Ухвала суду № 19399009, 04.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 р.Справа № 2а-8492/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Амкріс-Пласт" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011р. по справі№2а-8492/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Амкріс-Пласт" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Амкріс-Пласт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просив суд: поновити пропущений строк на звернення до адміністративного суду та відкрити провадження в адміністративній справі; визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0000052320/0 від 08.02.2010 року про донарахування податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 545860,00 грн. і за штрафними санкціями в розмірі 272930,00 грн., винесене ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова; визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0000042320/0 від 08.02.2010 року про донарахування податку на прибуток підприємств за основним платежем в розмірі 5602334,00 грн. і за штрафними санкціями в розмірі 5006793,90 грн., винесене ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова.

В обґрунтовування позову зазначив, що мотиви викладенні в акті перевірки, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є недоведеними, а податкові повідомлення-рішення - винесенні безпідставно, а тому підлягають бути визнаними недійсними.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Амкріс-Пласт" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 124 Конституції України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 2, 71 КАС України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ НВП "Амкріс-Пласт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2009 р.

В акті перевірки зафіксовано, що згідно плану-графіку перевірок на III квартал 2009 року було виписано направлення на проведення планової документальної перевірки ТОВ НВП "Амкріс-Пласт" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року, яке було вручено до особисто директору.

Листом від 29.09.2009 року підприємством ТОВ НВП "Амкріс-Пласт" було повідомлено, що відповідно до протоколу обшуку СУ ГУМВС України в Харківській області 14.09.2009 року проведено обшук та виїмку бухгалтерських документів.

У зв'язку із вищезазначеним податковою інспекцією було направлено запит до Управління СВ ГУМВС України в Харківській області щодо надання інформації стосовно вилучення бухгалтерських документів згідно протоколу обшуку та виїмки від 14.09.2009.

Листом від 20.10.2010 року Управлінням СВ ГУМВС України в Харківській області було надано копію протоколу огляду документів, вилучених під час обшуку, згідно якого не встановлено вилучення документів бухгалтерського та податкового обліку, необхідних для проведення ТОВ НВП "Амкріс-Пласт" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року.

Відповідно до вищезазначеного протоколу обшуку виїмка договорів та актів виконаних робіт за 2008 рік -1 півріччя 2009 року, податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за 2007 рік - І півріччя 2009 року, рахунків, банківських виписок, платіжних доручень за 2007 рік - І півріччя 2009 року не проводилась.

Таким чином, посадовими особами ТОВ НВП "Амкріс-Пласт" фактично було відмовлено у наданні первинних бухгалтерських документів для проведення перевірки.

Крім того, фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова неодноразово здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ НВП "Амкріс-Пласт" для проведення перевірки, однак було встановлено відсутність директора підприємства про що були складені акти про неможливість проведення планової виїзної перевірки.

Таким чином, ТОВ НВП "Амкріс-Пласт" так і не було надано первинних фінансово-господарських документів, яким б підтверджувалось правомірність формування складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

На підставі вищевикладеного податковим органом було зроблено висновок, що в зв'язку з відсутністю документів первинного бухгалтерського обліку у підприємства відсутнє право на формування складу валових витрат, в зв'язку з чим порушено п.п.5.6.1 п. 5.6., п. 5.7, 5.9., п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5., п. 7.10 ст. 7, п. 8.3, ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5602334 грн., а саме: за 2007 рік у сумі 1769254 грн., у т.ч. за І квартал 2007 року у сумі 187638 грн., за II квартал 2007 року у сумі 495939 грн., за III квартал 2007 року у сумі 221788 грн., за IV квартал 2007 року у сумі 863889 грн.; за 2008 рік у сумі 2850066 грн., у т.ч. за І квартал 2008 року у сумі 74769 грн., за II квартал 2008 року у сумі 216122 грн., за III квартал 2008 року у сумі 1245961 грн., за IV квартал 2008 року у сумі 1313214 грн.; за 2009 рік у сумі 983014 грн., у т.ч. за І квартал 2009 року у сумі 925697 грн., за II квартал 2009 року у сумі 57317 грн.

Крім того, на підставі вищевикладеного податковим органом було зроблено висновок, що в зв'язку з відсутністю у ТОВ НВП "Амкріс-Пласт" первинних фінансово-господарських документів, якими підтверджується правомірність формування складу податкового кредиту, підприємством порушено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено податковий кредит на загальну суму 1959950 грн., а саме: за 2007 рік у сумі 774527 грн., у т.ч. за лютий 2007 року у сумі 21912 гри., за березень 2007 року у сумі 4184 грн., за червень 2007 року у сумі 94430 грн., за липень 2007 року у сумі 150273 грн., за жовтень 2007 року у сумі 54212 грн., за листопад 2007 року у сумі 22440 грн., за грудень 2007 року у сумі 427076 грн.; за 2008 рік у сумі 151283 грн., у т. ч. за березень 2008 року у сумі 2357 грн., за квітень 2008 року у сумі 17965 грн., за травень 2008 року у сумі 103 грн., за серпень 2008 року у сумі 6056 грн., за вересень 2008 року у сумі 2319 грн., за жовтень 2008 року у сумі 30 грн., за листопад 2008 року у сумі 111093 грн., за грудень 2008 року у сумі 11360 грн.; за І півріччя 2009 року у сумі 1034140 грн., у т.ч. за січень 2009 року у сумі 18285 грн., за лютий 2009 року у сумі 445813 грн., за березень 2009 року у сумі 407506 грн., за квітень 2009 року у сумі 34331 грн., за травень 2009 року у сумі 125037 грн., за червень 2009 року у сумі 3168 грн.

За результатами перевірки було складено акт № 380/232/32439151 від 28.01.2010 р.

На підставі акту перевірки керівником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042320/0 від 08.02.2010 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 10609127, 90 грн., з яких за основним платежем - 5602334, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5006793,90 грн.

Також, на підставі акту перевірки керівником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000052320/0 від 08.02.2010 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 818790,00 грн., з яких за основним платежем - 545860,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 272930,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що при проведенні перевірки, на підставі якої були винесенні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим не були надані первинні документи підприємства, в той же час, з матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу виїмки від 21.05.2010 року у позивача були вилучено оригінали первинних документів підприємства позивача. Твердженнями позивача щодо неможливості надати первинні документи, через те, що вони були вилучені, на думку суду першої інстанції, є необгрунтованими оскільки, згідно з вимогами діючого законодавства, підприємству не забороняється робити ксерокопії документів, які вилучаються у підприємства на підставі протоколу виїмки. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що платником податків не надано доказів щодо неправомірності нарахування податковою інспекцією податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не порушував прав позивача. Отже позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами.

Відомості про господарську операцію містяться та підтверджуються первинними документами.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

При цьому, згідно ст. 3 вищезазначеного Закону, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за N168/704): господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, саме на підставі даних первинних документів, якими в даному випадку є відповідні розрахункові та платіжні документи, формуються показники податкової звітності, у тому числі склад валових витрат та податкового кредиту.

З наведеного вище випливає, що не можуть вважатися обґрунтованими витрати, віднесені до складу валових за відсутності відповідних підтверджуючих документів.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1.2 рази.

Проте, в порушення вищезазначеної норми права, позивачем не надано до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова письмової заяви про втрату або знищення первинних бухгалтерських документів.

Згідно з пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, у випадках, визначених п.п.4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених п.4.3 цієї статті.

В судовому засіданні судом встановлено, що при проведенні перевірки, на підставі якої були винесенні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим не були надані первинні документи підприємства, в той же час, з матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу виїмки від 21.05.2010 року у позивача були вилучено оригінали первинних документів підприємства позивача.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував твердження позивача щодо неможливості надати первинні документи, через те, що вони були вилучені, оскільки, згідно з вимогами діючого законодавства, підприємству не забороняється робити ксерокопії документів, які вилучаються у підприємства на підставі протоколу виїмки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона по справі повинна доказати ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про те, що платником податків не надано доказів щодо неправомірності нарахування податковою інспекцією податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушував прав позивача, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року по справі№2а-8492/10/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Амкріс-Пласт" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011р. по справі №2а-8492/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. <повний текст >