Ухвала суду № 19402112, 26.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-2938/10/2470

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю. , Сапальової Т.В.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

апелянта - Жумиги О.А.

відповідача - Меренчука Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екодім" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екодім" до державної податкової інспекції у м.Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Екодім» звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівці, в якому з урахуванням нової редакції позовної заяви просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення форми “Р” №0000330350/0 від 03.09.2010 року на суму 143452,50 грн., №0000800232/0 від 03.09.2010 року на суму 114762,00 грн., №0000330350/1 від 16.09.2010 року на суму 143452,50 грн., №0000800232/1 від 16.09.2010 року на суму 114762,00 грн.

Позовні вимоги заявник мотивував протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки податковий орган здійснюючи планову виїзну перевірку, неналежно дослідив первинні документи ТОВ “Екодім” та дійшов хибних висновків про нікчемність правочинів укладених товариством. Як стверджував позивач, укладені договори з контрагентами ТОВ “Екодім” та ТОВ “Реалстрой”, ТОВ “М.Д.Т. Буд” є правомірними, оскільки недійсність цих правочинів прямо не встановлена ні законом, ні відповідною нормою права, ані рішенням суду.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 17.05.2011 року у задоволенні вказаного позову відмовив повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема апелянт - ТОВ “Екодім” наголошував на реальності здійснених ним господарських операцій, а відтак помилковості висновків суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.

Скаржник зауважує, що на момент здійснення господарських операцій з контрагентами - ТОВ “Реалстрой” та ТОВ “М.Д.Т. Буд”, останніми надані копії діючих свідоцтв про державну реєстрацію та діючого свідоцтва платника ПДВ.

Відтак, на час здійснення господарських операцій ТОВ “Екодім” не знали та не могли знати про імовірно протиправний характер дій контрагентів ТОВ “Реалстрой”, ТОВ “М.Д.Т. Буд”, а тому не зобовязані нести жодну фінансову відповідальність за наслідками договірних відносин, оскільки законодавчим актом України не передбачено фінансову відповідальність однієї особи за протиправні дії іншої особи.

Товариство звертає увагу суду на те, що несплата податків контрагентом ТОВ “Реалстрой”, ТОВ “М.Д.Т. Буд”, в тому числі внаслідок ухилення від сплати в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту платника податку.

Апелянт наголошує на тому, що сформований ним податковий кредит підтверджується відповідними податковими накладними, а наявність свідоцтва платника ПДВ в ТОВ “Реалстрой”, ТОВ “М.Д.Т. Буд” є додатковим доказом підставності створення податкового кредиту у платника податку.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача ДПІ у м.Чернівці проти задоволення апеляційної скарги та просив у її задоволенні відмовити. В обґрунтування своїх тверджень, представник відповідача суду пояснив, що працівниками відділу податкової міліції ДПІ у м. Чернівці проводилось відпрацювання засновників та посадових осіб ТОВ “М.Д.Т. Буд”, під час якого встановлено фіктивність підписів посадових осіб контрагентів апелянта - ТОВ “М.Т.Д. Буд” та ТОВ “Реалстрой”.

За таких обставин, надані для перевірки документи на придбання виконаних робіт не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обовязкового реквізиту справжнього підпису осіб, які дійсно уповноважені діяти від імені зазначених товариств.

Зазначені обставини, на думку представника податкового органу, свідчать про відсутність у ТОВ “Реалстрой”, ТОВ ВБК “М.Д.Т. Буд” адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по укладеному договору та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань.

Враховуючи викладене, апелянт наголошує на відсутності наміру у вищеназваних субєктів господарювання створення правових наслідків, що дає підстави стверджувати про фіктивність укладених угод.

Відтак, представник ДПІ у м.Чернівці посилається на відсутність у апелянта - ТОВ “Екодім” права на включення до складу валових витрат податкового кредиту вартості ТМЦ та виконаних робіт, отриманих від ТОВ ВБК “М.Д.Т. Буд” та ТОВ “Реалстрой”.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 травня 2008 року між ТОВ “Екодім” (покупець) та ТОВ ВКФ “М.Д.Т. Буд” (продавець) укладено договір, яким продавець зобовязується систематично постачати і передавати покупцю окремими партіями певний товар, а покупець зобовязується приймати товар.

20 серпня 2008 року було перераховано на рахунок ТОВ ВБК “М.Д.Т. Буд” кошти в сумі 95900,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1214.

20 серпня 2008 року було перераховано на рахунок ТОВ “Реалстрой” кошти в сумі 93600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1213.

1 жовтня 2008 року між ТОВ “Реалстрой” та ОСОБА_4 укладений трудовий договір, яким останній був прийнятий на роботу на посаду слюсаря-сантехніка для виконання робіт по монтажу внутрішніх санітарно-технічних мереж.

ТОВ “Реалстрой” та ОСОБА_4 склали акт про те, що останнім були виконанні роботи по монтажу внутрішніх санітарно-технічних мереж також сторони зазначили, що претензій одна до одної не мають.

1 жовтня 2008 року між ТОВ “Реалстрой” та ОСОБА_5 укладений трудовий договір, яким останній був прийнятий на роботу на посаду слюсаря-сантехніка для виконання робіт по монтажу внутрішніх санітарно-технічних мереж.

ТОВ “Реалстрой” та ОСОБА_5 склали акт про те, що останнім виконанні роботи по монтажу внутрішніх санітарно-технічних мереж також сторони зазначили, що претензій одна до одної не мають.

1 листопада 2008 року між ТОВ “Екодім” та ТОВ “Реалстрой” укладені договори субпідряду №01/11-08, №02/11-08, №03/11-08.

1 листопада 2008 року між ТОВ “Реалстрой” та ОСОБА_6 укладений трудовий договір, яким останній був прийнятий на роботу на посаду слюсаря-сантехніка для виконання робіт по монтажу внутрішніх санітарно-технічних мереж.

28 листопада 2008 року ТОВ “Екодім” перераховано на рахунок ТОВ “Реалстрой” кошти в сумі 80578,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1309.

28 листопада 2008 року перераховано на рахунок ТОВ ВБК “М.Д.Т. Буд” кошти в сумі 71752,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1307.

30 листопада 2008 року представником замовника ТОВ “Реалстрой” та працівником ОСОБА_6 складено акт про виконання робіт та зазначили, що сторони претензій одна до одної не мають.

30 листопада 2008 року ТОВ “Реалстрой” та ТОВ “Екодім” укладено акти про приймання виконаних підрядних робіт.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 21 серпня 2010 року ДПІ у м.Чернівці за наслідками проведеної перевірки складено акт №2651/23-2/33173580 про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Екодім” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлені порушення: вимог п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п 5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (із змінами та доповненнями) (далі Закон №334), у редакції Закону України від 22.05.1997 року підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 95635,00 грн., в тому числі за ІV кВ. 2008 року на 95635,00 грн.

А також порушення вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 76508,00 грн. в тому числі, за листопад 2008 року 61897,00 грн., за грудень 2008 року 14611,00 грн.(т.1 а.с. 23-41).

3 вересня 2010 року відповідачем ДПІ у м.Чернівці на підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000330350/0, яким визначено суму податкового зобовязання 143452,50 грн. в тому числі за основним платежем 95635,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 47817,50 грн.; №0000800232/0, яким визначено суму податкового зобовязання 114762,00 грн. в тому числі за основним платежем 76508,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 38254,00 грн.

Крім того, 16 вересня 2010 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000800232/1, яким визначено суму податкового зобовязання 114762,00 грн. в тому числі за основним платежем 76508,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 38254,00 грн.; №0000330350/1, яким визначено суму податкового зобовязання 143452,50 грн. в тому числі за основним платежем 95635,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 47817,50 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, ТОВ «Екодім» звернулось до суду першої інстанції з вимогою про їх скасування.

В свою чергу, суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що у спірних правовідносинах правомірність включення вартості ТМЦ і виконаних робіт до складу валових витрат та податкового кредиту повинно підтверджуватись визначеними законодавством засобами доказування, а саме первинними бухгалтерськими документами.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про недопустимість та недостовірність відомостей в первинних бухгалтерських документах апелянта ТОВ «Екодім», обовязковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, що дало підстави стверджувати про правомірність дій податкового органу при визначенні податкових зобовязань за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Взаємовідносини апелянта з постачальниками та включення сум за операціями до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства відбувалося до набрання чинності Податковим кодексом України, а тому до цих правовідносин застосовуються норми чинних на той час законодавчих актів Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість".

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З матеріалів справи досліджено, що в ході господарської діяльності скаржник формував валові витрати та податковий кредит на підставі укладених і наданих документів з контрагентами ТОВ ВБК «М.Д.Т.-Буд» та ТОВ «Реалстрой» керівниками, яких були (рахувались) ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Зокрема зазначеними документами є договори підряду, субпідряду, акти виконаних робіт Ф№КБ-3 та Ф№КБ-2в, видаткові накладні, податкові накладні, що містяться у матеріалах справи (т.1а.с.42-65,91-97,192-231).

Колегія суддів не заперечує наявність у апелянта наведених первинних документів, разом з тим, відповідно до статті 70 КАС України "Належність та допустимість доказів" належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Разом з тим суд апеляційної інстанції зауважує, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обовязкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

У разі підписання первинного документу не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

До того ж, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та валові витрати можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів/робіт/послуг, операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, ключове правове значення для формування податкового кредиту мають податкові накладні, які набули юридичної сили внаслідок їх підписання уповноваженою особою на основі дійсних первинних документів, складених на підтвердження реально вчиненої операції.

Окрім того, наявність первинних документів, оформлених за зовнішніми ознаками у відповідності до вимог закону, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з урахування податку на додану вартість, виключає можливість формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у разі підписання таких документів неуповноваженою особою або особою, яка підробила підпис керівника підприємства.

Отже, належний підпис посадової особи платника податків є обовязковою передумовою для отримання податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення витрат до складу валових витрат.

Водночас, з наявних у справі матеріалів досліджено, що апелянтом під час перевірки так і в процесі розгляду даної справи у суді першої інстанції, надано документи в яких зазначено реквізити, від імені керівників контрагентів, які не відповідають дійсності, а також не дотримано порядок складення цих документів, що обумовлено вимогами ст.9 Закону №996 та Положення №88.

А саме в цих документах зазначено особисті підписи керівників за допомогою яких їх не можна ідентифікувати, що є основною вимогою цих норм.

Зазначене підтверджується поясненнями ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які отримані правоохоронними органами Республіки Узбекистан, де останні пояснили, що ніякого відношення не мають до створення і діяльності ТОВ ВБК «М.Д.Т.-Буд» та ТОВ «Реалстрой», а також ніколи не підписували ніяких документів стосовно діяльності цих субєктів господарювання (т.1а.с.88-90).

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявні у справі бухгалтерські документи складені і підписані не директорами контрагентів апелянта, що дає підстави стверджувати про відсутність юридичної сили останніх, та як наслідок безпідставного включення ТОВ “Екодім” до бухгалтерського обліку видаткові і податкові накладні акти виконаних робіт Ф№КБ-3 та Ф№КБ-2в, що є неприпустимим виходячи з вимог п.2.15 та п.2.16 Положення №88, а саме приймати такі документи до виконання.

З огляду на зазначене, надані апелянтом документи не можуть слугувати доказами правомірного формування валових витрат та податкового кредиту, правомірність віднесення до складу якого операцій з контрагентами ТОВ “Екодім” є предметом дослідження в даній справі.

Предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та віднесення сум до складу валових витрат.

Колегія суддів зауважує, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ “Екодім”, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Чернівецький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екодім" залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 31 жовтня 2011 року .

Головуючий <Список >Смілянець Е. С.

Судді< Список >Сторчак В. Ю.

< Список >Сапальова Т.В.