Вирок № 19456872, 03.06.2009, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 1-241/2009

ВИРОК

Іменем України

03 червня 2009 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Омельченко М.М.

при секретарі Комендат М.Р.

за участю прокурора Будніка І.А., Холодницького Н.І.

потерпілої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, що має середню освіту, працюючого водієм в Приватному підприємстві «Сумитрансекпедиція», одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 26 грудня 2008 року близько 23 години, керуючи відповідно до подорожнього листа № 112851 від 26.12.2008 року автомобілем НОМЕР_1, що належить ПП «Сумитрансекспедиція» (код ЄРПОУ 14006940, адреса реєстрації: м. Суми, вул. Лебединська, 19; місцезнаходження підприємства - м. Суми, вул. Петро-Павлівська, 96/1, р/р 260091440 в СОД АППБ «Аваль» м. Суми, МФО 337483) при несприятливих дорожніх умовах, під час виїзду з території автозаправної станції, розташованої на 22 км. + 340 м. автодороги Київ-Чоп, на проїзну частину автодороги, не надав дорогу автобусу марки «Фіат Івеко», н/з НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 та ненавмисно через власну неуважність здійснив зіткнення з автобусом під керуванням ОСОБА_3, який рухався прямо в напрямку м. Житомир, і, як наслідок, пасажир автобуса ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого діафізарного перелому обох кісток лівого передпліччя, зі зміщенням уламків, забій м’яких тканин обличчя та кінцівок, які згідно висновку експерта № 65/Д від 13.02.2009 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я.

Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.1 (перед початком руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), п. 10.2 (виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по ній), п. 1.5 (дії учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.

Допущені порушення п. п. 10.1, 10.2, 1.5 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 знаходяться в прямому причинному зв’язку з дорожньо транспортною пригодою та спричиненням потерпілій ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні підсудний свою вину у пред’явленому йому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що він має тривалий водійський стаж, за які в ДТП не потрапляв, правила дорожнього руху не порушував. Він працює водієм в ПП «Сумитрансекспедиція», це його єдиний заробіток, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. 26.12.2008 року на автомобілі НОМЕР_1, він виїжджав з території автозаправної станції, проте через несприятливі погодні умови не впорався з керуванням вантажного автомобіля, а тому допустив зіткнення з автобусом, внаслідок чого декілька пасажирів автобуса отримали тілесні ушкодження. Разом з водієм ОСОБА_3 та власником автобуса він їздив до військового госпіталю, де на лікуванні перебувала потерпіла ОСОБА_4, там власник автобуса оплатив вартість лікування та операції потерпілої, а він потім йому повертав гроші, крім того сплатив ОСОБА_5 2500 грн. у відшкодування матеріальної та моральної шкоди, має намір повністю відшкодувати завдану його діями шкоду, проте на даний час цього зробити не може, оскільки перебуває на підписці про невиїзд, а тому не може безпосередньо виконувати свої обов’язки як водій, оскільки в ПП «Сумитрансекспедиція» він займався міжнародними перевезеннями. У вчиненому розкаявся, просив його суворо не карати, не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки він має єдине джерело доходу від праці водієм, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей.

Окрім визнання підсудним своєї вини, вина ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, підтверджується іншими доказами, зібраними по справі, які були дослідженні у судовому засіданні, а саме:

• - показами потерпілої ОСОБА_1, яка будучи допитаною в судовому засіданні, показала, що 26.12.2008 року вона разом з сином ОСОБА_6 поверталась з м. Києва в м. Ірпінь, на станції «Святошино» сіли в маршрутний автобус, вона сіла на перше пасажирське сидіння з правої сторони по ходу руху мікроавтобуса. Коли автобус проїжджав с Стоянка вона відчула удар, моменту як наближався до них вантажний автомобіль вона не бачила; після удару відчула сильний біль, їй затиснуло руку та ногу. З місця ДТП її забрала карета швидкої медичної допомоги, в лікарні їй зробили операцію, яку хтось оплатив, але це був не водій ОСОБА_2 3 приводу ДТП вона писала заяву про те, що претензій до ОСОБА_2 LA. не має, але це зробила на прохання останнього, оскільки на момент написання заяви її турбував лише стан здоров’я, ні чим іншим вона не хотіла займатися, від ОСОБА_2 LA. вона отримала у відшкодування завданої їй шкоди 2500 грн.; на час розгляду кримінальної справи в суді їй рекомендовано продовжити курс амбулаторно лікування на протязі двох місяців;

• - показами свідка ОСОБА_7, який будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що 26.12.2008 року він разом зі своєю матір’ю ОСОБА_8 повертався з м. Києва з дня народження свого сина. У маршрутному автобусі він їхав на пасажирському сидінні за водієм, мати перебувала на пасажирському сидінні у правому ряду по ходу руху автобуса. В районі автозаправки поблизу с Стоянка він відчув удар, після якого побачив, що удар прийшовся в ту сторону автобуса, з якої сиділа його матір. Від удару у матері затиснуло руку та ногу, він намагався їй допомогти, але сама вона рухатися не могла. Він просив допомогти водія ОСОБА_2, але той не виходив з кабіни вантажного автомобіля;

