Постанова № 19463895, 30.09.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2011 року <год:хв >Справа № 2а-18321/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Сіжук О.В.,

за участю представника позивача Максимчука Ю.В.,

представника відповідача Гаврилюка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000292301/2 від 02.04. 2009 року та №0003552301/3 від 11.06.2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД звернулося в суд із позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 02 лютого 2009 року №0003552301/1, №0000292301/1.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту №1219/20137/32/23-1 від 12 листопада 2008 року «Про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства» за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2007 року. Як вбачається з акту позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Неофіт» ЛТД перевірка була проведена відповідно до вимог ухвали господарського суду Волинської області від 25 вересня 2008 року по справі №9/6-2А. Згідно акту виїзної планової перевірки ТзОВ «Неофіт» ЛТД №02690/257/2301/20137132 від 15 листопада 2007 року встановлено, що товариством на порушення пп. 1.22.1 п.1.22 статті 1, пп. 4.1.1, пп. 4.1.3, пп. 4.1.6 п.4.1 статті 4, пп. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п.5.3, пп. 5.6.1 п.5.6, пп. 5.7.1 п.5.7, п.5.9 статті 5, пп. 11.3.1 п.11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), у періоді з 01.07.2005 р. по 30.06.2007 р. занижено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1456730,00 грн., у тому числі у звітних періодах: 3 квартал 2005 р. занижено на 18456,00 грн., 4 квартал 2005 р. завищено на 38922,00 грн., 1 квартал 2006 р. занижено на 182206,00 грн., 2 квартал 2006 р. завищено на 35312,00 грн., 3 квартал 2006 р. занижено на 387668,00 грн., 4 квартал 2006 р. завищено на 14252,00 грн., 1 квартал 2007 р. занижено на 98997,00 грн., 2 квартал 2007 р. занижено на 357889,00 грн. Додатковою позаплановою перевіркою встановлено, що в результаті допущення вищезазначених порушень податкового законодавства у періоді з 01.07.2005р. по 30.06.2007р. ТзОВ «Неофіт» ЛТД занижено податкове зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 1473410,00 грн., у тому числі у звітних періодах: 3 квартал 2005 р. занижено на 14494,00 грн.,4 квартал 2005 р. завищено на 71919,00 грн., 1 квартал 2006 р. занижено на 188710,00 грн., 2 квартал 2006 р. завищено на 35459,00 грн., 3 квартал 2006 р. занижено на 891120,00 грн., 4 квартал 2006 р. завищено на 34807,00 грн.. 1 квартал 2007 р. занижено на 16436,00 грн., 2 квартал 2007 р. занижено на 504836,00 грн. Таким чином, як вважає, податковий орган, додатковою перевіркою підтверджено суму заниження податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1456730,00 грн. та додатково встановлено податкове зобовязання на загальну суму 1473410,00 грн. За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2008 року №0003552301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 62462,60 грн. (основний платіж 16680,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 45782,60 грн.). Позивач з отриманим податковим повідомленням-рішенням не погодився і подав до Луцької ОДПІ первинну скаргу на податкове повідомлення-рішення від 25.11.2008 року №0003552301/0, на яку 02.02.2009 р. отримав відповідь №1736/10/25-006 від 29.01.2009 р., а 05.02.2009 р. відповідно податкові повідомлення-рішення №0003552301/1 та №0000292301/1 від 02.02.2009р. За результатами розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 25.11.2008 року №0003552301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 62462,60 грн. залишено без змін, а скаргу без задоволення та збільшено суму податкового зобовязання з податку на прибуток визначену у податковому повідомленні-рішенні №0003552301/0 від 25.11.2008 р. на 32668,40 грн. у частині застосованої штрафної (фінансової) санкції та у відповідності з п.6.6 ст.6 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та винесли на цю суму окреме податкове повідомлення-рішення. З прийнятими рішеннями та висновками Актів перевірки позивач не погоджується, вважає висновки податкового органу неправомірними, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення визнані нечинними як результат вищевикладеного, товариством при здійсненні господарської діяльності не було порушено норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у звязку з тим, що останнім 22 червня 2009 року було отримано від Луцької ОДПІ нове податкове повідомлення-рішення за №0003552301/3 від 11 червня 2009 року.

Представником ТзОВ «Неофіт» ЛТД Максимчуком Ю.В. 30 вересня 2011 року повторно подано заяву про уточнення позовних вимог, оскільки за результатами адміністративного оскарження позивачем отримано нове податкове повідомлення-рішення №0000292301/2 від 02.04.2009 року, що було прийняте на підставі спірного Акту перевірки №1219/2301/20137132 від 12.11.2008 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Неофіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2007 року» та просять суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0000292301/2 від 02.04.2009 року та №0003552301/3 від 11.06.2009 року.

Представник позивача в додаткових поясненнях та в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні предявлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що перевірками підтверджено порушення допущені ТЗОВ «Неофіт» ЛТД в частині визначення податку на прибуток в результаті підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1473410,00 грн. Вказані порушення відображені в акті від 15.11.2007 р. №02690/257/2301/20137132 (Акт №1) в сумі 1456754 грн.. а Актом перевірки від 12.11.2008 року №1219/20137132/23-1 (Акт №2) вказані порушення та донарування в сумі 1456754 грн. підтверджено та проведено додаткові донарахування. Позивачем порушено вимоги пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2., підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пункт 5.1 статті 5, підпункт 11.2.1 пункт 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування підприємств». Крім того, Луцькою ОДПІ під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відносно ТзОВ «Неофіт» ЛТД порушень, які б ставили під сумнів правильність нарахування податкових зобовязань не допущено. Просить відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, доводи та заперечення представника відповідача, дослідивши письмові пояснення представника позивача та письмові докази по справі, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД зареєстроване як юридична особа 15 лютого 1995 року виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області №47/РВ, що підтверджується довідкою АА №031889/875 (а.с.78).

Товариство взято на податковий облік у Луцькій ОДПІ 05.04.1995 року за №б/н станом на 05.11.2008 року перебуває на обліку в Луцькій ОДПІ.

Субєкт господарювання у періоді, який перевірявся, був платником податку на прибуток; податку з доходів найманих працівників; ПДВ; комунального податку.

Матеріалами по справі підтверджено, що у період з 28.09.2007 року по 25.10.2007 року на підприємстві Товаристві з обмеженою відповідальністю „Неофіт” ЛТД проводилася виїзна планова перевірка. По її результатах було складено Акт №02690/257/2301/20137132 від 15.11.2007 року „Про результати виїзної планової перевірки ТзОВ „Неофіт” (далі Акт №10 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2007 року”.На підставі даного акту, Луцькою ОДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення №0002372301/0 та №0002382301/0 від 22.11.2007 року., які пройшли процедуру адміністративного оскарження. Не погодившись з висновками податкових органів товариством було подано позов до Господарського суду Волинської області про визнання нечинними даних повідомлень-рішень. Однак, у звязку з отриманням по результатах адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ №0002372301/3 та №0002382301/3 від 29.05.2008 року, позивач уточнив позовні вимоги.

З письмових доказів по справі вбачається, що судом, у звязку з визнанням в судовому засіданні, представником відповідача Цюпак Л.М., неправомірного нарахування податку на прибуток у розмірі, зазначеному в Акті перевірки №02690/257/2301/20137132 від 15.11.2007 року подано розрахунок штрафних санкцій, з якого вбачалися розбіжності із висновками Акту зобовязано Луцьку ОДПІ провести додаткову перевірку з метою визначення сум донарахованого податку на прибуток по окремим господарським операціям. Проте, всупереч вимоги суду, податковим органом з 16.10.2008 р. по 29.10.2008 р. було проведено нову перевірку за той же період і по тих же документах, за результатами якої складено Акт №1219/2301/20137132 від 12.11.2008 року „Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ „Неофіт” ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2007 року” (далі Акт №2), в якому наведено інші дані по тих же податкових періодах, як по валових доходах, так і по валових витратах. Крім того, донараховано податок на прибуток в розмірі 1473410,00 грн. На підставі Акту №2 було прийнято податкові повідомлення-рішення №0003552301/0 від 25.11.2008 року. Дане рішення було оскаржено в досудовому порядку до Луцької ОДПІ, ДПА у Волинській області та ДПА України. Позивачем 02.02.2009 року отримано рішення „Про результати розгляду первинної скарги” Луцької ОДПІ від 29.01.2009 року №1736/10/25-006 згідно якого податкове повідомлення-рішення від 25.11.2008 року №0003552301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 62462,60 грн. залишено без змін, а скаргу без задоволення та збільшено суму податкового зобовязання з податку на прибуток визначену у податковому повідомленні-рішенні №0003552301/0 від 25.11.2008 р. на 32668,40 грн. у частині застосованої штрафної (фінансової) санкції та у відповідності з п.6.6 ст.6 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та винесли на цю суму окреме податкове повідомлення-рішення та 05.02.2009 року відповідно товариством отримано податкові повідомлення-рішення №0003552301/1, №0000292301/1 від 02.02.2009 року. Рішенням від 27.03.2009 року „Про результати розгляду повторної скарги” ДПА у Волинській області за №1570/10/215-006 вимоги позивача залишено без задоволення, а аргументацію визнано такою, що не відповідає чинному законодавству (а.с.71-77). Рішенням про результати розгляду скарги від 05.06.2009 року №5294/6/25-0115 ДПА України вимоги підприємства залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 червня 2009 року позивачем було отримано податкове повідомлення рішення Луцької ОДПІ за №0003552301/3 від 11 червня 2009 року (а.с.93).

У звязку з розбіжностями, які виникли в Актах №1 і №2, ДПА у Волинській області призначило ще одну позапланову перевірку, по результатах якої складено Акт від 26.03.2009 року (Акт №3). Згідно даного Акту розбіжності в актах перевірок виникли у звязку з тим, що дані перевірки (Акт №1) взяли за основу податковий облік, а дані перевірки (Акт №2) бухгалтерський облік.

В заяві про уточнення позовних вимог від 30.09.2011 року поданої представником позивача Максимчуком Ю.В. зазначено, що за результатами адміністративного оскарження товариством отримано нове податкове повідомлення-рішення №0000292301/2 від 02.04.2009 року, яке було прийняте на підставі спірного Акту перевірки №1219/2301/20137132 від 12.11.2008 року „Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ „Неофіт” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2007 року” (а.с.143-144).

Як вбачається з акту позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Неофіт» ЛТД перевірка була проведена відповідно до вимог ухвали господарського суду Волинської області від 25 вересня 2008 року по справі №9/6-2А. Згідно акту виїзної планової перевірки ТзОВ «Неофіт» ЛТД №02690/257/2301/20137132 від 15 листопада 2007 року встановлено, що товариством на порушення пп. 1.22.1 п.1.22 статті 1, пп. 4.1.1, пп. 4.1.3, пп. 4.1.6 п.4.1 статті 4, пп. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п.5.3, пп. 5.6.1 п.5.6, пп. 5.7.1 п.5.7, п.5.9 статті 5, пп. 11.3.1 п.11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), у періоді з 01.07.2005 р. по 30.06.2007 р. занижено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1456730,00 грн., у тому числі у звітних періодах: 3 квартал 2005 р. занижено на 18456,00 грн., 4 квартал 2005 р. завищено на 38922,00 грн., 1 квартал 2006 р. занижено на 182206,00 грн., 2 квартал 2006 р. завищено на 35312,00 грн., 3 квартал 2006 р. занижено на 387668,00 грн., 4 квартал 2006 р. завищено на 14252,00 грн., 1 квартал 2007 р. занижено на 98997,00 грн., 2 квартал 2007 р. занижено на 357889,00 грн. Додатковою позаплановою перевіркою встановлено, що в результаті допущення вищезазначених порушень податкового законодавства у періоді з 01.07.2005р. по 30.06.2007р. ТзОВ «Неофіт» ЛТД занижено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1473410,00 грн., у тому числі у звітних періодах: 3 квартал 2005 р. занижено на 14494,00 грн.,4 квартал 2005 р. завищено на 71919,00 грн., 1 квартал 2006 р. занижено на 188710,00 грн., 2 квартал 2006 р. завищено на 35459,00 грн., 3 квартал 2006 р. занижено на 891120,00 грн., 4 квартал 2006 р. завищено на 34807,00 грн.. 1 квартал 2007 р. занижено на 16436,00 грн., 2 квартал 2007 р. занижено на 504836,00 грн. Таким чином, як вважає, податковий орган, додатковою перевіркою підтверджено суму заниження податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1456730,00 грн. та додатково встановлено податкове зобовязання на загальну суму 1473410,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві визначається Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Статтею 8 даного Закону визначено, що підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства та обирає форму бухгалтерського обліку.

Стаття 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить наступне визначення: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Та ж стаття визначає господарську операцію як дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Матеріалами по справі підтверджено, що в процесі здійснення господарської діяльності ТзОВ „Неофіт” ЛТД укладено Договір №20/12-2005 Про надання посередницьких та маркетингових послуг від 20.12.2005 року з ТзОВ „Комерційні ініціативи”. Предметом договору є вчинення юридичних дій, ведення бухгалтерського та податкового обліку, маркетингові дослідження; договір №59 від 05.05.2007 року з „Виробничо-комерційним підприємством „Граніт-М”. Предметом договору є обслуговування господарської діяльності підприємства: перевірка внутрішньої документації, підготовка договорів, організація претензійної роботи з матеріалами та акт прийому-передачі виконаних робіт від 20.07.2005 року з приватним підприємством „Дюк-А”. Предмет договору- проведення семінару.

