Ухвала суду № 19399307, 04.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 р.Справа № 2а-2650/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2011р. по справі№2а-2650/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" <Список ><Текст >

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0001641522/0 від 29.10.2009 року, № 0001641522/1 від 27.11.2009 року, № 0001641522/2 від 16.12.2009 року, № 0001641522/3 від 01.03.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень був висновок проведеної перевірки щодо неврахування підприємством зменшення відємного значення ПДВ в сумі 931426,00грн., встановленого актом документальної перевірки від 26.01.2009 № 56/2311/34567376.

Позивач вважає, що такий висновок податкового органу суперечить законодавству, яким регулюється питання щодо порядку оформлення результатів перевірок та прийняття по ним рішень.

Ухвалою суду від 20.07.2010 року зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішення по справі № 2а-44335/09/2070.

Ухвалою суду від 01.12.2010 року поновлено провадження у справі у зв'язку з тим, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 року постанову по справі № 2а-44335/09/2070 залишено без змін.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені у письмовому запереченні, а саме: представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях рішеннях Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від № 0001641522/0 від 29.10.2009 року, № 0001641522/1 від 27.11.2009 року, № 0001641522/2 від 16.12.2009 року, № 0001641522/3 від 01.03.2010 року є обґрунтованими.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Чугуївською ОДПІ у Харківській області проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури".

Перевіркою встановлено, що підприємством не враховано зменшення відємного значення в сумі 931426,00грн., встановленого актом документальної перевірки від 26.01.2009 №56/2311/34567376 та камеральної перевірки за липень 2009р., при наданні декларації по податку на додану вартість за серпень 2009р., що призвело до завищення відємного значення в сумі 575870,00 грн. та заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 68965,00грн.

Таким чином, за результатами проведення камеральної перевірки встановлено завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за серпень 2009 року у сумі 575870 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 68965,00 грн., чим порушено п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Вказане відображено в акті про результати перевірки № 1198/1522/34567376 від 20.10.2009 року.

На підставі акта №1198/1522/34567376 від 20.10.2009 року начальником Чугуївською ОДПІ у Харківській області прийняті податкові повідомлення рішення № 0001641522/0 від 29.10.2009 року, № 0001641522/1 від 27.11.2009 року, № 0001641522/2 від 16.12.2009 року, № 0001641522/3 від 01.03.2010 року, якими визначено податкове зобовязання ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" з податку на додану вартість у сумі 82758 грн., у тому числі: за основним платежем 68965 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13793грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що вимоги Чугуївської ОДПІ у Харківській області щодо врахування підприємством позивача відомостей, вказаних в інших актах перевірок без прийняття органом державної податкової служби відповідного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість або про визначення податкового зобовязання з даного податку, є безпідставними, оскільки такий порядок не передбачений жодним законом України з питань оподаткування, який діяв на час виникнення спірних правовідносин. Даних про те, що за результатами перевірки, оформленими актом від 26.01.2009 №56/2311/34567376, податковим органом були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення, до суду не надано і ці обставини не заперечуються представником відповідача в судовому засіданні. Позивачем також підтверджується факт відсутності прийнятих рішень.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що є безпідставним висновок акта №256/1522/34567376 від 20.10.2009 про завищення ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" у декларації з ПДВ за серпень 2009 року відємного значення в сумі 575870,00 грн. та заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 68965,00 грн., що відбулось внаслідок неврахування зменшення відємного значення в сумі 931426,00грн., встановленого актом документальної перевірки від 26.01.2009 №56/2311/34567376 та камеральної перевірки за липень 2009р., при наданні декларації по податку на додану вартість за серпень 2009р.

Щодо висновку акта перевірки №1198/1522/34567376 від 20.10.2009 року про порушення ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Закону України “Про податок на додану вартість” суд першої інстанції зазначив, що з матеріалів справи не вбачається, що при проведенні перевірки були відсутні будь-які податкові накладні, перелічені в реєстрі отриманих податкових накладних за відповідний період, що податковий кредит був сформований не у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що були виявлені інші порушення порядку формування ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" податкового кредиту у відповідному періоді. Тобто, взагалі відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Закону України “Про податок на додану вартість”. Доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень рішень відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно з п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що вимоги Чугуївської ОДПІ у Харківській області щодо врахування підприємством позивача відомостей, вказаних в інших актах перевірок без прийняття органом державної податкової служби відповідного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість або про визначення податкового зобовязання з даного податку, є безпідставними, оскільки такий порядок не передбачений жодним законом України з питань оподаткування, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 25.08.2005р. за №925/11205, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, за своєю юридичною природою акт перевірки не є актом індивідуальної дії, висновки якого є обовязковими для платника податків, які повинні впливати на показники при оформленні декларацій (звітності) наступних податкових періодів.

Крім того, інформація акту перевірки служить підставою для прийняття керівником податкового органу рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкових повідомлень-рішень з зазначенням розміру самостійно розрахованих контролюючим органом податкових зобовязань встановлених відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001р. N253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003р. N247), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 6 липня 2001р. за N567/5758.

Даних про те, що за результатами перевірки, оформленими актом від 26.01.2009 №56/2311/34567376, податковим органом були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення, до суду не надано і ці обставини не заперечуються представником відповідача в судовому засіданні. Позивачем також підтверджується факт відсутності прийнятих рішень. Також дані обставини були предметом дослідження Харківським окружним адміністративним судом по справі № 2а-44335/09/2070, яким встановлено, що вимоги перевіряючих щодо не врахування підприємством відомостей, вказаних в інших актах перевірок без прийняття органом державної податкової служби відповідного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ або про визначення податкового зобов'язання по даному податку, є безпідставним, оскільки такий порядок не передбачений жодним законом України з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про безпідставність висновку акта №256/1522/34567376 від 20.10.2009 про завищення ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" у декларації з ПДВ за серпень 2009 року відємного значення в сумі 575870,00 грн. та заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 68965,00 грн., що відбулось внаслідок неврахування зменшення відємного значення в сумі 931426,00грн., встановленого актом документальної перевірки від 26.01.2009 №56/2311/34567376 та камеральної перевірки за липень 2009р., при наданні декларації по податку на додану вартість за серпень 2009р.

Щодо висновку акта перевірки №1198/1522/34567376 від 20.10.2009 року про порушення ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Закону України “Про податок на додану вартість”, суд першої інстанції правомірно вказав на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи не вбачається, що при проведенні перевірки були відсутні будь-які податкові накладні, перелічені в реєстрі отриманих податкових накладних за відповідний період, що податковий кредит був сформований не у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що були виявлені інші порушення порядку формування ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" податкового кредиту у відповідному періоді. Тобто, відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень рішень відповідачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від № 0001641522/0 від 29.10.2009 року, № 0001641522/1 від 27.11.2009 року, № 0001641522/2 від 16.12.2009 року, № 0001641522/3 від 01.03.2010 року, прийняті Чугуївською ОДПІ у Харківській області на підставі акта про результати перевірки №1198/1522/34567376 від 20.10.2009 року, не відповідають чинному законодавству України та вимогам ч.3 ст.2 КАС України. Тому позовні вимоги про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2011 року по справі№2а-2650/10/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2011р. по справі№2а-2650/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. <повний текст >