Ухвала суду № 19399877, 13.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 р.Справа № 2а-11518/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжинірінг-Постач" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2011р. по справі№2а-11518/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжинірінг-Постач"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецінжинірінг-Постач” звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсними податкові повідомлення - рішення відповідача, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 09.09.2010р. № 0000290700/0 та 09.09.2010 року № 0000280700/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.11 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою, подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.11 скасувати та прийняти нове судове рішення, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти скарги заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що19.08.2010р. ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка ТОВ “Спецінжинірінг-Постач) (ідентифікаційний код -32869796) з питання достовірності заявленої в декларації з ПДВ за червень 2010р. суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до акту від 19.08.2010р. №2095/07-004/32869796 перевіркою встановлено порушення:

- невикористання права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009р. в сумі 34.438,00грн., за лютий 2010р. в сумі 2.849,00грн., за березень 2010р. в сумі 831,00грн., за квітень 2010р. в сумі 457,00грн. і врахування цих сум в декларації з ПДВ за червень 2010р.;

- завищення залишку від'ємного значення з ПДВ попередніх звітних податкових періодів в сумі 273.389,00грн., яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту за періоди 01.05.2009р.-31.10.2010р.;

- безпідставне збільшення податкового кредиту з ПДВ травня 2010р. за взаємовідносинами з ПП “Вакоресурс” на суму податку в розмірі 44.351,00грн., оскільки ці відносини відбувались за нікчемним правочином, що суперечить ст.ст.215, 216. 228 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”;

- віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ травня 2010р. суми податку в розмірі 1.991,73грн., яка не підтверджена податковими накладними або іншими документами, які в силу закону України “Про ПДВ”дають право на збільшення податкового кредиту;

- безпідставне збільшення податкового кредиту з ПДВ червня 2010р. за взаємовідносинами з ПП “Мега-Лугкомплект-В” на суму податку в розмірі 8.708,10грн., оскільки ці відносини відбувались за нікчемним правочином, що суперечить ст.ст.215, 216. 228 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”;

- безпідставне збільшення податкового кредиту з ПДВ червня 2010р. за взаємовідносинами з ПФ “Ультра-брайт”на суму податку в розмірі 38.148,08грн., оскільки ці відносини відбувались за нікчемним правочином, що суперечить ст.ст.215, 216. 228 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”;

- безпідставне збільшення податкового кредиту з ПДВ червня 2010р. за взаємовідносинами з ПП “Міромаркет-07”на суму податку в розмірі 41.444,39грн., оскільки ці відносини відбувались за нікчемним правочином, що суперечить ст.ст.215, 216. 228 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”;

- безпідставне збільшення податкового кредиту з ПДВ червня 2010р. на суму 88.300,57грн. за податковими накладними, які оформлені з порушенням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”.

На підставі акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова 09.09.2010р. винесено податкове повідомлення - рішення №0000290700/0 про визначення суми податкового зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 24.064,00грн. (основний платіж - 18.511,00грн.; штраф - 5.553,00грн.) та податкове повідомлення-рішення №0000280700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 319.414,00грн. (а.с.26,27).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у відповідній редакції) встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу вищезазначених положень Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно до п.п. “а”п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про ПДВ”(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетному відшкодуванню підлягає частина розрахованого за правилами п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього закону від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

При цьому, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.08.2008р. між позивачем, ТОВ “Спецінжинірінг - Постач” (в якості покупця) та ПП “Мега-Лугкомплект-В” (в якості продавця) було укладено договір №ДГ-08/08/08-01, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей.

21.04.2010р. між позивачем, ТОВ “Спецінжинірінг-Постач” (в якості покупця) та ПП “Вакоресурс”(в якості продавця) було укладено договір №П-21/04, предметом якого є поставка будівельних матеріалів.

Відповідно до витратної накладної від 20.03.2009р. №РН-20-03-09-06 між ПП “Міромаркет-07”(в якості постачальника) та ТОВ “Спецінжинірінг-Постач” (в якості покупця) мала відбутись поставка товару (бетоніт МАХВОRЕ НDD, полімер рідкий ROD ЕАZY, полімер порошковий РОLY РАС R).

06.07.2009р. між позивачем, ТОВ “Спецінжинірінг-Постач” (в якості покупця) та ПП “Торгово-посередницька фірма “Ультра Брайт”(в якості продавця) було укладено договір №П-6/7, предметом якого є поставка будівельних матеріалів.

Відповідно до витратної накладної від 30.11.2009р. №РН-30-11-09-05 між ПП ТПФ “Ультра Брайт” (в якості постачальника) та ТОВ “Спецінжинірінг-Постач”(в якості покупця) мала відбутись поставка товару (щит опалубки, суміш бетонна В-3,15, суміш бетонна В15, муфта терморезисторна, труба ПЕ 100, кріплення трубопроводів, труба ПВХ), згідно з витратною накладною від 09.07.2008р. №РН-09-07-09-06 між ПП ТПФ “Ультра Брайт” (в якості постачальника) та ТОВ “Спецінжинірінг-Постач”(в якості покупця) мала відбутись поставка товару (гелевий згущувач, біополімерна суспензія, щити опалубки, щебінь, суміш асфальтобетонна, пісок, суміш бетонна, розчин кладочний, вапно хлорне, прокат стальний вуглецевий, електроди, грійник чугунний фланцевий, фланці).

Надаючи оцінку щодо реальності вищезазначених операцій, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано на вимогу суду документів, які підтверджували дійсне її здійснення та подальше використання відповідних товарів, а саме, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, посвідчення про відрядження працівників ТОВ “Спецінжинірінг-Постач”, фактичні дані про придбання матеріальних цінностей, оприбуткування товару, позивачем на вимогу суду першої інстанції не надано.

Колегія суддів не може прийняти до уваги товарно-транспортні накладні від 02.03.09, 09.07.09, 10.07.10, 02.04.09, оскільки доводів щодо обґрунтованості неподання цих доказів до суду першої інстанції апелянтом не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунки за цими господарськими операціями проводилися векселями.

Разом з тим, умови укладених між позивачем, ТОВ “Спецінжинірінг-Постач” та ПП “Вакоресурс”, ПП “Мега-Лугкомплекс-В”, ПП “ТПФ “Ультра - брайт”, ПП “Міромаркет-07” угодне передбачають можливість проведення вексельних розрахунків.

Таким чином, позивачем в ході розгляду справи не доведено здійснення оплати податку на додану вартість на користь постачальників товарів (робіт, послуг), що згідно з Законом України “Про ПДВ” зумовлює відсутність правових підстав для заявлення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Зазначені контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням, документів обов'язкової податкової звітності за наслідками проведення господарської діяльності до органів державної податкової служби України не подають, на запити податкових органів не відповідають.

Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи та обставини, встановлені на їх підставі в їх сукупності та взаємозв'язку, ненадання позивачем первинних документів, які б підтверджували її реальність, спрямованість на фактичні зміни, у відповідності до змісту здійсненого правочину, в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача, колегія суддів вважає, що відповідні угоди мають характер безтоварних..

При цьому, колегія суддів зазичає, що, якщо наведені у договорах товари фактично не поставлялися, то придбання таких товарів не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, а наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що угоди, укладена між позивачем та ПП «Мега-Лугкомплект-В», ПП ТПФ «Ультра-брайт», ПП «Міромаркет-07», ПП «Вакоресурс» порушують публічний порядок та відповідно є нікчемними.

Згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжинірінг-Постач" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2011р. по справі№2а-11518/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 14.07.2011 р.