Ухвала суду № 19405491, 26.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"26" жовтня 2011 р. м. КиївК-18592/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

на постанову Господарського суду Київської області від 16 жовтня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року

у справі № А6/076-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стиролбіотех»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Стиролбіотех»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2007 року № 0000152301/0 та його скасування в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 158159,00 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 16 жовтня 2007 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000152301/0 від 14 лютого 2007 року. Стягнуто з ДПІ в Обухівському районі Київської області на користь ВАТ «Стиролбіотех»розмір судових витрату сумі 3,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року постанову Господарського суду Київської області від 16 жовтня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в Обухівському районі Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 16 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в Обухівському районі Київської області була проведена виїзна позапланова перевірка ВАТ «Стиролбіотех»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за листопад 2006 року, за результатами якої було складено акт № 174/231/04688648 від 07 лютого 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем ведення податкового обліку, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2006 року на 166715,00 грн., а саме: порушення пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на 158159,00 грн.; порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на 599,00 грн.; порушення підпункту 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на 7957,24 грн.

14 лютого 2007 року ДПІ в Обухівському районі Київської області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000152301/0, яким згідно з підпунктами «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ВАТ «Стиролбіотех»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2006 року на 166715,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем лише в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 158159,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи повністю позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем була дотримана процедура списання основних засобів, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами списання основних засобів, про що було завчасно повідомлено податковий орган, у зв'язку з чим позивач правомірно не нараховував податкові зобовязання за вказаними операціями у відповідності до абзацу 2 пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо порядку оподаткування операції з ліквідації основних засобів внаслідок їх непридатності до подальшої експлуатації.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням (абзац 2 пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду (абзац 3 пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що підставою для звільнення платника податку від обов'язку нараховувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість є надання податковому органу документів щодо знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Згідно з пунктами 41, 42 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійнодіюча комісія. Постійнодіюча комісія: здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню; встановлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість; складає і підписує акти на списання основних засобів. В актах на списання наводяться дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивачем було дотримано вказаний порядок ліквідації об'єктів основних засобів. Так, комісією, утвореною до наказу керівника підприємства, було проведено огляд основних засобів, за результатами якого було встановлено перелік виявлених пошкоджень та фізичного зносу основних засобів, які оглядалися, та зроблено висновки про те, що зазначені основні засоби не придатні для подальшої експлуатації у звязку з виходом з ладу та фізичним зносом; в актах на списання основних засобів, складених за встановленою типовою формою № ОЗ-4, зазначено необхідні відомості щодо кожного об'єкта основного засобу (арк. справи 27-37). Також у вказаних актах було вказано, що у результаті ліквідації оглянутий основних засобів було отримано металобрухт, який позивачем було включено в баланс підприємства до статті «Виробничі запаси».

Крім іншого, у листі ДПА України від 06 травня 2001 року № 2235/6/16-1215-26 «Про податок на додану вартість»щодо застосування абзацу 2 пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оприлюдненому у відповідності до підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПА України відносно переліку документів щодо знищення, розібрання або перетворення незамортизованого основного фонду, які повинні подаватися податковому органу, повідомила, що такий перелік залежить від того, до якої групи основних фондів належить об'єкт, що знищується, розбирається або перетворюється, і за якою встановленою типовою формою оформляється акт на їх списання («Акт на списання основних засобів»чи «Акт на списання автотранспортних засобів»). Наряду з цим, у разі наявності висновку відповідної експертної комісії щодо неможливості використання цих фондів за первісним призначенням в наслідок невідповідності до існуючих технічних чи експлуатаційних норм або неможливості здійснення ремонту у зв'язку з відсутністю запасних частин, які вже не виробляються, чи економічного обґрунтування недоцільності проведення такого ремонту, а також при віднесенні балансової вартості таких фондів до складу валових витрат, операції з ліквідації основних фондів можуть бути виключені з об'єкту оподаткування податком на додану вартість. При цьому сума податку на додану вартість, яка припадає на незамортизовану частину балансової вартості основних фондів, виключається із складу податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що під час списання спірних об'єктів основних засобів в порядку абзацу 2 пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем було дотримано законодавчо установлену процедуру такого списання, зокрема, подано усі необхідні документи на підтвердження обставин, з якими наведений припис цього Закону пов'язує можливість ліквідації основних засобів, що виключає правомірність здійснених податковим органом донарахувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій).

Посилання податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що на момент початку перевірки позивачем не було надано податковому органу документи, які б підтверджували знищення, розібрання або перетворення основних фондів відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи, зокрема, описом вкладення у цінний лист про направлення до ДПІ в Обухівському районі Київської області актів про ліквідацію основних засобів у кількості 11 штук згідно переліку, на якому стоїть календарний штемпель відділення поштового звязку про направлення цінного листа 01 грудня 2006 року (арк. справи 51), а також довідкою Центру поштового звязку № 6 Київської обласної дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта»від 21 вересня 2007 року за вих. № 1297 (арк. справи 75), наданою на запит Господарського суду Київської області, про те, що Кагарлицький центральний вузол поштового звязку № 6 підтверджує факт направлення з цього поштового відділення ВАТ «Стиролбіотех»01 грудня 2006 року на адресу ДПІ в Обухівському районі Київської області документів згідно опису.

З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року на 158159,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Київської області від 16 жовтня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 16 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева