Ухвала суду № 19399231, 04.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 р.Справа № 2а-873/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Григор'євої Д.І.

Представник відповідача - Ламанова Т.В.

Представник позивача - Сімаков С.Г. < Секретар >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2011р. по справі №2а-873/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "МОБІКОМ" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "МОБІКОМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000621505/0 від 06.09.2010 року, №0000621505/1 від 28.09.2010 року та №0000621505/2 від 29.10.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведена перевірка податкової декларації за травень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мобіком" з питань взаємовідносин з ТОВ "ДОМ І К", якою встановлені порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах між вказаними підприємствами, та порушення п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". За результатами перевірки складений акт №5048/15-509/31940254 від 25.08.2010 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000621505/0 від 06.09.2010 року. За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Київському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення №№0000621505/1 від 28.09.2010 року та №0000621505/2 від 29.10.2010 року. Позивач зазначив, що акт перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова є необґрунтованим, оскільки висновок про нікчемність угоди та нереальність характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "ДОМ І К" не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наявністю первинної документації щодо угоди між позивачем та його контрагентом.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова, проти позову заперечував, від начальника податкової інспекції Сагайдак І.А. до суду надійшли письмові заперечення, в яких зазначено, що ТОВ Фірма "Мобіком" за результатами висновку акту перевірки №5048/15-509/31940254 від 25.08.2010 року завищило суму податкового кредиту за травень 2010 року на суму 103483,00 грн. Зазначені висновки зроблені на підставі співставлення податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, де встановлено, що податкова декларації ТОВ "ДОМ І К" за травень 2010 року прийнята зі статусом "не визнана як податкова звітність", та відповідно до розрахунку комунального податку за 1-й квартал 2010 року загальна кількість працюючих в ТОВ "ДОМ І К" складає 1 особу, розрахунок за 2-й квартал 2010 року вказаним підприємством не наданий. На думку відповідача, зазначене свідчить про відсутність реального настання правових наслідків укладеної угоди між ТОВ "ДОМ І К" та ТОВ Фірма "Мобіком" яка суперечить інтересам держави, суспільства, отже є нікчемною.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "МОБІКОМ" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Мобіком" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 25.03.2002 року, згідно свідоцтва серія А01 №082519, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова як платник податків, згідно довідки від 04.04.2002 року №2923 /Т.1, а.с. 213/.

Відповідно до Довідки № АА 313162 Головного управління статистики Харківської області від 03.12.2009 року, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мобіком" за КВЕД є монтаж та встановлення збірних конструкцій, діяльність у сфері інжинірингу, будівництво будівель, виробництво будівельних металевих виборів, монтаж металевих конструкцій /Т.1, а.с. 214/.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Мобіком" (код 31940254) з питань взаємовідносин з ТОВ "ДОМ І К" (код 339000040).

За результатами перевірки складений акт №5048/15-509/31940254 від 25.08.2010 року, яким встановлені порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах між ТОВ Фірми "Мобіком" та ТОВ "ДОМ І К"; п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищено суму податкового кредиту за травень 2010 року на 103483,00 грн., відповідно збільшена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 103483,00 грн. /Т.1, а.с. 66-69/.

За виявленими порушеннями начальником ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0000621505/0 від 06.09.2010 року на загальну суму 144876,20 грн., з яких 103483,00 грн. - за основним платежем, 41393,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями /Т.1, а.с. 75/.

Позивач не погодився з вказаним рішенням оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами оскарження якого ДПІ у Київському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення №0000621505/1 від 28.09.2010 року та №0000621505/2 від 29.10.2010 року /Т.1, а.с. 76-90/.

Оскільки рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги № 94/6/25-0115 від 05.01.2011 року /Т.1, а.с. 96-97/ отримано позивачем 09.01.2011 року, а до суду позивач з зазначеним позовом звернувся 01.02.2011 року, тобто у передбачений ч. 5 ст. 99 КАС України строк, у суду відсутні підстави для розгляду заяви позивача про поновлення строку звернення до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у відповідача були відсутні визначені діючим законодавством підстави для проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Фірми "Мобіком".

