Ухвала суду № 19392867, 11.11.2011, Центральний районний суд м. Сімферополя

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-3393/11

11.11.2011 рокум. Сімферополь

Суддя Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим Кучеренко Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою.

Ухвалою суду від 28.10.2011 року заява залишена без руху з наступних підстав: в порушення п.2 ч.2 ст. 119 ЦПК України, позовна заява не містить відомостей щодо номерів засобів звязку відповідача (інформація про те, що такі номери позивачу не відомі, також відсутня). Крім того, відповідно до положень ч.1 ст. 109 ЦПК України, позови до фізичних осіб предявляються за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування. Однак, у позові місце проживання відповідача (фізичної особи) вказане за місцем знаходження юридичної особи ВАТ «Схід», керівником якого, як вказує позивач, відповідач вже не є. Також, при зазначенні даних позивача на першому аркуші вказано про її звернення до суду від акціонерів ВАТ «Схід», однак, доказів відповідних її повноважень - суду не надано. В порушення п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, позивачем не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, на які він посилається, а саме: доказів того, що відповідач незаконно використовуючи посаду Генерального директору, продовжує свою господарську діяльність, вводячи у оману акціонерів та державні органи; що правочин відповідач повинен був здійснювати за особистою безпосередньою участю позивача, що позивач не був повідомлений про такі дії та не міг отримати відповідну інформацію про це; появи головних болів та їх звязку з конкретними діями відповідача; що позивач працювала на вказаному підприємстві коло 20-ти років. Крім того, позивачем не конкретизовано у чому саме полягає моральна шкода, з огляду на положення ч.2 ст.23 ЦК України, яке саме немайнове право порушено; не викладено у чому саме полягали колосальні нервово-емоційні витрати позивача на судові рішення та встановлення юридичних фактів на протязі 6-ти років (можлива особиста участь у судових засіданнях, неможливість зробити це через представника); не відновлення прав позивача судовими рішеннями; яким саме чином кардинально змінився образ життя позивача, яким саме чином відповідач звузив круг людського сприйняття життя позивача, та відповідний причинно-слідчий зв'язок цього з діями відповідача. До позову не було додано копій документів, з яких суду надавалася б можливість отримати інформацію про вищенаведені факти. Також не були конкретизовані вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат саме у розмірі 88 грн. Так, хоча позивачем і надані до позовної заяви квитанції про сплату судового збору у розмірі 50 грн. та витрат на ІТЗ судового розгляду 38 грн., законом за подання позовної заяви немайнового характеру передбачена сплата витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 37 грн., а судового збору 08 грн. 50 коп.

09.11.2011 року до суду від позивача у справі у виконання вимог, викладених ухвалою від 28.10.2011 року, надійшла заява. Однак, як вбачається позивачем не вказано: поштового індексу місця проживання та засобів звязку відповідача; позивачем не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, на які він посилається, а саме: докази того, що відповідач незаконно використовуючи посаду Генерального директора, продовжує свою господарську діяльність, вводячи у оману акціонерів та державні органи; що правочин відповідач повинен був здійснювати за особистою безпосередньою участю позивача, що позивач не був повідомлений про такі дії та не міг отримати відповідну інформацію про це. При цьому, в обґрунтування правової підстави для відшкодування моральної шкоди позивач посилалася на п.6 ст.23 ЦК України, але такий пункт у статті взагалі відсутній. Загальне посилання позивача на ч.2 ст.23 ЦК України не конкретизують зміст моральної шкоди (у чому саме для позивача вона полягає, чи повязана вона, наприклад, із пошкодженням його майна або втратою, оскільки йдеться про майновий вклад позивача), яку позивач просить відшкодувати.

За таких обставин, матеріали позовної заяви підлягають поверненню.

Керуючись ч.2 ст. 121 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди - повернути позивачу.

Розяснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Зобовязати Головне управління Державного казначейства України в АР Крим повернути з місцевого бюджету Центрального району м. Сімферополя (р\р 31410537700005, одержувач місцевий бюджет Центрального району м. Сімферополя, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь (за кодом доходів 22090100, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 50 (пятдесят) грн. 00 коп., сплачений 24.10.2011 року згідно квитанції №179 від 24.10.2011 року.

Зобовязати Головне управління Державного казначейства України в АР Крим повернути з Державного бюджету м. Сімферополя (р\р 31218259700002, одержувач Державний бюджет м. Сімферополя, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь за кодом доходів 22050001, на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 (тридцять) грн., сплачені 24.10.2011 року згідно квитанції №181 від 24.10.2011 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя у пятиденний строк.

Суддя