Ухвала суду № 19402214, 03.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2895/11

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача (апелянта) - Загородній Ю.С., Грушанська Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш" до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000112300 від 06.06.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток у сумі 37769 грн., що складає авансовий внесок з податку на прибуток за І півріччя 2010 року та штрафних фінансових санкцій на суму 9442 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року позовні вимоги ПАТ "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш" були задоволенні в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000112300 від 06.06.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток у сумі 37769 грн., що складає авансовий внесок з податку на прибуток за І півріччя 2010 року та штрафних фінансових санкцій на суму 9442 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову.

Мотивуючи доводи апеляційної інстанції, відповідач зазначає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права та неповністю з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи.

Письмових заперечень на доводи апеляційної скарги позивачем надіслано не було. Водночас, 04.10.2011 року від ПАТ "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш" надійшла заява про розгляд даної справи за відсутності представника останнього.

Представники ж Гайсинської МДПІ в судовому засіданні доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримали в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників судового засідання, які з'явились на визначену дату, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Гайсинської МДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш" зареєстровано як юридичну особу 04.03.2011 року Гайсинської районною державною адміністрацією, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію № 281251.

Основним видом діяльності підприємства за КВЕД є діяльність автомобільного вантажного транспорту, оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним.

29.04.2011 року на підставі направлень від № 256, 257, 258, 258/1, виданих Гайсинською міжрайонною державною податкової інспекцією, державними податковими ревізорами інспекторами, була проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш" з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 року.

Наслідки перевірки знайшли своє відображення в акті від 31.05.2011 року № 544/2300/20093529 та довідці з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум авансових внесків нарахованих на суму дивідендів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Як вбачається із змісту вказаного акту, в ході проведення перевірки податковим органом було виявлено ряд допущених позивачем порушень, зокрема:

пунктом 1 розділу 4 акту перевірки, зафіксовано порушення п.22.4 ст.22 , п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334,94-ВР, в результаті чого ПАТ "Гайсинське СТП "Агромаш" занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 2491 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року - 2491,00 грн.

пунктом 2 розділу 4 акту перевірки, зафіксовано порушення п.п. 7.8.2, п. 7.8, ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням вимог ст.30 Закону України від 17.09.08 № 514-УІ "Про акціонерні товариства" (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 2154-УІ "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Законом України від 03.12.2010 року № 2774-VI "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році", в результаті чого ПАТ "Гайсинське СТП "Агромаш" не нараховано та не сплачено до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток за І півріччя 2010 року в сумі 37769,00 грн., нарахований на суму дивідендів, призначених для виплати за 2009 рік.

На підставі висновків податкового органу, викладених у п.п. 1, 2 акту перевірки від 31.05.2011 року № 544/2300/20093529, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року № 0000112300, яким підприємству було збільшено суму грошового зобовязання за основним платежем по податку на прибуток у розмірі 40260 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 10065 грн.

Так, відповідно до п.1 розділу 4 акту перевірки, позивачу було донараховано податок на прибуток в сумі 2491 грн. по декларації за 4 квартал 2010 року та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 25%, що складає 622,75 грн., які він повинен сплатити до бюджету. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається на разі з матеріалів справи, з вказаним позивач погодився та добровільно сплатив зазначену суму до бюджету. Даний факт також було підтверджено представником відповідача у судовому засідання суду першої інстанції.

Що ж стосується порушення, визначеного у п.2 розділу 4 акту перевірки стосовно не нарахування та несплати позивачем до бюджету авансового внеску з податку на прибуток за І півріччя 2010 року в сумі 37769 грн., який повинен був бути нарахований на суму дивідендів, призначених для виплати за 2009 рік, то зазначена сума була включена до податкового зобовязання позивача з нарахуванням штрафної фінансової санкції у розмірі 25%, що складає 9442,25 грн.

Не погоджуючись з вказаним та фактом донарахування податкового зобовязання у сумі 9442,25 грн., позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з вимогами щодо часткового скасування податкового повідомлення рішення в цій частині.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш", виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 0000112300 від 06.06.2011 року, прийняте Гайсинської МДПІ, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток в сумі 37769 грн., який складає авансовий внесок з податку на прибуток за І півріччя 2010 р. та застосована щодо цього штрафна фінансова санкція у сумі 9442 грн., ґрунтувалось на нормах законодавства, які відповідно до Рішення Конституційного Суду від 30.11.2010 року по справі № 1-47/2010 визнані неконституційними, що є підставою вважати висновки, викладені у акті перевірки, протиправними, а вказане податкове повідомлення-рішення, таким, що винесене на підставі неконституційних норм та підлягає скасуванню у відповідній частині.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією суду першої інстанції стосовно предмету розгляду даної справи та задоволення позовних вимог ПАТ "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш", виходячи з наступного.

Права органів державної податкової служби чітко регламентовані ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 (надалі - Податковий кодекс).

Відповідно до п.п. 75.1.2 вищезазначеного кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок регламентується ст. 77 Податкового Кодексу України. Пунктом 77.1 вказаної статті визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки у відповідності до п.п. 77.4 вказаної статті керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У відповідності до п. 77.8. ст. 77 Податкового кодексу України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до приписів п.83.1.ст 83 вищезазначеного кодексу, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 85.2. ст.85 передбачений обов'язок платника податків надавати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом перевірки податковим органом ПАТ "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш", окрім іншого, було також дотримання останнім законодавства в частині нарахування та сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів.

Відповідно до пункту 1.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Підпунктом 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 вказаного Закону України, визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

З огляду на зазначене вбачається, що передумовою для здійснення нарахування та сплати до бюджету суми авансового внеску є прийняття платником податку рішення про виплату дивідендів.

Згідно статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" право затвердження розподілу прибутку і збитків товариства, затвердження розміру річних дивідендів, належить виключно до компетенції загальних зборів товариства.

Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Гайсинське СТП "Агромаш" № 1 від 23.03.2010 р. було затверджено річний звіт та баланс товариства за 2009 р., яким було встановлено, що збиток підприємства у 2009 році становить 210,900 грн. Вирішено збитки товариства покривати за рахунок поточних надходжень. У зв'язку з цим дивіденди не було нараховано. В рядку 20 декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 р. не відображено сплаченого авансового внеску, нарахованого на суму дивідендів.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" внесені зміни до частини 2 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно до яких виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Згідно пункту 1 розділу VII Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 1 січня 2010 року, крім пункту 47 статті 6, статті 9, пунктів 62 і 64 статті 33, статей 62 і 82, пунктів 8-13 розділу VII "Прикінцеві положення", які застосовуються з дня його опублікування.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" був опублікований 30.04.2010 року, тобто, зміни до Закону України "Про акціонерні товариства" набрали чинності з 30.04.2010 року.

До внесення зазначених змін частиною 2 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" було передбачено, що виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

З аналізу зазначених норм вбачається, що до набрання чинності змін до частини 2 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", до 30.04.2010 року, виплата дивідендів акціонерними товариствами здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства. А відповідно з 30.04.2010 року законодавцем встановлено, що при виплаті дивідендів їх розмір не повинен бути менше 30 відсотків.

Таким чином, з огляду на положення раніше наведеного п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змісту якого вбачається, що авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає факту настання обовязку позивача зі сплати авансового внеску з огляду на відсутність доказів виплати дивідендів.

Окрім того, суд першої інстанції цілком обґрунтовано та правомірно звернув увагу на рішення Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі № 1-47/2010, яким положення статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України № 2154 "Про Державний бюджет України на 2010 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).

Також, суд першої інстанції з огляду на правовідносини, що є предметом розгляду в межах даної справи, мотивуючи власні доводи підставно послався на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Зокрема, останніми встановлено, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу України. Визначений цими статтями перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.

В свою чергу, ретельно проаналізувавши і співставивши положення Конституції України та Бюджетного Кодексу України, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо того, що Закон про Державний бюджет України, як правовий акт, зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, і стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий мотивувальної частини).

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач також не звернув уваги на ту обставину, що рішення загальних зборів, за наслідками прийняття яких на думку відповідача допущені порушення податкового законодавства, мало місце до прийняття закону "Про державний бюджет України на 2010 рік" та набрання ним чинності. Надаючи пояснення щодо викладених обставин, представник відповідача пояснив, що позивач повинен був скликати позачергові загальні збори акціонерів та привести рішення зборів у відповідність до прийнятого Закону, проте, норму Закону чи іншого нормативного акту, яким би передбачалися такі дії, представником наведено не було.

Таким чином, враховуючи викладені обставини та з огляду на здійснений аналіз чинних на момент виникнення правовідносин, що є предметом розгляду в межах даної справи, норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку про відсутність обов'язку у позивача щодо нарахування та сплати авансового внеску, оскільки вказані вимоги податкового органу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Викладені обставини свідчать також про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000112300 від 06.06.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток у сумі 37769 грн., що складає авансовий внесок з податку на прибуток за І півріччя 2010 року та штрафних фінансових санкцій на суму 9442 грн., як такого, що винесене відповідачем на підставі неконституційних норм.

З підстав вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Наведені ж Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області доводи апеляційної скарги не спростовують висновки Вінницького окружного адміністративного суду, а тому підстави для скасування постанови суду від 01.08.2011 року відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 та ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 08 листопада 2011 року .

Головуючий /підпис/ Залімський І. Г.

Судді/підпис/ Матохнюк Д.Б.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно:

секретар