• - показами свідка ОСОБА_3, який будучи допитаним в судовому засіданні, показав суду, що він працює водієм на маршрутному автобусі, 26.12.2008 року він їхав на автобусі марки «Фіат Івеко», н/з НОМЕР_2, в салоні автобуса було близько десяти пасажирів, рухався з дозволеною швидкістю, близько 23 години рухаючись по трасі Київ-Чоп в районі с Стоянка він побачив вантажний автомобіль, який виїжджаючи з заправної станції раптово почав перегороджувати йому рух. Він застосував екстрене гальмування, але попередити зіткнення йому не вдалося, оскільки відстань між керованим ним автобус та вантажною машиною була недостатня; вважає, що він у дорожній обстановці, яка склалась, діяв правильно, винуватцем ДТП був водій ОСОБА_2 1.А.;

• - показами свідка ОСОБА_9, яка будучи допитаною в судовому засіданні показала, що 26.12.2008 року вона рухалась як пасажир в автобусі сполученням Київ-Ірпінь, в районі с Стоянка відбулася ДТП, проте як саме це сталося вона не бачила, але, вийшовши з автобуса, вона побачила, що в автобус врізався вантажний автомобіль, водій вантажного автомобіля з кабіни машини не виходив. В результаті ДТП вона отримала незначні тілесні ушкодження, претензій до водія ОСОБА_10 з приводу ДТП не має;

• - протоколом огляду місця події від 26.12.2008 року, під час якого при штучному освітленні в темну пору доби з 23.30 до 01.50 було проведено огляд ділянки автодороги Київ-Чоп в районі с Стоянка Києво-Святошинського району Київської області (22 км. + 340 м.) (а.с. 3-7); схемою до протоколу огляду місця ДТП (а.с.8);

• - протоколом огляду та перевірки технічного стану автомобіля НОМЕР_1, під час якого було виявлено пошкодження лівої частини переднього крила, лівої передньої частини причепу (а.с. 13); протоколом огляду та перевірки технічного стану автомобіля НОМЕР_3, під час якого було виявлено зовнішні пошкодження, а саме: розбиті лобове скло, передній бампер, передня права фара, декоративна решітка, праве бокове скло, деформовано - капот, передню панель, переднє праве крило, задні двері, праві двері, праву сторону (а.с. 14);

• - висновком експерта № 65/Д відповідно до якого у ОСОБА_1 мали місце закритий діафізарний перелом обох кісток лівого передпліччя зі зміщенням відламків, забій м’яких тканин обличчя та кінцівок, які спричинені тупими предметами, якими могли бути деталі салону мікроавтобуса, при зіткненні останнього з перешкодою, за давністю відповідають 26.12.2008 року;

перелом кісток передпліччя відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, так як для його загоєння необхідний строк не менше 21 дня (а.с. 58-59).

Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд визнає, що вина підсудного у вчинені злочину доказана повністю, його дії кваліфікуються судом за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. З обвинувачення суд виключає кваліфікуючу ознаку «порушення правил експлуатації транспортного засобу» як зайву, яка не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду справи.

При визначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу підсудного.

Призначаючи покарання, суд враховує, що вчинений злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості, підсудний за місцем проживання не має негативних характеристик, за місцем роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнає щире каяття та часткове добровільне відшкодування завданого потерпілій збитку, обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено, та вважає за можливим та достатнім, з урахуванням перебування на утриманні підсудного двох неповнолітніх дітей, джерел його доходу тільки від праці на посаді водія, а також того факту, що потерпіла не наполягає на суворій мірі покарання підсудному та бажає отримати повне відшкодування завданого їй збитку від ДТП, призначати покарання у вигляді виправних робіт у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України та, з врахуванням клопотання ПП «Сумитрансекспедиція», без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки це перша дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2, та його заробіток, а отже і матеріальне забезпечення сім’ї, в якій виховуються неповнолітні діти ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_12, 16.07.1995 р. народження, залежить від можливості працювати на посаді водія, що також дасть змогу підсудному в повній мірі відшкодувати завданий потерпілій збиток від ДТП.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у вигляді виправних робіт строком на 1 (один) рік з відрахуванням 10 (десяти) відсотків заробітку в дохід держави без позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Ірпінського військового госпіталю (08203, Київська область, м. Ірпінь, вул. 11 лінія 1 в/ч А2923) 604, 05 (шістсот чотири грн.. 05 коп.) грн. витрат, пов’язаних з лікуванням потерпілої ОСОБА_1 (а.с. 70).

Речові докази по справі: автомобіль НОМЕР_1, який зберігається на штрафному майданчику Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області, передати власнику ПП «Сумитрансекспедиція», автомобіль НОМЕР_3 передати власнику ТОВ «Ірпінське АТП 3250» (а.с. 71).

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом п’ятнадцяти діб з дня його проголошення, а засуджений в той же строк з часу отримання ним копії вироку.