Ухвала суду № 19393506, 06.07.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2011 р.Справа № 2-а-2239/10/1570 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кравець О.О.

судді Золотнікова О.С.

судді

за участю секретаряОсіпова Ю.В.

Соколовій М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.10 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Одеський коньячний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2010 року ЗАТ «Одеський коньячний завод» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі та просило постановити рішення, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 20.08.2009 року №000095620/0, від 25 листопада 2009 року №000095620/1, від 10 грудня 2009 року №000095620/2, №000095620/3, якими закритому акціонерному товариству «Одеський коньячний завод»визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 302362,50 грн. в тому числі 201575 грн. - податку та 100787, 50 грн. штрафних санкцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.10 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, у який просить скасувати постанову та постановити нову ,якою у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 року до участі у справі замість ЗАТ «Одеський коньячний завод» було залучено правонаступника ПАТ «Одеський коньячний завод».

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України .

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та оргзчи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

-направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу ДПС;

-копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що 10.08.2009 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на підставі направлення від 15.06.2009 року № 224/16-2 була проведена планова виїзна перевірка Закритого акціонерного товариства «Одеський коньячний завод», яке є платником податку на додану вартість, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року.

Перевіркою було встановлено, що в порушення п.п. «г», «д», «е», «й» п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем безпідставно включались до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним оформленим з порушенням чинного законодавства, а саме: відсутнє місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість (адресою покупця); відсутній або невірно зазначений податковий номер платника податку (продавця та покупця); відсутній опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); відсутня дата відвантаження (виконання, поставки) товарів, робіт, послуг; відсутня загальна сума коштів, що підлягає сплаті з урахуванням податку, отже податкові накладні не містять законодавчо встановлених обов'язкових реквізитів, що не дає можливості позивачу на їх підставі формувати податковий кредит, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на 201 575 грн. За результатами даної перевірки був складений акт від 10.08.2009 року №487/16-2/00412056/10, в якому зазначено порушення позивачем п.п. «г», «д», «е», «й» п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 201 575.0 грн. у тому числі по періодам: жовтень 2007 року - завищення у сумі 4 429,0 грн., листопад 2007 року - завищення у сумі 11 100,0 грн., грудень 2007 року - завищення у сумі 5 952,0 грн., лютий 2008 року - завищення у сумі 45 733,0 грн., березень 2008 року - завищення у сумі 406,0 грн., травень 2008 року - завищення у сумі 2 667,0 грн., серпень 2008 року - завищення у сумі 30017,0 грн., вересень 2008 року - завищення у сумі 39831,0 гри., жовтень 2008 року - завищення у сумі 23 230,0 грн., листопад 2008 року - завищення у сумі 4 704,0 грн., грудень 2008 року - завищення у сумі 33 506,0 грн. (а.с. 15-40, том 1). На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.08.2009 року №0000095620/0, від 25 листопада 2009 року №0000095620/1 , від 10 грудня 2009 року №0000095620/2 , від 03 березня 2010 року №0000095620/3 , якими ЗАТ «Одеський коньячний завод»визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 302362,50 грн. в тому числі за основним платежем - 201575 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 100787, 50 грн. Статтею 11 Закону «Про систему оподаткування»встановлюється, що платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до приписів законів України. Відповідно до 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; { Підпункт "в" підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 } г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; { Підпункт "є" підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 } ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Порядок заповнення податкової накладної та форма податкової накладної затверджені наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037. Згідно із п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Підпунктом 7.2.6. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що позивачем доведено наявність зв'язку між понесеними витратами на придбання товарів, робіт та послуг з господарською діяльністю позивача, тобто «товарність»відповідних господарських операцій , сума податкового кредиту в розмірі 201 575 грн. підтверджується первинними бухгалтерськими документами по взаємовідносинам позивача із контрагентами ,податковими накладними, яки у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, надають можливість ідентифікації контрагентів позивача, свідчать про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій та сплату податку на додану вартість ,договорами із контрагентами ,документами що підтверджують право- та дієздатність контрагентів : свідоцтвами про державну реєстрацію, свідоцтвами про реєстрацію платників податку на додану вартість, ліцензіями, довідками з ЄДРГІОУ, статутами, відомостями з офіційного сайту ДПА України.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі в результаті перевірки ЗАТ «Одеський коньячний завод», а саме: відсутність місця розташування юридичної особи або місця податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість (адресою покупця); відсутність або невірно зазначений податковий номер платника податку (продавця та покупця); відсутність опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількості (обсягу, об'єму); відсутність дати відвантаження (виконання, поставки) товарів, робіт, послуг; відсутність загальної суми коштів, що підлягає сплаті з урахуванням податку, не робили дані накладні недійсними.

А висновок СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі про те, що в податкових накладних невірно зазначений податковий номер платника податку -позивача, був спростований тим ,що вказаний податковий номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість був чинним на період видання та отримання зазначених податкових накладних а саме: свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №40379683 від 29.01.2003 року (а.с. 242, том 2).

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість - відсутність податкової накладної або митної декларації (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що ,по-суті, ЗАТ «Одеський коньячний завод»правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 201575 грн. , а податкові повідомлення-рішення від 20.08.2009 року №0000095620/0, від 25 листопада 2009 року №0000095620/1 , від 10 грудня 2009 року №0000095620/2 , від 03 березня 2010 року №0000095620/3 , якими ЗАТ «Одеський коньячний завод»визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 302362,50 грн. в тому числі за основним платежем - 201575 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 100787, 50 грн.- є неправомірними та підлягають скасуванню.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для зміни чи скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, або з дня складення ухвали в повному обсязі. Головуючий суддя пис/

Судді: