Постанова № 19405227, 26.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2011 р. м. КиївК-4449/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2008

у справі №13/33/07-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 19.04.2007 ТОВ «ЗМВКП «Унікон»відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №0000641323/0 від 19.12.2006.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено повязаність операцій, витрати за якими ним віднесено до складу валових витрат, з господарською діяльністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2008 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №0000641323/0 від 19.12.2006.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанцій та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт № 157/08-09-13639420 від 11.12.2006.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1.32. ст.1, п.5.1, 5.2, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп.11.2.1, 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з віднесенням до складу валових витрат витрат повязаних з виробництвом та реалізацією феротитану за цінами нижче за звичайні, витрат понесених на оплату укладених з ПП ОСОБА_4 договорів, витрат по сплаті відсотків за користування кредитом наданим позивачу АБ «Металург»для придбання нерухомого майна.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.12.2006 №0000641323/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 58762,50 грн., у т.ч. основний платіж 39175 грн. та 19587,50 грн. штрафні (фінансові) санкції, та №0000631323/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 284062,50 грн., у т.ч. 189375 грн. основний платіж та 94687,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх використання у господарській діяльності підприємства.

У пункті 1.32 статті 1 названого Закону визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Разом з тим, прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, що угоду з продажу феротитану ФТі35, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності Товариства. Продаж позивачем феротитану ФТі35 в кількості 3,113 т. підтверджується видатковою накладною №79/1с від 02.08.2005 та податковою накладною №92/1 від 02.08.2005, чим спростовуються доводи відповідача про продаж 1.05 т. чистого титану та наявність залишку матеріалу у кількості 2,063 т., яка не врахована у вартості продажу, а, отже, не використана в господарській діяльності. Реалізація феросплаву за ціною нижче собівартості обумовлена тим, що зазначена партія феросплавів виготовлена підрядником ТОВ «Завод прецизійних сплавів та металів»по дослідній технології, яка себе не виправдала, у звязку з чим позивач змушений був шукати можливі шляхи для їх реалізації.

Таким чином, не можна погодитися з правомірністю здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток з причин продажу позивачем феротитану за ціною, нижчою ніж собівартість його виготовлення. Адже до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни.

Правильними є висновки суду апеляційної інстанції і щодо правомірного віднесення позивачем понесених витрат за сплату відсотків по кредитному договору №32-14-05/0144-К/В з АБ «Металург»до складу валових витрат.

Кредитні кошти спрямовані позивачем на придбання за договором №31-05 від 31.10.2005 у ТОВ «Лідер-Пласт»ділянки підготовки виробництва, що знаходиться у смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області, Проммайданчик шахти, буд.1, обладнання згідно специфікації, які відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» належать до основних фондів та підлягають амортизації, та призначені для використання в господарській діяльності.

Податковим органом помилково не визнано право платника податку на віднесення витрат по сплаті відсотків за кредитним договором до валових витрат, пославшись на те, що такі операції не повязані з господарською діяльністю.

Частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Таким чином, у випадку, коли операції з купівлі-продажу товарів, робіт та послуг є статутною господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, віднесення до валових витрат затрат на придбання товару, робіт та послуг та сум оплати при їх продажу до валових доходів є правомірним і не суперечить чинному законодавству України.

Задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток за фактом віднесення позивачем до складу валових витрат сум передоплати ПП ОСОБА_4 за надання юридичних послуг на підставі договору №24а від 04.10.2001 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що їх надання відповідає цілям господарської діяльності, та підтверджується актами прийому-передачі та звітом виконавця, з відображенням понесених витрат в бухгалтерському обліку.

Однак, аналіз положень п.1.32 ст.1 та ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дає підстави для висновку про те, що необхідною умовою для включення витрат на оплату послуг до валових витрат підприємства є, зокрема, належне документальне підтвердження факту надання таких послуг (позаяк наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції відповідно до їх економічного змісту), при цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

У звязку з чим заслуговують на увагу доводи податкового органу, що надані позивачем на підтвердження факту надання юридичних послуг акти приймання-передачі виконаних робіт не відповідають змісту первинного документу у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки не містять змісту та обсягу операції, складені на початку місяця надання таких послуг, таким чином не можуть посвідчувати реальне їх надання у відповідному обсязі, а також їх економічну доцільність.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток в сумі 31250 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15625 грн.

Відповідно до ст.225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2008 змінити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі №0000631323/0 від 19.12.2006 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 7925,00 грн. основного платежу та 3962,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишити в силі.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

А.М.Лосєв

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук