Ухвала суду № 19405459, 12.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2011 р. м. КиївК-11489/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 16 жовтня 2006 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007 року

у справі № 1/171-3299

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський комбайновий завод»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Тернопільський комбайновий завод»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05 травня 2006 року № 0000052400/0/26471 та від 01 червня 2006 року № 0000052400/1/32910 на суму податкового зобовязання 115903,06 грн.; скасування податкових повідомлень-рішень від 05 травня 2006 року № 0000402305/0/26472, від 01 червня 2006 року № 0000402305/1/32911 та від 03 серпня 206 року № 0000402305/2/48224 на суму податкового зобовязання 311907,50 грн.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 16 жовтня 2006 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 05 травня 2006 року № 0000402305/0/26472 на суму податкового зобовязання 311907,50 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 01 червня 2006 року від 01 червня 2006 року № 0000052400/1/32910 на суму податкового зобовязання 115903,06 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 01 червня 2006 року № 0000402305/1/32911 на суму податкового зобовязання 311907,50 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 03 серпня 206 року № 0000402305/2/48224 на суму податкового зобовязання 311907,50 грн. В частині скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 05 травня 2006 року № 0000052400/0/26471 на суму податкового зобовязання 115903,06 грн. провадження у справі закрито. Стягнуто з Тернопільської ОДПІ на користь ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»3,40 грн. державного мита.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007 року постанову Господарського суду Тернопільської області від 16 жовтня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Тернопільська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 16 жовтня 2006 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007 року і ухвалити нове рішення, яким в частині задоволених позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Тернопільський комбайновий завод», посилаючись на те, що постанова Господарського суду Тернопільської області від 16 жовтня 2006 року та ухвалаЛьвівського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Тернопільською ОДПІ була проведена планова документальна виїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Тернопільський комбайновий завод» за період з 01 липня 2004 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 9726/23-222/05754502 від 26 квітня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 4.9 статті 4, підпунктів 7.4.3, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за вересень 2004 року на 7527,00 грн., за жовтень 2004 року на 2036,00 грн., за листопад 2004 року на 637,00 грн., за лютий 2005 року на 61,00 грн., за квітень 2005 року на 460,00 грн., за травень 2005 року на 31,00 грн., за серпень 2005 року на 239,00 грн., за вересень 2005 року на 11983,00 грн., за жовтень 2005 року на 145227,00 грн., за листопад 2005 року на 9546,00 грн., за грудень 2005 року на 32614,00 грн.; завищено податок на додану вартість за грудень 2004 року на 3634,00 грн. та завищено відємне значення податку на додану вартість за січень 2005 року на 62,00 грн.

05 травня 2006 року Тернопільська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0000402305/0/26472, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 311907,50 грн., у тому числі основний платіж 206727,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 105180,50 грн.

05 травня 2006 року Тернопільська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0000052400/0/26471, яким згідно з підпунктом17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за відчуження активів не за грошові кошти, які перебувають у податковій заставі та потребують попередньої згоди податкового органу зобовязала ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»сплатити штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 115903,06 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням ДПА в Тернопільській області від 31 липня 2006 року за вих. № 8348/10/25-007 «Про результати розгляду повторної скарги»було скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 05 травня 2006 року №0000052400/0/26471 та залишено без змін повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 05 травня 2006 року №0000402305/0/26472.

На виконання вказаного вище рішення ДПА в Тернопільській області від 31 липня 2006 року за вих. № 8348/10/25-007 Тернопільська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 03 серпня 206 року № 0000402305/2/48224 про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 311907,50 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем була дотримана процедура списання основних засобів, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами списання основних засобів, у зв'язку з чим позивач правомірно не нараховував податкові зобовязання за вказаними операціями у відповідності до абзацу 2 пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Також суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було порушено вимог підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки використання придбаних товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних операціях по створенню науково-технічної продукції за договором № 44044/2 від 03 червня 2004 року відбувалося в грудні 2004 року, у звязку з чим розрахунок частки придбаних товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних операціях з відповідним коригування податкового кредиту правомірно здійснювався позивачем лише в грудні 2004 року. Також суд виходив з того, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ «Степ Сім»у складі вартості послуг по підбору та визначенню кращого покупця на корпус № 8 за договором № 43/1 від 01 вересня 2005 року, оскільки витрати по оплаті таких послуг відносяться до складу валових, у звязку з чим позивачем не допущено порушень вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо порядку оподаткування операції з ліквідації основних засобів внаслідок їх непридатності до подальшої експлуатації.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням (абзац 2 пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що підставою для звільнення платника податку від обов'язку нараховувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість є надання податковому органу документів щодо знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Згідно з пунктами 41, 42 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійнодіюча комісія. Постійнодіюча комісія: здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню; встановлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість; складає і підписує акти на списання основних засобів. В актах на списання наводяться дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивачем було дотримано вказаний порядок ліквідації об'єктів основних засобів. Так, комісією, утвореною до наказу голови правління від 11 травня 2005 року № 30, було проведено огляд основних засобів, за результатами якого було встановлено перелік виявлених пошкоджень та фізичного зносу основних засобів, які оглядалися, та зроблено висновки про те, що зазначені основні засоби не придатні для подальшої експлуатації у звязку з виходом з ладу та фізичним зносом; в актах на списання основних засобів, складених за встановленою типовою формою № ОЗ-3, та актах на списання автотранспортних засобів, складених за типовою формою ОЗ-4, зазначено необхідні відомості щодо кожного об'єкта основного засобу (арк. справи 64-80). Вказані акти були надані до перевірки, про що зазначено на 15 аркуші акту перевірки (арк. справи 27).

Крім іншого, у листі ДПА України від 06 травня 2001 року № 2235/6/16-1215-26 «Про податок на додану вартість»щодо застосування абзацу 2 пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оприлюдненому у відповідності до підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПА України відносно переліку документів щодо знищення, розібрання або перетворення незамортизованого основного фонду, які повинні подаватися податковому органу, повідомила, що такий перелік залежить від того, до якої групи основних фондів належить об'єкт, що знищується, розбирається або перетворюється, і за якою встановленою типовою формою оформляється акт на їх списання («Акт на списання основних засобів»чи «Акт на списання автотранспортних засобів»). Наряду з цим, у разі наявності висновку відповідної експертної комісії щодо неможливості використання цих фондів за первісним призначенням в наслідок невідповідності до існуючих технічних чи експлуатаційних норм або неможливості здійснення ремонту у зв'язку з відсутністю запасних частин, які вже не виробляються, чи економічного обґрунтування недоцільності проведення такого ремонту, а також при віднесенні балансової вартості таких фондів до складу валових витрат, операції з ліквідації основних фондів можуть бути виключені з об'єкту оподаткування податком на додану вартість. При цьому сума податку на додану вартість, яка припадає на незамортизовану частину балансової вартості основних фондів, виключається із складу податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що під час списання спірних об'єктів основних засобів в порядку абзацу 2 пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем було дотримано законодавчо установлену процедуру такого списання, зокрема, подано усі необхідні документи на підтвердження обставин, з якими наведений припис цього Закону пов'язує можливість ліквідації основних засобів, що виключає правомірність здійснених податковим органом донарахувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) слугував висновок податкового органу про те, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ «Степ Сім»у складі вартості послуг по підбору та визначенню кращого покупця на корпус № 8 за договором № 43/1 від 01 вересня 2005 року, оскільки витрати по оплаті таких послуг не відносяться до складу валових, оскільки ТОВ «Торговий дім «Тернопільський комбайновий завод», якому було продано виробничий корпус № 8, є постійним покупцем (постачальником) позивача та, як наслідок у ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»не було необхідності для укладення договору на визначення кращого покупця, у звязку з чим вказані витрати не відносяться до валових витрат та відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість у розмірі 141666,67 грн., сплачених у складі вартості послуг за договором № 43/1 від 01 вересня 2005 року.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, з огляду на визначену в договорах ціль визначення найкращого покупця на виробничий комплекс № 8, яка була досягнута позивачем шляхом укладення договору купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року з ТОВ «Торговий дім «Тернопільський комбайновий завод», про що зазначено в акті перевірки, витрати позивача, повязані із виконанням умов договору № 43/1 від 01 вересня 2005 року ТОВ «Степ Сім», підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та податковими документами, про що також вказано у акті перевірки, повязані із веденням господарської діяльності платника податку та відносяться до складу валових витрат.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 141666,67 грн., сплачену у складі вартості послуг за договором № 43/1 від 01 вересня 2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) слугував висновок податкового органу про те, що позивачем було завищено податковий кредит за вересень 2004 року на 3914,00 грн., за жовтень 2004 року на 1970,00 грн., за листопад 2004 року на 637,00 грн. у звязку з тим, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) при придбанні товарів (робіт, послуг) у звязку з виконанням договору № 44004/2 від 03 червня 2004 року на створення та передачу науково-технічної продукції, частково використовувалися у оподатковуваних операціях, а частково ні, у звязку з чим позивач повинен був включати до складу податкового кредиту лише ті суми податку на додану вартість, які відповідають частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, виконання робіт по договору № 44004/2 від 03 червня 2004 року позивачем здійснювалось у грудні 2004 року, оплата проводилась у вересні, жовтні та листопаді 2004 року. Використання придбаних товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних операціях по створенню науково-технічної продукції відбувалось в грудні 2004 року, в вересні, жовтні та листопаді 2004 року ніякі товари (роботи, послуги) в неоподатковуваних операціях не використовувались. Відповідно, розрахунок частки використання придбаних товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних операціях з відповідним коригуванням податкового кредиту здійснювався підприємством в грудні 2004 року.

Як вбачається з акту перевірки (арк. справи 28), розрахунок коригування податкового кредиту за вересень листопад 2004 року податковим органом проведено виходячи не з частки використання товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних операціях, а по питомій вазі отриманих коштів за науково-технічну продукцію в загальному обсязі продажу, що не передбачено підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що розрахунок частки використання товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваний операціях позивачем проведено правильно.

З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність визначення позивачу суми податкового за платежем: податок на додану вартість у розмірі 311907,50 грн., у тому числі основний платіж 206727,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 105180,50 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

При цьому, колегія суддів вказує, що судом апеляційної інстанції у повному тексті рішення помилкового зазначено у вступній частині про прийняття ним постанови, а не ухвали, з огляду на положення статей 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, а також зважаючи на вступну та резолютивну частини ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007 року (арк. справи 126).

Разом з цим, Тернопільська ОДПІ надіслала до суду касаційної інстанції клопотання про закриття провадження у справі у звязку з ліквідацією ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»та його правонаступників ТОВ «Тернопільський комбайновий завод»та ТОВ «ТВФ Ротор», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 05 жовтня 2011 року за вих. № 31-2277, у якому вказано, що дата державної реєстрації припинення юридичної особи 21 січня 2011 року за № 16461170006005343.

Відповідно до частини 2 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, яка була стороною у справі.

Враховуючи вищевикладене, законні постанова Господарського суду Тернопільської області від 16 жовтня 2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007 року визнаються такими, що втратили законну силу із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2 ст. 228, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Визнати законні постанову Господарського суду Тернопільської області від 16 жовтня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007 року такими, що втратили законну силу.

Провадження у справі № 1/171-3299 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський комбайновий завод»до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров