Ухвала суду № 19394183, 14.09.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2011 р.Справа № 2-а-637/10/2170 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

розглянувши в поряду письмового провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Гарант-Д»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року по справі за позовом Приватного підприємства «Гарант-Д»до Державної податкової інспекції в м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Гарант-Д»звернулось до суду з позовом до ДПІ в м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 13.02.2006 р. №0001062301/0, від 31.03.2006 р. №0001062301/1, від 06.06.2006 р. №0001062301/2, від 21.08.2006 р. №001062301/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 503671,59 грн., від 14.07.2006 р. №0005552301/0, №0005552301/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 192105 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 1364,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що ПП «Гарант-Д»мало договірні відносини з ПП «Альфа-Скреп», ТОВ «ПК «Стиль», ПФ «Прайс», які в свою чергу мали договірні відносини з підприємствами, що відсутні за юридичною адресою і провести їх перевірку податкова інспекція не мала можливості, установчі документи яких визнані недійсними в судовому порядку. Позивачем було включено до податкового кредиту суму ПДВ, яку він фактично сплатив в ціні товару, придбаного у контрагентів, які перебували на обліку в податкових органах на момент здійснення операцій, були платниками податку на додану вартість, в підтвердження чого надали свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ. Порушення податкового законодавства контрагентами позивача по ланцюгу не може бути підставою для висновку про неправомірність формування податкового кредиту підприємством. Позивач наголошував на те, що законодавством не покладений обовязок перевіряти статус контрагентів, контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Представник відповідача проти позову заперечував, вказуючи, що податковий кредит складається з сум податків, нарахованих, сплачених платником податків по ставці, встановленій п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», на протязі звітного періоду у звязку з придбанням товарів в цілях їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податків. Право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ в ціні товару, якій оплачені платником. Якщо постачальника продукції по ланцюгу неможливо перевірити внаслідок відсутності його за місцезнаходженням, або ліквідацією, податкова інспекція не має можливості встановити факту надмірної сплати податку позивачем по ланцюгам постачання.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року в задоволенні позову Приватного підприємства «Гарант-Д»відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким рішенням, звернувся з апеляційною скаргою на постанову, вказуючи на такі обставини. Підприємством правомірно був розрахований податок на додану вартість за господарськими операціями у відповідних податкових періодах, в результаті чого сума податкового кредиту за такими операціями перевищувала суму податкових зобовязань, що давало підприємству право у відповідності до положень пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. «Про податок на додану вартість»заявити зазначену різницю між кредитом та зобовязаннями до відшкодування із Державного бюджету України. Позивачем було отримано від контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладених угод. Вся продукція була оплачена підприємством в повному обсязі, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Враховуючи, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість»право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а факт сплати податку на додану вартість у складі ціни придбання товару не заперечується і перевіряючими, то висновок про порушення позивачем вимог діючого законодавства не є обґрунтованим і не є достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування та додаткового нарахування сум податкових зобовязань. За таких обставин апелянт просить скасувати оскаржувану постанову від 14 липня 2010 року та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що податкові повідомленні-рішення ДПІ у м. Херсоні від 13.02.2006 № 0001062301/0, від 31.03.2006 № 000106230/1, від 06.06.2006 № 0001062301/2, від 21.08.2006 № 0001062301/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 503671,59 грн., від 14.07.2006 № 0005552301/0, № 0005552301/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 192105 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 1364,84 грн. прийняті податковою інспекцією за наслідками невиїзних документальних перевірок (акт №371/23-7/32725652 від 09.02.2006 та акт № 2310/23-7/32725652 від 13.07.2006). Податкова інспекція виявила порушення позивачем п.п.1.3 п. 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.7.1, 7.7.10 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування.

Актами перевірок зафіксовано, що згідно декларації з ПДВ за квітень 2005 року, наданої до ДПІ у м. Херсоні, загальний обсяг реалізованих товарів (робіт, послуг) без урахування ПДВ складає - 2408364 грн., сума ПДВ - 0 грн., а саме: операції, що оподатковуються за ставкою 20% (р.1) - 0 грн., експортні операції (р.2) - 2408364 грн., ПДВ - 0 грн. Всього податкових зобов'язань за квітень 2005 року складає від'ємне значення (р.9) - 317757 грн., що виникло за рахунок придбання товарів (робіт, послуг), в тому числі металобрухту в березні 2005 року. Натомість податкова інспекція встановила, що від'ємне значення по ПДВ за квітень 2005 року становить 143205 грн. По першому ланцюгу постачальників ПП «Альфа-Скреп»(м. Херсон) позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ від постачальника ПП «Техмаркет»( м. Херсон) по податковим накладним № 166 від 01.04.05 на загальну суму 518945,15грн., у тому числі ПДВ - 253157,53 грн. По ланцюгу постачальників ПП «Техмаркет» - ПП «Альфа-Скреп»зменшено податкових зобов'язань ПП «Гарант-Д»у квітні 2005 р. на суму ПДВ - 174551,67 грн.

На запит ДПІ у м. Херсоні ПП «Техмаркет»не надав документи, які підтверджують проведення взаєморозрахунків з ПП «Альфа-Скреп». Підприємство за юридичною адресою не значиться. Таким чином не підтверджено факт декларування податкових зобов'язань з ПДВ по зазначеній операції, та відповідно, надмірна сплата ПДВ до бюджету. Отже, виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі заявленої у податковій декларації, у зв'язку з недостовірністю нарахування такого бюджетного відшкодування, ненадходження до бюджету ПДВ по ПП «Техмаркет»у квітні 2005 р. складає 174551,67 грн.

Підприємством в порушення вимог п.п.1.3 п. 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.7.1, 7.7.10 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за квітень 2005 року, на 143205 грн.

Згідно декларації з ПДВ за травень 2005 року, загальний обсяг реалізованих товарів (робіт, послуг) без урахування ПДВ складає (р.1) - 384623 грн., сума ПДВ - 76925 грн., а саме: операції щодо оподатковуються за ставкою 20% - 384623 грн., крім того ПДВ - 76925 грн. Всього податкових зобов'язань за травень 2005 р. (р.9) - 76925 грн. За даними декларації за квітень 2005 року, загальний обсяг придбаних товарів (робіт, послуг) з правом включення до валових витрат (р.10.1) складає - 423310 грн., крім того ПДВ з правом включення до податкового кредиту 84662грн. Всього податкового кредиту за квітень 2005 р. (р.17) - 84662 грн. За даними декларації за травень 2005 року, загальний обсяг придбаних товарів (робіт, послуг) з правом включення до валових витрат (р.10.1) складає - 3191111 грн., крім того ПДВ з правом включення до податкового кредиту - 638222 грн. Всього податкового кредиту за травень 2005 р. (р.17) - 638222 грн. За результатами перевірки встановлено, що загальний обсяг придбаних товарів (робіт, послуг) з правом включення до валових витрат складає - 1545510 грн., крім того ПДВ з правом включення до податкового кредиту - 309102грн.

По першому ланцюгу постачальників ПП «Альфа-Скреп»(код 323923821035, м. Херсон) включив до податкового кредиту суми ПДВ від постачальника ПП «Техмаркет» по податковим накладним № 166 від 01.04.2005 загальну суму 518945,15 грн., у тому числі ПДВ - 253157,53 грн. По ланцюгу постачальників ПП «Техмаркет»- ПП «Альфа-Скреп»до податкового кредиту ПП «Гарант-Д»у травні 2005 року включено суму ПДВ - 5000грн. На запит ДПІ у м. Херсоні ПП «Техмаркет»не надав документи, які підтверджують проведення взаєморозрахунків з ПП «Альфа-Скреп». Підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Таким чином не підтверджено факт декларування податкових зобов'язань з ПДВ по зазначеній операції, та відповідно, надмірна сплата ПДВ до бюджету. Отже, виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі заявленої у податковій декларації, у зв'язку з недостовірністю нарахування такого бюджетного відшкодування, ненадходження до бюджету ПДВ по ПП «Техмаркет»у травні 2005 р. складає 5000 грн.

По другому ланцюгу постачальників ПП «Альфа-Скреп»(код 323923821035, м. Херсон) включив до податкового кредиту суми ПДВ від постачальника ПП «Техмаркет»по податковим накладним №89 від 01.01.2005 на загальну суму 2291444,37 грн., у тому числі ПДВ - 381907,40 грн. По ланцюгу постачальників ПП «Техмаркет»- ПП «Альфа-Скреп»до податкового кредиту ПП «Гарант-Д»у травні 2005 року включено суму ПДВ - 324119,92 грн. Придбаний ПП «Альфа-Скреп»металобрухт було реалізовано на ПФ «Прайс», від якого ПП «Гарант-Д»включено до складу податкового кредиту у травні 2005 р. ПДВ у сумі - 324119,92 грн. згідно податкової накладної № 21 від 03.05.2005 на загальну суму 1944719,55грн., у тому числі ПДВ - 324119,92 грн. На запит ДПІ у м. Херсоні ПП «Техмаркет»на надав документи, які підтверджують проведення взаєморозрахунків з ПП «Альфа-Скреп». Підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Таким чином, податкова інспекція не має можливості підтвердити факт декларування податкових зобов'язань з ПДВ по зазначеній операції, та відповідно, надмірну сплату ПДВ до бюджету. Отже, виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі заявленої у податковій декларації, у зв'язку з недостовірністю нарахування такого бюджетного відшкодування, ненадходження до бюджету ПДВ по ПП «Техмаркет»у травні 2005 р. складає 324119,92 грн.

Перевіркою встановлено завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на суму 503671,59 грн., а саме: за квітень 2005 року - 174551,67грн. та за травень 2005 року - 329119,92 грн.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 14.07.06 № 0005552301/0 та від14.08.2006 № 0005552301/1 були прийняті на підставі акту перевірки № 2310/23-7/32725652 від 13.07.2006 та скарги позивача до ДПІ у м. Херсоні. Перевіркою встановлено порушення ПП «Гарант-Д»вимог п.п.1.3 п. 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.7.1, 7.7.10 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування. В акті вказано, що від'ємне значення податкових зобов'язань по декларації квітня 2005 року ( - 317757 грн.) виникло за рахунок придбання товарів (робіт, послуг), в тому числі металобрухту в березні 2005 року. По першому ланцюгу постачальників ПП «Гарант-Д» включив до податкового кредиту суми ПДВ - 125000 грн. від постачальника: ТОВ «ТПК «Стиль»( м. Херсон) по податковій накладній № 34 від 31.03.05 По ланцюгу постачальників ТОВ «ТПК «Стиль»включив до податкового кредиту ПДВ в сумі - 123641,67 грн. від постачальника: ТОВ «Інтеркс»( м. Миколаїв) по податковій накладній № 16 від 31.03.2005. По ланцюгу постачальників ТОВ «Інтеркс» включив до податкового кредиту ПДВ у сумі 122500грн. від постачальника ПП «Нікір»( м. Херсон) по податковій накладній № 50 від 31.03.2005 . По ланцюгу постачальників ПП «Нікір»включив до податкового кредиту ПДВ у сумі - 119021,68 грн. від постачальника ТОВ «НМК-Трейд»( м. Київ) по податковій накладній № 31 від 01.04.2005.

Згідно отриманої відповіді ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 29.05.2006, встановлено, що ТОВ «НМК-Трейд»ніколи не мало жодних взаємовідносин із ПП «Нікір». Підприємством заперечується факт проведення господарських операцій. Ненадходження до бюджету ПДВ по ТОВ «НМК-Трейд»у квітні 2005 р. складає 119021,68 грн.

Підприємство в порушення вимог п.п.1.3 п. 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.7.1, 7.7.10 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 125000 грн., що призвело до завищення сум ПДВ заявленої до відшкодування з бюджету на 125000 грн.

При перевірці правильності формування податкового кредиту за квітень 2005 року податковою інспекцією було встановлено, що позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ - 67105 грн. від постачальника ТОВ «ТПК»Стиль»(код 31006793, м. Херсон) по податковій накладній № 43/2 від 19.04.2005 . По ланцюгу постачальників ТОВ «ТПК»Стиль»включив до податкового кредиту ПДВ в сумі - 80787,30 грн. від постачальника ТОВ «Інтеркс»( м. Миколаїв) по податковій накладній № 23 від 13.04.2005. По ланцюгу постачальників ТОВ «Інтеркс»включив до податкового кредиту ПДВ в сумі 65770,17 грн. від постачальника ПП «Нікір» ( м. Херсон) по податковій накладній № 64 від 13.04.2005. По ланцюгу ПП «Нікір»включив до податкового кредиту ПДВ в сумі - 59391,88 грн. від постачальника ТОВ «НМК-Трейд»(, м. Київ) по податковій накладній № 36 від 11.04.2005.

Згідно листа-відповіді ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ТОВ «НМК-Трейд»не знаходиться за юридичною адресою, додатково було повідомлено, що ТОВ «НМК-Трейд»заперечує факт проведення господарських операцій з ПП «Нікір».

Таким чином, підприємство в порушення вимог п.п.1.3 п. 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.7.1, 7.7.10 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено суми ПДВ заявленої до відшкодування з бюджету у квітні 2005 року на 192105 грн. (125000 грн.+ 67105 грн.)

Скарги позивача подані до ДПІ у м. Херсоні, ДПА у Херсонській області та ДПА України залишені без задоволення, рішення ДПІ у м. Херсоні без змін. У відповідях на скарги податкові органи повідомили, що згідно інформації, наданої відповідачу ПП «Техмаркет», останнє отримувало продукцію від ТОВ «Леокос», ТОВ «Конвалія СМП» та ТОВ «Сєвєлія», м. Київ, за інформацією податкових інспекцій м. Києва установчі документи цих підприємств свідоцтва про реєстрацію платниками ПДВ визнані недійсними в судовому порядку.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Відповідно до вимог пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. За змістом пп. 7.7.1 ст.7 Закону про ПДВ (в редакції, яка діяла на час здійснення позивачем господарських операцій), суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. За приписами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при наявності від'ємного значення податку, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України. Рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у податкових деклараціях даних. За наявності достатніх підстав можна вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Проведення таких перевірок здійснюється в межах Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та завдань, відповідно до яких органам органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому продавцями товару та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є обов'язковими, а не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. Надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інше.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. N 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а отже, суд приймає до уваги відсутність таких документів у платника податку під час його перевірки. Наданими суду документами не підтверджуються реальний характер операцій з придбання металобрухту, яким чином зберігалався металобрухт, як транспортувався, за чий рахунок, чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та віддаленості постачальників по ланцюгу один від одного. Договори, укладені позивачем з постачальниками - приватним підприємством ПП «Альфа-Скреп», ТОВ «Торгова-промислова компанія «Стиль»не містять умов про доставку брухту, порядку відшкодування транспортних витрат, з ПФ «Прайс»договір не укладався. Фактичне отримання позивачем продукції підтверджено накладними, сертифікатами якості, актами про походження металобрухту. Довіреностей, товарно-транспортних документів, дорожніх листів або інших документів, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів, з яких можна було б встановити безпосереднього постачальника, не надано ні податковій інспекції при перевірці, ні суду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не вбачається наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичної купівлі позивачем товару у постачальників, які в свою чергу придбають цей металобрухт по ланцюгу значної кількості підприємств, які знаходяться в різних містах України. Так, позивач ніяким чином не пояснив фізичну можливість здійснення в один день декілька поставок: протягом 31.03.05 позивач придбав металобрухт у ТОВ ТПК «Стиль»(м. Херсон) на загальну суму 750тис. грн., останнє також 31.03.05р. придбало цей металобрухт у підприємства, яке знаходиться у м. Миколаєві, ТОВ «Інтрекс». В свою чергу ТОВ «Інтрекс»31.03.05 придбало металобрухт у ПП «Нікір»(м. Херсон), а останнє в той же день придбало у ТОВ «НМК-Трейд»м. Київ. Аналогічна ситуація сталась в квітні 2005 року, коли позивач 19.04.05 придбав металобрухт вартістю понад 400 тис. грн. у ТОВ ТПК «Стиль»м. Херсон, останнє купило брухт 13.04.05 у миколаївського постачальника ТОВ «Інтрекс», який в той же день придбав цей брухт у ТОВ «Нікір» м. Херсон, а ПП «Нікір»придбало брухт 11.04.05 у ТОВ «НМК-Трейд», м. Київ. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість. Суд вважає, що враховуючи господарську діяльність позивача та його постачальників в одному сегменті ринку ( сфері заготівлі та відправлення за межі України металобрухту) , обізнаність стосовно один одного, позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши господарські стосунки з підприємствами, які в свою чергу співпрацювали з субєктами підприємництва, що мають ознаки «фіктивності», ухиляються від сплати податків, відсутні за юридичними адресами.

Судова колегія вважає обґрунтованими посилання відповідача на норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ про те, що крім обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, є така обов'язкова підстава як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. При відсутності надмірної сплати податку, як надмірного надходження коштів до бюджету, немає права на відшкодування ПДВ з бюджету. Доказів того, що суми ПДВ, які позивач сплатив постачальникам по ланцюгу в ціні придбання металобрухту, надійшли до бюджету, немає. Бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку, тому тільки після проведення перевірки з питання обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість ДПІ може підтвердити факт надмірної сплати податку. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету слідує з поняття «податку», його основної функції формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття «платника податку»як особи, що згідно Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Саме з цих норм визначається зміст надмірності сплати податку як надмірного його надходження до бюджету, ще й тому, що саме така надмірність має бути серед підстав повернення коштів з бюджету. Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом бюджетного відшкодування податку на додану вартість є суми цього податку, зараховані до Державного бюджету. Заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість не підтверджується податковими зобов'язаннями постачальників продукції.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гарант-Д»залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький