Ухвала суду № 19394755, 22.09.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 р.Справа № 2-а-5247/10/1570 Категорія:7.1Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Кравця О.О. та Єщенка О.В.

при секретарі Ступак Ю.О.

за участю

представника апелянта Максудової Наталі Гаджиаліївни

представника вiдповiдача Вовкович Дмитра Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення №0008441504/0 від 28.04.2010 р.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(далі ПАТ «АКПІБ») звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення №0008441504/0 від 28.04.2010 р.

Позивач вважає, що висновки відповідача щодо утворення та розміщення забруднюючих відходів на території філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса»є безпідставними та необґрунтованими, тому застосування до Промінвестбанку фінансових санкцій є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення №0008441504/0 від 28.04.2010 р. підлягає скасуванню.

Представник відповідача - ДПІ у Приморському районі м. Одеси надав до суду першої інстанції письмові заперечення в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, зазначивши при цьому, що вимоги, які викладені в адміністративному позові є необґрунтованими та не відповідними нормам чинного законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням ПАТ«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У звязку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991 р. № 1264 збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначені в Законі України «Про відходи»від 05.03.1998р. №187.

У ст. 1 вказаного Закону визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Збирання відходів - є діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення, а зберігання відходів це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення). Під розміщення відходів розуміється зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про відходи»за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України. Плата за розміщення відходів на територіях підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів та надають послуги у цій сфері, не сплачується.

Таким чином, законодавством на суб'єкта поводження з відходами покладено обов'язок в т.ч. отримання лімітів (тимчасово узгоджених нормативів) на розміщення відходів. Отримання лімітів передбачає отримання спеціального дозволу на розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах суб'єктом поводження з відходами. У разі отримання такого спеціального дозволу суб'єкт поводження з відходами отримує певні ліміти на розміщення відходів у певних обсягах на власній території, тобто території підприємства (земельній ділянці, власником якої є підприємство, або орендує її). Неможливо отримання дозволу та лімітів на розміщення відходів підприємством по за його територією, бо в дозволі зазначається конкретні спеціально облаштовані місця зберігання або захоронення відходів і власниками або користувачами цих місць не може бути інший суб'єкт чи особа.

Про можливість отримання лімітів на утворення і розміщення відходів саме на території суб'єкта поводження з відходами йдеться також в порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.08.1998 р. № 1218 з подальшими змінами т а доповненнями.

Крім того, пунктом 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою КМ України від 03.09.1998р. №1218 встановлено, що розміщення відходів - це захоронення та зберігання відходів в спеціально відведених для цього місцях або на об'єктах, а ліміт на розміщення відходів - це обсяг відходів на який у власника відходів є дозвіл, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.

Право на проведення перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства органів державної податкової служби закріплено у Законі України «Про державну податкову службу в Україні».

Судом вірно встановлено, що на підставі направлень від 22.02.2010 року №000024/220 та від 24.03.2010 року № 000039/421 виданих ДПІ, тимчасовою мобільною групою було проведено виїзну планову перевірку філії «Відділення Промінвестбанк»в м. Одеса з питань, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року. За результатами проведеної перевірки був складений акт від 15.04.2010 року № 5313/22-1/09328133, яким встановлені порушення позивачем п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218 «Про затвердження порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів», п. 8 Порядку № 303, а також частини 10, 11 ст. 39 Закону України від 05.03.1998 року № 187/98 ВР (зі змінами та доповненнями) «Про відходи», у результаті чого філією занижено суму збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.07.2007 р по 31.12.2009 року у сумі 16 109, 20 грн. (а/с. 11-55).

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ було складено податкове повідомлення-рішення від 28.04.2010 року № 0008441504/0. В ході розгляду справи у суді першої інстанції були досліджені договори, а саме договір № 663К/П/05 від 01.04.05 року. укладені позивачем з ТОВ «Союз»на здійснення комплексу послуг по збору на вивезення ТПВ (а/с.62-65) та договір № 2-00 від 20.03.07 року з ТОВ «Грін-порт»на надання послуг по прийманню та вивозу для наступної утилізації відпрацьованих люмінісцентних ламп та відпрацьованих автомобільних шин (а/с. 56-59).

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, зазначені вище договори, укладені позивачем, не містять умов щодо обовязку зберігання відходів ТОВ «Союз»або ТОВ «Грін-порт», тому посилання апелянта на відсутність у нього обовязку отримання лімітів на утворення та розміщення відходів і дозволів на розміщення відходів є безпідставними.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що фактично на території філії утворились та знаходились на зберіганні 90 штук відпрацьованих люмінісцентних ламп та 88 кг зношених автомобільних шин, що підтверджено актом списання від 14.10.2009р., актом виконаних робіт від 28.12.2009 року № 1735. Крім того згідно із даними бухгалтерського обліку (відомість руху коштів за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2009 р.) вивіз ТПВ здійснювався відповідно до умов договору.

Отже, за IV кварталі 2009 року позивачем списано з бухгалтерського обліку та передано на утилізацію вищезазначені відходи без отримання лімітів на утворення розміщення відходів та без наявності дозволу на розміщення відходів.

В порушення п. З Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 218 «Про затвердження порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів»у філії відсутні ліміти на утворення та розміщення відходів та дозвіл на розміщення відходів.

На підставі п. 8 Порядку № 303, а також ч. 10,11 ст. 39 Закону України від 05.03.1998 року № 187/98ВР (зі змінами та доповненнями) «Про відходи»у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів на утворення та розміщення відходів і дозволів на розміщення відходів збір справляється як за понадлімітне розміщення відходів відповідно до їх обсягів в п'ятикратному розмірі до 2008 року включно, а з 2009 року - в десятикратному розмірі (Постанова КМУ від 03.12.2008 року № 1050 «Про внесення змін до Порядку № 303»).

У відповідності до прийнятого наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та ДПА України від 22.06.2009 року № 327/322 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2009 року за №641/16657 з 31.07.2009р. підприємства (установи, організації) - юридичні особи та інші платники, що мають у своєму складі об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, повинні подавати податкові розрахунки за 9 місяців 2009 року та сплачувати збір за податковий (звітний І період III квартал 2009 року ( в т. ч. липень місяць п. р.) з урахуванням податкових зобов'язань зі збору, що виникли у всіх об'єднань, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, що були до 31 липня 2009 року самостійними платниками збору, в т. ч. за їх місцем знаходження (за місцем перебування на податковому обліку) в частині пересувних джерел забруднення або/та за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення та/або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.09.2011 року.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Кравець О.О.

суддя Єщенко О.В.