Рішення № 19402265, 25.11.2011, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-1107/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2011 р. Київський районний суд м. Харкова

у складі : головуючого судді Чередник В.Є.

при секретарі Кварацхелія Г.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

Встановив

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, в якому посилається на те, що він працював в Банку відповідача з 02.03.2010 р. по 05.11.2010 р. на посаді юрисконсульта юридичного відділу Банку.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30.07.2010 №375 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства «ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК»ліквідатором Банку призначено ОСОБА_2

У відповідності до Наказу Ліквідатора № 178-к від 03.11.2010 р. позивача було звільнено з займаної посади у зв'язку з ліквідацією Банку на підставі п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Позивач вважає проведене звільнення незаконним, що обґрунтовується наступним.

По-перше, у відповідності з рішенням Установчих зборів (протокол №1 від 23.06.2010) первинної професійної спілки «Профспілка працівників ПАТ «ЗЕМБАНК»позивача обрано Головою Профспілкового Комітету Профспілки. У відповідності до положень п. 8.2. Статуту Профспілки (легалізований Харківським міським Управлінням юстиції 23.07.2010, наказ №246/04-03) виборними органами Профспілки є Профспілковий Комітет та Ревізійна комісія.

Однак, в порушення ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»Ліквідатор вважав за можливе з власної ініціативи зробити виключення із Закону про профспілки і звільнити члена виборного органу профспілки без попередньої згоди виборного органу, членами якого він є. При цьому Ліквідатор навіть не вважав за потрібне направити відповідне подання до Профспілкового комітету.

Крім цього, на думку позивача ліквідатор Банку порушив вимоги ч. З ст. 22 Закону про профспілки, яка передбачає, що у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також: провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом 'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Єдине, що зробив Ліквідатор на виконання зазначеної норми закону - надіслав Подання (вих. № 02-15/2170 від 06.08.2010) про скорочення працівників в зв'язку з ліквідацією, яке не містило інформації про терміни проведення звільнень, а також не містило ніякого обґрунтування, чому звільнення повинно одночасно торкнутися всіх працівників, бо ліквідація банку - довготривалий процес. Так, стаття 88 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить норму, відповідно до якої процедура ліквідації банку повинна бути завершена не пізніше трьох років з дня відкликання банківської ліцензії. Національний банк України має право продовжувати процедуру ліквідації банків на термін до одного року, а системоутворюючих банків - на термін до двох років. Тобто одночасне звільнення всіх працівників лише на підставі факту відкликання банківської ліцензії (а тим більше за відсутності відповідного рішення господарського суду) є необгрунтованими і незаконними.

Крім того, Ліквідатор повністю проігнорував вимогу закону про обов'язковість проведення з Профспілкою консультацій про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Таким чином, є всі підстави стверджувати, що звільнення працівників без завчасних (за три місяці) консультацій з Профспілкою - незаконні як такі.

У відповідності з Довідкою про середню заробітну плату вих. №02-15/1-433 від 05.11. середньоденний розмір заробітної платні позивача складає 78 (сімдесят вісім) грн. 65 коп. Таким чином, станом на 03.12.2010 р. розмір неодержаної заробітної плати за час вимушеного прогулу складає: 28(кількість календарних днів з моменту звільнення)*78,65= 2202,20 грн.

В ході розгляду справи позивач змінив підстави свого позову шляхом його доповнення.

На додаток до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заявив про те, що звільняючи позивача, Ліквідатор посилався на те, що проводиться ліквідація, а тому у Банка нібито не було потреби в праці юриста. Тим не менш, приблизно за тиждень до його звільнення до Банку де-факто був запрошений працювати новий юрист ОСОБА_3 Позивач вживає вираз де-факто, тому що де-юре (наскільки йому відомо) ОСОБА_3 працює не за трудовим договором, а надає Банку юридичні послуги за цивільно-правовим договором. Але сам той факт, що, звільнивши позивача, Ліквідатор почав користуватися послугами іншого юриста, яскраво свідчить про необґрунтованість його звільнення, оскільки цим підтверджується, що у Банка була і залишається потреба в юридичних кадрах. Аналогічною є і ситуація з іншим юристом Банка - ОСОБА_17, яка також надає Банку юридичні послуги на підставі цивільно-правового

Таким чином, розриваючи трудові договори з одними працівниками і паралельно укладаючи замість них цивільно-правові договори про надання аналогічних послуг з іншими особами, Ліквідатор порушує закріплене Конституцією України право про працю і гарантований нею захист від незаконного звільнення.

В судовому засідання позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що заперечуючи проти позову відповідач, зокрема, стверджує, що на момент звільнення позивача з ПАТ «ЗЕМБАНК»Первинна професійна спілка «Профспілка працівників ПАТ «ЗЕМБАНК»фактично перестала існувати: в складі Профспілкового комітету (який, власне, і повинен був надавати згоду на його звільнення) не було достатньої кількості членів, крім того в Профспілці фактично не було інших членів. Відповідно, Ліквідатор ПАТ «ЗЕМБАНК»вважав керівні органи Профспілки неправомочними, а тому виходив з того, що звертатися за отриманням згоди на моє звільнення до Профспілки є недоречним.

Вважає таку позицію ПАТ «ЗЕМБАНК»необгрунтованою, такою, що не відповідає обставинами справи, виходячи з наступного.

По-перше, ще 04.08.2011 Профспілка зверталася до Ліквідатора ПАТ «ЗЕМБАНК»ОСОБА_2 (лист вх. №02-14/28/6 від 04.08.2010р.,в якому наголошувала на необхідності виконувати приписи чинного законодавства України, якими встановлені певні гарантії діяльності профспілок - зокрема, проводити консультації щодо запобігання звільненням або пом'якшення негативних наслідків таких звільнень.

Незважаючи на таке попередження з боку Профспілки, Ліквідатор, прямо порушуючи вимоги Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», без будь -яких консультацій з Профспілкою повідомив всіх працівників про наступне вивільнення - це прямо випливає з листа Ліквідатора до Профспілки (вих. №02-15/2170 від 06.08.2010 р.). З цього також випливає, що Ліквідатор не лише був обізнаний про існування Профспілки, а й визнавав її діяльність. Відповідно, правових підстав для не проведення консультацій з Профспілкою у Ліквідатора не було.

По-друге, Ліквідатор звертався до Профспілки з проханням надати списки членів Профспілки (лист вих. №02-15/2162 від 06.08.2010 р.. Список членів Профспілки був наданий того ж дня (лист вх. №02-14/2918 від 06.08.2010 р.). Ці працівники були прийняті до складу Профспілки у відповідності до рішення Загальних зборів Профспілки (Протокол №2 від 09.07.2010 р.).

Крім того, Профспілка додатково повідомляла Ліквідатора про прийняття в члени Профспілки інших осіб (лист вх. №02-16/215 від 26.08.2010 р.). Цим листом Ліквідатор був також поінформований, що Загальними зборами Профспілки були обрані до складу Профспілкового комітету ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які працювали в ПАТ «ЗЕМБАНК»до 25.10.2010.

Таким чином, на момент, коли Ліквідатор повинен був звернутися з поданням до Профспілки про звільнення позивача (згідно ст. 43 Кодексу законів про працю України профспілка має розглянути подання в п'ятнадцятиденний строк) Профспілковий комітет був повноважним - в його складі були три особи.

Крім того, Ліквідатор 13.10.2010 звертався до Профспілки з поданням про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (лист вих. №02-16/244 від 13.10.2010 р.). З метою уникнення будь-яких нарікань на непрозорість прийняття Профспілковим комітетом рішення стосовно зазначеного подання до участі в його засіданні були запрошені як сам Ліквідатор, так і начальник відділу кадрів та начальник відділу банківської безпеки (лист вх. №02-16/247 від 20.10.2010 р.). При цьому, при прийнятті рішення стосовно притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності він заявив про самовідвід - відповідне рішення ухвалювали інші члени Профспілкового комітету ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується листом - відповіддю (лист вх. №02-16/250 від 27.10.2010 р.). Відповідно, посилання на заангажованість Профспілкового комітету є недоречними.

Також, позивач вважає за необхідне повідомити, що станом на 05.11.2010 (дату його звільнення) членами Профспілки окрім нього були ще п'ять осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Крім того, ще два працівника, які також були членами Профспілки були незаконно звільнені Ліквідатором - це ОСОБА_11 та ОСОБА_12 На той вже розпочалися судові процеси за їх позовами до ПАТ «ЗЕМБАНК»про поновлення на роботі. Таким чином, Ліквідатор не міг не усвідомлювати, що в Профспілковий комітет замість звільнених з 26.10.2010 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можуть бути обрані інші особи з числа членів Профспілки.

