Постанова № 19464059, 02.11.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/2774/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Сіжук О.В.,

з участю представників позивача Колєсова М.Г., Мандзика П.І.,

представника відповідача Костюка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Європацукор" до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Європацукор» звернулось з позовом до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що висновки податкового органу, зроблені в ході проведення позапланової виїзної перевірки підприємства щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТзОВ «Самай-10» не відповідають фактичним обставинам справи. Так, 07 червня 2011 року між ТзОВ «Самай-10» та ПП «Європацукор» був укладений договір № КП 7/11-01 купівлі-продажу товару, відповідно до якого сторони виконали свої зобовязання, що підтверджується відповідними первинним документами бухгалтерського та податкового обліку. Позивач вважає що в його діях відсутні порушення Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту, що сформований за наслідками господарських операцій із ТзОВ «Самай-10», оскільки податковий кредит підтверджений виписаними на адресу ПП «Європацукор» податковими накладними. Крім того, вказує на те, що підстав для притягнення позивача до відповідальності шляхом зменшення йому суми податкового кредиту в звязку з тим, що постачальники платника допустили порушення податкового законодавства у відповідача не було.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та просив позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, зазначивши, що відповідно до акту позапланової виїзної перевірки ПП «Європацукор» встановлено порушення позивачем п.185 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 260572,50 грн. за червень 2011 року.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.06.2011 року по 03.06.2011 року встановлено його завищення на суму 260572,50 грн., оскільки в ході перевірки було встановлено, що субєкт господарювання здійснював операції з придбання товарно-матеріальних цінностей на митній території України від ТзОВ «Самай-10».

Згідно акту №775/39/2301/31979894 від 14.09.2011 року «Про результати документальної перевірки ПП «Європацукор» з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань з ПДВ за червень 2011 року» встановлено, що договір № КП 7/11-01 купівлі-продажу товару укладений між ТзОВ «Самай-10» та ПП «Європацукор» здійснений без мети настання реальних наслідків, а для проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту. Перевіркою ТзОВ «Самай-10» встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг)у підприємства постачальників та операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам покупцям в розумінні п. 185.1, ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

При проведенні системного аналізу Автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТзОВ «Самай-10» мав ряд звязків з платниками податків, стан яких відмінний від «нуля», а саме в червні місяці 2011року з ТзОВ «Кубера Плюс» стан якого «23» відсутність за місцезнаходженням. В ході перевірки вказаного контрагента, проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено також відсутність обєктів оподаткування, а дані про обсяги поставок з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року є недійсними. Декларації з ПДВ не подані.

Крім того, в ході проведення перевірки ПП «Європацукор» перевіряючим надано допуск до обстеження придбаних у ТзОВ «Самай-10» товарно-матеріальних цінностей, проте позивачем не доведено, що саме ці ТМЦ, які були оглянуті, були придбані у вищевказаного контрагента. В ході проведення перевірки позивачем не надано документи на списання матеріалів, обладнання, які б підтверджували демонтаж матеріальних цінностей, встановлення нового обладнання. Також не надано документального підтвердження того, якими силами дані роботи проводились (із залученням сторонніх організацій чи власними силами).

Враховуючи вказані обставини Нововолинська ОДПІ вважає, що в ході перевірки правомірно зроблено висновок про завищення ПП «Європацукор» податкового кредиту по операціях із ТзОВ «Самай-10» внаслідок укладення нікчемного правочину з даним контрагентом, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «Європацукор».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту №775/39/2301/31979894 від 14.09.2011 року «Про результати документальної перевірки ПП «Європацукор» з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань з ПДВ за червень 2011 року» було встановлено порушення позивачем п.185 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 260572,50 грн. за червень 2011 року. (а.с. 13-20).

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2011 року №0000142301 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 260574 грн. (в тому числі: за основним платежем 260573 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.) (а.с.11).

Разом з тим, з акту перевірки ПП «Європацукор» вбачається, що висновок податкового органу про завищення товариством податкового кредиту за червень 2011 року базується на тому, що правочин, укладений між позивачем та ТзОВ «Самай-10» на придбання товарів, Нововолинською ОДПІ визнаний нікчемним внаслідок того, що господарські операції з ТзОВ «Самай-10» не спричиняють реального настання правових наслідків, не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що в свою чергу встановлено довідкою «Про результати проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТзОВ «Самай-10» щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Нововолинської ОДПІ з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 07.06.2011 року між ТзОВ «Самай-10» (продавцем) та ПП «Європацукор» (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу товару №КП 7/11-01 відповідно до якого продавець бере на себе зобовязання продати перелік продукції, асортимент і кількість якої обумовлюються в Додатку, який є невідємною частиною даного договору, а покупець зобовязується прийняти ТМЦ (а.с. 27).

На виконання вказаного договору ТзОВ «Самай-10» протягом червня 2011 року здійснило поставку товаро-матеріальних цінностей позивачу (перетворювачі частоти, пальники газові, ізоляція паропроводів, труби, метал листовий, двигун, комплект коробки передач, тощо), що підтверджується податковою накладною № 1303 від 13.06.2011 року (а.с. 30) та видатковою накладною № РН від 13.06.2011 року (а.с.29).

