Ухвала суду № 19396326, 21.09.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 р.Справа № 2-а-5787/09/1570 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Господарь»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року по праві за позовом Приватного підприємства «Господарь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000602350/0 від 15.10.2007 р.,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Господарь»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000602350/0 від 15.10.2007 р. В обґрунтування вимог позивач вказував, що бюджетне відшкодування за червень 2007 р. правильно визначено виходячи із суми податкових зобовязань 95072 грн., що правомірно зменшено на суму податку на додану вартість 381517 грн. у звязку з поверненням попередньої оплати товарів, у звязку з чим позивачем не були порушені приписи пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача заперечував проти позову з тих підстав, що за результатами проведеної перевірки з боку ПП «Господарь»було встановлено порушення пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у звязку з чим було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року на суму 284753 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог ПП «Господарь»відмовлено.

Позивач з таким рішенням не погодився та звернувся з апеляційною скаргою на постанову. Апелянт вказує на те, що бюджетне відшкодування ПП «Господарь»обчислене правильно, правомірно зменшено на суму податку на додану вартість 381517 грн. у звязку з поверненням попередньої оплати товарів. Надана позивачем податкове декларація з ПДВ за травень 2007 р. цілком законно відображає коригування сум податкових зобовязань, яка правомірно враховується в розрахунок різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту в травні місяці 2007 р. і бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування в декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року. В звязку з цим апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про порушення з боку ПП «Господарь» при визначенні суми відшкодування приписів пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Судова колегія встановила, що в період з 11.09.2007р. по 02.10.2007р. відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку приватного підприємства «Господарь»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за червень 2007р. Відносно законності проведення зазначеної перевірки зауважень у представника позивача не було. По її результатам складено акт №100/23-210/31390566 від 09.10.2007р. та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000602350/0 від 15.10.2007 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 284 753 грн. В результаті проведеної перевірки установлено, що по декларації з податку на додану вартість за травень 2007р. податкові зобов'язання- 95 072 грн.

Згідно приписам «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказам ДПА України від 30.05.1997р. №166, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць. Відповідно до вимог п.п. 5.3.1. зазначеного порядку у рядках 1-5 вказуються загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобовязання (оподатковані за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»та тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів), та обсяги поставки, що не є об'єктом оподаткування ( пункт 3.2 статті 3 Закону).

Відповідно до рядку 1 Декларації з ПДВ за травень 2007р. (а.с.48) ( операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% ) сума податку на додану вартість складає 286 445 грн. Відповідно до рядку 2.1 цієї Декларації експортні операції складають 850962грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у перевіряємому періоді Позивач користувався нульовою ставкою при експорті товарів, згідно п.6.2 статті 6 Закону №168/97-ВР від 03.04.1997р., а саме: «При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0»відсотків до бази оподаткування, тобто на суму експортних операцій не нараховуються податкові зобовязання. Тобто, перевіркою встановлено, що у позивача в звітному періоді, травні 2007 року, виникли податкові зобовязання у розмірі 286 445 грн., відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року. Ввідповідно до рядку 8 декларації з ПДВ за травень 2007 року, позивач здійснює коригування податкових зобовязань на основі попередніх звітних періодів, а саме за квітень 2007р. суму ПДВ 381 517 грн. Таким чином, позивач коригує податкові зобовязання за травень 2007р. за рахунок розрахунку №1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 24.04.2007р. №0026. До розрахунку включено повернення грошових коштів за непоставлений товар ( повернення авансового платежу ) з ПП «Добродій».

Судом першої інстанції вірно встановлено, що приватне підприємство «Добродій», на підставі договору №02/04-2007 від 02.04.2007р. 23-24 квітня 2007р. на розрахунковий рахунок Позивача перерахувало грошові кошти (попередня оплата). В результаті виникнення першої події (перерахування грошових коштів) ПП «Добродій»були виписані податкові накладні та передані Позивачу, що дало змогу Позивачу включити до податкових зобовязань за квітень 2007р. податкову накладну ПП «Добродій»від 24.04.2007р.№0026 на суму ПДВ 502971,67 грн. та податкову накладну №0025 від 23.04.2007р. на суму 27333,33 грн. Загалом податкові зобовязання по декларації за квітень 2007р. складають 750 967 грн.

Згідно договору Позивач повинен поставити автозапчастини ПП «Добродій», але товар не було поставлено. Після звернення до позивача з листом від 03.05.2007р. №82 позивач повернув частину авансового платежу ПДВ у розмірі 381 517 грн. на рахунок ПП «Добродій», що свідчить про проведення безтоварної операції (рядок 8 Податкової декларації з ПДВ за травень 2007 року).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що коригування у рядку 8 податкової декларації з ПДВ за травень 2007р. не являються податковими зобовязаннями, що виникли в результаті фінансової діяльності підприємства у травні 2007р.

Відповідно до рядку 17 податкової декларації з ПДВ за травень 2007 року податковий кредит становить 444 520 грн. За даними декларації з ПДВ травень 2007 року різниця між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту з ПДВ має відємне значення та складає 539592грн. Рядки декларації 18.2, 21 та 22.2 складає по 539 592 грн. Судом встановлено, що значення цього рядка переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного періоду ( червень 2007 року). За даними декларації з ПДВ за червень 2007 року у рядку 23 зазначено 539 592 грн., який складається з рядку 23.1 () 539 592 грн. (значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду за травень 2007р.).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рядок 23.1 декларації з ПДВ за червень 2007р. 539592 грн. відємного значення та містить у собі дві складові части, а саме: (-) 158 075 грн., що є різниця між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за травень 2007р. та другої складової частини (-) 381617, відємне значення, що виникло за рахунок включення до податкових зобов'язань рядок 9 декларації з ПДВ за травень 2007р. розрахунку коригування податкових зобовязань квітня 2007р.

Відповідно вимог п.п 7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР від 03.04.1997р.„сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7 1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. В даному випадку цим періодом є червень 2007р.

Відповідно вимог п.п 7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР від 03.04.1997р., якщо у наступному податковому періоді (червень 2007р.) сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач повинен був залишок відємного значення за травень 2007р. задекларувати в рядок 25 декларації з ПДВ за червень 2007 року (рядок 25.1 сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 158 075 грн.

Відповідно до п. б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. З зазначеного суд першої інстанції вірно встановив, що частину відємного значення, що виникла за рахунок включення до податкових зобов'язань рядок 9 декларації з ПДВ за травень 2007р. розрахунку коригування податкових зобовязань квітня 2007р., Позивач повинен був задекларувати в рядку 26 цієї декларації залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, але Позивачем частину коригування податкових зобовязань квітня 2007р. у розмірі 284753 грн. не правомірно задекларувало до рядку 25.1 податкової декларації з ПДВ за червень 2007р., а в рядку 26 задекларувало лише частину коригування податкових зобовязань квітня 2007р. у розмірі 96764 грн.

Позивачем в порушення п.п. 7.7.1 п.п. 7.7.2 ст.7. Закону №168/97-ВР від 03.04.1997р. завищено суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за червень 2007 р. на суму у розмірі 284 753 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оборотно сальдові відомості по рахункам, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, розрахунок корегування до податкових накладних, ВМД, платіжні доручення, акти здачі прийняття робіт (надання послуг), договори доручення на транспортноекспедиційні послуги, контракти на поставку продукції підтверджують здійснення позивачем господарської діяльності, але ніяким чином не спростовує виводів перевірки, якими встановлено завищення бюджетного відшкодування з боку позивача по декларації з податку на додану вартість за червень 2007р. на суму 284753 грн.

Тому ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, прийняла оскаржуване рішення на підставі закону, обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття цього рішення, у звязку з чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Господарь»залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 26.09.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький