Ухвала суду № 19403772, 24.11.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 0670/4582/11

Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"24" листопада 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Мацького Є.М.,

при секретарі Лабунській Ю.В. ,

за участю представників сторін:

<Поле для текста >

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" липня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Ферпласт-Україна" <Текст >до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями (далі ТОВ) "Ферпласт-Україна" звернулося до суду з вказаним позовом та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Житомирі від 26.08.2010 року №0001022304/0.

В обґрунтування вимог зазначало, що підприємством не порушено вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", а тому, у відповідача були відсутні підстави для зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

У апеляційній скарзі ДПІ у м. Житомирі просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом при прийнятті постанови не враховано, що позивачем допущено порушення при нарахуванні суми ПДВ за травень та червень 2010 року. Судом не взято до уваги, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого існування зобов"язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що податковим органом 12.08.2010 року складено акт №6344/23-2/22890431, за наслідками позапланової виїзної перевірки ТОВ з іноземними інвестиціями "Ферпласт-Україна" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок платника у травні 2010 року та червні 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні 2010 року та травні 2010 року (а.с.13-35 том 1).

Під час перевірки, податковим органом встановлено, що у квітні 2010 року основними постачальниками позивача були СПД ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9 та ПП ОСОБА_10

На думку відповідача, позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сплаченого цим особам в ціні придбаних товарів, оскільки зазначені постачальники в ланцюгах постачання мали взаємовідносини з контрагентами, які мають ознаки сумнівності, що вказує на те, що заявлена ТОВ "Ферпласт-Україна" сума бюджетного відшкодування фактично не сплачена до бюджету підприємствами в ланцюгах постачання, що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року на 15482,00 грн.

Також, заперечуючи проти права позивача на отримання бюджетного відшкодування за червень 2010 року у сумі 10730,00 грн. відповідач вказує на те, що у травні 2010 року одними з основних постачальників позивача були СПД ОСОБА_4, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_10, які мали взаємовідносини з підприємствами з ознаками фіктивності, що і призвело до ненадходження податку на додану вартість, який позивач заявив до відшкодування з Державного бюджету України.

Окрім того, податковий орган посилається на те, що сума бюджетного відшкодування за червень 2010 року у розмірі 4695,00 грн. сформована з порушенням пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки до складу податкового кредиту травня 2010 року включено суму податку на додану вартість за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Торгівельний дім Юрпак" та ТОВ "Ф.Л.Л.", які у зв'язку з неподанням податкової звітності не відобразили у складі своїх податкових зобов'язань податок, сплачений на їхню користь позивачем.

26.08.2010 року податковим органом, на підставі акту перевірки, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001022304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 26212,00 грн. за травень та червень 2010 року (а.с.12 том 1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем, відповідно до положень пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", проведено розрахунок суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року з урахуванням суми податкового кредиту у розмірі 15482,00 грн. та за червень 2010 року у розмірі 10730,00 грн., фактично сплаченої у попередніх періодах постачальникам товарів, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що не узгоджується з приписами Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5 ст. 7 вказаного Закону визначено події, з якими законодавець пов'язує виникнення у платника податку права на податковий кредит, однією з яких є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 цієї ж статті).

Виходячи з приписів зазначених норм, придбання товарів (послуг) з метою подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту і відповідно на отримання бюджетного відшкодування.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з СПД ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_11 та ПП ОСОБА_10, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Вказані обставини не спростовані відповідачем як в ході перевірки так і при розгляді справи.

Так, судом встановлено, що 16.01.2010 року між позивачем та ТОВ "Ф.Л.П." було укладено договір купівлі-продажу №01-16, за яким ТОВ "Ф.Л.П." поставило позивачу клей ПВА (а.с.53-55). Товариство виписало позивачу видаткові та податкові накладні, а позивач в свою чергу здійснив оплату за поставлений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку ТОВ "Ферпласт-Україна" (а.с. 65-67, 70,71 том 1). Відповідно до подорожніх листів придбаний товар транспортувався власним автотранспортом позивача (а.с. 68,69 том 1).

Господарські взаємовідносини позивача та ТОВ "Торговий Дім Юрпак" оформлені договором поставки товарів від 18.03.2010 року №2010-03-18, відповідно до якого ТОВ "Торговий Дім Юрпак" поставило позивачу мішки, виписало видаткові та податкові накладні, а позивач здійснив оплату за приданий товар шляхом безготівкових розрахунків (а.с. 198-207 том 1).

01.01.2008 року між позивачем та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу №2008-01-01 (піддони), на виконання умов якого ФОП ОСОБА_4 було виписано видаткові та податкові накладні, а позивачем здійснено оплату за придбаний товар. Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.187-197 том 1).

