Постанова № 19405860, 28.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2011 р. м. КиївК-1937/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 та постанову Господарського суду Чернівецької області від 15.01.2007

у справі № 4/284

за позовом Державної податкової інспекції у м.Чернівці

до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4, Приватного підприємства «ДКТІ»

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 15.01.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2007, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір поставки від 17.07.2004 укладений між ПП ОСОБА_4 та ПП «ДКТІ». Стягнуто з ПП «ДКТІ» на користь ПП ОСОБА_4 224432,00 грн. отриманих за договором, а 224432,00 грн. одержані ПП ОСОБА_4 від ПП «ДКТІ»стягнуто в дохід державного бюджету.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в стягненні отриманого за договором з ПП ОСОБА_4, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.07.2004 між ПП ОСОБА_4 (покупець) та ПП «ДКТІ»(продавець) укладено договір поставки обладнання в асортименті, кількості та за цінами, згідно накладних, які є невідємною частиною договору.

Поставка товаро-матеріальних цінностей на виконання договору підтверджується видатковими накладними, а їх оплата - платіжними дорученнями на загальну суму 224431,99 грн.

Постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 28.05.2006 підтверджено наявність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, (фіктивного підприємництва), тобто створення субєкта підприємницької діяльності (ПП «ДКТІ») з метою прикриття незаконної діяльності та здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі. Згідно акта №6/23-2/32874806 від 30.09.2005 про результати виїзної документальної перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства ПП «ДКТІ»за 2004 рік по результатах фінансової діяльності не нараховано та не сплачено податок на додану вартість в сумі 39905,23 грн. та податок на прибуток в сумі 49881,67 грн., а всього на загальну суму 89787 грн.

Виходячи з викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність у ПП «ДКТІ» умислу на укладення спірної угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, що стало підставою для задоволення позовних вимог про визнання угоди недійсною.

Разом з тим, за підтвердження наявності умислу на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, лише у ПП «ДКТІ», передбачені ст.208 ГК України наслідки недійсності угоди, застосовано шляхом стягнення з ПП «ДКТІ» на користь ПП ОСОБА_4 224432 грн. отриманих за договором, та стягнення 224432 грн., одержаних ПП ОСОБА_4 від ПП «ДКТІ», в доход державного бюджету.

Однак, задовольняючи позов, суд першої інстанції, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, не врахував того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову, у звязку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

При цьому, передбачені частиною 1 статті 208 ГК України санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладення та виконання відповідачами спірної угоди відбулося у липні - грудні 2004 року, а позов податковим органом предявлено 22.09.2006, тобто з пропуском строку можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції доходить висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі у частині вимог про визнання угоди недійсною, в іншій частині в позові має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 157, 220, 221, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Чернівецької області від 15.01.2007 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 скасувати.

Провадження у справі в частині вимог Державної податкової інспекції у м.Чернівці про визнання договору поставки б/н від 14.07.2004 укладеного між ПП «ДКТІ»та ПП ОСОБА_4 недійсним закрити.

В задоволенні позову щодо застосування наслідків недійсності угоди на підставі статті 208 ГК України відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко