Постанова № 19405863, 28.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2011 р. м. КиївК-2545/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

за участю секретаря Кравченко В.О.

представників:

позивача Слободяника П.В.

відповідача Гірука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Житомирі та Відкритого акціонерного товариств «Житомирський завод продовольчих товарів»

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.01.2008 та постанову Господарського суду Житомирської області від 18.04.2006

у справі № 11/31 НА

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод продтоварів»

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Житомирської області від 18.04.2006 позов ВАТ «Житомирський завод продтоварів»задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 02.02.2005 №695/10/00377605/23-02 на суму 94602,65 грн. фінансових санкцій за порушення ведення касових операцій. В решті позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.01.2008 постанову суду першої інстанції скасовано. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.02.2005 №695/10/00377609/23-02 в частині застосування до ВАТ «Житомирський завод продовольчих товарів»штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18210,38 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.02.2005 №695/10/00377609/23-02 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 94602,65 грн. податковим зобовязанням. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.02.2005 №693/26-0 в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 255625 грн. та податкове повідомлення-рішення №294/26-0 від 02.02.2006 повністю. В решті позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами позивача та відповідача.

Позивачем ставиться питання про зміну рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідачем ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено комплексну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001 по 01.10.2004, за результатами якої складено акт від 28.01.2005 №18/21/23-01/00377609/0110.

За висновками акта перевірки позивачем в порушення пп.7.2.4 п.7.2., пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними виданими ТОВ «Юніком-Пром» у жовтні 2001 року, у 2002 році та 31.03.2003 за наслідками виконання договору від 17.01.2002 №5 та №б/н від 21.10.2002 в розмірі 98230 грн., з тих підстав, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 13.05.2003 визнані недійсними установчі документи ТОВ «Юніком-Пром»з дати державної реєстрації.

Крім того, позивачем включено до складу податкового кредиту у 2003 році суми податку на додану вартість в розмірі 42558338 грн. за податковими накладними виданими ЗАТ «Велкам», які оформлені з порушенням пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»включено до податкового кредиту за 3-й квартал 2004 року суми витрат, що не підтверджені зустрічними перевірками та податковими накладними на загальну суму 126842 грн.

А також, в порушення п.2.12. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001 №72, позивачем здійснено витрачання готівки з виручки на виплати, повязані з оплатою праці, за наявності податкового боргу на суму 94602,65 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

№693/26-0 від 02.02.2005 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 256027,00 грн. основного платежу;

№694/26-0 від 02.02.2005 про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 13888грн.; №695/10/00377609/23-02 від 02.02.2005р. про визначення позивачу податкового зобов'язання в сумі 94602,65грн. штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п.2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та ст.1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі належно оформлених податкових накладних.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для зменшення позивачу податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Юніком-Пром», з тих підстав, що визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його державної реєстрації, свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру, з врахуванням приписів ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Укладення між сторонами та виконання договорів від 17.01.2002 №5 на будівництво олійного цеху та від 21.10.2002 на капітальний ремонт трубопровідної системи підтверджується документально та не заперечується відповідачем, на час укладення та виконання договорів контрагент позивача був юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, зареєстрований в ЄДРПОУ та платником податку на додану вартість.

Правильними є і висновки суду апеляційної інстанції, що самі пособі незначні недоліки в заповненні податкової накладної не роблять її недійсною та не позбавляють платника права на формування на її підставі податкового кредиту, за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення операції та розмір сплаченого податку на додану вартість.

Фактичне здійснення господарських операцій та перерахування позивачем коштів ЗАТ «Велкам»підтверджується постановою ст.слідчого ОВССВ ПМ ДПА в Житомирській області від 30.12.2005 про закриття кримінальної справи порушеної щодо директора позивача ОСОБА_6 по факту ухилення від сплати податків, актом позапланової перевірки ЗАТ «Велкам»від 19.11.2003, в межах яких досліджувались первинні документи контрагентів.

Крім того висновком судово-бухгалтерської експертизи №48 від 12.09.2007 підтверджено наявність у позивача оригіналів податкових накладних за липень, серпень та вересень 2004 року на загальну суму 126439,63 грн.

Непідтвердженою залишилась сума податкового кредиту за 3-й квартал 2004 року в розмірі 402,00 грн., у звязку з чим визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану варітьсь в сумі 402 грн. податковим повідомленням-рішенням №693/26-0 від 02.02.2005 правильно визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованим.

Таким чином, відсутність підстав для донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість та зменшення розміру податкового кредиту, виключає підстави для зменшення бюджетного відшкодування на 13888 грн.

Щодо застосування відповідачем штрафних санкцій в розмірі 94602,65 грн. на підставі Указа Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 19.02.2001 №72, у зв'язку з витрачанням готівки з виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень на виплати, що повязані з оплатою праці, за наявності податкової заборгованості, то судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими та можуть застосовуватись в межах строків встановлених ст.250 ГК України.

За підтвердження вчинення позивачем даного правопорушення за період з 01.01.2004 по 31.01.2004 на суму 18210,38 грн., та з 02.02.2004 по 29.06.2004 на суму 76392,27 грн., яке виявлено під час перевірки за наслідками якої складено акт від 28.01.2005, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що застосування штрафних санкцій можливе, з врахуванням ст.250 ГК України, лише на суму 76392,27 грн., а також що зазначена сума не є податковим зобовязанням у звязку з чим прийняття рішення про застосування штрафних санкцій у формі податкового повідомлення-рішення є безпідставним.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, визнавши правомірним застосування штрафних санкцій в сумі 76392,27 грн. помилково скасував податкове повідомлення-рішення від 02.02.2005 №695/10/00377609/23-02 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій податковим зобовязанням на суму 94602,65 грн., у звязку з чим рішення в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м.Житомирі та Відкритого акціонерного товариств «Житомирський завод продовольчих товарів»залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.01.2008 змінити.

Викласти абзац 9 частини 2 резолютивної частини постанови в такій редакції: «Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.02.2005 №695/10/00377609/23-02 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 76392,27 грн. податковим зобовязанням».

В іншій частині постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.01.2008 залишити без змін.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко