Ухвала суду № 19398571, 26.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-555/11/1470 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря Харченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги приватного підприємства «Аптека», Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Аптека»до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року ПП «Аптека»звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2011р. №0000022300/0, №0000042300/0 та №0000032300/0.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідач неправильно робить висновок про заниження підприємством доходу та бази оподаткування ПДВ і, відповідно, про заниження розміру підлягаючому сплаті податку на прибуток та ПДВ, через те, що позивачем не вірно визначено звичайні ціни на рівні договірних, оскільки жодним законом не передбачено право податкового органу застосовувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадку невідповідності їм договірних цін. На думку ПП «Аптека», оскільки відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами, а з 01.01.2011р. відсутній закон, який встановлює процедуру для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами, ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва, починаючи з 01.01.2011р., не мало права донараховувати податкові зобовязання підприємству внаслідок визначення звичайних цін. Також зазначає, що вимога ДПІ щодо наявності договору на поставку води між ПП «Аптека»з субєктом підприємницької діяльності, що користується на правах договору оренди частиною належного позивачу нерухомого майна, не відповідає вимогам законодавства, оскільки ПП «Аптека»ніколи не здійснювало та не здійснює поставку води, в дія положень Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води, на позивача не розповсюджується.

ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва проти позову заперечило, зазначивши, що спірні рішення є правомірними, оскільки перевіркою ПП «Аптека»встановлено, що розмір орендної плати за звичайними цінами, який був самостійно розрахований позивачем виходячи з норм бухгалтерської амортизації, значно відрізняється від розміру орендної плати за звичайними цінами, розрахованого виходячи з норм податкової амортизації. В результаті невірного розрахунку звичайних цін за надані у оренду нежитлові приміщення, вартість оренди приміщень занижена на 55655 грн. і, як наслідок, в порушення п.п.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податок на прибуток на загальну суму 13914 грн. та в порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено ПДВ в сумі 11131 грн. Також встановлено, що задекларувавши за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р. збір за спеціальне водокористування водних ресурсів в сумі 0,0 грн., позивач використовував водні ресурси отримані від МКП «Миколаївводоканал», а також передавав водні ресурси іншим користувачам для проведення господарської діяльності. ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва вимоги позову вважає безпідставними, в задоволенні позову просила відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.04.2011р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.01.2011р. №0000022300/0 та №0000042300/0. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ПП «Аптека»подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду в частині залишених без задоволення позовних вимог та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2011р. №0000032300/0, посилаючись на порушення Миколаївським окружним адміністративним судом норм матеріального права.

ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва проти апеляційної скарги заперечила, вважаючи рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог законним та обґрунтованим. Щодо частини задоволених судом позовних вимог ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ПП «Аптека»відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 17.11.2010р. по 24.12.2010р. ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва провела планову виїзну перевірку ПП «Аптека»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено Акт перевірки №3994/23-00/30826703 від 29.12.2010р.

В матеріалах перевірки вказується на порушення підприємством: п.п.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13914 грн.; вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ПДВ занижено на загальну суму 11131 грн.; п.2., п.4.1, п.4.5, п.6.2, п.7.1 р.7 Інструкції №231 «Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», ст.30 Водного кодексу України, в результаті чого занижено збір за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 61,24 грн. (а.с.45-46).

На підставі Акту перевірки ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000022300/0 від 18.01.2011р., яким товариству збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 17393 (в тому числі за основним платежем 13914 грн., за штрафними санкціями 3479 грн.), №0000042300/0 від 18.01.2011р., яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 13914 грн. (в тому числі за основним платежем 11131 грн., за штрафними санкціями 2783 грн.) та №0000032300/0 від 18.01.2011р., яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем збір за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 1266,55 грн. (в тому числі за основним платежем 61,24 грн., за штрафними санкціями 1205,31 грн.).

Задовольняючи частково позов ПП «Аптека»та скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 18.01.2011р. №0000022300/0 та №0000042300/0 суд першої інстанції прийшов до висновку, що контролюючим органом прийнято рішення про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток та ПДВ не в спосіб, передбачений законом та всупереч приписам податкового законодавства. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Підставою для визначення податкового зобовязання з ПДВ та податок на прибуток є висновки ДПІ в Корабельному районі м.Миколаєва про заниження ПП «Аптека»вартості звичайних цін при здачі в оренду нежитлових приміщень, іншого майна повязаним особам та особам, які не є платниками податку на прибуток, і, як наслідок, податковою інспекцією самостійно визначено «звичайні ціни».

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період ПП «Аптека»надавалися в оренду нежитлові приміщення та обладнання, які рахувалися на балансі підприємства у складі основних фондів.

Зміст апеляційної скарги ДПІ зводиться до того, що апелянт вважає правомірними спірні рішення, якими позивачу самостійно донараховані податкові зобовязання внаслідок визначення в акті перевірки звичайних цін, за які, на думку апелянта, ПП «Аптека»мало надавати в оренду належне підприємству на праві власності нерухоме майно та обладнання, оскільки розмір орендної плати за звичайними цінами, який був самостійно розрахований позивачем виходячи з норм бухгалтерської амортизації значно відрізняється від розміру орендної плати за звичайними цінами, розрахованого виходячи з норм податкової амортизації. Однак, ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва лише цитує фрази з акту перевірки, без обґрунтування їх нормами права.

Відповідно до п.п.1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи. послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставлених умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються спів ставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому, враховуються звичайні ціни при укладанні угод між неповязаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Враховуються знижки, повязанні з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Зміст вказаного пункту неповязаний з тими чинниками, що відображені в акті перевірки і які лягли в основу податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що визначати звичайну ціну та збільшувати розмір орендної плати на підставі того, що у розрахунку, як на те вказує ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва, слід було робити амортизаційні відрахування, виходячи з даних саме податкового, а не бухгалтерського обліку, у відповідача не було правових підстав.

Відповідно до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Таким чином, ціна, визначена у договорі, і є звичайною ціною. При цьому вважається, що ціна, визначена у договорі, відповідає рівню справедливих ринкових цін. В свою чергу Закон вказує, що справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи. послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Законодавчі акти, що діяли на час проведення перевірки, не регулювали рівень орендної плати, якщо це не стосувалося державного або комунального майна, де орендні платежі обчислюються за певною методикою, а тому кожен субєкт господарювання визначає розмір орендної плати на договірній основі.

Згідно до п.п.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право податкового органу застосовувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадку невідповідності договірних цін звичайним.

Відповідно до абз.1 п.п.1.20.10 Закону та п.п.4.3.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за наступною процедурою: керівник або його заступник приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобовязань, а рішення про сплату податкових зобовязань приймається у судовому порядку за поданням керівника або його заступника відповідного податкового органу.

З метою забезпечення дотримання вказаної процедури, керівник (заступник керівника) податкового органу, керуючись зазначеними нормами, під час перевірки приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобовязань, що складається за довільною формою, із зазначенням: дати його прийняття, номеру, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, що перевіряється, підстав для застосування "звичайної ціни", передбачених законом з питань оподаткування тощо. При цьому, у окремих частинах відповідних розділів акту перевірки здійснюється посилання на вищенаведене рішення, зазначається підстава для застосування "звичайної ціни", передбачена відповідним законом з питань оподаткування, механізм і обґрунтування розрахунку у порядку, встановленому пунктом 1.20 Закону для відповідної господарської операції, та елемент податкової бази (обєкту оподаткування), до якого застосовуються "звичайні ціни" тощо. Розраховані з використанням "звичайних цін" суми заниження податкових зобовязань виділяються в окремих частинах відповідних розділів акту перевірки та додатках до нього. Розрахована в акті перевірки внаслідок визначення звичайних цін сума податкових зобов`язань (у т.ч. штрафних санкцій) відображається в рішенні про нарахування податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін (складається за довільною формою, із зазначенням: дати його прийняття (складання), номеру, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, який перевірявся тощо) та підписується керівником (заступником керівника) податкового органу, як основа подання позовної заяви до суду. За наслідками перевірки платника податків податковий орган: з урахуванням підпункту 4.3.5 Закону №2181 готує та подає позовну заяву про сплату нарахованих із застосуванням „звичайних цін” сум податків (у т.ч. штрафних санкцій) до адміністративну суду в порядку пункту 4 статті 17 КАС України; у порядку та строки, встановлені законодавством, надсилає платнику податків податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобовязань (у т.ч. штрафних санкцій) за відповідними податками без урахування нарахованих з використанням "звичайних цін" податкових зобовязань (у т.ч. штрафних санкцій).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з Миколаївським окружним адміністративним судом, що відповідачем не спростовано доводи позивача про неправомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 18.01.2011 №0000022300/0 та №0000042300/0, які узгоджуються з позицією ДПА України, викладеній в листі «Про застосування «звичайної ціни»від 30.09.2009р. №21225/7/15-0217.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0000032300/0 від 18.01.2011р., яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем збір за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 1266,55 грн. колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст.30 Водного кодексу України платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

Статтею ст.49 Кодексу визначено, що спеціальне водокористування водних ресурсів є платним.

Відповідно до п.2.1 Інструкції «Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води», затв. спільним наказом Мінфіну, ДПА України, Мінекономіки, Мінекобезпеки від 01.10.1999р. №231/539/118/219 платниками збору є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни субєкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Пунктом п.4.1 Інструкції №231 визначено, що обєктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі (за винятком обсягу води, переданої населенню) з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Згідно з п.4.5 Інструкції №231 при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб обєктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактичну використану воду з урахуванням обсягу втрат в їх системах водопостачання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 задекларував збір на спеціальне водокористування водних ресурсів у сумі 0,00грн., в той же час використовував водні ресурси отримані ним від МКП «Миколаїводоканал»згідно договору №А/1670 від 01.01.2009р. на постачання питної води та приймання стічних вод для задоволення власних санітарно-гігієнічних потреб. Згідно вказаного договору Виробник зобов'язується надавати Споживачу послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації відповідно до Правил приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Миколаєва, а Споживач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Виробником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України.

Також перевіркою встановлено, що згідно договорів від 01.02.09 б/н. та від 01.01.10 б/н. ПП «Аптека»надало в оренду ФОП ОСОБА_2 нежитлове приміщення площею 21,2кв.м., в якому розташовані санвузол, рукомийник з підведенням води, для здійснення підприємницької діяльності з наданням послуг перукарень та салонів. При цьому, позивачем не укладався з ФОП ОСОБА_2 договір про поставку води. Як правильно вказав суд першої інстанції, позивачу необхідно було нараховувати та сплачувати збір за спеціальне використання водних ресурсів за всю фактично використану воду.

Приписами п.4.5 Інструкції №231 встановлено, що за обсяги, води, переданої водокористувачем-постачальником іншим водокористувачам без укладання з останнім договору про поставку води, збір обчислюється та сплачується таким водокористувачем постачальником.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач в порушення норм Інструкції №231 занизив збір за спеціальне використання водних ресурсів на суму 61,24 грн., що вказує на правомірність визначення контролюючим органом податкового зобовязання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 61,24грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1205,31грн.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційні скарги приватного підприємства «Аптека», Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 27.10.2011р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.