Факт укладання правочину між ТОВ Фірма "Мобіком" та ТОВ "ДОМ І К" та виконання його умов, а також, розрахунку по договору від 28.12.2010 року №2 між позивачем та ТОВ "ДОМ І К" підтверджується податковими накладними №272 від 31.05.2010 року на суму 134565,60 грн. (ПДВ - 22427,60 грн.), №273 від 31.05.2010 року на суму 486331,20 грн. (ПДВ - 81055,20 грн.) /Т.1, а.с.60-61/, актом звірки розрахунків /Т.1, а.с.62/, платіжними дорученнями /Т.1, а.с.46-59/, актами приймання виконаних робіт /Т.1, а.с.36-45/, довідкою вартості виконаних робіт /Т.1, а.с. 34-35/, довідкою щодо договірної ціни /Т.1, а.с. 10-11, 22/, кошторисом /Т.1, а.с.12-20, а.с. 25-33/, розрахунком витрат /Т.1, а.с.23-24/.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив про безпідставність висновків відповідача на наявність ознак нікчемності правочину, укладеного між ТОВ Фірмою "Мобіком" та ТОВ "ДОМ І К" в розумінні ч.1 ст.215 ЦК України, як наслідок, безпідставність посилання відповідачана порушення позивачем ч.1 ст.203, ст. 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, та п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо віднесення до податкового кредиту витрат ТОВ Фірми "Мобіком" по взаємовідносинам з ТОВ "ДОМ І К", які були понесені за нікчемними угодами, що в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень №0000621505/0 від 06.09.2010 року, №0000621505/1 від 28.09.2010 року та №0000621505/2 від 29.10.2010 року, а його заперечення ґрунтуються на невірному тлумаченні норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо підстав нікчемності правочинів та фактичних даних, що підтверджують таку нікчемність.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000621505/0 від 06.09.2010 року, №0000621505/1 від 28.09.2010 року та №0000621505/2 від 29.10.2010 року прийняті Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, підставою для проведення перевірки в акті перевірки визначено п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04 грудня 1990 року №509-XII.

Право на здійснення органами ДПІ перевірок, зокрема, документальних невиїзних, передбачено п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин. Вказаною нормою передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, конкретні випадки, в яких у податкового органу виникає право на проведення невиїзних та виїзних перевірок повинні бути встановлені в законі.

Як зазначено в акті перевірки №5048/15-509/31940254 від 25.08.2010 року, вид перевірки позивача визначено ДПІ у Київському районі м. Харкова як "документальна невиїзна", щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ "ДОМ І К".

Визначення "документальної невиїзної перевірки" міститься в п.1 ч.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якого документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Одночасно пунктом 5 ч.6 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, передбачено, що у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, органи ДПІ мають право на проведення позапланової виїзної перевірки, а не камеральної перевірки.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов'язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується виключно з дотриманням порядку, встановленого законом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що у відповідача були відсутні визначені діючим законодавством підстави для проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Фірми "Мобіком".

Щодо підстав для донарахування податку на додану вартість в сумі 103483,00 грн., та визначення штрафної (фінансової) санкції в сумі 41393,20 грн., про що винесені податкові повідомлення-рішення №0000621505/0 від 06.09.2010 року, №0000621505/1 від 28.09.2010 року та №0000621505/2 від 29.10.2010 року, судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що позивачем за результатами фінансово-господарської діяльності до ДПІ у Київському районі м. Харкова була подана податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року від 15.06.2010 року №9002070698.

У відповідності із наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166 “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання”, із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997р. за № 250/2054, ТОВ Фірма "Мобіком" до зазначеної декларації з ПДВ надано Додаток 5 “Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” за травень від 15.06.2010 року №9002070551.

В акті перевірки зазначено, що на виконання наказу ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 “Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" відомості, задекларовані підприємством у Додатку 5 співставленні з податковими зобов'язаннями та податковим кредитом в розрізі контрагентів /Т.1, а.с.67/.

До складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за травень 2010 року та додатку №5 ТОВ Фірма "Мобіком" включило суму ПДВ в розмірі 103482,80 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "ДОМ І К".

В ході проведення перевірки встановлені взаємовідносини позивача з ТОВ "ДОМ І К", а саме: надання послуг з монтажу фундаменту башти для ТОВ Фірми "Мобіком". Позивачем на лист ДПІ у Київському районі м. Харкова від 19.07.2010 року №15328/1015-515 надані письмові пояснення від 28.07.2010 року №47, яким зазначені в якості документального підтвердження розбіжностей по взаємовідносинам з ТОВ "ДОМ І К" - податкові накладні №272 від 31.05.2010 року на загальну суму 134565,60 грн. (ПДВ - 22427,60 грн.), та №273 від 31.05.2010 року на загальну суму 486331,20 грн. (ПДВ - 81055,20 грн.).

