Ухвала суду № 19398057, 12.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-6505/09/1470 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансагро»до Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ТОВ «Трансагро»звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва №0000052302/0 від 15.04.2009, №0000052302/1 від 26.06.2009 в сумі 202 739,0 грн., №0000192302/2 від 01.09.2009, №0000192302/3 від 10.11.2009 на суму 58 715,0 грн.

В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив частково скасувати податкові повідомленні-рішенні відповідача №0000052302/0 від 15.04.2009 р. та №0000052302/1 від 26.06.2009 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 58715,0 грн.; скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення відповідача №0000192302/2 від 01.09.2009 р., №0000192302/3 від 10.11.2009 р.на суму 58715,0 грн.

Судом розглядалися змінені позовні вимоги, викладені у заяві позивача від 25.01.2010 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наступне.

- чинне законодавство не ставить право платника податків на отримання ПДВ з бюджету в залежність від взаєморозрахунків з контрагентами постачальниками та, відповідно, не залежить від проведення зустрічних перевірок податковими органами;

- Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі Закон №168/97-ВР) не передбачена відповідальність платника податків за дії інших платників, в тому числі осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин;

- Закон №168/97-ВР не передбачає обовязкової умови фактичного надходження до бюджету податку на додану вартість. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту;

- встановлені в акті перевірки порушення абз. «в»п.п. 7.21 п. 7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР в частині неповного зазначення у податкових накладних назви підприємства (позивача у справі) не відповідають дійсності, оскільки згідно статуту ТОВ підприємство «Трансагро»його скорочена назва - ТОВ «Трансагро».

Відповідач проти позову заперечував, просив в задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав.

- за змістом Закону №168/97-ВР право на відшкодування виникає при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість;

- за результатами проведених органами державної податкової служби перевірок постачальників з метою виявлення платника, яким згідно Закону №168/97-ВР понесені фактичні витрати по сплаті ПДВ, встановлено, що ТОВ «БПН»по ланцюгу постачання ТОВ «Лана-В», таку суму в податковій декларації з ПДВ в рядку «податкове зобовязання»не відображали та відповідний податок до бюджету не сплачували. Підприємство ТОВ «БПН»ліквідоване згідно ухвали господарського суду Миколаївської області, тому неможливо здійснити перевірку щодо відображення та сплати відповідних сум ПДВ до бюджету, однак за даними податкового органу, в якому вказане підприємство обліковувалось, останнім було сплачено до бюджету незначні суми ПДВ, що не відповідають сумі зазначеній позивачем у декларації за грудень 2007 року.

- аналіз нормативно-правових актів свідчить про те, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету;

- у акті перевірки встановлені, що податкові накладні виписані ТОВ «Лана-В»та ТОВ «Експересагро»на ТОВ «Трансагро»за відповідними господарськими операціями складені з порушенням абз.«в»п.п.7.21. п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме: не містять повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року адміністративний позов задоволений в повному обсязі. Частково скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0000052302/0 від 15.04.2009 та №0000052302/1 від 26.06.2009 в частині нарахування суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 58715,0 грн. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0000192302/2 від 01.09.2009 та №0000192302/3 від 10.11.2009 на суму 58715,0 грн. в повному обсязі. Відшкодовано Товариству з обмеженою відповідальністю підприємству «Трансагро»(вул. Декабристів, 23-Б, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 23621213) понесені судові витрати у сумі 13,60 грн. з Державного бюджету України.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва з зазначеним рішенням суду не погодилась, звернулась з апеляційною скаргою в якій просить оскаржувану постанову від 22 лютого 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Трансагро»відмовити. Апелянт вважає, що при ухваленні судом оскаржуваного рішення не повністю зясовані всі обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що в період з 30.03.2009 по 02.04.2009 ДПІ у Заводському районі, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Трансагро»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 435807,0 грн. за грудень 2007 року.

За результатами перевірки ДПІ у Заводському районі складено акт №1448/23-700/23621213 від 03.04.2009, в якому відповідач зазначив, що за інформацією ГВПМ СДПІ ВПП у м. Миколаєві наявних ознак «фіктивності»серед перших постачальників ТОВ «Трансагро»не встановлено, але доцільним є проведення зустрічних перевірок по постачальникам: ПП «Експресагро», ТОВ ТД «Інтерагроеспорт», ЗАТ «Скадовське ХПП», ТОВ «Лана-В».

За даними зустрічних перевірок відповідачем встановлено, що постачальником пшениці 3 класу у листопаді 2007 року на суму ПДВ 78711,92 грн. по ланцюгу: ТОВ «Трансагро» ТОВ «Лана-В»ТОВ «Ксента»ТОВ «Исидан», є ТОВ «БПН», яке ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.10.2007 р. по справі №14/729/07 ліквідовано; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ анульоване актом №279 від 08.11.2007; підприємство знято з податкового обліку 26.12.2007, тому провести перевірку немає можливості.

У пункті 1 висновку акту перевірки №1448/23-700/23621213 від 03.04.2009 відповідачем вказано на порушення ТОВ «Трансагро»п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, з врахуванням п.1.3, п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за загальну суму 202739,0 грн. за грудень 2007 року.

15.04.2009 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000052302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 202739,0 грн.

30.04.2009 ТОВ «Трансагро»оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.

За результатами розгляду зазначеної скарги позивача, 24.06.2009 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва прийняло рішення про залишення її без задоволення та винесло нове податкове повідомлення рішення №0000052302/1 від 26.06.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 202739,0 грн.

Не погоджуючись з рішенням ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 24.06.2009 про результати розгляду первинної скарги та з податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0000052302/0 від 15.04.2009 та №0000052302/1 від 26.06.2009, ТОВ «Трансагро»було направлено повторну скаргу до Державної податкової адміністрації у Миколаївській області.

ДПА у Миколаївській області за результатами розгляду повторної скарги підприємства було прийнято рішення від 28.08.2009 про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0000052302/0 від 15.04.2009 та №0000052302/1 від 26.06.2009 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 144024,0 грн., а в іншій частині залишено без змін.

01.09.2009 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, за результатами розгляду повторної скарги ТОВ «Трансагро»до Державної податкової адміністрації у Миколаївській області, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192302/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 58715 грн.

Не погоджуючись з рішенням ДПА у Миколаївській області від 28.08.2009 р. про результати розгляду повторної скарги ТОВ «Трансагро»та з податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0000052302/0 від 15.04.2009, №0000052302/1 від 26.06.2009 та №0000192302/2 від 01.09.2009, ТОВ «Трансагро»направило скаргу до Державної податкової адміністрації України.

Державною податковою адміністрацією України за результатами розгляду скарги ТОВ «Трансагро»було прийнято рішення від 04.11.2009 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень №0000052302/0 від 15.04.2009 та №0000052302/1 від 26.06.2009 з урахуванням рішення ДПА у Миколаївській області від 28.08.2009, прийнятого за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення-рішення №0000192302/2 від 01.09.2009).

10.11.2009 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, за результатами розгляду скарги ТОВ «Трансагро»до ДПА України, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192302/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 58715,0 грн.

Не погодившись з винесеними ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

В акті перевірки №1448/23-700/23621213 від 03.04.2009 та податковому повідомленні-рішенні №00001040/0 від 18.05.2009 СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві посилається на порушення ТОВ «Трансагро»п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, з врахуванням п.1.3, п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вимогами пункту 1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.п.7.4 п.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інтанції про те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон №168/97-ВР не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податків до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Законом №168/97-ВР не передбачено відповідальності платників податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

Так, у пункті 1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з вимогами п.10.2 ст.10 Закону №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідні до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем або його контрагентами постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

В акті перевірки та під час розгляду справи відповідачем не ставиться під сумнів фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його першим контрагентом ТОВ «Лана-В».

Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи відповідачем не було представлено доказів того, що відомості, викладені у податкових накладних, виданих позивачу його першим контрагентом ТОВ «Лана-В», не відповідають дійсності.

Суд першої інстанції, з урахуванням наведених норм Закону №168/97-ВР, первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, наявності факту проведення господарських операцій з першим постачальником, належного документального підтвердження, прийшов до вірного висновку, що ТОВ «Трансагро»правомірно було заявлено та підтверджено право на бюджетне відшкодування ПДВ по розрахункам з ТОВ «Лана-В»в розмірі 58715,0 грн.

Посилання відповідача у акті перевірки на те, що підприємство ТОВ «БПН»по ланцюгу постачання ТОВ «Лана-В»суми в податковій декларації з ПДВ в рядку «податкове зобовязання»не відображало та відповідно податок до бюджету не сплачувало, що свідчить про порушення Закону №168/97-ВР, спростовується тим, що ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 №1251-XII для платників податків не передбачає обовязку, а ст. 10 цього Закону не надає права вимагати від інших платників податків будь-які відомості щодо здійснення господарської діяльності.

Суд першої інстанції вірно визначив, що Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обовязку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо субєктів господарської діяльності, в даному випадку ТОВ «БПН», з якими ТОВ «Трансагро»взагалі не мало жодних господарських правовідносин.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення контрагентами ТОВ «Трансагро» або субєктами підприємницької діяльності, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин, порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ТОВ «Трансагро»до відповідальності, оскільки будь-яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

Під час розгляду справи також не знайшов свого підтвердження висновок відповідача у акті перевірки стосовно того, що виписані ТОВ «Лана-В»на ТОВ «Трансагро»за відповідними господарськими операціями податкові накладні, складені з порушенням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, оскільки не містять повну або скорочену назву зазначену у статутних документах позивача, тому не можуть вважатись належним доказом на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ (а.с.31).

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст постанови виготовлений 17.10.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький