Ухвала суду № 19398978, 06.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 р.Справа № 2а-11485/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2010р. по справі№2а-11485/10/2070

за позовом Відкрите акціонерне товариство "Трест Житлобуд-1" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова" <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2010р. задоволено позов Відкритого акціонерного товариства “Трест Житлобуд-1”.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0003322302/0 від 07.09.2010р , стягнуто судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова (надалі відповідач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2010р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ у Київському районі міста Харкова посилається на порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», п.1.11 ст.1 та п.п.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України « Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зазначає, що внаслідок неподання податкових декларації контрагентом позивача ПП “Зеніт плюс” за квітень 2010 року, недекларування цим підприємством обєкту оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ вважає відсутнім обєкт оподаткування та в зв'язку з цим неправомірним формування позивачем податкового кредиту.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.195 КАС України суд розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ДПІ у Київському районі міста Харкова проведена невиїзна документальна перевірка з питань правильності визначення сум ПДВ до сплати за період квітень 2010 року по взаємовідносинам з ПП “Зеніт плюс”, за результатами якої складено акт № 5034/23-5/01270285 від 25.08.2010 р.

За висновками акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України та п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2010р. у сумі 900177,20 грн.

На підставі висновків зазначено акту перевірки ДПІ у Київському районі міста Харкова 07.09.2010р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0003322302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 1350265,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 900177,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 450088,50 грн.

Як було встановлено під час судового розгляду, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомленнярішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про те, що контрагент позивача: ПП «Зеніт» не задекларував податкові зобов'язання від здійснення правочинну з позивачем у перевіряємому періоді, тим самим ухилившись від обовязків по їх сплаті, чим порушило інтереси держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між ВАТ “Трест Житлобуд-1”та ПП “Зеніт плюс” укладені договори підряду № 28/3 від 28.02.2010р. на виконання внутрішніх опоряджувальних робіт при будівництві будинку по пр. Перемоги 66Д, б.1, № 28/4 від 28.02.2010р. на виконання робіт по вертикальному плануванню та облаштуванню доріг на будівництві житлового будинку по пр. Московський 131, б. 2, № 28/5 від 28.02.2010р. на виконання робіт по вертикальному плануванню та облаштуванню доріг на будівництві житлового будинку по Салтівському шосе 73Б, № 28/2 від 28.02.2010р. на виконання робіт по вертикальному плануванню та облаштуванню доріг на будівництві житлового будинку по вул. Грековській 3.

ПП “Зенит плюс” надало відповідні послуги у квітні 2010 року, що підтверджується актами виконаних підрядних робіт, податковими накладними № 456, 458, 459, 457 від 30.04.3010 року на загальну суму 900177,20 грн., що були включені позивачем до складу податкового кредиту у квітні 2010 року.

Згідно дозволів на виконання будівельних робіт, свідоцтв про відповідність збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, актів готовності обєктів до експлуатації, висновків комплексної державної експертизи вбачається, що позивачем здійснювалось будівництво житлових будинків, що розташовані в м. Харкові по пр. Перемоги 66Д, б.1, пр. Московський 131, б. 2, Салтівському шосе 73Б, вул. Грековській 3.

Порядок вводу в експлуатацію обєктів без проведення на той час внутрішніх опоряджувальних робіт було погоджено Міністерством регіонального розвитку та будівництва України лист № 8/2-675 від 28.04.09р., № 12/19-2-8/2-5394 від 15.12.09р.

Факт виконання робіт також підтверджується “Загальними журналами робіт” за кожним об'єктом будівництва, де від імені ПП “Зенит плюс” здійсненні записи про виконання робіт з зазначенням дати виконання та виду робіт.

Судом встановлено, що ВАТ “Трест Житлобуд-1” та ПП «Зеніт» зареєстровані платниками ПДВ, що підтверджується копіями відповідних свідоцтв.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності та обгрнутованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, доказів відсутності операцій по придбанню позивачем послугу ПП «Зеніт» до суду не надав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до пп. 3.1.1 ст. З Закону України “Про податок на додану вартість” (далі Закон N 168/97-ВР), обєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Під поставкою послуг слід розуміти будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. (ч.3 п. 1.4 ст. 1 Закону N 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобовязань платника ПДВ визначається згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що надані ПП « Зеніт» податкові накладні не мають недоліків, які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.2.4 п.7.2 Закону України « Про податок на додану вартість» спричиняли втрату означеними документами юридичного статусу.

Доводи апеляційної скарги про те, що не подання контрагентом позивача податкових накладних, не декларуванням ним об'єкта оподаткування, відсутність на підприємстві управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів свідчить про відсутність реальності угоди, укладеної між ПП « Зенті» та ВАТ « Трест Житлобуд-1» колегія суддів вважає необґрунтованими.

З наданих до суду документів, вбачається, що станом на момент складання акту перевірки від 25.08.2010 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеса було отримано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року ПП “Зенти плюс”, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 30.07.2010р.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно п.10.1., 10.2. ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість” особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-позивача і не може бути підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено або задекларовано продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Таким чином, як впливає з вищенаведеного, не подання податкової декларації, не декларування об'єкту оподаткування продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по послугах (роботах), отриманих від виконавця, податкова декларація якого не подана, за умови, що така особа зареєстрована платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на замовника при недекларуванні цього податку виконавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Крім того, відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Податковим органом не доведено, що відомості, що містяться в податкових накладних, виданих ПП « Зеніт», або в інших документах, зо були пред'явлені позивачем на перевірку, не відповідають дійсності.

Доводи апеляційної скарги що дані податкової звітності ПП « Зеніт» свідчать про відсутність на підприємстві управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тобто необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки зазначені в акті перевірки декларації стосуються даних саме першого кварталу 2010 року, період даної перевірки - квітень 2010 року, що не входить до 1 кварталу 2010 року. Судом встановлено, що ПП “Зенит плюс” має ліцензію Державної архітектурно будівельної інспекції від 31.10.08р. на проведення господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури.

Доводи апеляційної скарги щодо нікчемності правочину, укладено між позивачем та ПП « Зеніт» колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори підряду №28/3 від 28.02.2010року, №28/4 від 28.02.2010р., № 28/2 від 28.02.2010р. недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України.

Зазначені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а також немає інших відомостей, які б свідчили, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП « Зеніт» правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на будівельні матеріали, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

В силу ст. 42 (ч. 1) Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до Закону України «Про підприємництво» підприємницька діяльність яка здійснювалась між позивачем та ПП « Зенті» не заборонена.

Конституційним принципом є принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), громадяни здійснюють свої права за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом», а державні органи та їх посадові особи за принципом «дозволено лише те, що прямо визначено законом».

Таке саме відноситься і до сфери господарської діяльності субєктів підприємницької діяльності щодо розподілу компетенції у системі органів, які мають забезпечити реалізацію конституційних та інших прав і свобод передбачений Конституцією України.

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивач представив первинні бухгалтерські документи на підтвердження своїх позовних вимог. Судова колегія встановила, що при вирішенні спору судом першої інстанції вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2010р. по справі№2а-11485/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Сіренко О.І.

Судді<підпис >

<підпис >Спаскін О.А. Русанова В.Б. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 12.07.2011 р.