ДПІ у Київському районі м. Харкова нарахувало позивачу ПДВ, на підставі висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ, в сумі 103483,00 грн., посилаючись на систему співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а саме: ТОВ "ДОМ І К" лічиться на обліку у ДПІ Комінтернівського району м. Харкова, декларація по ПДВ за травень 2010 року станом на день складання акту №5048/15-509/31940254 від 25.08.2010 року не визнана як податкова звітність. Відповідно до розрахунку комунального податку за 1-й квартал 2010 року загальна кількість працюючих в ТОВ "ДОМ І К" складає 1 особу, розрахунок за 2й квартал 2010 року вказаним підприємством не наданий, тобто, розрахунок який включає в себе місяць травень 2010 року. Згідно останньої поданої декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2010 року у ТОВ "ДОМ І К" відсутні показники амортизаційних відрахувань, за даними додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2010 року балансова вартість основних засобів складає 112102,00 грн. /Т.1, а.с.68/.

Таким чином, відповідач зробив висновок, що правочини, вчинені у перевіряємому періоді між ТОВ Фірмою "Мобіком" та ТОВ "ДОМ І К" є нікчемними та про відсутність реального настання правових наслідків укладених угод між ТОВ Фірмою "Мобіком" та ТОВ "ДОМ І К".

На підставі зазначеного, відповідачем зроблено висновок про безпідставність віднесення позивачем ТОВ Фірми "Мобіком" до складу податкового кредиту за травень 2010 року податкових накладних отриманих від ТОВ "ДОМ І К" на суму ПДВ 103483 грн. /Т.1, а.с.60-61/.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, на момент здійснення господарських операцій та на момент перевірки контрагент позивача ТОВ "ДОМ І К" був платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва №29026226 від 30.01.2006 року, зареєстрованим відповідно до ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", та перебував на обліку у ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова, що встановлено в ході перевірки, та не заперечується сторонами.

Правовідносини щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість врегульовано Законом України “Про податок на додану вартість”, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Фірмою "Мобіком", який є замовником, та ТОВ "ДОМ І К", який є підрядником, укладений договір від 28.12.2009 року №2 /Т.1, а.с.7-8/ на виготовлення і фарбування металоконструкцій, улаштування фундаментів, монтаж металоконструкцій, з додатками № 2, №3 від 28.12.2009 року.

Зазначений договір, відповідно до його умов, є двостороннім договором, а саме договором підряду на виконання робіт.

Згідно з ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1,2 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України та ч.8 ст.181 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що договір підряду між ТОВ Фірми "Мобіком" та ТОВ "ДОМ І К" від 28.12.2010 року №2 у встановленому законом порядку недійсним визнаний не був.

Факт укладання даного правочину та виконання його умов підтверджується відповідними наявними в матеріалах справи та дослідженими судом у судовому засіданні доказами.

Так, з пояснень представника позивача Недоступ Г.Ю., яка є головним бухгалтером підприємства позивача, наданих у судовому засіданні суду першої інстанції, встановлено, та підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами, що ТОВ Фірма "Мобіком", та ТОВ "ДОМ І К" мають ліцензії з переліком робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, будівельної діяльності. Причиною укладення вказаного договору між ТОВ Фірмою "Мобіком" та ТОВ "ДОМ І К" стала відсутність у штаті позивача працівників, які можуть виготовити та улаштувати фундамент, оскільки ТОВ Фірма "Мобіком" не має необхідності тримати зазначених працівників, вони залучають до робіт інших субпідрядників.

Крім того, як свідчать матеріали справи, між ТОВ "НТЦ "Енергоз'язок" як замовником та ТОВ Фірмою "Мобіком" як підрядником укладений договор підряду №14/09 від 10.07.2009 року, з додатком №9 від 26.10.2009 року, предметом якого є розробка ПОР, прийняття участі в отриманні дозволу на будівництво, виготовлення і фарбування металоконструкцій башти та їхню доставку на місце монтажу, земляні роботи, улаштування фундаментів башти, монтаж металоконструкцій башти, та інше.

Також, між ТОВ "БК Флайбуд" як замовником та ТОВ Фірмою "Мобіком" як підрядником укладені ряд договорів підряду на виконання робіт, предметом яких є одержання дозволів на проведення робіт, закупівля металоконструкцій та інших матеріалів, транспортування металоконструкцій та інших матеріалів, будівельно-монтажні роботи відповідно до проектів, здача об'єкта будівництва замовнику - договори №11/10 від 18.02.2010 року, №10/10 від 22.02.2010 року, №9/10 від 18.02.2010 року, №2/10 від 18.02.2010 року.

Факт укладання даних правочинів та виконання їх умов, а також, розрахунків по договорам між ТОВ "БК Флайбуд", ТОВ "НТЦ "Енергоз'язок" з ТОВ Фірмою "Мобіком" незаперечується та підтверджується належними письмовими доказами - відповідними довідками щодо договірної ціни, календарними планами, переліком завдання, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання-передання виконаних робіт, переліком об'єктів, які надані позивачем до матеріалів справи.

Факт укладання правочину між ТОВ Фірма "Мобіком" та ТОВ "ДОМ І К" та виконання його умов, а також, розрахунку по договору від 28.12.2010 року №2 між позивачем та ТОВ "ДОМ І К" підтверджується податковими накладними №272 від 31.05.2010 року на суму 134565,60 грн. (ПДВ - 22427,60 грн.), №273 від 31.05.2010 року на суму 486331,20 грн. (ПДВ - 81055,20 грн.) /Т.1, а.с.60-61/, актом звірки розрахунків /Т.1, а.с.62/, платіжними дорученнями /Т.1, а.с.46-59/, актами приймання виконаних робіт /Т.1, а.с.36-45/, довідкою вартості виконаних робіт /Т.1, а.с. 34-35/, довідкою щодо договірної ціни /Т.1, а.с. 10-11, 22/, кошторисом /Т.1, а.с.12-20, а.с. 25-33/, розрахунком витрат /Т.1, а.с.23-24/.

Відповідно до абз.3 пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітнимподатковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Позивачем ТОВ Фірма "Мобіком" суми ПДВ за отримані послуги по договору підряду з ТОВ "ДОМ І К" включено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за травень 2010 року на суму 1103483,00 грн., згідно отриманих податкових накладних.

Податкові накладні, виписані ТОВ "ДОМ І К" відповідають вимогам п.п.7.2.1, п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

На час укладання та виконання договору ТОВ "ДОМ І К" зареєстровано як юридична особа, та є платником податку на додану вартість, що зазначено в акті перевірки, встановлено в ході розгляду справи, та не заперечується сторонами.

Таким чином, ТОВ "ДОМ І К" виконав свої зобов'язання за договором підряду, а ТОВ Фірма "Мобіком" прийняла роботи та послуги за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, реальність господарських операцій доводить той факт, що придбані ТОВ Фірмою "Мобіком" у ТОВ "ДОМ І К" послуги за договором підряду №2 від 28.12.2009 року в подальшому були використані при виконанні договорів, укладених позивачем з ТОВ "БК Флайбуд", ТОВ "НТЦ "Енергоз'язок".

Отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору між ТОВ Фірмою "Мобіком" та ТОВ ТОВ "БК Флайбуд", ТОВ "НТЦ "Енергоз'язок" не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що посилання представника відповідача на невідповідність договору підряду вимогам ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст.228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочинами, що порушують публічний порядок, підпадають такі, що спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів щодо посадових осіб ТОВ Фірми "Мобіком" та ТОВ "ДОМ І К" відповідачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував посилання відповідача на систему автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, згідно з яким декларація ТОВ "ДОМ І К" за травень 2010 року не визнана як податкова звітність, та неподання вказаної декларації, оскільки у разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність висновків відповідача на наявність ознак нікчемності правочину, укладеного між ТОВ Фірмою "Мобіком" та ТОВ "ДОМ І К" в розумінні ч.1 ст.215 ЦК України, як наслідок, безпідставність посилання відповідачана порушення позивачем ч.1 ст.203, ст. 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, та п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо віднесення до податкового кредиту витрат ТОВ Фірми "Мобіком" по взаємовідносинам з ТОВ "ДОМ І К", які були понесені за нікчемними угодами, що в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень №0000621505/0 від 06.09.2010 року, №0000621505/1 від 28.09.2010 року та №0000621505/2 від 29.10.2010 року, а його заперечення ґрунтуються на невірному тлумаченні норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо підстав нікчемності правочинів та фактичних даних, що підтверджують таку нікчемність.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000621505/0 від 06.09.2010 року, №0000621505/1 від 28.09.2010 року та №0000621505/2 від 29.10.2010 року прийняті Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 року по справі№2а-873/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2011р. по справі №2а-873/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2011 р.