Ухвала суду № 19396311, 21.09.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 р.Справа № 2-а-1247/10/2170 Категорія:8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонського міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року у справі за позовом Херсонського міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Херсонське міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго»звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19.12.2009 року №0001641702/0, яким позивачу збільшено податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на 24412,59 грн., у тому числі за основним платежем на 8137,53 грн.

Представник позивача вказував, що на підприємстві працює інвалід війни 3 групи ОСОБА_2 На думку позивача при оподаткуванні доходів інваліда війни ІІІ групи слід керуватись нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1999 року №3551-ХІІ. Статтею 13 зазначеного Закону передбачено, що інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються пільги, зокрема, і звільнення від сплати податків, зборів і мита всіх видів та земельного податку. Тому донарахування позивачу суми прибуткового податку, не утриманого ним з ОСОБА_2 та застосування штрафних санкцій є незаконним, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача заперечував проти позову вказуючи на Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.04.2003 року та посилався на те, що працівник позивача ОСОБА_2 як інвалід війни ІІІ групи не звільняється від сплати податку з доходів фізичних осіб, а має лише додаткову соціальну пільгу в розмірі 50% суми однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, яка застосовується до доходу нарахованого протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо розмір її не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму. У відповідності з п. 22.2 ст. 22 Закону України №889 у разі, якщо норми інших законів чи законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів фізичних осіб суперечать нормам Закону №889-ІV, пріоритет мають норми Закону №889-ІV.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року в задоволенні позову Херсонського міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»відмовлено.

Позивачем на зазначену постанову була подана апеляційна скарга в якій він просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вказує, що висновки суду першої інстанції є однобічними, необєктивними та безпідставними, оскільки їх викладено судом без урахування та застосування норм Конституції України та інших законів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що спірне податкове повідомлення рішення від 19.12.2009р. № 0001641702/0, яким позивачу збільшено податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на 24 412,59 грн., у тому числі за основним платежем на 8 137,53 грн., складене на підставі акту планової перевірки від 10.11.2009р. № 3364/23-5/31653320. За актом перевірки позивачеві донараховано податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб за порушення пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, пп. 6.5. ст. 6, пп. 7.1. ст. 7, пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону № 889-ІV, так як позивач не утримав та не перерахував до бюджету податок з виплат та винагород працівнику підприємства, який є інвалідом війни 3 групи.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Відповідно до норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»обєктом оподаткування цим податком є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті. З урахуванням норм пункту 6.5 статті 6 Закону № 889-ІV платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах: 6.1.1. у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку; 6.1.3. у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 цього пункту, - для платника податку, який є: б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється діяЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За п. 6.5. Закону № 889-ІУ податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України № 889-ІУ у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»є спеціальним законом у сфері оподаткування і його норми мають пріоритетне значення для встановлення правил оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі і щодо надання пільг.

Суд першої інстанції вірно не погодився із позицією позивача щодо існування у нього права на звільнення від оподаткування інваліда війни 3 групи на підставі норм закону № 3551-ХІІ, у звязку із рішеннями Комсомольського районного суду про стягнення на користь ОСОБА_2 сум утриманого податку. Так, рішенням Комсомольського районного суду від 28.04.2007 року стягнуто із Херсонського міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»на користь ОСОБА_2 (юриста підприємства) утриману частину заробітної плати, починаючи із листопада 2001 року. Закон України № 889-ІV, яким встановлені нові правила оподаткування доходів фізичних осіб, набув чинності 22.05.2003 року, тобто після 2001 року. Також, у обох випадках підприємство не заперечувало проти повернення коштів ОСОБА_2 та не оскаржувало рішення.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги задоволенні лише в частині стягнення утриманої суми за минулі періоди і не стосуються утримання податку у майбутньому: ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині зобовязання Херсонського міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»не утримувати податку із доходів фізичних осіб.

Суд першої інстанції вірно не прийняв в якості доказу на підтримку позиції позивача постанову Верховної Ради України від 09.10.2009р. № 1642-6 «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про соціальне, медичне і пенсійне забезпечення ветеранів війни та відзначення 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років», якою Кабінету Міністрів України доручено ініціювати внесення на розгляд Верховної Ради України законопроектів: щодо приведення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у відповідність із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»стосовно пільгового оподаткування доходів ветеранів війни. Дана постанова підтверджує той факт, що спеціальним законом у сфері оподаткування доходів фізичних осіб не передбачено пільги у вигляді звільнення від оподаткування інвалідів війни.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог і відмову у їх задоволенні. Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Херсонського міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 26.09.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький