Ухвала суду № 19397979, 12.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-322/10/1470 Категорія:10.1Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

розглянувши в поряду письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Росток»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року у справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Закритого акціонерного товариства «Росток»про стягнення заборгованості по страхових внесках в сумі 10229, 54 грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по страхових внесках 9 місяців 2009 року в сумі 10229,54 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що відповідачем самостійно відображена прострочена заборгованість у звіті про нараховані внески, перерахування та витрати, повязані з загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 9 місяців 2009 року.

Представник позивача підтримав доводи, викладені у адміністративному позові.

Справа слухалась за відсутності представника відповідача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Росток»(вул. Заводська, 2, м. Баштанка, Миколаївська область, 56100) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (пр. Леніна, 93, м. Миколаїв (р/р 371710010000355, банк ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 20866865) заборгованість по страхових внесках в сумі 10229,54 грн.

Відповідач ЗАТ «Росток»з зазначеним рішенням не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянт посилається на те, що справу було розглянуто без участі ЗАТ «Росток», яке не було повідомлено належним чином про час та дату судового засідання внаслідок вилучення майна, розташованого за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Колегією суддів встановлено, що закрите акціонерне товариство «Росток», відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»№ 2240-III від 18.01.2001 року, було зареєстроване в Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як страхувальник за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, у звязку з тимчасовою втратою працездатності за № 480400000153.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування, у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»та ст. 5 Положення про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою Правління ФССТВП від 26.06.2001 року № 13, передбачено право органу ФСС ТВП, яким є позивач, на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Пунктом 2 частини 2 статті 27 вищевказаного Закону передбачає, що страхувальник зобовязаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до вимог ст. 23 того ж Закону, страхувальники роботодавці зобовязані сплачувати до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, повязаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг нарахованим особам.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відповідачем рахується заборгованість по внесках до Фонду у сумі 10229, 54 грн.. Вищезазначене підтверджується звітом відповідача за 9 місяців 2009 року, в якому загальна сума внесків склала 10542, 80 грн., з них: 313, 26 грн. заборгованості по страхових коштах, строк сплати яких не настав та 10229, 54 грн. простроченої заборгованості. Але, зазначені внески відповідачем сплачені не були, в звязку з чим заборгованість по недоїмці складає 10229, 54 грн.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Єдиним доводом апеляційної скарги є неналежне сповіщення відповідача про час та місце розгляду справи, але, крім цього, апелянт не навів жодного доводу в обґрунтування незаконності судового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Росток»залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький