Ухвала суду № 19399226, 05.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2011 р.Справа № 2а-1981/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняГалан О.О.,

в присутності представника позивача Коновалової І.Є., представника відповідача Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011р. по справі№2а-1981/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Гефест», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив суд:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000200700/0 від 03.09.2010 року, № 0000200700/1 від 05.10.2010 року, № 000200700/2 від 21.12.2010 року, якими підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 524103,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 262051,5 грн., на загальну суму 786154,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова 03 вересня 2010р. за №0000200700/0, 05 жовтня 2010 року за №0000200700/1, 21 грудня 2010 року за №0000200700/2.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Гефест» понесені ним судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19, 129 Конституції України, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Фахівцями державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

За результатами цієї перевірки був складений акт від 16.08.2010 року за № 6086/07-008/25610722.

Актом перевірки зафіксовано порушення ч.1 ст.203,215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання постачальником товарів ТОВ «Кравік», з постачальником товарів ТОВ «Кемпус» та пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп.. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону «Про ПДВ», в результаті чого завищено податковий кредит по декларації за квітень 2010 року на суму 1422541,00рн., у урахуванням того що за результатами перевірки було зменшено від'ємне значення у сумі 3010163,0 та підтверджено залишок від'ємного значення у сумі 898438,0 грн., зменшується залишок від'ємного значення на суму 898438,0 грн. та за рахунок вказаного порушення було занижено податок на додану вартість по декларації за квітень на суму 524103,0 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000200700/0 від 03.09.2010 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 524103,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 262051,5 грн., на загальну суму 786154,5 грн.

Позивач не погодився з винесеним рішення та оскаржив його до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, до ДПА у Харківській області та до ДПА України .

За результатами розгляду вказане рішення залишено без змін, а скарги підприємства - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що достатніми підставами для виникнення у позивача права на податковий кредит є факт підписання актів здачі-прийому виконаних робіт та отримання податкових накладних від контрагентів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не мав підстав для притягнення до юридичної відповідальності позивача шляхом зменшення йому суму податкового кредиту у зв'язку з тим, що постачальники позивача не подали у встановлені строки декларацій з ПДВ чи допустили інше порушення податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Також, пунктом 1.3 цієї ж статті передбачено, що податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пункт 1.11. цієї статті вказує, що податкова декларація, розрахунок (далі -податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Як вбачається з пояснень представника відповідача, при проведені звірки за допомогою Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за квітень 2010 року по ТОВ „Гефест" встановлено суму завищення податкового кредиту у розмірі .43898,88 грн. по податковій декларації за квітень 2010 року та додатком №5 по взаємовідносинам з ТОВ „Кемпус". Відповідно до показників Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року, надана ТОВ „Кемпус" ДПІ у Шевченківському районі м.Києва не визнана як податкова декларація. Нову податкову декларацію за квітень 2010 року ТОВ „Кемпус" не надано. Отже, було зроблено висновок, що дане підприємство не включило до складу податкових зобов'язань ПДВ за квітень 2010 року ПДВ у розмірі 143898,88грн., тобто не сплатило відповідний податок із здійснених операцій за квітень 2010 року. Згідно з декларацією з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року на балансі ТОВ „Кемпус" основні засоби не обліковуються; по податковому розрахунку комунального податку за 1 квартал 2010 року; по податковому розрахунку комунального податку за 1 квартал 2010 року кількісний склад працівників в місяць складає 2 чоловіка. Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009-2010 роки не надавався.

Крім того, попередньою позаплановою виїзною перевіркою ТОВ „Гефест" з питання достовірності виникнення від"ємного значення з ПДВ за квітень 2010 року було встановлено, що одним з основних постачальників ТОВ „Гефест" є ТОВ „Кравік".

За результатами запитів щодо проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника було встановлено, що ТОВ «Кравік» мало взаємовідносини з ТОВ „Діксіон" та ТОВ „Форестерс".

ТОВ „Діоксіон" перебуває на обліку в ДПІ у Голосієвському районі м.Києва, однак місцезнаходження даного підприємства не встановлено. З метою відпрацювання виявлених розбіжностей на адресу ДПІ у Голосіївському районі м.Києва направлено запит від 07.07.2010 року щодо проведення зустрічної перевірки, але перевірка не була проведена, у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням. Станом на 16.08.10р ТОВ „Діоксіон" декларацію за квітень 2010 року до податкової інспекції не надало.

ТОВ „Форестерс" перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м.Києва, однак місцезнаходження не встановлено. З метою відпрацювання виявлених розбіжностей на адресу ДПІ у Печерському районі м.Києва направлено запит від 07.07.2010 року щодо проведення зустрічної перевірки, але перевірка не була проведена, у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням. Станом на 16.08.10р ТОВ „Форестерс" декларацію за квітень 2010 року до податкової інспекції не надало.

Оскільки на ТОВ „Діоксіон", ТОВ „Форестерс", ТОВ „Кемпус" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру.

Отже на думку відповідача, вищенаведене свідчить про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів реалізації товарів та про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру і згідно до ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, мають ознаки нікчемності. Крім того, відсутність податкових декларацій, об'єкту оподаткування ПДВ свідчить про відсутність у ТОВ „Діксіон", ТОВ „Форесерс" законних підстав скласти та надати оригінали податкових накладних покупцю (тобто ТОВ „Кравік") та ТОВ „Кемпус" законних підстав скласти та надати оригінали податкових накладних покупцю (тобто ТОВ „Гефест").

При цьому колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що відповідно до підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджено, що надані до ДПІ у Червонозаводському район м. Харкова податкові накладні відповідають всім вимогам законодавства.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р., платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб керівника , головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих «сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) -є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з цими правилами формування податкового кредиту залежить від наступних факторів: документальне підтвердження нарахування (сплати) податку; напрямок використання придбаних товарів (послуг).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата втримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та з урахуванням встановлених обставин справи вважає, що достатніми підставами для виникнення у позивача права на податковий кредит є факт здійснення господарської операції та як наслідок, підписання актів здачі-приймання виконаних робіт та отримання податкових накладних від контрагентів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 року по справі№2-а-1981/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011р. по справі№2а-1981/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКатунов В.В.

Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2011 р.