У всіх трьох Актах перевірки Луцькою ОДПІ стверджується, що товариством не представлені документи, які свідчать, що отримані послуги призначалися для використання в господарській діяльності, тому останнім зайво віднесені до складу валових витрат витрати по операціях отримання послуг згідно правочинів з ПП „Дюк-А”, ТОВ „Комерційні ініціативи” та ТОВ „Граніт-М”.

В актах виконаних робіт між замовником і комерційним агентом зазначена інформація щодо обсягів наданих послуг, зміст послуг, фактичне виконання та зв'язок з продажем товарів згідно норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено чіткий перелік випадків не включення до складу валових витрат, в т.ч. не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, при відсутності обмежень, зазначених в п.5.3-5.8 Закону витрати можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Судом не встановлено обмежень щодо віднесення до складу валових витрат на маркетинг, юридичні послуги, послуги з підвищення кваліфікації на тренінгах, зазначені пункти не містять (Постанова Вищого господарського суду України по справі 3/346 від 12.05.2005 року).

Працівниками Луцької ОДПІ в Акті справедливо зазначено, що надання послуг оформлено відповідними договорами, актами виконаних робіт та зауважень щодо документального їх оформлення не зроблено.

Твердження представника відповідача про безпідставне віднесення до складу валових витрат маркетингових послуг не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до пункту 1.32 Закону Господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під цим слід розуміти діяльність особи через свої представництва, філіали, а також через довірену особу, агента, або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи”.

Оскільки, ні ст.ст. 3,4, і9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, ні в п.1.31, 5.1 і 5.3-5.7 Закону не містять чіткого переліку документів, необхідних для підтвердження права на валові витрати по маркетингових послугах, тому при дотриманні інших умов, позивач мав право включати у валові витрати маркетингові послуги на підставі будь-яких первинних документів, що підтверджують факт надання таких послуг, в тому числі актів приймання-передачі послуг, які містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст і обєм господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Крім того, відповідно до пп.. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими платіжними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено і цього не заперечує представник відповідача, що на виконання даної норми Закону позивачем були надані Луцькій ОДПІ усі необхідні договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, які свідчать про виконання робіт.

ДПА України в листі від 20.09.2006 року №17475/16-1517 наголошує, що під час проведення перевірок працівники податкової інспекції повинні звертати увагу на доцільність отриманих послуг від сторонніх осіб.

В судовому засіданні представник позивача довів доцільність отриманих послуг і як результат -суттєве збільшення обсягів виручки та оподаткованого прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг).

Слід зазначити, що відносини ТзОВ „Неофіт” ЛТД з вищезазначеними контрагентами досліджувалися господарським судом Волинської області, про що свідчить постанова від 17 травня 2010 року по справі №9/6/4-2А, яка на даний час набрала законної сили. В даній постанові спростовано твердження податкового органу про те,Ю що послуги отримані від вищезазначених контрагентів не призначаються для використання у господарській діяльності ТзОВ „Неофіт” ЛТД .Судом також досліджувалися усі первинні документи з даними контрагентами та інші документи, що підтверджують звязок отриманих послуг із господарською діяльністю позивача. Посилання Луцької ОДПІ на Акт №2, яким нібито підтверджені дані перевірки (Акт №1) господарський суд відхилив, оскільки завданням додаткової перевірки було визначення сум донарахованого податку на прибуток по окремих господарських операціях, а не нова перевірка, як це було проведено податковим органом (а.с.122).

Постанова від 17 травня 2010 року по справі №9/6/4-2А беззаперечно підтверджує той факт, що позивачем правомірно віднесені до складу валових витрат витрати по операціях отримання послуг згідно право чинів з ПП „Дюк-А”, ТОВ „Комерційні ініціативи” та ТОВ „Граніт-М”.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для донарахування позивачу податку на прибуток, тому відсутні правові підстави також і для застосування до позивача штрафних санкцій.

Приймаючи постанову у даній справі, суд виходить з наданих повноважень, визначених п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2009 року №0000292301/2, від 11.06.2009 року №0003552301/3 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції №0000292301/2 від 02.04.2009 року та №0003552301/3 від 11.06.2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 05 жовтня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А. Лозовський