Рішення № 19456340, 22.11.2011, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

                                                                                          Справа № 1407/2-1059/11

РІШЕННЯ

іменем України

"22" листопада 2011 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого –судді Вуїва О.В., при секретарях –Кашарайло А.А., Огренда І.М.,

за участю: відповідачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказував, що 29 травня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»(правонаступником якого є позивач) та відповідачкою був укладений кредитний договір №NKXRFD10200382, відповідно до якого банк надав останній кредитні кошти в розмірі 6 490 грн. на строк до 29 березня 2009 року включно, а відповідачка зобов’язалася вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 0,12 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом.

Наслідками порушення договору в частині своєчасного виконання зобов’язань позичальником є право позивача стягувати з неї неустойку (штрафи та пеню).

Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним виконувала не належним чином в зв’язку з чим станом на 28 лютого 2011 року виникла заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 22522,87 грн., в тому числі:

- заборгованість по кредиту –4602,48 грн.;

- заборгованість по процентам –1,91 грн.;

- нарахованої пені в розмірі 16369,77 грн.;

- нарахованих штрафів в загальному розмірі 1548,71 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з’явився, проте направив на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково –в частині стягнення залишку кредиту в розмірі 4602,48 грн.

Вимоги про стягнення процентів та неустойки вважали безпідставними, вказуючи на нікчемність кредитного договору за яким нараховані ці суми з підстав невідповідності його форми та змісту вимогам закону.

Також просили врахувати ту обставину, що банк не ознайомив позичальника з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, які є частиною договору та містять ряд суттєвих положень (зокрема підстави, порядок нарахування та розмір пені за порушення кредитних зобов’язань).

Суд вважав можливим провести розгляд справи без участі представника позивача, оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення відповідачки, її представника, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що 29 травня 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк»(правонаступником якого є позивач) уклав у письмовій формі з ОСОБА_1 кредитний договір №NKXRFD10200382 в якому сторони узгодили всі його умови.

Суд не приймає до уваги доводи сторони відповідача про нікчемність кредитного договору з підстав невідповідності його форми та змісту вимогам закону в зв’язку з наступним.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ч.ч. 1, 2 ст. 638, ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Положення ч. 1 ст. 639 ЦК України вказують, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Закон передбачає обов’язковість письмової форми для кредитних договорів.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, договір укладений в належній (письмовій) формі, містить дані про досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов, належним чином посвідчений сторонами.

Кредитний договір є чинним, оскільки його недійсність не встановлена законом або рішенням суду.

Договір складається з декількох документів, а саме письмової заяви позичальника з відмітками банку, а також Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (далі –Умов), діє з моменту його підписання сторонами до повного виконання ними взятих на себе зобов’язань.

З заяви слідує, що відповідачка ознайомилася з її змістом, в тому числі умовами отримання коштів, строками користування та порядком повернення кредитних коштів, розміром та порядком внесення плати за користування кредитом (процентів).

Своїм підписом в заяві ОСОБА_1 також посвідчила факт її ознайомлення й з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, зокрема підставами, порядком нарахування, а також розміром неустойки, яку вона зобов’язана сплатити банку при порушення умов кредитного договору.

Відповідно до договору банк зобов’язався видати, а в подальшому видав позичальнику на споживчі потреби кредит в розмірі 6 490 гривень на строк до 29 березня 2009 року включно.

Зі своєї сторони позичальник зобов’язалася щомісячно рівними частинами повертати отриманий кредит, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 0,01 % на місяць від суми залишку заборгованості по кредиту.

Згідно заяви позичальника в разі порушення нею умов договору щодо своєчасного виконання зобов’язань вона зобов’язалася сплатити банку пеню в розмірі, передбаченому п. 5.1 Умов, тобто 0,15 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше 1 грн. за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов’язку виконання зобов’язання та повинен сплатити суму боргу в розмірі, передбаченому договором.

Крім цього, положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов’язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов’язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

З матеріалів справи (а.с. 3, 37) вбачається те, що позичальник дійсно порушила умови договору в частині вчасного повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним, сплативши за весь час користування кредитом кошти:

- 23 жовтня 2008 року - 2 500 грн., з яких 1887,52 грн. було зараховано в рахунок повернення частини кредитних коштів, 2,19 грн. - в рахунок сплати відсотків, решта в розмірі 610, 29 грн. –переведені в рахунок сплати нарахованої банком пені, хоча банком в розрахунку боргу не відображені;

- 26 лютого 2009 року –7,30 грн., що були зараховані в рахунок сплати нарахованої банком пені.

В зв’язку з цим на 28 лютого 2011 року виникла заборгованість по кредитному договору, зокрема:

- заборгованість по кредиту –4602,48 грн.;

- заборгованість по процентам –1,91 грн., що повністю підтверджується наданим розрахунком боргу, а тому вказана сума на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 в повному обсязі.

Що стосується неустойки, то суд виходить з того, що банк безпідставно здійснював нарахування боржнику пені за ставкою 0,50% за кожен день прострочення платежу (а.с. 3), а не 0,15 %, як передбачено умовами договору, що призвело до неправильного визначення її розміру.

Також банком не враховано часткову сплату позичальником заборгованості по пені в розмірі 610,29 грн. (а.с. 37).

З врахуванням вищевказаних обставин, розміру боргу за кредитом, який є значно меншим за суму нарахованої пені, приймаючи до уваги положення ч. 3 ст. 551 ЦК України суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 3497,81 грн.

Однак не може бути стягнутий нарахований відповідачці штраф, оскільки наслідком порушення позичальником умов кредитного договору сторони цього договору узгодили виключно можливість стягнення пені (заява позичальника, п. 5.1 Умов), водночас стягнення за одне й те ж порушення позичальником умов договору одночасно штрафу та пені вказує на застосування позикодавцем подвійної відповідальності за одне й те ж порушення, що не допускається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачки (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, а саме 43 грн. витрат з інформаційно –технічного забезпечення розгляду справи, а також 81 грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором №NKXRFD10200382 від 29 травня 2008 року, що утворилася станом на 28 лютого 2011 року в розмірі 8 102 (вісім тисяч сто дві) гривні 20 копійок, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), а також в повернення 124 (сто двадцять чотири) гривні судових витрат, перерахувавши вказану суму на розрахунковий рахунок (р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Вуїв