Постанова № 19463058, 10.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2011 р. (14:51) Справа №2а-10406/11/0170/5 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Павленко Н.О.,

за участю представників:

позивача Ігнатьєва О.О., директор, рішення № 01 від 21.11.2007 року, паспорт серії НОМЕР_2,

відповідача ОСОБА_2, довіреність № 130/10-0 від 24.12.2010 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Техно Групп»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Приватне підприємство «Техно Групп» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення на суму 16715,73 грн. від 26.07.2011 року № 0007982301 як таке, що суперечить діючому законодавству.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом необґрунтовано зроблено висновок про завищення підприємством суми податкового кредиту квітня та травня 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Енерговосток» з посиланням на те, що у позивача відсутні необхідні первинні документи, які підтверджують рух товару від продавця до покупця, а також на те, що ТОВ «Енерговосток» відсутнє за юридичною адресою, що унеможливлює укладення правочину. Поставка товару та його оплата за усним договором з ТОВ «Енерговосток» підтверджується відповідними первинними документами видатковими та податковими накладними, платіжними документами, на підставі яких сформовано суму податкового кредиту квітня та травня 2010 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.08.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 10.11.2011 року, підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись, на те, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за нікчемним правочином, укладеним з ТОВ «Енерговосток». Враховуючи зазначене вище, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Згідно із ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» основним завданням органів державної податкової служби є завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі) ;

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 26.11.2007 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства «Техно Групп», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 634435 від 22.02.2008 року (а.с.8).

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 005366 від 26.02.2008 року (а.с.9) основними видами діяльності підприємства за КВЕД є: оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, оптова торгівля електропобутовими приладами, оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля паливом, посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

Позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим в порядку податкової звітності були надані декларації з податку на додану вартість:

№ 82331 від 20.05.2010 року за квітень 2010 року (а.с.58-59), де у графі 17 «Усього податкового кредиту» було визначено розмір податкового кредиту відповідного звітного періоду в сумі 28994,00 грн., у тому числі 2693,27 грн. за контрагентом ТОВ «Енерговосток» (Додаток 5 до декларації «Розшифоровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а.с.61);

№ 90180 від 18.06.2010 року за травень 2010 року (а.с.54-55), де у графі 17 «Усього податкового кредиту» було визначено розмір податкового кредиту відповідного звітного періоду в сумі 35886,00 грн., у тому числі 10679,32 грн. за контрагентом ТОВ «Енерговосток» (Додаток 5 до декларації «Розшифоровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а.с.57).

Посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі АР Крим у період з 07.07.2011 року по 13.07.2011 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПП «Техно Групп» (ЄДРПОУ 35593370) з питань взаємовідносин з ТОВ «Енерговосток»» (ЄДРПОУ 36648598) за квітень, травень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 8866/23-4/35593370 від 13.07.2011 року (а.с.20-28), в якому зазначено про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість за квітень 2010 року в сумі 2693,00 грн. та за травень 2010 року в сумі 10679,00 грн.

Проведеною перевіркою податкового кредиту ПП «Техно Групп» з питань взаємовідносин з ТОВ «Енерговосток» за квітень, травень 2010 року встановлено, що ТОВ «Енерговосток» (ЄДРПОУ 36648598, стан 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням) надано ПП «Техно Групп» товар у квітні та травні 2010 року.

ПП «Техно Групп» за рахунок вищезазначеного контрагента отримало податкову вигоду шляхом формування «штучного» податкового кредиту з ПДВ.

В ході перевірки не виявлено документів, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у звязку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів отримання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування.

Враховуючи вищевикладене операції з демонтажу основних засобів не проводились.

Покупець ПП «Техно Групп» не могло отримувати запчастини у звязку з тим, що у ТОВ «Енерговосток» відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. Таким чином, при формуванні структури податкового кредиту з ПДВ ПП «Техно Групп» з ТОВ «Енерговосток» за квітень, травень 2010 року встановлено завищення податкового кредиту по факту взаємовідносин з вказаним підприємством у квітні 2010 року у сумі 2693,27 грн., у травні 2010 року в сумі 10679,32 грн.

Перевірку ПП «Техно Групп» було проведено у присутності директора, яким акт перевірки підписаний, один примірник акту отриманий.

Не погодившись з висновками акту перевірки № 8866/23-4/35593370 від 13.07.2011 року, позивачем 18.07.2011 року до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було подано заперечення (а.с.29-32).

У відповіді на заперечення № 32085/10/23-4 від 22.07.2011 року (а.с.33-37) податковим органом підтверджено висновки перевірки щодо порушення ПП «Техно-Групп» вимог податкового законодавства.

На підставі даних акту перевірки № 8866/23-4/35593370 від 13.07.2011 року відповідачем 26.07.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007982301 (а.с.38), в якому визначено суму податкового зобовязання ПП «Техно Групп» з податку на додану вартість у розмірі 16715,73 грн., у тому числі 13372,59 грн. за основним платежем та 3343,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобовязань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту Закон № 168).

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі по тексту Наказ № 165).

Пунктом 18 Наказу № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168)

Згідно з п. 7.4.1 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать про те, що між ПП «Техно Групп» та ТОВ «Енерговосток» було укладено усний договір поставки товару (автозапчастин).

На виконання умов зазначеного вище договору ТОВ «Енерговосток» у квітні-травні 2010 року було поставлено ПП «Техно Групп» товару на загальну суму 80235,53 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.40-44):

№ 4060001 від 06.04.2010 року на суму 16159,62 грн., у тому числі ПДВ 2693,27 грн.,

№ 5050006 від 05.05.2010 року на суму 13957,50 грн., у тому числі ПДВ 2326,25 грн.,

№ 5220003 від 22.05.2010 року на суму 25064,70 грн., у тому числі ПДВ 4177,45 грн.,

№ 5220001 від 22.05.2010 року на суму 10128,05 грн., у тому числі ПДВ 1688,01 грн.,

№ 5310006 від 31.05.2010 року на суму 14925,66 грн., у тому числі ПДВ 2487,61 грн.

За результатами проведеної господарської операції ТОВ «Енерговосток» були складені податкові накладні (а.с.45-49):

№ 4060001 від 06.04.2010 року на суму 16159,62 грн., у тому числі ПДВ 2693,27 грн.,

№ 5050010 від 05.05.2010 року на суму 13957,50 грн., у тому числі ПДВ 2326,25 грн.,

№ 5220002 від 22.05.2010 року на суму 25064,70 грн., у тому числі ПДВ 4177,45 грн.,

№ 5220001 від 22.05.2010 року на суму 10128,05 грн., у тому числі ПДВ 1688,01 грн.,

№ 5310006 від 31.05.2010 року на суму 14925,66 грн., у тому числі ПДВ 2487,61 грн.

№ 755 від 06.12.2010 року на суму 92263,80 грн., з них ПДВ 15377,30 грн.

За результатами вивчення перелічених податкових накладних, судом встановлено їх повну відповідність вимогам п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.2009 року № 165.

Крім того, наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 3 від 21.04.2010 року, № 1 від 26.05.2010 року, № 4 від 31.05.2010 року, № 9 від 19.05.2010 року, № 1 від 07.06.2010 року (а.с.50-53) підтверджується оплата позивачем у повному обсязі товару, отриманого від ТОВ «Енерговосток», з урахуванням суми ПДВ у розмірі 13372,59 грн.

Відповідач наполягав на тому, що наявність у позивача перелічених видаткових та податкових накладних є недостатнім для підтвердження руху товару від продавця до покупця, оскільки згідно з положеннями Інструкції № П-6, затвердженої постановою Державного арбітражу СРСР від 15.06.1965 року, такими документами є рахунки-фактури, специфікації, товарно-транспортні накладні або акт відвантаження товару.

Постановою Державного арбітражу СРСР від 15.06.1965 року № П-6 було затверджено Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, яка застосовується у всіх випадках, коли стандартними, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки чи іншими обовязковими правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю.

У листі Міністерства економіки України від 11.10.2005 року № 81-16/71 надано розяснення відповідно до застосування вказаної вище Інструкції, в якому зазначено, що повне застосування інструкцій Державного арбітражу Союзу РСР не є обов'язковим у разі, коли відповідно до положень Цивільного кодексу України сторони договору поставки на власний розсуд урегулювали питання щодо порядку приймання-передачі продукції.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що представленими позивачем документами (податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями) належним чином підтверджується факт поставки (отримання) товару від ТОВ «Енерговосток», а також факт проведення оплати за постановлений товар у повному обсязі.

Що стосується посилань відповідача на те, що незнаходження контрагента позивача за юридичною адресою унеможливлює вчинення правочину, то суд зазначає, що ст. ст. 9, 10 Закону України «Про систему оподаткування» (чинному на момент укладення правочину) були передбачені обвязки та права платників податків, однак вказаними нормами не передбачено ані право, ані обовязок платника податку при укладенні цивільно-правових угод перевіряти дані контрагента щодо його державної реєстрації.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що згідно із статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, відповідачем не було представлено відповідних документів, які б підтверджували факт того, що на момент вчинення правочину між ПП «Техно Групп» та ТОВ «Енерговосток» до Єдиного державного реєстру були внесені відомості щодо відсутності останнього за юридичною адресою.

Відтак, суд вважає необґрунтованими висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині віднесення до складу податкового кредиту суми у розмірі 13372,59 грн., сплаченої за податковими накладними, виписаними ТОВ «Енерговосток».

У звязку з цим, необґрунтованим є донарахування позивачу податку на додану вартість відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України у розмірі 13372,59 грн., а також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.123.1 ст. 123 цього Кодексу у розмірі 3343,14 грн.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає податкове повідомлення-рішення від 26.07.2011 року № 0007982301 таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим протиправно, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Враховуючи те, що рішення по справі ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.11.2011 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 15.11.2011 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 26.07.2011 року № 0007982301 про донарахування Приватному підприємству «Техно Групп» 13372,59 грн. податку на додану вартість та 3343,14 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Техно Групп» (Україна, 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Донського 6а, кв. 101; ЄДРПОУ 36822070) 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.