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 написали заяву про вихід з Профспілки лише наприкінці липня - на початку серпня 2011 року. Показово, що вказані працівники написали свої заяви (текст яких повністю збігається) протягом лише одного робочого тижня і це при тому, що за рік існування Профспілки жодний працівник не заявив про своє бажання покинути її лави. Також показово, що вказані працівники написані заяви надали чомусь Ліквідатору, який відправив їх на адресу Профспілки.

Обставини написання цих заяв дають підстави вважати, що на працівників чинився певний тиск.

Вказані факти переконливо свідчать, що Ліквідатор свідомо і грубо порушив приписи чинного законодавства, оскільки не виконав прямий припис закону - не звернувся до Профспілки з поданням про його звільнення, а провів це звільнення без згоди Профспілки.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу по день винесення рішення, враховуючи його заробітну плату, як ген.директора в ПАТ «Сольді»с 18.05.2011 р., стягнувши з відповідача остаточну суму 26207, 95 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, надавши письмові заперечення.

Так, постановою НБУ №375 від 30.07.2010 р. у ПАТ «Земельний банк»від кликано банківську ліцензію і розпочато повну ліквідацію останнього. Банківсь ку діяльність припинено.

Відповідно до цього відпала потреба у працівниках банку згідно штатного розкладу, що діяв до початку ліквідації організації відповідача.

Згідно п.1 ч. 1 ст.. 40-1 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним ор ганом у випадку повної ліквідації організації. При цьому ст. ст. 43, 43-1 Кодексу надають власнику право звільнити працівника за даною підставою без попере дньої на те згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої він є.

Ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяль ності»передбачає звернення власника до виборного органу первинної профспіл кової організації, членом якої є працівник лише у випадках, передбачених зако нодавством про працю,

Як вбачається з вищезазначених статей КЗпП України, такі випадки стосо вно трудових правовідносин з ОСОБА_1 законом не передбачені.

Крім цього, згідно ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»рішення виборного органу первинної профспілкової орга нізації є колегіальним, засідання його є з участю працівника, щодо якого надійш ло подання власника на предмет надання згоди на звільнення.

У відповідності до п. 9.7. статуту первинної профспілки ПАТ «Земельний банк», створеної ОСОБА_1 в очікуванні ймовірного рішення НБУ про лі квідацію банку, профком ПАТ «Земельний банк»є правоздатним лише за умови наявності двох його членів, що не суперечить юридичним уявленням про колегі альність органів такого характеру.

До складу профкому обрано, як вбачається з протоколу установчих зборів №1 від 23.06.2010 р. громадян ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_14, у той час працівників організації відповідача.

Згідно ст. 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії ді яльності»членами профспілкової організації можуть бути лише її працівники.

Як на день попередження позивача про звільнення, так і на день його зві льнення (05.11.2010 р.) громадяни ОСОБА_13, ОСОБА_14 у банку вже не працювали.

Профком, що складається з однієї особи, не є правоздатним, як зазначалось вище. До того ж, одноособове вирішення цією особою (позивачем) питань щодо себе не є юридично коректним з огляду на вищезазначені норми права.

До будь-яких територіальних об'єднань спірна профспілка не входила.

Це також свідчить про помилковість позиції позивача відносно неправомі рності його звільнення з огляду на відсутність звернення позивача щодо спірного питання до профкому.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він займав посаду юрисконсульта ПАТ «Земельний банк» не маючи вищої юридичної освіти, всу переч кваліфікаційним вимогам, викладеним у відповідній посадовій інструкції, а тому незаконно.

Не зважаючи на це ОСОБА_1 просить суд поновити його на посаду, яку він не мав і не має права займати.

Можливі ж посилання позивача на наявність у нього якогось пріоритетного права для залишення на роботі - за наявності зазначених обставин виглядали б безпідставними.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши в судовому засіданні докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом достовірно встановлено, що відповідно до наказу від 31.08.2010 року №10-Л ліквідатора ПАТ «Земельний банк»ОСОБА_2, начальнику відділу по роботі з персоналом ОСОБА_15 наказано попередити працівників банку про майбутнє вивільнення 05 листопада 2010 року у зв»язку з ліквідацією банку, а саме у зв»язку зі скороченням наступних посад: Заступника Голови Правління- 1од., юрисконсульта юридичного відділу - 1 од./ а.с. 31/

З даним наказом ОСОБА_16 ознайомлений 31.08.2010 р.

