Ухвала суду № 19389693, 17.10.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 р. Справа № 2049/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2009р. у адміністративній справі за позовом Міського комунального підприємства «Золочівтеплоенерго» до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської обл. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

26.08.2009р. позивач Міське комунальне підприємство /МКП/ «Золочівтеплоенерго» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Золочівському районі Львівської обл. № 0000081600/0 від 19.05.2009р.; судові витрати покласти на відповідача (а.с.3-5).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2009р. заявлений позов задоволено частково, визнано недійсним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Золочівському районі Львівської обл. № 0000081600/0 від 19.05.2009р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. судового збору (а.с.113-117).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Золочівському районі Львівської обл., яка у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.126).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач має тривалий борг перед бюджетами, який погашається по мірі надходження коштів із зарахуванням їх відповідно до п.3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, який передбачає самостійне здійснення розподілу сплаченої платником податків суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, яка скеровується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного боргу (його частини).

За наведених обставин відповідачем правомірно на підставі п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовані до позивача штрафні санкції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 14.05.2009р. відповідачем ДПІ у Золочівському районі Львівської обл. проведена невиїзна документальна перевірка МКП «Золочівтеплоенерго» з питань дотримання вимог пп.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за наслідками якої складено Акт перевірки № 6/15-212/20808336 від 14.05.2009р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000081600/0 від 19.05.2009р. (а.с.10-12, 13).

У вказаному Акті зазначається, що позивач сплатив суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ із затримкою більше 90 днів в розмірі 72003 грн.; за наслідками проведеної перевірки МКП «Золочівтеплоенерго» зобов'язано сплатити штрафні санкції у розмірі 36001 грн. 50 коп.

Також у матеріалах справи наявні податкові декларації, де відображено нарахування відповідних зобовязань, та банківські документи про сплату коштів в рахунок погашення цих зобовязань. У кожному з платіжних доручень позивачем вказані призначення платежу та період, за який здійснюється платіж (а.с.14-28, 35-42, 45-49, 52-59, 66-67).

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що самостійно визначивши та перерахувавши зобов'язання з ПДВ, позивач виконав свої зобов'язання зі сплати податку за визначені ним періоди, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп.17.1.7 ст.17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В обгрунтування наведеного висновку колегія суддів виходить з того, що абз.1 пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Відповідно до абзацу другого пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 наведеного Закону якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Наслідком таких дій є зміна суми податкового боргу, погашеного платником податку. Податковий борг, що погашається платником податку, зменшується за рахунок того, що частина сплаченої платником суми замість погашення податкового боргу спрямовується на сплату пені, нарахованої на суму відповідного податкового боргу. Сума, яка спрямовується на погашення наявної у платника податків пені, розподіляється в автоматичному режимі за допомогою алгоритму, що визначає питому вагу такої пені у загальній сумі податкового боргу.

Зменшення ж суми погашеного платником податків податкового боргу призводить до збільшення пені, що нараховується у подальшому на залишок несплаченого податкового боргу.

Відповідно до п.4.1 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 290 від 11.06.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), погашення сум нарахованої пені здійснюється за рахунок джерел, визначених ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо погашення податкового боргу платників податків.

Таким чином, погашення пені, нарахованої на суму податкового боргу, відбувається у тому самому порядку, що й погашення податкового боргу, в тому числі шляхом примусового стягнення на активи платника податків, як це передбачено пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 вищевказаного Закону.

Виходячи з викладеного дії податкового органу з розподілу сплачених платником податків сум, вчинені відповідно до пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 цього Закону та п.3.8 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, безпосередньо впливають на розмір залишку податкового боргу та суму пені, що підлягає нарахуванню і стягненню з платника податків.

Відповідно до пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004р., кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 вищевказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Золочівському районі Львівської обл. № 0000081600/0 від 19.05.2009р. про визначення податкових зобовязань з ПДВ (штрафних санкцій) в розмірі 36001 грн. 50 коп., слід визнати протиправним і скасувати.

Вказане уточнення не впливає на правильність вирішення заявленого позову, а тому підстав для скасування чи зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2009р. у адміністративній справі № 2а-5386/09/1370 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос