Ухвала суду № 19405498, 26.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"26" жовтня 2011 р. м. КиївК-16211/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2008 року

у справі № 2а-3388/08

за позовом Малого приватного підприємства «БекарІмпЕкс»

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Мале приватноге підприємство «БекарІмпЕкс» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 24 січня 2008 року № 0000071600/0 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 64000,00 грн., задекларованого у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007 року у зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2008 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення рішення відповідача від 24 січня 2008 року № 0000071600/0 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 64000,00 грн., задекларованого у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007 року у зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2008 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2008 року і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу МПП «БекарІмпЕкс», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2008 року без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Московському районі м. Харкова провела виїзну позапланову перевірку МПП «БекарІмпЕкс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за жовтень 2007 року, відємного значення за вересень 2007 року , за результатами якої було складено акт № 6380/16/30751015 від 29 грудня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.12.2 Порядку заповнення та надання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 15 червня 2005 року № 213, в частині визначення суми бюджетного відшкодування, як частини відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); суму податку на додану вартість, яку задекларовано до відшкодування у декларації з податку на додану вартість зав жовтень 2007 року за результатами документальної перевірки зменшено на 64000,00 грн.; перевіркою не підтверджено заявлену МПП «БекарІмпЕкс»суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2007 року у сумі 64000,00 грн.

24 січня 2008 року ДПІ у Московському районі м. Харкова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000071600/0, яким згідно з підпунктами «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила МПП «БекарІмпЕкс» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2007 року на 64000,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ненадання до перевірки регістрів бухгалтерського обліку не є підставою для зменшення позивачу податковим органом суми бюджетного відшкодування з огляду на надання первинних бухгалтерських, банківських та податкових документів, які підтверджують фактичне виконання операцій та сплату позивачем податку на додану вартість постачальникам товарів (послуг) у складі вартості таких товарів (послуг), з урахуванням того, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобовязань, а також правильності визначення відємного (позитивного) значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість у жовтні 2007 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2007 року слугував висновок податкового органу про те, що підприємством не надано регістри бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдовий баланс, оборотно-сальдові відомості або журнали-ордери по бухгалтерським рахункам, не надана інформація про дебіторську та кредиторську заборгованість перед постачальниками у звязку з чим неможливо підтвердити сплату податкового кредиту у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників таких товарів (послуг), чим порушено пункт 1.8 статті 1, підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також у акті перевірки вказано, що при перевірці використано та перевірено суцільним порядком декларації з податку на додану вартість разом з відповідними додатками за вересень 2007 року, жовтень 2007 року; статутні документи; банківські документи за вересень 2007 року, жовтень 2007 року; податкові накладні за вересень 2007 року, жовтень 2007 року; прибуткові та видаткові накладні за вересень 2007 року, жовтень 2007 року; реєстри отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2007 року, жовтень 2007 року; вантажні митні декларації; договірна документація.

З підпунктів 3.2.1 «Перевірка правильності визначення податкових зобовязань за жовтень 2007 року», 3.2.2 «Перевірка правильності визначення податкового кредиту за жовтень 2007 року»та 3.2.3 «Перевірка правильності визначення відємного (позитивного) значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в жовтні 2007 року»пункту 3.2 акту перевірки вбачається, що перевіркою не було встановлено відхилень між даними платника та даними перевірки.

Податковими та видатковими накладними (арк. справи 45-65) підтверджується факт придання позивачем у його постачальників товарів (послуг) у вересні 2007 року, а платіжними дорученнями (арк. справи 30-45) та банківськими виписками (арк. справи 106-113) підтверджується факт оплати позивачем його постачальникам вартості отриманих товарів (послуг) з урахуванням податку на додану вартість.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до абзацу підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з підпунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування повязане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить, що термін «сплата податку»вживається в розумінні сплати податку покупцем у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 - 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Так, пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), даючи визначення платника податку як особи, яка зобовязана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З наведеного випливає, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а тому з урахуванням установленої в підпункті 3.2.2 пункту 3.2 акту перевірки суми податку на додану вартість, фактично сплаченої МПП «БекарІмпЕкс»у складі вартості придбаних товарів, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Посилання податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що позивачем не надано до перевірки регістрів бухгалтерського обліку відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані, оскільки в силу положень статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, а пунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) таким документом визначено податкову накладну.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2008 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева