірки. Такі висновки були ним зроблені на підставі того, що позивач не надав інформацію та документи для підтвердження транспортування продукції крім того в акті перевірки використано висновки іншого акту перевірки , а саме №3708/23-118/33132633 від 25.09.09 року, яким встановлено, що ПП «Оксі-Трейд»не надало документи про використання у своїй діяльності власного чи орендованого офісного, виробничого (торгівельного, складського) приміщень, не надало до перевірки бухгалтерських та податкових документів, що засвідчують здійснення господарських операцій з постачальниками.

Також відповідач в акті перевірки використовує інформацію, отриману листом ДПІ у Ленінському районі міста Миколаєва від 13.02.2010 року 3609/7/23-115, згідно якої при проведені перевірки ДПІ у м. Нова Каховка ПП «ОСТ-ВЕСТ ЗЕРНО 2008»задіяного у ланцюгу постачання ПП «Новомет»за даними вказаної перевірки встановлено відсутність поставок покупцю ПП «Новомет», провести перевірку ПП «Новомет»немає можливості у звязку з не допуском до перевірки.

Відповідач зробив висновок, що у звязку з тим, що перевіркою ПП «ОСТ-ВЕСТ ЗЕРНО 2008»встановлено відсутність реалізації товарів, зокрема ПП «Новомет», то і реалізація товарів (надання послуг, виконання робіт) останнім платнику податків ТОВ «ЧС-сервіс»неможлива.

Таким чином, на думку відповідача, позивач порушив статті 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Тому дані, наведені позивачем у деклараціях з податку на додану вартість за січень-квітень 2009 року. В частині ПП «Оксі-Трейд»та ПП «Новомет»про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобовязання) є недійсними.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає вимоги позивача по визнанню протиправними дій відповідача обґрунтованими та доведеними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 12.12.2010 року було направлено позивачу лист вимогу про надання пояснень та їх документальне підтвердження в якому зазначено, що за результатами співставлення даних податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ЧС-сервіс»за січень-лютий-березень 2009 року з іншими документами, повязаними з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва встановлено вірогідне завищення податкового кредиту у податку по наступному контрагенту: ПП «Оксі-Трейд»та запропоновано надати всі документи, що підтверджують господарську діяльність з вказаним СПД.

24.02.2010 року така сама вимога була направлена і по наданню документів по взаємовідносинам з ПП «Новомет»за квітень 2009 року.

02.03.2010 року листом за № 01/03 позивач повідомив відповідача про те, що оскільки обсяг документів завеликий він не має можливості їх надати проте не заперечує щодо проведення перевірки по взаємовідносинам з ПП «Оксі-Трейд»за січень, лютий, березень 2009 року.

Позивач стверджує, що станом на день початку та закінчення даної перевірки у товариства відсутній акт камеральної перевірки, який би свідчив про недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків. Інші підстави для проведення даної перевірки також були відсутніми, оскільки товариство не заявляло сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування взагалі, а також не подавало декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Згідно з ч. 6 ст. 11-1 названого Закону позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Судом встановлено, що акт камеральної перевірки відповідачем не складався, інших доказів того, що до початку перевірки ним виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій позивачем за вказані в акті перевірки періоди відповідачем також до суду не надано.

Як свідчить акт перевірки (сторінка 5 та 14-15) розбіжностей у податковій звітності позивача з вказаними контрагентами не встановлено, крім того, сума податкового кредиту підтверджується сумою податкових зобовязань контрагентів та наявними податковими накладними.

Відповідно до розділу 4 Наказу № 266, документальна невиїзна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість проводиться на підставі пункту 1 статті 11 Закону № 509 і триває протягом 30 днів, наступних за граничним днем подання звітної податкової декларації або фактичного подання уточнюючого розрахунку (п.4.1 Наказу № 266). При цьому, під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці такі документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку: податкова звітність (декларація з податку на додану вартість (у тому числі скорочена), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у тому числі до скороченої); реєстри отриманих та виданих податкових накладних; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші; фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень; господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності; платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджету (п.4.2 Наказу № 266).

Як свідчить акт перевірки податкова декларація за січень 2009 року була надано до податкового органу 20.02.2009 року, реєстраційний № 2701; податкова декларація за лютий 2009 року надана до податкового органу 19.03.2009 року, реєстраційний № 4484; податкова декларація за березень 2009 року надана до податкового органу 21.04.2009 року, реєстраційний № 13479; податкова декларація за квітень 2009 року надана до податкового органу 20.05.2009 року, реєстраційний № 21674.

Додатки до вказаних декларацій надавалися в день надання декларації. Уточнюючих розрахунків товариство до податкового органу за вказані періоди не надавало. Акт перевірки ПП «Оксі-Трейд»№ 3708/23-118/33132633 складено 25.09.09 року. Перевірка ПП «Новомет»проведена взагалі не була, невідповідності між додатком № 5 до податкових декларацій не встановлено.

Таким чином, перевірка проведена за межами строку відведеного для проведення даної перевірки у звязку з чим суд вважає, що позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЧС-сервіс», оформлена актом від 26.03.2010 року №1113/231-00/32655858, проведена відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно п.3 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про податкову службу в Україні»позапланова перевірка проводиться за умови, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, позапланова перевірка платника податку може здійснюватись лише за результатами камеральної перевірки, оскільки для висновку про порушенням норм податкового законодавства при здійсненні розрахунку суми заявленого податкового кредиту чи податкового зобовязання, податковий орган має спочатку здійснити камеральну перевірку заявлених у податковій декларації даних.

Таким чином, правових підстав для організації та здійснення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ЧС-сервіс»у відповідача не було.

Відповідач в судовому засіданні наголошував на тому, що діяльність ТОВ «ЧС-сервіс»була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди третіх осіб, які не виконували своїх податкових зобовязань та підтримав позицію викладену в акті перевірки, що ТОВ «ЧС-сервіс»фактично фінансово-господарські операції з постачальниками ПП «Оксі-Трейд»та ПП «Новомет»не здійснювало, а відповідно операції по формуванню податкового кредиту ТОВ «ЧС-сервіс»є нікчемними по взаємовідносинах з ПП «Оксі-Трейд»за період січень-березень 2009 року в сумі 56122,08 грн., та з ПП «Новомет»за період квітень 2009 року в сумі 36187,40 грн.

Таким чином, на думку відповідача, податковий кредит ТОВ «ЧС-сервіс»за січень-квітень 2009 року на загальну суму 667415,00 грн. в т.ч. ПДВ 133484,00 грн., який проведено на підставі нікчемного правочину, у відповідності до п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону Українм «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями підлягає коригуванню(зменшенню) на суму 461462,97 грн. в т.ч. ПДВ 92293,58 грн.

Як наслідок, відповідач зазначає про порушення статей 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, з контрагентами, в тому числі і з позивачем по справі та за наслідками перевірки визнав дані, наведені ТОВ «ЧС-сервіс»” у деклараціях з податку на додану вартість за січень-квітень 2009 р. про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та податкові зобовязання) - недійсними.

Крім того, відповідач зробив висновок, що позивачем, без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження обєкта оподаткування, несплати податків, документально проведені фактично не здійснені господарські операції з ТОВ ”Оксі-Трейд” та з ПП ”Новомет” для отримання податкової вигоди.

Такий висновок Акту перевірки стосується усіх господарських операцій укладених позивачем з контрагентами - постачальниками, оскільки на думку перевіряючих вони порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Суд вважає таке посилання відповідача на зазначені норми Цивільного кодексу України безпідставними з наступного.

Згідно з частинами 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що жодний із правочинів зазначений в Акті перевірки до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Згідно з статтею 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю - не настають.

Таким чином, викладені відповідачем в Акті перевірки висновки про відсутності у позивача обєктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) із змінами та доповненнями та визнання даних, відображених у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період недійсними, а також відсутності обєктів позивача, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) та визнання даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобовязання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Крім того, суд зазначає, що взагалі діюче податкове законодавство не надає права податковому органу визнавати дані, які відображаються субєктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період недійсними.

Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” з подальшими змінами та доповненнями від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (далі - Закон № 509-ХІІ), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до частини З пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 (далі - наказ № 327), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Судом встановлено, що складений відповідачем Акт перевірки не містить жодного доказу визнання нікчемності правочинів укладених позивачем з контрагентами.

Стосовно висновку перевіряючих про встановлення відсутності поставок товарів, що свідчить про укладення позивачем безтоварних договорів, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704. Первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт перевірки не містить жодного посилання відповідача на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм. Лише зазначення, без відповідних доказів, про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Щодо інших позовних вимог та правової позиції відповідача стосовно того, що:

- за наслідками проведеної перевірки та складеного Акту до позивача не приймалось податкове повідомлення-рішення, яке б містило обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання і фактично для позивача негативні наслідки взагалі відсутні;

- позовна заява взагалі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є лише носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання. Акт оформлення результатів перевірок не є владним рішенням податкового органу.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України 21.06.2001 року № 253 податкове повідомлення - письмове повідомлення податкового органу про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, визначену податковим органом у випадках, передбачених законодавством. Податкове повідомлення-рішення є однією з форм податкового повідомлення.

Відповідно до пункту 4.11 наказу ДПА України від 10.08.2005 року № 327 ”Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” за наслідками перевірки керівником податкового органу (його заступником) приймається податкове повідомлення-рішення.

Зазначене свідчить про те, що дії відповідача, які полягають, зокрема, в наданні висновків Акту перевірки, не відповідають нормам чинного законодавства України та порушують його законні права. І хоча за результатами проведеної перевірки та складеного Акту відповідач рішення не приймав, зроблені ним висновки порушують не тільки законні інтереси позивача, але й тягнуть за собою негативні наслідки, в тому числі і на майбутнє. Згідно із статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З наведеного вбачається, що відповідач діяв поза межами наданих йому повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-XII, із змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону України ”Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-III із змінами та доповненнями (далі Закон № 2181-III) до компетенції контролюючих органів віднесено право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

З аналізу норм податкового законодавства вбачається, що позапланові виїзні перевірки можливо здійснювати за певних підстав. Підстав для проведення перевірки у відповідача не було.

Вказані дії свідчать про порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 (далі - Порядок), а саме підпунктів 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4 згідно з якими висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів, а виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обовязкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється.

Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у пункті 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок субєктів господарювання юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.2008 року № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що не тільки висновки Акту перевірки викладені з порушенням вимог чинного законодавства. З порушенням норм чинного законодавства складений як сам Акт перевірки, так і викладені в ньому факти, які ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів, які б підтверджували б відсутність операцій та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5, 1.6 Порядку - результат перевірки оформлюється складанням відповідного акту. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до підпунктів 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 статті 2 Порядку результати виїзної планової перевірки групуються за окремими видами податків і зборів (обовязкових платежів) та у розрізі податкових періодів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, ”приховування обєкта оподаткування”, ”розкрадання”, ”привласнення”, ”описка тощо).

Враховуючи вищевикладене, дії відповідача при проведенні перевірки та складанні Акту не відповідали вимогам законодавства. Також не відповідали законодавству вимоги відповідача про надання керівництвом підприємства пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з постачальником ТОВ «ЧС-сервіс»та покупцями товарів (робіт, послуг), придбаних у останнього.

Наведене свідчить про те, що Акт перевірки був складений із порушенням вимог Порядку, оскільки як його оформлення, так і викладені в ньому висновки перевірки не підтверджені належним чином, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути доказами правомірності встановлення порушень позивачем.

Вказані дії відповідача свідчить про порушення ним не тільки встановленого законодавством порядку і механізму проведення перевірки, але й є доказом невиконання ним наступного.

Відповідно до податкових розяснень, наданих ДПА України від 06.07.2009 року № 14082/7/23-4017/354 ”Щодо окремих питань стосовно контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків юридичними особами”, фінансова, податкова та статистична звітності формуються на підставі даних бухгалтерського обліку та мають тісний взаємозвязок між собою, тому для проведення перевірок субєктів господарювання з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів) вкрай необхідно досліджувати регістри бухгалтерського обліку та фінансову звітність.

Згідно з статтею 2 Закону № 509-XII одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. При цьому, до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та обєднаних державних податкових інспекцій згідно із статтею 10 цього Закону віднесено, зокрема, здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), а також здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів, а також проведення перевірок достовірності цих документів щодо правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлене порушення позивачем вимог вищевказаних норм податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що викладені в Акті перевірки висновки про порушення позивачем законодавства можуть вплинути на його інтереси, права та обовязки на майбутнє, виходячи з наступного.

Представником позивача правомірно заявлено у судовому засіданні про порушення його інтересів на майбутнє за наслідками таких дій відповідача. Цілком слушно, що висновки відповідача про визнання угод нікчемними може призвести до невиконання контрагентами своїх зобовязань по укладеними з позивачем договорам. А це, в свою чергу, може призведе до неможливості позивачу провести розрахунки з постачальниками, виплатити заробітну плату працівникам, сплатити податки, збори, обовязкові платежі і таке інше.

Крім того, суд зазначає, що дії відповідача про визнання недійсними даних, відображені у деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період свідчать про порушення відповідачем норм Закону № 2181-III.

Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону № 2181-III податкова декларація це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу). Визнаючи договори позивача нікчемними, а також визнаючи недійсними дані відображені ним у деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за перевіряємий період, відповідач повинен був зняти з підприємства як валові доходи і податкові зобовязання, отримані ним у звязку з виконання таких договорів, так і валові витрати і податковий кредит, нараховані по постачальниках товарів.

З наведеного можна зробити висновок, що відповідач фактично визначив суми податкових зобовязань позивачу і тим самим порушив вимоги підпункту 4.1.1 пункту 4.1, підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III. Згідно зазначених норм цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації. Право органу податкової інспекції визначати податкове зобовязання платника податків передбачено у випадку, коли згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обовязкового платежу), є контролюючий орган або за даними документальних перевірок.

У судовому засіданні представником позивача було доведено, що до прийняття рішення по справі, відповідач не надав висновку щодо повернення сум податку на додану вартість сплачені останнім в якості податкових зобовязань, визначених в податкових деклараціях які були визнані в ході проведення перевірки недійсними, а також не здійснила відповідних коригувань податкових зобовязань по особовому рахунку платника податків (позивача).

При вирішенні спору судом також встановлено і інше порушення відповідачем вимог податкового законодавства.

Так, згідно приписів пункту 4.11 наказу ДПА України від 10.08.2005 року № 327 - податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою субєкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб субєкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді субєкту господарювання.

Відповідно до пункту 1.3 цього ж наказу за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства складається довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не вчинив передбачені законом дії, а саме, не прийняв а ні рішення, а ні довідку, при цьому використовуючи висновки Акту перевірки. Це може свідчити про бездіяльність відповідача.

Суд зазначає, що поведінка субєкта владних повноважень у такий спосіб ставить субєкт господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку є висновки Акту перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, у відсутня можливість для оскарження такого акту або визнання його незаконним.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у проведенні перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" ав результаті якої складено Ат від 26.03.2010 року №1113/231-00/32655858 "Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" (код ЄДРПОУ 32655858) з питань взаємовідносин з контрагентами: ПП "Оксі-Трейд" та покупцями, яким було реалізовано ТМЦ послуги, отримані товариством з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" від ПП "Оксі-Трейд", за період січень-березень 2009 року; ПП "Новомет" та покупцями, яким було реалізовано ТМЦ послуги, отримані товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" від ПП "Новомет", за період квітень 2009 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у здійсненні висновку, що податковий кредит товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" за січень-квітень 2009 року в тому числі ПДВ 133484 грн., який проведено на підставі нікчемного правочинну, підлягає коригуванню (зменшенню) на суму 461462,97 грн., в тому числі ПДВ 92293,58 грн.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за січень-квітень 2009 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобовязання).

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, яка полягає у відсутності самостійно визначеної суми податкового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" за наслідками перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена

у відповідності до ч.3 ст.160 КАС України

та підписана суддею 28.12.2010 року.

Суддя І.А. Устинов