31.08.2010 року ОСОБА_1 вручено попередження про наступне вивільнення, з яким він ознайомився та зробив запис з проханням врахувати при вивільненні вимоги ст.42, 49-4, 252 КЗпП України/ а.с. 32/

Відповідно до наказу від 03.11.2010 року №178-к ОСОБА_1, юрисконсульта юридичного відділу, 05 листопада 2010 року звільнено у зв»язку з ліквідацією банку, п.1 ст. 40 КЗпП України/а.с. 4, 137/

ОСОБА_1 було зроблено запис про те, що він вважає наказ незаконним, оскільки не дотримуються вимоги законодавства про працю та порушуються гарантії діяльності профспілок.

Постановою НБУ №375 від 30.07.2010 р. у ПАТ «Земельний банк»від кликано банківську ліцензію і призначено ліквідатора ПАТ «Земельний банк»та ініційовано процедуру ліквідації./ ас. 97-102/

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідації, організації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Суд, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суд при розгляді спору про поновлення на роботі зобов»язаний перевірити про завчасне сповіщення виборного органу первинної профспілкової організації про звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного характеру ( ч.3 ст. 22 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».)

Згідно вказаної статті, у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

У відповідності з рішенням Установчих зборів (протокол №1 від 23.06.2010) первинної професійної спілки «Профспілка працівників ПАТ «ЗЕМБАНК»позивача обрано Головою Профспілкового Комітету Профспілки. У відповідності до положень п. 8.2. Статуту Профспілки (легалізований Харківським міським Управлінням юстиції 23.07.2010, наказ №246/04-03) виборними органами Профспілки є Профспілковий Комітет та Ревізійна комісія./ ас.5-16/

Судом встановлено, що перед звільненням позивачу не була запропонована інша робота, повної ліквідації ПАТ «Зембанк»не відбулось навіть до 04.11.2011 року, тобто на протязі року з дня звільнення позивача, на підприємстві продовжують працювати 16 осіб, що підтверджується штатним розписом ПАТ «Зембанк» / а.с. 131/

При зазначеному, суд погоджується з обґрунтуванням незаконного звільнення позивача, саме: суду не надано доказів належного повідомлення комітету первинної профспілкової організації підприємства, Головою якої є позивач, про заплановане та фактичне вивільнення працівника, до відому державну службу зайнятості не доведено.

Крім того, Ліквідатор не виконав вимогу закону про обов'язковість проведення з Профспілкою консультацій про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення вимог трудового законодавства при звільненні позивача, у зв»язку з чим позовні вимоги в частині поновлення на роботі є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

При встановленні факту наявності порушеного права,суд зобов”язаний поновити зазначене порушене чи оспорюване право.

Згідно ч.1ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж як за один рік.

Суд, стягує з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, враховуючи, що заява про поновлення на роботі розглядалась більш як рік не з вини працівника, що відповідає вимогам ч.2 ст. 235 КЗпП України.

Обчислення розміру середньої заробітної плати проводиться у відповідності до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Пунктом 2 розділу ІІ зазначеного порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні2 календарні місяці роботи, що передують події з якою повязана відповідна оплата.

У відповідності до пункту 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин,а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені середнім заробітком.

Згідно довідки про середню заробітну плату,середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 78, 65 грн. /ас.18/

При обчисленні судом враховується, що ОСОБА_1 з 18.05.2011 р. працює в ПАТ «Сольді»з середньомісячним окладом 218, 48 грн,/ а.с.103/

Відповідно до ч. 3 ст.88 ЦПК України, враховуючи, що позивач, на користь якого ухвалене рішення, звільнено від сплати судового збору, суд присуджує з відповідача в дохід держави судові витрати, пропорційно до задоволеної частини вимог позивача.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України рішення, в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за 1 місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, 367 ЦПК України, ст.ст. 40, 235 КЗпП України, Закону України «Про Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати наказ №178-К від 03.11.2010 року ПАТ «Земельний банк»незаконним та поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта юридичного відділу ПАТ «Земельний банк».

Стягнути з ПАТ «Земельний банк»/ код 19358721/ на користь ОСОБА_1 суму заробітної плати за час вимушеного прогулу 26207 грн. 95 коп.

Стягнути з ПАТ «Земельний банк»на користь держави судовий збір в розмірі 262, 08 грн.

Рішення в частини поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за 1 місяць, виходячи з середньоденної заробітної плати 78,65 грн. - підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Київського районного суду м. Харкова апеляційної скарги.

Особи, які, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя