Ухвала суду № 19394211, 14.09.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2011 р.Справа № 2-а-2599/09/1470 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 04.06.2009 року №00001640/0 прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві за наслідками проведення перевірки від 31.03.2009-15.05.2009 та складеному акту від 22.05.2009 р. №530/40/00952114 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказував на їх незаконність та необґрунтованість, просив в їх задоволенні відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року позов ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 р. №00001640/0 прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі основного платежу 137676 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 275352 грн.

Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою на зазначену постанову від 22.10.2009 року, просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів». Апелянт вказує, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про те, що подання нерезидентом довідки, яка підтверджує, що він є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір є підставою для звільнення доходу такого нерезидента у вигляді процентів від оподаткування в Україні. Судом не враховано, що Порядок №470, яким передбачено надання таких довідок, встановлює, що наявність цієї довідки може бути підставою як для звільнення, так для зменшення оподаткування таких процентів. За висновком відповідача, який покладено в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, наявність такої довідки була підставою не для звільнення виплачених нерезиденту доходів від оподаткування в Україні, а лише для сплати податку з доходів іноземних юридичних осіб за меншою, порівняно з нормами національного законодавства України ставкою замість 15% податок мав утримуватись за ставкою 10%.

Апелянт вважає висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб в загальній сумі 137675,94 грн. такими, що відповідають чинному законодавству, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення про донарахування цієї суми позивачу є цілком законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що в період з 31.03.2009 р. по 15.05.2009 р. відповідачем по справі була проведена планова виїзна перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. В акті перевірки зазначено про порушення пунктів 13.1 «а», 13.2 статті 13, пункту 19.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, пункту 2 статті 11 Конвенції між урядом України та урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно, внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток нерезидентів за 2008 р. на суму 137676 грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеного акту відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 р. №00001640/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі основного платежу 137676 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 275353 грн.

Підставою прийняття спірного рішення стали висновки відповідача за результатами перевірки кредитного договору від 15.12.2005 р. № К-97/2005 укладеному між позивачем та A/S «TRASTA KOMERCBANKA»(Латвійська Республіка), у відповідності до умов якого нерезидент України надає позивачу кредит в сумі 2700000 доларів США.

Відповідач вважає, що проценти виплачені нерезидент повинні були оподаткуватися за ставкою 10% в Україні і відповідальність за утримання та перерахування цих податків покладається на платника податку, тобто позивача.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р. на виконання умов кредитного договору позивач сплатив банку проценти в іноземній валюті у сумі 137975,94 грн.

Згідно вимогам п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Підпунктом «а»даної статті визначено, що під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобовязаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Пунктом 13.2 статті 13 вказаного Закону резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобовязані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

При цьому пунктом 18.1 статті 18 Закону передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

В даному випадку іншими правилами є Конвенція укладена урядом України та урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і на майно, ратифікована Законом України від 12.07.1996 р. №331/96-ВР. Згідно з пунктом 1 статті 11 Конвенції проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Пунктом 4 порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.01 р. №470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Така довідка видається компетентним органом відповідної країни визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженої згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Як було встановлено, на підтвердження того факту, що А/S «TRASTA KOMERCBANKA»є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, позивач надавав відповідачу довідки: від 09.11.2007 р. №9.9-5/130, від 15.02.2008 р. №9.9-5/1868, від 21.01.2009 р. №9.9-5/22 видані Управлінням великих платників податків державної служби доходів Латвійської Республіки.

Крім того, позивачем надавався відповідачу для ознайомлення лист А/S «TRASTA KOMERCBANKA»від 15.04.2008 р. за №06-02.8.2/1331, в якому А/S «TRASTA KOMERCBANKA»зобовязувався чітко дотримуватися податкового законодавства Латвії та вимог міжнародної Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, а також отримані відсотки за Кредитним договором від 15.12.2005 р. №К-97/2005 в період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р. включити в оподатковуваний прибуток за 2008 р. та сплатити прибутковий податок з підприємства.

Пунктом 2 статті 11 Конвенції передбачено, що проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Згідно до положень пункту 3 статті 11 Конвенції, незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, проценти, що виникають у Договірній Державі, якщо вони одержуються і дійсно належать Уряду другої Договірної Держави, включаючи його політико-адміністративні підрозділи і місцеві органи влади, Центральний банк або будь-яку фінансову установу, що повністю належить цьому Уряду, або проценти, які одержуються за позиками, що гарантуються цим Урядом, повинні звільнятись від оподаткування в першій згаданій Державі.

А/S «TRASTA KOMERCBANKA»є акціонерним товариством, що не належить уряду Латвійської Республіки, а тому дія пункту 3 статті 11 Конвенції на нього не розповсюджується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість посилань відповідача в акті перевірки на пункт 2 статті 1 Конвенції, так як ним передбачена ставку податку, за якою він повинен стягуватися у тій чи іншій Договірній Державі, а також про помилковість посилань відповідача в акті перевірки на пункти 2, 3 статті 11 Конвенції, так як вказані норми передбачають випадок, коли обмежується можливість вибору однієї Договірної Держави на оподаткування процентів, в якій вони виникли у випадку, якщо проценти одержуються і дійсно належать Уряду другої Договірної Держави, включаючи його політико-адміністративні підрозділи і місцеві органи влади та інші фінансові установи, що належать цьому Уряду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно не утримувався та не сплачувався до державного бюджету України податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 137676 грн., висновки акту перевірки є помилковими, а тому, оскаржене податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 р. №00001640/0 є протиправним і підлягає скасуванню.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 19.09.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький