Ухвала суду № 19390535, 17.10.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 р. Справа № 3681/11 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П, Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Патлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Луцької обєднаної державної податкової інспекції та прокуратури Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс» (далі ТОВ «Мавекс») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинним (скасувати) податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі Луцька ОДПІ) від 13.10.2010 року № 0000762399/3, яким підприємству було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2372005,60 грн., з яких 1248424 грн. за основним платежем та 1123581,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі № 2а-2828/10/0370 позов було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 13 жовтня 2010 року № 0000762399/3.

У поданих апеляційних скаргах Луцька ОДПІ та прокуратура Волинської області просять зазначену постанову скасувати і відмовити ТОВ «Мавекс» у задоволенні позову. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовують тим, що у ході проведеної планової виїзної перевірки позивача, результати якої оформлено актом № 550/2399/30555833 від 15.02.2010 року, було виявлено порушення ТОВ «Мавекс» пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що проявилося у заниженні податку на прибуток за І квартал 2009 року в сумі 1248424,00 грн.

Вказане проявилося у тому, що підприємством до складу валових витрат у рядку 04.13 «Інші витрати» декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року віднесено відсотки за користування кредитними коштами в сумі 4993696,00 грн., які нараховувались ТОВ «Мавекс» в періоді, що не підлягав перевірці.

ТОВ «Мавекс» не виконало вимог п. 2 пп. 2.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 та зареєстрованого в Мінюсті України 08.04.2003 року за № 271/7592, а саме не надало до Луцької ОДПІ уточнюючий розрахунок за 2008 рік, не відобразило раніше занижені валові витрати на суму відсотків за користування кредитними коштами у рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» у 2008 та 2009 роках.

Крім того, апелянти звертають увагу на те, що матеріали додаткової перевірки (акт № 2630/2399/30555833 від 07.05.2010 р.) не містять інформації щодо цільового використання кредитних коштів, тобто не обґрунтовано яким чином дані кредитні кошти були пов'язані з веденням господарської діяльності і яку економічну вигоду принесли товариству.

Таким чином, на думку апелянтів, відповідно до наданих підприємством документів до перевірки, взагалі відсутні правові підстави для включення до складу валових витрат відсотків за користування кредитом в сумі 4993696,00 грн., які задекларовані підприємством саме у 2009 році та не мають ніякого відношення до вказаного періоду.

Під час апеляційного розгляду справи представники апелянтів вимоги за апеляційними скаргами підтримали, просять їх задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача ТОВ «Мавекс» у судовому засіданні апеляційного суду вимоги апелянтів заперечив, вважає оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що подані апеляційні скарги не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Мавекс», суд першої інстанції виходив із того, що відповідач Луцька ОДПІ не довела правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, висновки акту перевірки № 550/2399/30555833 від 15.02.2010 року про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

01.12.2005 року позивач уклав кредитний договір № 4827 із ЗАТ КБ «ПриватБанк» про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 15000000,00 грн., до якого вносилися зміни додатковими угодами.

01.10.2007 року ТОВ «Мавекс» уклало кредитний договір № 5770 із ЗАТ КБ «ПриватБанк» про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 15000000,00 грн., до якого вносилися зміни додатковими угодами.

Отримані у кредит кошти були використані позивачем для закупівлі нафтопродуктів та проведення розрахунків з постачальниками.

За користування кредитними коштами ТОВ «Мавекс» були нараховані (сплачені) банку відсотки в розмірі 8516839,53 грн., з яких 4993696,05 грн. віднесені до складу валових витрат у першому кварталі 2009 року.

Перерахунок коштів на погашення процентів за користування кредитом проведений ТОВ «Мавекс» ЗАТ КБ «ПриватБанк» згідно з платіжними дорученнями в період з 16.05.2007 року по 25.06.2008 року. В бухгалтерському обліку нарахування відсотків по кредитних договорах відображено на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів».

Досліджені в судовому засіданні докази, на думку суду, є належними та такими, що свідчать про зв'язок витрат позивача по виплаті процентів за отриманими кредитами з веденням господарської діяльності ( пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), враховуючи положення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1. та 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зі змісту укладених позивачем кредитних договорів № 4827 від 01.12.2005 року та № 5770 від 01.10.2007 року видно, що їх метою є отримання ТОВ «Мавекс» коштів для виконання господарських операцій, зокрема, проведення розрахунків з постачальниками нафтопродуктів та підвищення доходів від здійснення основних напрямків господарської діяльності, у зв'язку з чим виплата позивачем за час дії цих договорів процентів за банківськими кредитами пов'язана з веденням його господарської діяльності та обумовлена останньою. Таким чином, позивач мав право на віднесення до складу валових витрат витрати по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 4993696,05 грн.

Зазначені витрати по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 4993696,05 грн. відображені ТОВ «Мавекс» у рядку 04.13 «інші витрати» в розділі 04 «валові витрати» декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2009 року.

Оскільки в ході судового розгляду було документально підтверджено витрати позивача в розмірі 4993696,05 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність їх відображення у складі «інших витрат» при обчисленні валових витрат за перший квартал 2009 року, та вважає необґрунтованим посилання відповідача на можливість відображення таких витрат лише в уточненому розрахунку за 2008 рік або у податковій декларації в 2008-2009 роках у відповідному рядку 05.2, як коригування валових витрат через самостійно виявлену помилку за результатами минулих податкових періодів.

При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що попередньою плановою виїзною перевіркою ТОВ «Мавекс» за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року (акт перевірки № 1469/2301/30555833 від 02.12.2008 року) відображено наявність у позивача станом на 30.06.2008 року по бухгалтерському рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» витрат по сплачених відсотках за користування кредитними коштами на суму 4993696,05 грн. та не виявлено порушень в частині заниження валових витрат через не відображення витрат по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 4993696,05 грн., що виключає можливість на даному етапі стверджувати відповідачу про наявність помилки, допущеної в попередніх податкових періодах.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592, не містять норм, які б встановлювали відповідальність за виправлення помилки, яка не призвела до заниження податкового зобов'язання.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ТОВ «Мавекс» не допустило завищення валових витрат в першому кварталі 2009 року на суму сплачених відсотків за користування кредитними коштами, позивачем дотримані вимоги статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому у Луцької ОДПІ були відсутні правові підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1248424,00 грн. та застосування штрафної санкції на суму 1123581,60 грн.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянтів, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 01.12.2005 року та 10.10.2007 року позивач ТОВ «Мавекс» уклав кредитні договори № 4827 та № 5770 із ЗАТ КБ «ПриватБанк» про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом по 15000000,00 грн., до яких вносилися зміни додатковими угодами.

Зміст укладених позивачем кредитних договорів № 4827 від 01.12.2005 року, № 5770 від 01.10.2007 року свідчить про те, що їх метою було отримання ТОВ «Мавекс» коштів для виконання господарських операцій, зокрема, проведення розрахунків з постачальниками нафтопродуктів та підвищення доходів від здійснення основних напрямків господарської діяльності. Отримані позивачем за вказаними договорами кредитні кошти були ним використані позивачем для закупівлі нафтопродуктів та проведення розрахунків з постачальниками.

Окрім того, як безспірно встановлено судом, за користування кредитними коштами позивачем були нараховані (сплачені) банку відсотки в розмірі 8516839,53 грн., з яких 4993696,05 грн. віднесені до складу валових витрат у першому кварталі 2009 року.

На думку апеляційного суду, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем надано належні докази у підтвердження зв'язку зазначених витрат з веденням господарської діяльності, як цього вимагає пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням положень п. 1.32 ст. 1, п 5.1. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відтак слід погодитися з думкою суду першої інстанції про те, що виплата позивачем за час дії цих договорів процентів за банківськими кредитами повязана з веденням його господарської діяльності та обумовлена останньою, а отже ТОВ «Мавекс» мало право на віднесення до складу валових витрат витрати по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 4993696,05 грн.

Одночасно суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність відображення вказаних витрат у складі «інших витрат» при обчисленні валових витрат за перший квартал 2009 року, а отже необґрунтованість посилань апелянтів на необхідність їх відображення лише шляхом подання уточненого розрахунку за 2008 рік або у податковій декларації як коригування валових витрат через самостійно виявлену помилку за результатами минулих податкових періодів.

Додатково суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що попередньою плановою виїзною перевіркою ТОВ «Мавекс» за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року було встановлено наявність у позивача по бухгалтерському рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» витрат по сплачених відсотках за користування кредитними коштами на суму 4993696,05 грн. та не встановлено порушень в частині заниження валових витрат через невідображення спірних витрат, а отже відсутність підстав для зробленого відповідачем висновку про допущену ТОВ «Мавекс» у податковому обліку помилку, для виправлення якої слід було подавати уточнюючий розрахунок протягом 2008 року або відображати в податковій декларації в 2008-2009 роках як самостійно виявлену помилку.

Окрім того, слід погодитися із думкою суду першої інстанції про відсутність у діючому законодавстві відповідальності за виправлення помилки, яка не призвела до заниження податкового зобов'язання.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційні скарги Луцької обєднаної державної податкової інспекції та прокуратури Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі № 2а-2828/10/0370 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 20 жовтня 2011 року.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіВ.П.Сапіга

Я.С.Попко