Рішення № 19458738, 15.11.2011, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 2-115/2011

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"15" листопада 2011 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі:головуючого судді Казана І.С.

при секретарі Кафтан О.Ю.,

із участю:представника позивача-відповідача ОСОБА_1,

відповідача-позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Самборі Львівської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними, -

в с т а н о в и в :

ПАТ «УкрСиббанк»звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги аргументує тим, що між ним і відповідачем ОСОБА_3 22 травня 2008 року були укладені договори про надання споживчих кредитів №11349896000 в сумі 18450,00 доларів США та №11349921000 в сумі 6300,00 грн. на строк до 22.05.2014 року включно із виплатою за користування кредитами відсотків. 22 травня 2008 року між банківською установою та ОСОБА_2 був укладений договір поруки з метою забезпечення виконання зобовязань, за яким поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником зобовязань за кредитними договорами. У звязку з порушенням термінів повернення коштів банківська установа як кредитор звернулася до позивальника ОСОБА_3 про дострокове повернення кредитів, однак останньою не було виконано зобовязання, у звязку з чим позивач просить у судовому присудити до стягнення заборгованість по кредиту.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 предявили зустрічний позов до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними. В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що між ОСОБА_3 і ПАТ "УкрСиббанк" було укладено кредитний договір, який містить положення, які значно погіршили становище відповідача, як споживача по відношенню до умов, встановлених діючим законодавством України, а саме, ПАТ "УкрСиббанк", надавши кредит в доларах США, порушив норми статті 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Тому вважали, що існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, із зміною курсу іноземної валюти сума боргу значно зросла, у зв'язку з чим значно погіршився фінансовий стан позичальника. Несправедливістю є умови кредитного Договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону Банк покладає виключно на позичальника за кредитним Договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України.

Представник позивача-відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, подав заяву про збільшення позовних вимог, а саме, просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 157185,24 грн., з ОСОБА_3 6026,12 грн. та просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 1752,11 понесених судових витрат, сплачених при поданні позовної заяви.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 у власних інтересах та в інтересах довірительки ОСОБА_3 позов ПАТ "УкрСиббанк" не визнав, у заперечення посилався на обставини, викладені у зустрічній позовній заяві, зустрічний позов підтримав.

Заслухавши пояснення представника позивача-відповідача ПАТ "УкрСиббанк", відповідача-позивача, зясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку, що позов ПАТ "УкрСиббанк" підлягає задоволенню, а у зустрічному позові слід відмовити з наступних підстав:

Із кредитних договорів видно, що 22 травня 2008 року ПАТ «УкрСиббанк»надало ОСОБА_3 кредити у розмірі 18450 доларів США та 6300 гривень із сплатою процентів за користування кредитами, а позичальник ОСОБА_3 зобовязалася відповідати перед Банком за зобовязаннями, які випливають з Кредитних договорів, своїми коштами та майном.

Із розрахунку заборгованості за кредитними договорами №11349896000 та №11349921000 від 22.05.2008 року вбачається, що ОСОБА_3 станом на 04.10.2011 року заборгувала позивачу основний борг, прострочений борг, прострочені відсотки, а також штраф та пеню, всього 163211,36грн.

Згідно договору поруки №205853 від 22.05.2008р. між банківською установою та ОСОБА_2 наступили правовідносини солідарної відповідальності перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором №11349896000 від 22.05.2008 року.

Ст. 554 ЦК України врегульовано, що в разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Статтями 526, 1049 ЦК України регламентовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобовязаний повернути позичкодавцеві позику в строк та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах встановлених у договорі, а позичальник зобовязаний повернути кредит та сплати проценти. Крім того згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ураховуючи наведене, є підстави стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості, так як ОСОБА_3 не виконує свої обовязки за кредитним договором і позичкодавець вимагає повернення позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними не ґрунтуються на чинному законодавстві виходячи з наступного:

Відповідно до правил ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з даного кредитного договору сторони досягнули домовленості з усіх істотних умов договору і дотримані всі вимоги, передбачені цивільним законодавством при укладенні таких договорів, кредитний договір та договір поруки підписані добровільно його учасниками.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Право банку здійснювати операції в іноземній валюті регулюється Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний Банк України" та Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії.

28 жовтня 1991 року Національним банком України видано ПAT "УкрСиббанк" банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, у тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик та письмовій дозвіл №75-2 від 24 грудня 2001 року на право здійснення операцій з валютними цінностями.

Статтею 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, яка надається Національним банком України. Відповідно до ст. 47 вищевказаного закону на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Відповідно до положень цього закону банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті.

Отже, позивач має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання в кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за Кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Національним банком прийнято Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, відповідно до п. 5.З. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за №15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Оскільки Банк отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти та з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії.

Відповідно до положень ст. 47 та ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, у тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Таким чином, операції з використання іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяється без отримання індивідуальної ліцензії, якщо однією стороною операції є банк, який має генеральну ліцензією.

Так як ПAT "УкрСиббанк" отримав від банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій Дозвіл №75-2 від 24 грудня 2001 року на право здійснювати операції з валютними цінностями, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тому використання Банком і позичальником іноземної валюти як засобу платежу за Кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.

Тому в зв'язку із задоволенням позову банківської установи і відмовою у зустрічному позові є підстави солідарно стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в користь позивача понесені судові витрати в сумі 1752,11грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 213, 215, 224 ЦПК України, ст. ст. 192, 526, 533, 554, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ПАТ «УкрСиббанк»задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_2 у користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк, 61050, м. Харків, проспект Московський, 60; рахунок 29090000000113 МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750, суму коштів 157185,24(сто пятдесят сім тисяч сто вісімдесят пять гривень 24 коп.)грн. заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11349896000 від 22.05.2008р.

Стягнути з ОСОБА_3 у користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк, 61050, м. Харків, проспект Московський, 60; рахунок 29090000000113 МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750, суму коштів 6026,12(шість тисяч двадцять шість гривень 12коп.)грн. заборгованості за Договором надання споживчого кредиту №11349921000 від 22.05.2008 року.

Стягнути солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у користь ПАТ «УкрСиббанк, 61050, м. Харків, проспект Московський, 60; рахунок 29090000000113 МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750 понесені судові витрати 1752,11(одну тисячу сімсот пятдесят дві гривні 11 коп.)грн.

Відмовити ОСОБА_3 у зустрічному позові про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня його проголошення.

Даний примірник рішення виготовлено в нарадчій кімнаті та він має силу оригіналу.

Суддя