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, податковим законодавством чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, які позивач виконав в повному обсязі.

З огляду на те, що ТзОВ «Самай-10» на момент виписки податкової накладеної в адресу ПП «Європацукор» було зареєстрованим платником ПДВ, що не заперечується податковим органом, тому податковий кредит, сформований товариством на підставі господарських операцій із ТзОВ «Самай-10», є підтвердженим. Також, перевіркою не зафіксований факт наявності в податковій накладній недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх неналежність як первинного документу.

Суд вважає, що Новолинською ОДПІ не доведено нікчемність правочину, згідно якого ПП «Європацукор» придбавало у ТзОВ «Самай-10» товари.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що правочин, укладений між позивачем та ТзОВ «Самай-10», виконаний обома сторонами.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем ТзОВ «Самай-10» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копіями податкової накладної, видаткової накладної.

Крім того, факт товарності даної господарської операції підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.31-38), поясненнями водіїв ПП «Європацукор», які здійснювали перевезення ТМЦ (а.с.98-103) та поясненнями завскладу даного підприємства (а.с. 104).

Безтоварність вказаної операції не спростовується поясненнями директора ТзОВ «Самай-10» на які посилається податковий орган в акті перевірки, оскільки дана особа не заперечує факт здійснення господарської діяльності в тому числі в червні 2011 року.

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження Нововолинської ОДПІ про те, що позивачем не доведено, що ТМЦ, які були оглянуті на ПП «Європацукор» були придбані у ТзОВ «Самай-10» і те що в ході проведення перевірки позивачем не надано документи на списання матеріалів, обладнання, які б підтверджували демонтаж матеріальних цінностей, встановлення нового обладнання з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до Нововолинської ОДПІ для додаткового обґрунтування заперечень до акту перевірки (а.с. 40) надавалась балансова довідка №949а від 22.09.2011 року (а.с. 39), яка видана в тому, що товарно-матеріальні цінності котрі надійшли від підприємства ТзОВ «Самай-10» згідно видаткової накладної №РН -130603 від 13.06.2011 року та договору № КП 7/11-01 від 07.06.2011 року на суму 1563435 грн. в тому числі ПДВ, модернізовано основні засоби: «Бурякорізка», «Дифузія», «Паровий котел», «Насос подачі буряка», що беруть участь у виробничо-господарській діяльності підприємства. Вартість даних обєктів дооцінена на суму вищезазначених товарно-матеріальних цінностей.

Наявність на підприємстві даних ТМЦ також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10 Основні засоби Місця зберігання; Необоротні активи за червень 2011 року (а.с. 125-129).

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача із ТзОВ «Самай-10» (договір, податкова накладна, видаткова накладна відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Нововолинською ОДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Разом з тим, як вбачається з довідки «Про результати проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТзОВ «Самай-10» щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року податковим органом встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТзОВ «Самай-10» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України у перевіряємому періоді; дефективність первинних документів, що були використані при оформленні господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) підприємством ТзОВ «Самай-10» у ТзОВ «Кубера-плюс» та подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) до кінцевого споживача.

За результатами звірки встановлено, що у підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, кваліфікований персонал, виробничі активи, приміщення для зберігання товарів, транспортні засоби.

При цьому належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено, що відносно посадової особи ТзОВ «Самай-10» уповноваженими органами вирішувалось питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

При проведенні системного аналізу Автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТзОВ «Самай-10» мав ряд звязків з платниками податків, стан яких відмінний від «нуля», а саме в червні місяці 2011 року з ТзОВ «Кубера Плюс» стан якого «23» відсутність за місцезнаходженням. В ході перевірки вказаного контрагента, проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено також відсутність обєктів оподаткування, а дані про обсяги поставок з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року є недійсними. Декларації з ПДВ не подані.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Жодних доказів, які б свідчили, що позивач знав про можливі порушення ТзОВ «Самай-10» правил здійснення господарської діяльності, приписів податкового та іншого законодавства, як податковим органом, так і судом не зібрано, отже твердження Нововолинської ОДПІ про вчинення позивачем нікчемних правочинів безпідставні. При цьому суд враховує і ту обставину, що при здійсненні перевірки податковим органом не в повному обсязі досліджувався факт поставки товару, та використання його в господарській діяльності підприємства на момент перевірки.

Разом з тим, суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відтак, не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань визнання нікчемними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Нововолинською ОДПІ в ході перевірки не доведено нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТзОВ «Самай-10», не встановлено всіх обставин реальності здійснення господарської операції.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Нововолинської ОДПІ, викладених у акті позапланової виїзної перевірки ПП «Європацукор», з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобовязання з ПДВ в сумі 260572,50 грн. слід скасувати як протиправне.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції №0000142301 від 04.10.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 07 листопада 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський