Ухвала суду № 19401498, 19.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/3548/11

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю. , Сапальової Т.В.

при секретарі: Пачевській А.П.

за участю представників сторін:

апелянта - Пятковського А.М.

позивача - Шеломкова В.А., Бабіча О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністартивного суду від 30.03.2011 року у справі за адміністративним позовом міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2011 року міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" (даліМКП "Хмельницьктеплокомуненерго") звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому (надалі ДПІ у м.Хмельницькому), в якому, просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0005662301/0/9642 від 27.12.2010 року, №0005662301/1/62 від 17.01.2011 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 30.03.2011 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

14.10.2011 року до суду надійшли письмові заперечення МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" за №4694/02 від 07.10.2011 року, в яких підприємство посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції, просить суд залишити апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, окремо наголосивши на тому, що операції з перерахування субвенцій з державного бюджету, які призначаються для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуг з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, не є оплатою вартості поставлених послуг, а відтак такі субвенції згідно з діючим законодавством не є обєктом оподаткування на додану вартість.

Неврахування судом першої інстанції зазначеного факту, на думку скаржника, слугувало підставою для постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення, що підлягає скасуванню враховуючи приписи ст.159 КАС України.

Представник позивача - МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" проти задоволення апеляційної скарги заперечив з підстав правомірності та мотивованості висновків суду першої інстанції, у звязку з чим просив суд апеляційну скаргу ДПІ у м.Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.03.2011 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та зясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м.Хмельницькому проведена позапланова виїзна перевірка МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.12.2010 року №12838\23-5\03356571, з якого встановлено методику, яка використана податковим органом при розрахунку частки операцій, які не є об"єктом оподаткування з урахуванням отриманих позивачем субвенцій і визначено заниження ПДВ: за грудень 2007 року на суму 479317 гривень; за липень 2008 року на суму 638798 гривень; за жовтень 2009 року на суму 463854 гривень.

На підставі акту податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005662301/0/9642 від 27.12.2010 року та № 0005662301/1/62 від 17.01.2011 року за встановлене порушення п.п.7.2.8 п.7.2. п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено суму грошового зобов"язання за основним зобов"язанням - 1581969 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 790985 гривень.

Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин" не дає право податковому органу визначати відсоткове співвідношення податкового зобов"язання платнику, застосовуючи власну методику.

Крім того суд першої інстанції зауважував, що отримання позивачем субвенцій не може розглядатися, як окрема операція, адже вони фактично відшкодовують збитки позивача, отримані в результаті виробництва і продажу теплової енергії за регульованим тарифом і вони (субвенції) повністю використані при виробництві теплової енергії, тому суми податку правомірно включаються у цьому випадку до податкового кредиту. Вартість поставки виробленої енергії підлягає оподаткуванню податком на додану вартість незалежно від того за рахунок яких джерел вона компенсується. Базою оподаткування таких поставок є затвержений органом місцевого самоврядування тариф, а отримані субвенції є лише часткою плати за ці послуги в межах регульованого тарифу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як досліджено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" є субєктом господарської діяльності, який надає житлово-комунальні послуги першої та другої груп, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що у звязку з необхідністю покриття понесених МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" витрат на надання населенню послуг з теплопостачання та відшкодування збитків підприємства, які є різницею між встановленим для позивача органами місцевого самоврядування тарифом та собівартістю збуту теплоенергії, підприємству була надана субвенція.

Згідно зі ст.53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, визначених пунктом 41 статті 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Перерахування зазначеної субвенції може здійснюватися також за рахунок погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, яка була реструктуризована, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Міністерством фінансів України фінансової допомоги Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 року № 510 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення народного господарства і населення електричною і тепловою енергією в осінньо-зимовий період 1994/95 року".

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №193 затверджено Порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

У відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з вимогами пп.7.4.2, 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

У разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно з п.1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" продаж послуг (робіт) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт).

Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у тому числі, промислової власності.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", обєктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робот, послуг) на митній території України, а тому поставка підприємством платником податку теплової енергії за регульованим тарифом є оподатковуваною операцією.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок а додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

При цьому, відповідно до п.1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, відповідно до п.п.1.20.5 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що отримані позивачем дотації, призначені для покриття збитків підприємств у зв'язку з державним регулюванням цін і тарифів, є неоплатними і не пов'язані з компенсацією населенню вартості проданих послуг.

Перерахування бюджетних дотацій здійснювалося для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань, якими його наділила Держава, а тому бюджетні дотації не є продажем товарів (робіт, послуг).

Отже, нарахування, яке проведено податковим органом на підставі факту надання послуг іншим покупцям (споживачам), не мають жодного відношення до факту придбання позивачем відповідних товарів (робіт, послуг).

Чинним законодавством не встановлено яких-небудь винятків з передбаченого п.п.7.4 і 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю дотацій з бюджету на покриття збитків.

Листом від 23.03.2009р. за № 2568/6/16-1515-06 Державна податкова адміністрація України роз`яснила, що формування податкового кредиту при проведенні розрахунків з постачальниками за рахунок субвенцій з державного бюджету, призначених для погашення заборгованості минулих років в різниці в тарифах на теплову та електроенергію, платником повинно здійснюватися з урахуванням долі використаних оплачених товарів /послуг/ в оподатковуваних операціях, а не в залежності від джерела надходження коштів за поставлені товари /послуги/.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вартість поставки виробленої енергії підлягає оподаткуванню податком на додану вартість незалежно від того, за рахунок яких джерел вона компенсується. Базою оподаткування таких поставок є затверджений органами місцевої влади чи органами місцевого самоврядування тариф. А одержувані субсидії є лише часткою плати за ці послуги в межах регульованого тарифу.

Колегія суддів вважає також безпідставним посилання скаржника на п.3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки отримані позивачем дотації не є виплатами (дотаціями, субвенціями, іншими грошовими виплатами) позивачем фізичним особам.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністартивного суду від 30.03.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24 жовтня 2011 року .

Головуючий <Список >Смілянець Е. С.

Судді< Список >Сторчак В. Ю.

< Список >Сапальова Т.В.