11.02.2010 року між ТОВ "Ферпласт-Україна" та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір №2/10, на виконання умов якого ФОП ОСОБА_6 поставила позивачу питну воду, кабель та провід. В підтвердження чого, було виписано видаткові та податкові накладні, а позивачем здійснено оплату за придбаний товар. Факт транспортування товару підтверджується долученими до матеріалів справи подорожніми листами (а.с. 125-186 том1).

Між позивачем та ФОП ОСОБА_7 02.11.2009 року також, було укладено договір купівлі-продажу №2009/11/02 (етикетки та упаковки картонної). На виконання умов вказаного договору, ФОП ОСОБА_7 було виписано накладні та податкові накладні, а позивачем здійснено оплату за придбаний товар. Факт транспортування товару підтверджується долученими до матеріалів справи подорожніми листами (а.с.88-103 том 1).

Господарські взаємовідносини між позивачем та ПП ОСОБА_8 оформлені договором поставки від 16.02.2010 року №1, відповідно до якого ПП ОСОБА_8 здійснив поставку позивачу петлі 38 мм, в підтвердження чого виписав видаткові та податкові накладні. Позивач, у свою чергу, здійснив оплату за придбаний товар та здійснив його транспортування власним автотранспортом, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.108-124 том1).

По взаємовідносинах з ПП ОСОБА_11 встановлено, що останній поставив позивачу плиту МДФ. Факт поставки підтверджується видатковою накладною, рахунком-фактурою, податковою накладною від 20.05.2010 року №129, подорожнім листом вантажного автомобіля від 25.05.2010 року та платіжним дорученням від 20.05.2010 року №1051 (а.с. 104-107 том 1).

На виконання умов договору купівлі-продажу №18/01 від 18.01.2010 року, який укладено між позивачем та ФОП ОСОБА_12 було поставлено позивачу плівку та скотч-стрічку, виписано накладні та податкові накладні, а також здійснено поставку товару, що підтверджується товарно-транспортними накладними. Розрахунок був здійснений позивачем у безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (а.с. 72-87 том 1).

Господарські взаємовідносини з СПД ОСОБА_5, який продав позивачу фарбу, уайт-спірит та щітку, підтверджуються наявними в матеріалах справи накладною від 06.04.2010 року №18 на загальну суму 72,00 грн. та податковою накладною від 02.04.2010 року №12, а також платіжним дорученням від 02.04.2010 року №703 (а.с. 208-210 том 1).

Придбання у ПП ОСОБА_9 силіконового клею підтверджується накладною від 20.04.2010 року №957, податковою накладною від 19.04.2010 року №845, накладною на вантаж від 20.04.2010 року та здійсненням оплати за поставлену продукцію відповідно до платіжного доручення від 19.04.2010 року №831 (а.с. 211-214 том 1).

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ТОВ "Ферпласт-Україна" є виробником різноманітних товарів для тварин, а тому придбані товари використовувалися у його господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, позивачем підтверджено реальність здійснення наведених господарських операцій. Вказані обставини відповідач ні в акті перевірки, а також, при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції не заперечував.

Отже, виходячи із законодавчого регулювання підстав формування податкового кредиту та розрахунку сум бюджетного відшкодування, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що визначальною умовою для висновку про протиправність або законність оскаржуваного податкового повідомлення є встановлення факту наявності у позивача податкових накладних та документів, які б підтверджували факт сплати сум податку, нарахованих у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Посилання апелянта на те, що заявлена товариством сума бюджетного відшкодування фактично не сплачена до бюджету постачальниками та підприємствами в ланцюгу постачання є безпідставними та знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому не можуть слугувати підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування.

Інші приписи зазначеного Закону, так само як і інші закони, не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

Підпунктом "а" пп. 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року та за червень 2010 року різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту мала від'ємне значення, у зв'язку з чим позивачем до ДПІ у м. Житомирі були подані розрахунки суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року та за червень 2010 року із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 372278,00 грн. та 174173,00 грн. відповідно.

Досліджені судом першої інстанції документи свідчать про сплату товариством сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам, які виписали позивачу податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість. У квітні 2010 року у сумі 372278,00 грн. та у травні 2010 року у сумі 174173,00 грн. При цьому, факт сплати позивачем на користь своїх постачальників податку на додану вартість в ціні придбаних товарів підтверджується дослідженими судом банківськими виписками та платіжними дорученнями та не заперечується апелянтом.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення, яке ухвалено з дотриманням норм процесуального права та у відповідності до норм матеріального права, відсутні.

Керуючись ст.ст.195,198, 200,205,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державноїа податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя <(підпис) >Т.С. Котік

судді: <(підпис) >А.В. Жизневська Є.М. Мацький <вибирається для КОПІЇ ><Довідник > Повний текст ухвали виготовлено 28.11.2011 року. Роздруковано та надіслано: 1- в справу 2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Ферпласт-Україна" проспект Миру,57,м. Житомир,10004 3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014 <Текст >